Постанова

від 19.02.2019 по справі 910/10489/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. Справа№ 910/10489/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аден Трейд

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.09.2018 (повний текст рішення складено 20.09.2018)

у справі № 910/10489/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Підприємства з іноземним капіталом Індраяні Оверсіз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Аден Трейд

про стягнення 226 203, 36 грн.

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземним капіталом Індраяні Оверсіз (далі - Підприємство Індраяні Оверсіз , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аден Трейд (далі - ТОВ Аден Трейд , відповідача) про стягнення 226 203,36 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №07-05-20/18 від 07.05.2018 в частині поставки товару за умовами цього Договору та здійсненої позивачем переплати, відтак просив стягнути з відповідача 155 040,00 грн. попередньої оплати, 10 542,72 грн пені., 930,24 грн. 3% річних, 5 426,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 54 264,00 грн. неотриманого прибутку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/10489/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Аден Трейд на користь Підприємства Індраяні Оверсіз 155 040, 00 грн. боргу, 5 252, 24 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 54 264, 00 грн. неотриманого прибутку, 3 218, 35 грн. судового збору. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Аден Трейд оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апелянта зводяться до того, що розгляд справи відбувся без особистої участі директора ТОВ Аден Трейд Кулинич Ю.В., відтак товариство було позбавлено можливості надати пояснення щодо обставин справи.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.02.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 07.05.2018 між Підприємством Індраяні Оверсіз (позивачем, покупцем за договором) та ТОВ Аден Трейд (відповідачем, постачальником за договором) укладено Договір поставки №07-05-20/18 (далі - Договір), за умовою п.1.1 якого постачальник зобов'язався в узгоджений строк передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених Договором та ст.712 ЦК України.

Відповідно до п. 2.3 Договору постачання товару здійснюється постачальником протягом 24-х годин з моменту оплати покупцем відповідної партії товару.

Ціна товару вказується в рахунку на оплату для кожної партії товару (п.3.1 Договору).

Положеннями п. 3.3 Договору сторони погодили, що оплата по Договору здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% (сто відсотків) передоплати, або за домовленістю сторін на кожну окрему партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника у повному обсязі.

За змістом 4.1.1 Договору постачальник зобов'язався організувати передачу товару згідно Договору в упаковці узгодженій сторонами та розумно достатній для належного зберігання під час транспортування.

Цей Договір згідно п. 10.1 є укладеним з моменту його підписання повноважними представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, 25.05.2018 на виконанням умов Договору позивачем на підставі виставлено відповідачем рахунку на оплату №14 від 14.05.2018 перераховано 155 040, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1016 від 25.05.2018 на вказану суму.

Як вище згадувалось, умовами Договору (п. 2.3) сторони погодили, що постачання товару здійснюється постачальником протягом 24-х годин з моменту оплати покупцем відповідної партії товару.

Проте, у визначений Договором строк, постачальник товару не поставив, перерахованих грошових кошті в якості попередньої оплати в добровільному порядку не повернув.

З долученого до матеріалів справи листа позивача вих. №30/05-001 від 30.05.2018 вбачається, що останній просив відповідача в разі неможливості здійснення поставки оплаченого товару повернути суму попередньої оплати в розмір 155 040,00 грн.

В матеріалах справи наявна претензія позивача №30/07-002 від 30.07.2018 на адресу відповідача щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 155 040,00 грн. Доказів повернення згаданої суми відповідачем матеріали справи не містять.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України унормовано, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується й сторонами не заперечується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару, сплачені позивачем кошти в розмірі 155 040,00 грн. попередньої оплати за Договором повинні бути йому повернуті відповідачем на підставі ст. 693 ЦК України.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 155 040,00 грн. попередньої оплати за Договором на підставі ст. 693 ЦК України, які доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, відтак є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення 10 542, 72 грн. пені та 930,24 грн. 3% річних, слід зазначити, що учасники господарських відносин в силу приписів ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання та/або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором сторони несуть визначену ним та законодавством України відповідальність.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України право вимоги повернення суми попередньої оплати є правовим наслідком невиконання продавцем обов'язку з поставки, і не може вважатись грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як визначено п. 5.2 вищезгаданої постанови пленуму обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, серед іншого, і у випадку повернення сум авансу, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, адже відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 542, 72 грн. пені та 930,24 грн. 3% річних як безпідставні та необґрунтовані не підлягають задоволенню.

Разом з цим, положеннями ч. 3 ст. 693 ЦК України закріплено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти згідно ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Ця норма є прямою вказівкою законодавця про можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів, передбачених ст. 536 ЦК України, тобто ч. 3 ст. 693 ЦК України є спеціально нормою, яка регулює відносини сторін у випадку порушення обов'язку з поставки товару, який вже оплачений покупцем. Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду України (постанова від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Оскільки умовами Договору розмір та порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, суд першої інстанції законно застосував до даних правовідносин приписи ст. 536 ЦК України як аналогію ч. 6 ст. 231 ГК України.

Здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, апеляційний суд дійшов висновку щодо правомірності висновків місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в розмірі 5 252,24 грн., відповідно в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Крім цього, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 54 264,00 грн. неотриманого прибутку.

За змістом п. 6.4 Договору у випадку затримки поставки оплаченої партії товару покупцю більше ніж на 7 (сім) календарних днів, постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю не отриманий прибуток, що рівний тридцяти п'яти відсоткам вартості партії товару.

Оскільки останнім днем поставки товару є 26.05.2018, а станом на момент розгляду справи судом першої інстанції (11.09.2018) доказів поставки відповідачем позивачу оплаченого товару суду не надано, заявлені позивачем на підставі п. 6.4 Договору вимоги про стягнення 54 264,00 грн. неотриманого прибутку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження апелянта (відповідача) про те, що розгляд справи відбувся без особистої участі директора ТОВ Аден Трейд Кулинич Ю.В. й товариство було позбавлено можливості надати пояснення щодо обставин справи, не заслуговують на увагу, адже матеріалами справи встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції й за клопотанням його директора розгляд справи відкладався (ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2018), що в свою чергу свідчить, що відповідач не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог.

Доводи відповідача (апелянта) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аден Трейд залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 у справі № 910/10489/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/10489/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.02.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук