Постанова

від 19.02.2019 по справі 911/742/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. Справа№ 911/742/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Вінницька Т.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційних скарг

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт

на рішення Господарського суду Київської області

від 02.10.2018 (повний текс рішення складено 11.10.2018)

у справі № 911/742/18 (суддя А.Ю.Кошик)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Сенді Парк - Київ Еліт

про стягнення 457 531, 65 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Сенді Парк - Київ Еліт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД

про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД (далі - ТОВ Л-Стік ЛТД , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт (далі - ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт , відповідача) прo стягнення 457 531,65 грн. В обґрунтування своїх вимог значило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 230816 від 23.08.2016 щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, відтак просило стягнути з відповідача на користь позивача 309 000, 00 грн. заборгованості, 94 892, 63 грн. пені, 43 276, 94 грн. інфляційних втрат та 10 362, 08 грн. 3% річних, а також 10 000, 00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з тим, ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ Л-Стік ЛТД про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії мотивуючи її, зокрема тим, що на виконання Договору ним сплачено позивачу 3 927 779,00 грн., в той час, як ціна Договору становила 3 800 000,00 грн., відповідно 127 779,00 грн. є надміру сплаченими коштами, які підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.10.2018 у справі № 911/742/18 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 127 779, 00 грн. відмовлено. Решту зустрічного позову про стягнення пені, відсотків річних, інфляційних у розмірі 80 988, 99 грн. та зобов'язання виконати роботи та поставити обладнання за Договором № 230816 від 23.08.2016 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Л-Стік ЛТД оскаржило його в апеляційному порядку, просило в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Л-Стік ЛТД задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції належним чином не встановлено факту наявності боргу, а лише в мотивувальній частині рішення описано боргові зобов'язання зі слів позивача за первісним позовом та те, що оспорюванні накладні № 17 та № 16 від 16.02.2017 були оплачені відповідачем. Проте фактичні обставини, в тому числі й сам факт виникнення боргу за Договором так і не було встановлено, що в результаті позбавило позивача за первісним позовом права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з інших підстав. Крім цього, на думку апелянта, до матеріалів справи ним долучено всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту виникнення господарських зобов'язань між сторонами, акт надання послуг № 182 від 30.11.2016 на загальну суму 3 869 284, 48 грн. та податкові накладні, що були виписані на виконанні роботи, а також банківські виписки про оплату послуг за Договором та оплати за видатковими накладними № 17 та № 16 від 16.02.2018 тощо.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт також оскаржило його в апеляційному порядку, просило в частині стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії скасувати та стягнути з ТОВ Л-Стік-ЛТД безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 127 779, 00 грн. та кошти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; позовні вимоги ТОВ Сенді Пар - Київ Еліт , викладенні у його зустрічному позові у справі № 911/742/18, задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення в частині відмови в зустрічному позові ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, суду першої інстанції неодноразово подано позивачем за зустрічним позовом клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо подачі зустрічного позову без дотримання приписів ст. ст. 162, 164, 172, 173 ГПК України, а також щодо залишення без розгляду частини вимог зустрічного позову. На переконання апелянта, оскільки грошові кошти в розмірі 127 779, 00 грн. були отримані відповідачем за зустрічним позовом поза межами договірних відносин за Договором № 230816 від 23.08.2016, вони підлягають поверненню як збереженні без достатньої правової підстави згідно ст. 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ТОВ Л-Стік ЛТД , ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт подало відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом та вказувало на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог останнього, просило не брати їх до уваги.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.02.2019 з'явились представники сторін, представник позивача за первісним позовом підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Л-Стік ЛТД задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення та підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії скасувати та стягнути з ТОВ Л-Стік-ЛТД безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 127 779, 00 грн. та кошти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України; позовні вимоги ТОВ Сенді Пар - Київ Еліт , викладенні у його зустрічному позові у справі № 911/742/18, задовольнити повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ТОВ Л-Стік ЛТД підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ТОВ Сенді Пар - Київ Еліт слід залишити без задоволення.

Як встановлено матеріалами справи, 23.08.2016 між ТОВ Л-Стік ЛТД (позивачем за первісним позовом, виконавцем за договором) та ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт (відповідачем за первісним позовом, замовником за договором) укладено Договір № 230816 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає та оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання з постачання обладнання, матеріалів, комплектуючих та виконання робіт з влаштування, налагодження та передання в експлуатацію системи вентиляції на об'єкті згідно діючих будівельних норм та стандартів на будівництві за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3 4 поверх , ТРЦ Україна .

Поставка обладнання, матеріалів, комплектуючих та виконання робіт здійснюються згідно Додатків, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору загальна вартість укладеного між сторонами Договору становила 3 800 000,00 грн. Загальна вартість Договору, умови, порядок та форми розрахунків за Договором можуть бути змінені зі згоди сторін шляхом підписання додаткових угод до Договору.

Положеннями п. 4.3 Договору сторони погодили наступний порядок оплати:

- 70% вартості обладнання, матеріалів, комплектуючих та робіт згідно з Додатком №1 до Договору, протягом 3-х банківських днів після його підписання, що становить 2 660 000,00 грн. (з ПДВ).

- остаточний розрахунок вартості обладнання, матеріалів та комплектуючих згідно з Додатком №1 до Договору здійснюється замовником частинами відповідно до Актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів від дня виконання виконавцем етапу робіт (або його частини) та приймання його замовником.

Оплата за виконані роботи по Додатку № 1 здійснюється відповідно до акту здачі-приймання виконаних роботі, що подається виконавцем, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконувались роботи згідно п. 4.4 Договору.

За змістом п. 5.2 Договору замовник зобов'язується, зокрема:

5.2.2 оплатити виконавцю виконані роботи, передане обладнання та матеріали в розмірах і в строки, які визначено п. 4.3 та п. 4.4.

5.2.4 прийняти обладнання та матеріали згідно Додатку №1 до Договору по акту прийому-передачі обладнання після їх поставки на об'єкт.

5.2.5 прийняти виконані виконавцем роботи протягом 5 робочих днів після виконання робіт, підписати оформлений виконавцем акт прийому-здачі виконаних робіт, або надати виконавцю в той жде строк письмове заперечення щодо акту з обов'язковим обґрунтуванням причин не прийняття робіт. У разі наявності недоліків, замовник також складає та направляє виконавцю разом з відповідними запереченнями акт недоліків у виконаних роботах. У раз, якщо замовник у строки, котрі передбачені Договором, не надасть виконавцю підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт або у такі ж строки не направить відповідні заперечення до такого акту, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається сторонами затвердженим, роботи прийнятими замовником без будь-яких заперечень та підлягають оплаті у порядку, визначеному Договором.

Цей Договір згідно п. 3.1 набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.10.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. В частині гарантійних зобов'язань - до закінчення строків гарантії, зазначених п. 8.1 Договору.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем за первісним позовом виконано роботи та передано у власність відповідача за первісним позовом матеріали на загальну суму 3 869 284,48 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Актом надання послуг №182 від 30.11.2016 та Додатком №1 до Акту надання послуг з переліком наданих у власність відповідача матеріалів, які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін (а. с. 28-32, т. 1).

На виконання умов Договору позивачем за первісним позовом передано відповідачу за первісним позовом товар, а саме два дифузори, що підтверджується видатковою накладною № 17 від 16.02.2017, яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін (а. с. 33). Підставою поставки за цією накладною був Договір, а підставою сплати - рахунок № 204 від 01.09.2016.

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що позивачем за первісним позовом передано відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 309 069, 36 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 16.02.2017, яка також підписана уповноваженими представниками та скріплена їх печатками (а. с. 34), однак містить посилання на те, що поставка була здійснена на підставі усної домовленості сторін. Підставою сплати визначено рахунок № 234 від 04.11.2016.

Оскільки між позивачем та відповідачем не було інших домовленостей і поставка матеріалів здійснювалась на умовах Договору, позивач за первісним позовом стверджував, що поставка за вищенаведеною видатковою накладною також відбулась за Договором, а відтак вважав, що всього на користь відповідача за первісним позовом виконано робіт та поставлено обладнання на загальну суму 4 236 779, 00 грн.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом вказував, що не отримував товару (обладнання) за наведеними в первісному позові накладними №16 від 16.02.2017 та № 17 від 16.02.2017, а також стверджував про неналежність відповідних доказів, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів відвантаження товару уповноваженій особі відповідача. Крім цього, зазначив, що поставка за видатковою накладною №16 від 16.02.2017 відбувалась не за Договором, а наведене в ній обладнання не поставлялось і не отримувалось ТОВ Сенді Пар - Київ Еліт .

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, вищезгадані видаткові накладні № 16 та № 17 від 16.02.2017 оформлено відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назви документа (форми); дати і місця складення документа; змісту та обсягу господарської операції; одиниці виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистого чи електронного підпису або інших данних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, складені позивачем за первісним позовом видаткові накладні в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Цивільного Кодексу України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення й засвідчують факт постачання товару платнику податку. Відповідно доводи апелянта про те, що позивачем жодним чином документально не підтверджено факту наявної передачі матеріалів, а також неналежність таких доказів, як безпідставні та необґрунтовані відхиляються судом апеляційної інстанції.

Крім цього, за твердженнями позивача за первісним позовом, видаткові накладні підписано особисто директором відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 та скріплено печаткою відповідача за первісним позовом, аналогічно як на Договорі та інших первинних документах, які сторонами не заперечуються. Підписи та печатка на видаткових накладних не спростованіо, оскільки не заявлено в установленому порядку про фальсифікацію відповідних первинних документів та неправомірне використання печатки.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши умови Договору, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт та поставки матеріалів відповідачу за первісним позовом на загальну суму 4 236 779, 00 грн., про що також свідчить відсутність претензій з боку відповідача та повідомлень про порушення виконавцем умов Договору та будь-яких інших домовленостей між сторонами .

Проте, відповідач за первісним позовом свого обов'язку з оплати належним чином не виконав, сплативши за період з 23.08.2016 по 05.09.2017 лише 3 927 779, 00 грн., зокрема, за видатковою накладною № 17 від 16.02.2017 відповідачем за первісним позовом здійснено повну оплату на суму 58 425,16 грн. 20.10.2016, а за видатковою накладною № 16 від 16.02.2017 оплату на суму 290 000, 00 грн. здійснено 11.11.2016.

Оскільки рахунки № 204 від 01.09.2016 та № 234 від 04.11.2016, які визначено як підставу оплати у видаткових накладних №17 та № 16 відповідно, було частково оплачено відповідачем за первісним позовом, доводи останнього щодо неотримання ним товару за цими видатковими накладними як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

З огляду на наведене та те, що позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом виконано робіт та поставлено обладнання на загальну суму 4 236 779, 00 грн., з яких останнім в період з 23.08.2016 по 05.09.2017 оплачено всього 3 927 779, 00 грн., апеляційний суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом 309 000, 00 грн. заборгованості, які позивачем за первісним позовом доведено належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовано, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 94 892, 63 грн. пені, 10 362, 08 грн. 3% річних та 43 276, 94 грн. інфляційних втрат.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами п. 5.3 Договору в разі порушення строків проведення розрахунків за обладнання, матеріали та роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми невиплачених коштів за кожний календарний день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 94 892, 63 грн. пені, 10 362, 08 грн. 3% річних та 43 276, 94 грн. інфляційних втрат, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи оскаржене рішення місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини справи, не дослідив в повній мірі надані позивачем за первісним позовом первісні документи на підтвердження виконаних робіт та поставки матеріалів, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Крім цього, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено матеріалами справи, правовідносини між позивачем за первісним позовом та Адвокатським об'єднанням Ю.Д.К. підтверджуються Договором про надання правової (правничої) допомоги № 27 від 15.03.2018 та Додатковою угодою № 1 від 16.03.2018.

На виконання умов вищезгаданого договору позивачем за первісним позовом сплачено 10 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 215 від 19.03.2018 з призначенням платежу оплата за надання правової допомоги (аналіз спірн. взаєм., склад. позов. заяви) згідно рахунку № 1/27 від 19.03.2019 Договір № 27 від 15.03.2018. Без ПДВ .

З огляду на наведене та характер спору, складність справи, обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом на виконання робіт, апеляційний суд дійшов висновку щодо кваліфікації зазначених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, як витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом на підставі ст. 129 ГПК України в розмірі 10 000, 00 грн.

З приводу зустрічного позову ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт до ТОВ Л-Стік ЛТД про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, який мотивовано, зокрема тим, що на виконання Договору ним сплачено позивачу 3 927 779,00 грн., в той час, як ціна Договору становить 3 800 000,00 грн., відповідно 127 779,00 грн. є надміру сплаченими коштами, слід зазначити, що підстави вимагати повернення виконаного однією зі сторін зобов'язання визначено, зокрема, положеннями ст. 1212 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 1212 ЦК України приписи цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають в зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовано спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутності правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого;

4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин (ч.ч. 1, 2 ст. 205 названого Кодексу) може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Системний аналіз вищезазначених норм чинного законодавства дає можливість дійти висновку, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, в наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.3 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, а отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Проте матеріалами справи встановлено, що відповідач за зустрічним позовом набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав (виконання робіт та поставка матеріалів ) у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству з метою оплати наданих ним послуг.

З огляду на наведене та те, що факт виконання робіт та поставки матеріалів не спростовано належними та допустимими доказами, перераховані позивачем за зустрічним позовом грошові кошти є саме оплатою виконаних робіт та поставлених матеріалів зі сторони відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актом здачі-приймання та видатковими накладними. Відтак ці кошти не можуть бути повернуті позивачу за зустрічним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України як такі, що набуті відповідачем за зустрічним позовом без достатньої підстави, отже в задоволенні зустрічного позову в цій частині слід відмовити.

Крім цього, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення неустойки в зв'язку з неналежним виконанням умов Договору та про зобов'язання виконати умови Договору, які мотивовано, зокрема, неналежністю виконання відповідачем за зустрічним позовом умов Договору щодо повноти та якості поставленого обладнання, що виявилось в ході перевірки за участю компанії, яка займається проектуванням монтажем вентиляції, кондиціонуванням, опаленням. Зокрема, щодо кількості поставленого та встановленого обладнання, яка є меншою ніж вказано в Додатку №1 до Договору, а обладнання - меншої потужності, що впливає на роботу вентиляційної системи, яка встановлювалась за Договором. В ході перевірки також було виявлено, що роботи, які виконувались Виконавцем за Договором є такими, що виконанні з явними порушеннями діючих будівельних стандартів та нормативів, зокрема, але не виключно, ДБН В.2.5-67:2013. Опалення, вентиляція та кондиціонування , що підтверджується Актом розбіжностей поставленого обладнання. У зв'язку з чим, позивач за зустрічним позовом стверджує про прострочення позивачем поставки належного обладнання за Договором.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження із первісним позовом.

Оскільки між сторонами без будь-яких претензій та зауважень підписано Акт виконаних робіт за Договором, зокрема, щодо строків та якості виконаних робіт, відсутні підстави стверджувати про прострочення виконання зобов'язань за Договором щодо строків та якості їх виконання. Відповідно вимоги за зустрічним позовом про стягнення неустойки в зв'язку з неналежним виконання умов Договору та про зобов'язання виконати умови Договору, не підлягають розгляду в зустрічному позові у справі № 911/742/18, оскільки відповідні питання не пов'язані з предметом спору за первісним позовом.

Відтак, й подане ТОВ Сенді Парк - Київ Еліт клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо з'ясування обсягів, якості та вартості виконаних робіт, як безпідставне та необґрунтоване не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог ст.ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Оскільки в ході розгляду спору виявилось, що частина позовних вимог за зустрічним позовом прийнято до розгляду з порушенням правил об'єднання, зокрема, останні не пов'язані з первісним позовом, зустрічний позов у відповідній частині підлягає залишенню без розгляду.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, оскаржене рішення в цій частині є незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення первісного позову. Тому доводи позивача за первісним позовом по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню. Разом з цим, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову та залишення частини вимог без розгляду апеляційний суд вважає законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, підстав для скасування рішення в цій частині не знаходить. Доводи відповідача за первісним позовом по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

В зв'язку із задоволенням первісного позову та апеляційної скарги позивача за первісним позовом з відповідача за первісним позовом на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягає стягненню 6 862, 97 грн. за подання позову та 10 294, 46 грн. за подання апеляційної скарги.

З огляду на відмову у задоволенні зустрічного позову та апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом витрати за їх подання покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД задовольнити, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2018 у справі № 911/742/18 в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та прийняти нове:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт про стягнення 457 531, 65 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, будинок 1-Г, ідентифікаційний код 40500073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД (02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, будинок 10, офіс 181, ідентифікаційний код 33144963) 309 000, 00 грн. заборгованості, 94 892, 63 грн. пені, 43 276, 94 грн. інфляційних втрат, 10 362, 08 грн. 3% річних, 10 000, 00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу та 6 862, 97 грн. судового збору за подання первісного позову.

В решті Господарського суду Київської області від 02.10.2018 у справі № 911/742/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сенді Парк - Київ Еліт (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, будинок 1-Г, ідентифікаційний код 40500073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Л-Стік ЛТД (02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, будинок 10, офіс 181, ідентифікаційний код 33144963) 10 294, 46 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/742/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.02.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук