Постанова

від 25.02.2019 по справі 915/1137/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1137/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів : Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року

по справі №915/1137/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Автосвіт Миколаїв"

до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

про стягнення заборгованості у розмірі 100048,09 грн.-,

(суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце ухвалення рішення: 20.12.2018, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Автосвіт Миколаїв" (далі - ТОВ "Торговий дім "Автосвіт Миколаїв") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 17.10.2018, в якій просить стягнути з Служби автомобільних доріг у Миколаївській області 100048,09 грн. заборгованості за Договором №36 від 23.07.2018 за надання послуг з ремонту та технічного обслуговування легкового автомобіля, з яких: 93948,20 грн основного боргу, 5636,89 грн. пені, 463,00 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "Торговий дім "Автосвіт Миколаїв" та Службою автомобільних доріг у Миколаївській області було укладено Договір №36 від 23.07.2018, в межах дії якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги з ремонту і технічного обслуговування легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON. Виконуючи свої зобов'язання за договором, 14.08.2018 позивачем надано послуги з ремонту i технічного обслуговування вищезгаданого автомобіля згідно технічної специфікації (Додаток №1), що підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АН-0002671 від 14.08.2018. Позивач посилаючись на п.2.4. договору зазначає, що в результаті порушень умов Договору відповідачем, в частині вчасності та повноти оплати наданих послуг, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 93948,20 грн. У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору №36 від 23.07.2018 позивачем нараховані також пеня та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 (суддя - Мавродієва М.В.) позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Автосвіт Миколаїв" задоволено частково, провадження по справі №915/1137/18 в частині стягнення 93948,20 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмету спору, стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на користь ТОВ "Торговий дім "Автосвіт Миколаїв" 5600,86 грн пені, 463,00 грн - 3% річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача станом на дату подання позову виник борг в розмірі 93248,20 грн., який сплачений ним після звернення позивача до суду з даним позовом. У зв'язку з відсутністю предмету спору суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 93948,20 грн.

Місцевим господарським судом здійснено перерахунок пені за період 18.08.2018 по 17.10.2018, частково задоволено позовні вимоги ТОВ „Торговий дім „Автосвіт Миколаїв" про стягнення пені у розмірі 5636,89 грн., а також 3% річних у сумі 463,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Служба автомобільних доріг у Миколаївській області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 по справі - скасувати та закрити провадження у справі №915/1137/18 на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийняте без урахування фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивачем в установленому законодавством порядку не доведено наявності у нього порушених прав та, відповідно, прав на захист їх в судовому порядку, а також наявності у відповідача перед ним заборгованості (простроченого грошового зобов'язання), наслідком чого мало стати прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги вважає, що факт зазначення позивачем датою рахунку 14.08.2018 не підтверджує факт вручення цього рахунку відповідачу саме 14.08.2018. Відповідач стверджує, що вказаний рахунок йому вручено без супровідного листа лише 19.11.2018.

Крім того, апелянт зазначає, що наявність грошових зобов'язань Служба автомобільних доріг у Миколаївській області не заперечувала та у відповіді від 05.10.2018 №2359/ЮР-06 на претензію позивача повідомила про відсутність фінансування та готовність сплати грошових коштів у найближчий час після їх отримання. Ненадання позивачем разом з претензією рахунку на оплату, відповідач сприймав як готовність позивача почекати в отриманні коштів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року по справі №915/1137/18, розгляд апеляційної скарги призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

04.02.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ „Торговий дім „Автосвіт Миколаїв" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 23.07.2018 ТОВ "Торговий дім "Автосвіт Миколаїв" (виконавець) та Службою автомобільних доріг у Миколаївській області (замовник) укладено Договір №36, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику 50110000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання (Послуги з ремонту і технічного обслуговування легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON), згідно технічної специфікації (Додаток №1 до договору) за заявкою замовника, а замовник - прийняти й оплатити надані послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами цього договору.

Відповідно до п.2.1. Договору №36 договірна ціна становить 94000,00 грн з урахуванням ПДВ. Вартість послуг, матеріалів (запасних частин) буде визначатись виконавцем з урахуванням діючих цін на ринку відповідних послуг, матеріалів (запасних частин), встановлених на день надання послуг замовнику та рахунку, але не може бути вищою за ціни визначені в Додатку №1 до договору.

Згідно з п.2.2. Договору №36 оплата послуг здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до Акту виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін та відповідного рахунку.

У відповідності до п.2.3. Договору №36 виконавець зобов'язаний надати відповідний рахунок та акт виконаних робіт із зазначенням реквізитів банківського рахунку виконавця для проведення розрахунків.

Пунктом 2.4. Договору №36 сторони погодили, що відповідач сплачує позивачу вартість наданих послуг, запасних частин, мастильних матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та отримання рахунку.

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє по 31.12.2018, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п.9.1. Договору №36).

Судом встановлено, що на виконання п.1.1. Договору №36 між сторонами було складено та підписано Технічну специфікацію (Додаток №1 до договору), якою визначено найменування та вартість послуг, матеріалів (запасних частин) (а.с.13).

На виконання умов Договору №36 та Додатку №1 позивачем було надано відповідачу послуги з ремонту і технічного обслуговування легкового автомобіля MITSUBISHI PAJERO WAGON на загальну суму 93948,20 грн, про що між сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №АН-0002671 від 14.08.2018 на суму 93948,20 грн (а.с.15-16).

Відповідач у визначений Договором №36 термін, заборгованість за надані послуги не сплатив.

01.10.2018 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1 щодо оплати наданих послуг в розмірі 93948,20 грн. (а.с.17-18)

05.10.2018 відповідачем надано відповідь на претензію №2359/юр-06, в якій він просить розглянути можливість відстрочення сплати вказаних грошових коштів та гарантує сплату 93948,20 грн за Договором №36 від 23.07.2018 в найкоротший термін з моменту надходження відповідних грошових коштів на його рахунок.

Відповідач вимогу щодо оплати наданих послуг не виконав, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка станом на день подання позову до суду становила 93948,20 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Між сторонами по справі виникли правовідносини за договором про надання послуг, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 93948,20 грн. відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1009 від 19.11.2018, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі в цій частині.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені та 3% річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як зазначалося раніше, п. 2.4. Договору №36 сторони погодили, що відповідач сплачує позивачу вартість наданих послуг, запасних частин, мастильних матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та отримання рахунку.

В матеріалах справи наявний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №АН-0002671 від 14.08.2018, який підписано сторонами та скріплено печатками.

Крім того, як вбачається з платіжного доручення №1009 від 19.11.2018, згідно з яким відповідач сплатив заборгованість у сумі 93948,20 грн, зазначено в графі - Призначення платежу "За ремонт та т/о а/м Міtsubishi Pajеro д.н.ВЕ8811ВА згідно рах.№АН-0001178 від 14.08.2018 в т.ч. ПДВ 15658,03 грн."

Крім того, у відповіді на претензію відповідач просив розглянути можливість відстрочення сплати вказаних грошових коштів та гарантував оплату 93948,20 грн. за Договором №36 від 23.07.2018 в найкоротший термін з моменту надходження відповідних коштів на рахунок.

Судова колегія звертає увагу на те, що будь-яких посилань на неможливість погашення заборгованості через відсутність у відповідача рахунку для сплати суми основного боргу вказаний лист не містить.

З огляду на зазначене, враховуючи наявність в матеріалах справи акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №АН-0002671 від 14.08.2018, який підписано сторонами по справі, та №АН-0001178 від 14.08.2018, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду розглянуто та відхилено доводи апеляційної скарги стосовно порушення умов укладеного між сторонами договору та ненадання відповідачу рахунку для сплати заборгованості до 19.11.2018, що на думку відповідача виключає наявність простроченої заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у відповідача виник обов'язок здійснити оплату наданих позивачем послуг, запасних частин, мастильних матеріалів до 17.08.2018 (включно), тобто протягом трьох банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення відповідачем (боржником) грошового зобов'язання, позивач нарахував річні за ставкою 3 % від несплаченої та простроченої суми за користування чужими коштами.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на зазначене, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 463,00 грн.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.5. Договору №36 передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Разом з тим, розмір пені, передбачений ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому, перевіривши розрахунок пені, що був зроблений судом першої інстанції із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, апеляційна колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що загальна сума пені, яка підлягає задоволенню, становить 5600,86 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Служби автомобільних доріг у Миколаївській області задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року по справі №915/1137/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року по справі №915/1137/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2018 року по справі №915/1137/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.П. Разюк

Я.Ф. Савицький