Постанова

від 12.06.2019 по справі 911/742/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 911/742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Київ Еліт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Дикунської С.Я. - головуючого, Мальченко А.О., Жук Г.А. від 19 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Київської області у складі Кошик А.Ю. від 02 жовтня 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Стік ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Київ Еліт"

про стягнення 457 531, 65 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Київ Еліт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Стік ЛТД"

про стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,

Історія справи

1. 23.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л-Стік ЛТД" (далі - ТОВ "Л-Стік ЛТД", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк Київ-Еліт" (далі - ТОВ "Сенді Парк Київ-Еліт", відповідач) укладено договір № 230816 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язувався за дорученням відповідача виконати роботи з влаштування, налагодження та передати в експлуатацію системи вентиляції на об`єкті згідно діючих будівельних норм та стандартів на будівництві та виконати поставку обладнання, матеріалів та комплектуючих на об`єкті за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 3, 4-й поверх ТРЦ Україна. У свою чергу відповідач зобов`язувався на умовах договору прийняти і оплатити поставлене обладнання та матеріали, а також результат виконаних робіт.

1.1 . Загальна вартість договору становила 3 800 000 грн. з можливістю перегляду та коригування (п. 2.3 договору).

1.2. Відповідно до пункту 5.2.4 договору відповідач зобов`язувався прийняти обладнання та матеріали згідно додатку №1 до договору по акту прийому-передачі обладнання, після їх поставки на об`єкт. На підтвердження виконаних робіт за договором та прийняття таких робіт відповідачем, сторони протягом п`яти робочих днів після виконання робіт складають та підписують акт приймання-передачі виконаних робіт (п.5.2.5. договору).

2 . На виконання умов договору 30.11.2016 сторонами підписано акт надання послуг №182 та додаток №1 до нього з переліком переданих відповідачу матеріалів та виконаних робіт на загальну суму 3 869 284,48 грн.

3. Крім того, позивачем за договором було додатково поставлено матеріали згідно з видатковими накладними від 16.02.2017 №17 та №16 на суму 58 425,16 грн. та 309 069,36 грн. відповідно.

4. Згідно з пунктом 4.3 договору роботи оплачуються відповідачем у наступному порядку: (1) 70% вартості обладнання, матеріалів, комплектуючих та робіт згідно з додатком №1 до договору, протягом 3-х банківських днів після його підписання, що становить 2 660 000 грн. (з ПДВ); (2) остаточний розрахунок вартості обладнання, матеріалів та комплектуючих здійснюється відповідачем частинами відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня виконання позивачем етапу робіт (або його частини) та приймання його відповідачем.

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

5. У квітні 2018 року ТОВ "Л-Стік ЛТД" звернулось ТОВ "Сенді Парк Київ-Еліт" з позовом про стягнення 457 531,65 грн. боргу за договором.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар та виконано робіт на загальну суму 4 236 779 грн., що підтверджується актом надання послуг та двома видатковими накладними, які оплачені останнім частково, що призвело до виникнення боргу в сумі 309 000 грн., на який позивачем нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня за період з 20.02.2017 по 03.04.2018. З огляду на умови договору здійснені відповідачем оплати зараховані позивачем в погашення заборгованості з оплати робіт за актом надання послуг №182 та частково в оплату матеріалів, поставлених за видатковими накладними №17 та №16.

7 . У свою чергу ТОВ "Сенді Парк Київ-Еліт" звернулося до ТОВ "Л-Стік ЛТД" із зустрічним позовом про стягнення 127 779 грн. безпідставно набутого майна; 80 988,99 грн. неустойки; зобов`язання виконати роботи та поставити обладнання за договором.

8 . Відповідач у зустрічному позові стверджував про сплату позивачу 3 927 779 грн., в той час, як погоджена сторонами ціна договору становить 3 800 000 грн., а тому 127 779 грн. є надміру сплаченими коштами, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Що стосується видаткових накладних, то вони не стосуються спірного договору. Крім того, позивачем не в повному обсязі виконано свої зобов`язання за договором, оскільки частина обладнання, яка вже оплачена відповідачем, не поставлена, а роботи за договором виконані неякісно, а тому позивач має сплатити відповідачу неустойку виходячи з вартості недопоставленого обладнання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Господарського суду Київської області від 02 жовтня 2018 року в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову про стягнення 127 779 грн. відмовлено, а в іншій частині зустрічний позов залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України.

10. Відмовляючи в первісному позові суд встановив, що підставою для стягнення 309 000 грн. позивач вказав видаткову накладну від 16.02.2017 №16, проте відповідно до наданих платіжних документів вказана видаткова накладна була оплачена відповідачем окремим платежем на суму 290 000 грн., а інша видаткова накладна від 16.02.2017 №17 оплачена повністю також окремим платежем. Отже, заявлена в позові заборгованість відповідача за вказаними видатковими накладними відсутня.

11 . Щодо відмови в зустрічному позові, то факт поставки товару відповідачем не спростований, оскільки акт надання послуг від 30.11.2016 №182 підписаний ним без жодних зауважень та оплачений останнім. Інша частина зустрічних позовних вимог про стягнення неустойки та зобов`язання виконати умови договору не пов`язані з первісним позовом, тому є такими, що подані з порушенням правил об`єднання позовних вимог та не можуть бути розглянуті по суті в даному провадженні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2019 року вказане судове рішення скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову, позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 309 000 грн. боргу, 94 892,63 грн. пені, 43 276,94 грн. інфляційних втрат, 10 362,08 грн. 3% річних. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

13. В частині задоволення первісного позову постанова мотивована том, що видаткові накладні від 16.02.2017 №16 та №17 оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства щодо первинної бухгалтерської документації, підписані відповідачем та скріплені його печаткою, а оскільки між сторонами відсутні інші договірні відносини, то поставка обладнання за цими накладними відбулася в межах спірного договору. Отже, загальна сума поставленого обладнання та виконаних робіт за договором з урахуванням акта від 30.11.2016 №182 та вказаних видаткових накладних становить 4 236 779 грн. У той же час відповідачем за період з 23.08.2016 по 05.09.2017 сплачено лише 3 927 779 грн., зокрема, 20.10.2016 видаткова накладна № 17 від 16.02.2017 оплачена повністю на суму 58 425,16 грн., а 11.11.2016 видаткова накладна № 16 від 16.02.2017 оплачена частково на суму 290 000 грн. Отже, різниця між вартістю поставленого товару та виконаних робіт та проведеними відповідачем оплатами становить 309 000 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

14 . Відносно зустрічного позову суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та додатково зазначив, що оплата коштів у сумі 127 779 грн. здійснена відповідачем на виконання укладеного між сторонами договору, тобто вказані кошти набуті позивачем за наявності відповідної правової підстави, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому відповідач з моменту підписання акта та видаткових накладних по дату звернення позивача з первісним позовом, тобто протягом більше ніж року, не заявляв до останнього жодних претензій з приводу недопоставки обладнання, не зважаючи на здійснення ним майже повної оплати цього обладнання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено )

16 . Судами не досліджено матеріали справи, зокрема виписки з рахунків сторін, відповідно до яких борг відповідача перед позивачем становить лише 19 069 грн., а не ту суму, яка стягнута з відповідача за постановою суду. Так, відповідачем загалом оплачено 3 927 779 грн., у тому числі видаткову накладну від 16.02.2017 №17 на суму 58 425,16 грн. та частково видаткову накладну від 16.02.2017 №16 в сумі 290 000 грн.

17 . Не зважаючи на проведення оплати за видатковими накладними від 16.02.2017 № 16 та № 17, відповідач по сьогоднішній день не отримав вказане у цих накладних обладнання, оскільки належним доказом фактичної поставки товару за умовами договору є виключно акт приймання-передачі обладнання, який між сторонами не підписаний. Натомість відповідно до вимог законодавства видаткова накладна лише містить відомості про господарську операцію і не може бути доказом фактичної поставки товару. Більше того, згадані видаткові накладні не містять усіх необхідних для такого документу реквізитів, тобто не відповідають встановленій законодавством формі. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами факту поставки обладнання за вказаними видатковими накладними.

18. Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на відсутність претензій з боку відповідача з приводу неналежного виконання позивачем умов договору, оскільки надсилання такої претензії є правом а не обов`язком управненої сторони договору.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

19. Відповідно до статті 118 ГПК України Верховний Суд не приймає та не розглядає подані позивачем 11.06.2019 пояснення до касаційної скарги, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу внаслідок пропуску встановленого в ухвалі від 18.04.2019 процесуального строку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20 . Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

21. За результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, судом апеляційної інстанції встановлено факт поставки позивачем товару та виконання робіт за договором в обсязі та вартістю, які відповідають наданим у підтвердження цих обставин документам: акту наданих послуг від 30.11.2016 №182 та видатковим накладним від 16.02.2017 № 16 та № 17 в загальній сумі 4 236 779 грн. та здійснення часткової оплати відповідачем коштів за договором в сумі 3 927 779 грн. (пункт 13 Постанови).

22 . Оцінюючи доводи відповідача в пунктах 16, 17, 18 Постанови, які зводяться до заперечення ним факту поставки позивачем частково оплаченого обладнання за видатковими накладними від 16.02.2017 № 16 та № 17, Верховний Суд зазначає наступне.

23. Судами встановлено, що оплата обладнання за видатковою накладною № 17 від 16.02.2017 була проведена відповідачем 20.10.2016 в сумі 58 425,16 грн., а за видатковою накладною № 16 від 16.02.2017 оплата здійснена 11.11.2016 на суму 290 000 грн.

24 . Натомість відповідач у зустрічній позовній заяві спочатку повністю заперечував як оплату, так і поставку йому позивачем товару за вказаними видатковими накладними, одночасно вказуючи про те, що ці накладні взагалі не мають відношення до укладеного між сторонами договору. Крім того, відповідач стверджував про здійснення ним повної оплати за договором в сумі 3 927 779 грн., проте недопоставку йому і того обладнання, яке вказано в акті від 30.11.2016 № 182 та додатку № 1 до договору, не зважаючи не те, що сам акт та додаток до нього підписані уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень і відповідач не заявляв жодних претензій щодо неналежного виконання позивачем умов договору до моменту подання зустрічного позову.

25. Однак у касаційній скарзі відповідач змінив позицію та зазначає про те, що видаткові накладні стосуються правовідносин за договором, були ним частково оплачені, заборгованість становить 19 069 грн. за накладною №16, проте продовжив наполягати на тому, що жодного обладнання за видатковими накладними ним до даного часу не отримано. При цьому в касаційній скарзі сам відповідач вказує, що загальна сума сплачених ним коштів складає 3 927 779 грн., з яких 348 425, 16 грн. - в рахунок оплати видаткових накладних від 16.02.2017, фактично підтверджуючи тим самим існування заборгованості по акту від 30.11.2016 № 182.

26. Верховний Суд констатує наступні встановлені у справі обставини: (1) здійснення відповідачем майже повної попередньої оплати обладнання за видатковими накладними, (2) наявність підпису та печатки відповідача на видаткових накладних, (3) відсутність будь-яких претензій відповідача щодо непоставки відповідного обладнання протягом більше ніж року після його фактичної оплати та оформлення видаткових накладних.

27. До аргументу щодо неотримання обладнання відповідач звернувся тільки в якості заперечення проти заявленої до нього позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором, наводячи при цьому суперечливі доводи стосовно фактичних правовідносин сторін у цій частині (пункти 24, 25 Постанови).

28. Отже: (1) поведінка відповідача, яка передувала зверненню позивача з первісним позовом (ним не вчинялось жодних дій, спрямованих на захист свого порушеного права, яке, як він стверджує, виникло внаслідок відсутності поставки обладнання); (2) суперечність його доводів та зміна позиції стосовно фактів та обставин у спорі, у тому числі щодо проведення розрахунків, під час судового розгляду справи; (3) використання аргументів щодо невиконання позивачем обов`язку з поставки обладнання не як спосіб захисту порушеного права у вигляді направлення претензій, заявлення позову про виконання обов`язку в натурі, вимоги про повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України) та будь-яких інших дій, а лише як заперечень проти позову щодо стягнення заборгованості за спірною поставкою, в сукупності підтверджують висновки суду апеляційної інстанції щодо: (1) відсутності порушеного права відповідача за первісним позовом; (2) наявності факту поставки обладнання та доведення позивачем цього належними та допустимими доказами; (3) того факту, що загальний обсяг поставленого позивачем товару та виконаних робіт становить 4 236 779 грн.

29. У зв`язку з чим висновки суду про виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару, його неналежне виконання з боку останнього, а отже обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог зроблено з дотриманням норм процесуального права, зокрема статей 76, 77, 86 ГПК України.

30. З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення інших обставин справи, необхідність втручання у фактичну складову судових рішень, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, як суду права.

31 . Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

32. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Київ Еліт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2019 року у справі № 911/742/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.