Постанова

від 17.02.2019 по справі 910/9313/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2019 р. Справа№ 910/9313/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання : Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Подольський Є.В. директор, Мар`єнков В.М. помічник директора;

від відповідача: Бабко Ю.О. представник за дов. № 220/599/Д від 20.12.2018 року;

від третьої особи: Корінний С.Г. представник за дов. № 610/85 від 16.01.2019 року;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 року (дата підписання повного тексту 02.11.2018 року)

у справі № 910/9313/18 (суддя: Грєхова О.А.)

за позовом Асоціації підприємств Співдружність

до Міністерства оборони України

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1347 Військове представництво Міністерства оборони України

про стягнення заборгованості за виконану роботу в розмірі 1 691 056,42 грн.

Встановив

Асоціація підприємств Співдружність звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості за виконану роботу в розмірі 1 691 056,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів (надлишкових), непридатних для подальшого використання і зберігання (за кошти Державного бюджету України) № 503/Т/3-17 від 14.12.2017 року в частині здійснення розрахунків.

Господарський суд міста Києва повністю задовольнив позов Асоціації підприємств Співдружність своїм рішенням від 26.10.2018 року (повний текст рішення складено 02.11.2018 року) та присудив до стягнення з Міністерства оборони України на користь Асоціації підприємств Співдружність заборгованість в розмірі 1 691 056,42 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 25 365,85 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права

Крім того, скаржник вказав, що згідно із умовами укладеного договору, а саме п. 4.3 виконавець повинен забезпечити проведення з боку посадових осіб 1347 ВП МОУ контроль утилізації боєприпасів з метою підтвердження якості виконаних робіт та отримання погодження відомості фактичного виходу та вартості продуктів утилізації (п. 4.3 договору) , яка додається до акту виконаних робіт, який в свою чергу додається до рахунку наданого виконавцем (п.п. 4.1, 4.2 договору) і є підставою для оплати у разі його акцептування.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково не врахував заперечення відповідача щодо обов`язку виконавця (позивача) залучення ВП МОУ 227 до проведення утилізації боєприпасів.

Разом з цим, скаржник зазначив, що конкретної вимоги про обов`язок виконавця щодо залучення представників 1347 ВП МОУ не зазначається, проте це є необхідною умовою, оскільки, виконавець, зокрема подає замовнику відомість фактичного виходу та вартості продуктів утилізації, що оформлена виконавцем та завізована 1347 ВП МОУ, яке здійснює контроль виконання договору.

Також, скаржник зазначив, що виконавець документальні матеріали щодо стану та ходу проведення робіт з утилізації та їх якості надав не в повному обсязі, офіційно та вчасно не повідомив про час і місце проведення робіт з утилізації.

Разом з цим, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо не встановлення обстави про те, які саме ціни неможливо підтвердити наданими позивачем документами та вартість яких саме робіт не підтверджена первинними документами, оскільки зазначена інформація міститься у висновку 227 ВП МОУ щодо визначення рівня договірної ціни надання послуг з утилізації засобів ініціювання, що був наданий до суду представником третьої особи по справі, але при винесенні оскаржуваного рішення не був врахований судом першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2018 року справу № 910/9313/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Михальська Ю.Б.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 року, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., у відпустці, та участю судді Коротун О.М. у тренінгу в НШСУ, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9313/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 року у справі № 910/9313/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М., та призначив розгляд справи на 17.01.2019 року своєю ухвалою від 12.12.2018 року.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9313/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Смірнова Л.Г.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 року у справі № 910/9313/18 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Смірнова Л.Г., своєю ухвалою від 17.01.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України

14.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли пояснення до апеляційної скарги, в яких представник, зокрема зазначив, що 22.03.2018 року комісією в складі голови радника президента АП «Співдружність» та членів комісії за участі представника 1347 ВП МОУ було проведено інвентаризацію продуктів та підписано Акт інвентаризації наявності продуктів утилізації боєприпасів, які належать Міністерству оборони України та знаходяться на відповідальному зберіганню у АП «Співдружність» представником 1347 ВП МОУ Корінний С.Г. висловлено особливу думку: походження продуктів утилізації визначити не можливо та погоджено начальником 1347 ВП МОУ 23.03.2018 з урахуванням особливої думки.

18.02.2019 року у судовому засіданні скаржник та третя особа підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що договір не передбачав зобов`язань та не визначав позивача відповідально щодо забезпечення присутності представників ВП МОУ при виконанні робіт. Свій обов`язок щодо повідомлення 1347 ВП МОУ про місце і час виконання робіт позивач виконав. При цьому, позивач не мав законних підстав для примусового забезпечення представників ВП МОУ при здійсненні утилізації боєприпасів.

Разом з цим, позивач зазначив, що він не спричиняв жодної перешкоди в здійсненні ВП МОУ контролю за виконанням робіт та якості проведення утилізації боєприпасів, продуктів утилізації.

Також, позивач у поясненнях до відзиву зазначив, що відповідач особисто порушив договірні зобов`язання щодо забезпечення 1347 ВП МОУ для участі і контролю виконання договору.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Міністерства оборони України без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 14.12. 2017 року між Міністерством оборони України (замовник) та Асоціацією підприємств Співдружність (виконавець) було укладено договір на виконання робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів (надлишкових) непридатних для подальшого використання і зберігання (за кошти Державного бюджету України) № 503/Т/3-17 (далі договір), відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується в термін, що визначений даним договором, на підставі ліцензії Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 04.01.2012 року серії АВ № 597823 на вид господарської діяльності Ремонт та утилізація боєприпасів до військової зброї, відповідно до умов договору, виконати послуги у сфері поводження з радіоактивними, токсичними, медичними та небезпечними відходами (90520000-8) (утилізація засобів ініціювання та піротехнічних засобів), за номенклатурою та обсягами, які визначені у Специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 1.2 договору замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи з утилізації, непридатних для подальшого використання і зберігання, надлишкових боєприпасів та їх елементів (далі боєприпаси).

Згідно п.п. 3.1-3.3 договору, ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 1 815569,74 грн, в т.ч. ПДВ (20%) 302 594,96 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна договору є граничною (лімітною) і не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем ціни Договору, витрати виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті не підлягають.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки проводять шляхом оплати за фактично виконану роботу з утилізації боєприпасів відповідно до затвердженого сторонами Акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати акцептування рахунку, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.

Згідно з п. 4.2 договору при проведенні розрахунків за виконану роботу з утилізації боєприпасів виконавець подає замовнику належним чином оформлений рахунок. До рахунку обов`язково додається Акт виконаних робіт (зразок додаток № 10 до договору).

Відповідно до п. 4.3 договору, Акт виконаних робіт підтверджує обсяг робіт з утилізації боєприпасів, виконаний виконавцем і прийнятий замовником.

До акту виконаних робіт виконавцем додаються:

- акт зміни якісного стану боєприпасів (форма 13), (зразок додаток № 9 до договору) оформлений виконавцем;

- відомість фактичного виходу та вартості продуктів утилізації (зразок додаток № 15 до договору), що оформлена виконавцем та завізована 1347 Військовим представництвом Міністерства оборони України, яке здійснює контроль виконання договору;

- протокол погодження договірної (фактичної) ціни, оформлений відповідно до вимог пункту 4.7 договору.

У відповідності до п. 4.4 договору акти виконаних робіт готуються виконавцем та подаються на підписання замовнику:

- не пізніше, як у термін, встановлений Календарним планом виконання робіт з утилізації боєприпасів (додаток № 2 до договору) як термін завершення робіт (частини робіт). Датою звітування є дата отримання замовником належним чином оформлених документів, передбачених пунктом 4.3 договору;

- не пізніше, як за три робочих дня до настання терміну, визначеного замовником для звітування за отриманий аванс, відповідно до пункту 4.1.2 договору.

З моменту затвердження Акту виконаних робіт сторонами він стає невід`ємним додатком до договору.

Акт виконаних робіт та додатки до нього разом з первинними документами, що підтверджують фактичні витрати виконавця опрацьовуються 1347 ВП МОУ у 10-денний строк та у разі відсутності зауважень 1347 ВП МОУ погоджує звітні документи, візує Акт виконаних робіт та надає висновок щодо договірної (фактичної) ціни. Зазначені документи 1347 ВП МОУ у визначений строк направляє замовнику.

У разі виявлення порушень у виконанні умов договору чи невідповідності форм звітних документів, передбачених умовами договору 1347 ВП МОУ повертає їх виконавцю у встановлений строк для доопрацювання, про виявленні недоліки повідомляє виконавця та доповідає замовнику. Виконавець у 10-денний строк усуває виявлені недоліки, а у разі непогодження письмово повідомляє 1347 ВП МОУ та замовника з наданням підтверджуючих документів.

Згідно з п. 4.5 договору після одержання від виконавця зазначених у п. 4.2 договору рахунків і всіх належних документів замовник здійснює перевірки отриманих документів на предмет їх належного оформлення, з метою здійснення оплати.

У разі обґрунтованої відмови у прийнятті документів, визначених пунктом 4.3 договору, замовник у 10-денний термін повідомляє про це виконавця та/або повертає отримані документи на доопрацювання.

Відповідно до п. 4.6 договору під час складання договору сторони, з урахуванням висновку 1347 ВП МОУ щодо рівня (граничних) витрат, складають та затверджують протокол погодження граничної ціни на роботи з утилізації боєприпасів (додаток № 3 до договору), до якого додаються Калькуляції граничних витрат (додаток № 4 до договору) з розшифровками, завізованими 1347 ВП МОУ. Протокол погодження граничної ціна на роботи з утилізації боєприпасів після його затвердження замовником стає невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 4.7 договору, оплата виконаних робіт з утилізації боєприпасів проводиться за договірними цінами, визначеними за результатами фактичних витрат, понесених виконавцем та прийнятих замовником.

Вартість виконаних робіт вказується в протоколі погодження договірної (фактичної) ціни, який затверджується замовником (зразок додаток № 11 до договору). Протокол погодження договірної (фактичної) ціни оформлюється виконавцем.

До протоколу додається Калькуляція фактичних витрат підприємства (зразок додаток № 12 до договору), погоджена з 1347 ВП МОУ, з розрахунково-калькуляційними матеріалами.

Згідно з п. 4.10 договору розрахунки зі співвиконавцями здійснює виконавець.

У відповідності до п. 5.1 договору, термін виконання утилізації боєприпасів до 22.12.2017 року, визначається календарним планом виконання робіт з утилізації боєприпасів (додаток № 2 до договору).

Відповідно до п. 5.2 договору утилізація боєприпасів здійснюється на власних або орендованих виробничих потужностях з утилізації боєприпасів (виробничих площах, обладнанні) виконавця, сертифікованих та атестованих відповідно до законодавства, з виконанням вимог розділу 2 договору.

Місце виконання робіт: с. Геренженівка, Уманський район, Черкаська область, смт. Черкаське, Дніпропетровська область.

Пунктом 5.3 договору узгоджено, що передача виконавцю боєприпасів на утилізацію здійснюється на підставі виданих замовником в особі центральної служби забезпечення нарядів на передачі боєприпасів (форма 200) (зразок додаток № 8 до договору), відповідно до специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації (додаток № 1 до Договору), зі складанням Акту прийому (форма 4, зразок додаток № 7 до договору).

Відповідно до п. 5.7 договору тара, в якій боєприпаси передані підприємству для виконання робіт з утилізації є військовим майном. Виконавець несе відповідальність за збереження та повернення тари.

Тара дерев`яна підлягає поверненню до відповідних військових частин, з яких боєприпаси передавалися виконавцеві робіт або до інших військових частин за рішенням центральної служби забезпечення за попередньою згодою виконавця. Відомості про повернення тари вказуються в Акті виконаних робіт.

Пунктами 6.1.4 та 6.1.5 договору обумовлено, що замовник зобов`язаний забезпечити передачу боєприпасів для утилізації виконавцю та вантажні роботи у військових частинах, вказаних у договорі з 15.12.2017 року та опрацювати в т.ч. через 1347 ВП МОУ надані звітні документи у встановлені договором строки.

Згідно з п. 6.2.3 договору замовник має право перевірити у будь-який час дотримання виконавцем умов договору, здійснювати контроль виконання договору через 1347 Військове представництво Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 6.3.5 договору виконавець зобов`язаний щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за звітним, готувати та надавати замовнику погоджені з 1347: звіт про отримання та рух продуктів утилізації (зразок додаток № 13 до договору) та звіт про отримання та рух боєприпасів і їх елементів, отриманих на утилізацію (зразок додаток № 14 до договору).

Згідно п. 6.3.7 договору, виконавець зобов`язаний допускати уповноважених представників замовника для контролю за станом переданих на утилізацію боєприпасів, отриманих продуктів утилізації та проведення робіт з утилізації.

Відповідно до п. 10.1 договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.12.2017 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. В частині зберігання продуктів утилізації до передачі їх замовнику

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2017 року до договору, сторонами внесено зміни, зокрема в пункт 3.1 договору, та викладено його в наступній редакції: Ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 1691056,42 грн в т.ч. ПДВ (20%) 281842 грн.

Додатком № 1 до договору сторонами погоджено специфікацію боєприпасів, що підлягають утилізації за договором.

Додатком № 3 сторонами погоджено протокол погодження граничної ціни на роботи з утилізації боєприпасів.

Додатком № 3а сторонами погоджено Протокол погодження ціни в Договору.

Додатком № 16 сторонами узгоджено перелік робіт, що виконують сторонні організації, а саме погоджено, що надання послуг із знищення боєприпасів та їх елементів здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром.

Так, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором в повному обсязі, а саме:

- отримав від відповідача боєприпаси для утилізації, відповідно до специфікації і така передача була засвідчена військовими частинами А1358, А1588, А1979, А3013, А3177, А2734, А1912 в накладних про передачу боєприпасів для утилізації;

- вантажні роботи у військових частинах було організовано і забезпечено відповідачем, і це підтверджується Договорами на виконання робіт з навантаження боєприпасів;

- перевезення боєприпасів до місць утилізації було забезпечено позивачем і здійснено перевізником ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги, з яким позивач уклав угоду на виконання робіт на перевезення автомобільним транспортом спецвантажів;

- 171,677 тонн боєприпасів були утилізовані в строк до 22.12.2017 року;

- утилізація боєприпасів була здійснена на загальновійськовому полігоні в смт. Черкаське, Дніпропетровської області;

- частково виконання робіт з утилізації боєприпасів була здійснена співвиконавцем ТОВ Завод Утильспецпром і виконання співвиконавцем своїх зобов`язань засвідчуються актом виконаних робіт від 22.12.2017 року;

- були отримані продукти утилізації в кількості, що була визначена договором, і цей факт засвідчується в акті інвентаризації продуктів утилізації;

- тара дерев`яна, в якій були передані боєприпаси для утилізації повернуті позивачем до відповідних військових частин, з яких боєприпаси передавалися для виконання робіт, що засвідчують накладні на передачу зворотної тари.

Разом з цим позивач зазначає, що виконавши договірні зобов`язання, 28.12.2017 року він передав відповідачу підготовлений акт виконаних робіт з документами, що засвідчують фактичні витрати проведених робіт з утилізації боєприпасів для підписання та затвердження, однак, відповідач свої договірні зобов`язання не виконав, і кошти за виконану роботу не сплатив, мотивуючи свою відмову оплачувати виконану роботу тим, що не може затвердити та підписати акт виконаних робіт. Оскільки акт виконаних робіт не узгоджено з 1347 Військове представником МОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, 1347 Військове представництво в свою чергу, відмовило позивачу в погоджені акту виконаних робіт у зв`язку з тим, що для контрою якості проведення робіт у місцях отримання майна, його передачі та утилізації представники 1347 ВП МОУ не залучалися.

При цьому, позивач зазначає, що акт виконаних робіт із звітними документами відповідач повернув лише після звернення до нього позивача із Вимогою щодо виконання зобов`язань з прийняття виконаної роботи, підписання акту виконаних робіт та оплати грошових коштів за виконану робот. Акт відповідач повернув не підписаним, без визначення недоліків в роботі та мотиву відмови від підписання.

Таким чином, позивач зазначає, що не маючи жодного зауваження щодо недоліків у виконаній роботі, відповідач безпідставно відмовився підписувати акт виконаних робіт, до якого були додані звітні документи, що засвідчували фактичні затрати позивача при виконанні робіт з утилізації боєприпасів і ці витрати були в межах граничних витрат, визначених умовами договору і складали 1691056,42 грн, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Відповідач в свою чергу зазначав, що за інформацією підприємства, станом на 22.12.2017 роботи виконані, при цьому 1347 ВП МО України до робіт не залучалося, в зв`язку з чим, замовник не має змоги прийняти виконані роботи з утилізації боєприпасів згідно з Актом виконаних робіт, що оформлений не у відповідності до вимог договору.

Згідно із висновком третьої особи від 28.12.2017 року № 610/2848 представництвом не відмовлено в погоджені наданих позивачем документів. Відповідач зазначає, що завізування Акту виконаних робіт та інших документів не є можливим, повторна перевірка документів без здійснення контролю робіт є недоцільною.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Пунктами 3.1-3.3 Договору узгоджено, що ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 1 815 569,74 грн, в т.ч. ПДВ (20%) 302594,96 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна договору є граничною (лімітною) і не може бути перевищена виконавцем. У разі перевищення виконавцем ціни договору, витрати виконавця в частині вищезазначеного перевищення оплаті не підлягають.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2017 року до договору, сторонами внесено зміни, зокрема в пункт 3.1 договору, та викладено його в наступній редакції: Ціна договору (загальна вартість робіт за цим договором) становить 1 691 056,42 грн. в т.ч. ПДВ (20%) 281 842 грн.

Позивач зазначає, що згідно Акту виконаних робіт від 22.12.2017 позивачем роботи виконанні на суму 1691056,42 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, вище зазначений акт не підписаний з боку відповідача.

Позивач листом № 244 від 22.12.2017 року надав третій особі Акт виконаних робіт № 1 від 22.12.2017 року у двох екземплярах та додатки на 85 аркушах, який отриманий третьою особою 22.12.2017 року, що не заперечується третьою особою.

Листом вих. № 610/2821 від 26.12.2017 року третя особа повернула позивачу комплект документів, зазначивши, що представництво замовника № 1347 не залучалось до проведення робіт, які проводилися співвиконавцем. Контроль зазначених робіт відповідно до доручення ПЗ № 1347 від 22.12.2017 року № 610/2806 покладено на представництво замовника № 227. У зв`язку зазначеним, підписання актів виконаних робіт можливе лише після відповідного підтвердження з боку ПЗ № 227. Отримання майна з військовий частин, також проводилось без залучення представників ПЗ № 1347, копії нарядів на передачу майна підприємством не надані. Також, третя особа повідомила, що первинні бухгалтерські документи підтвердження фактичних витрат за статтями калькуляції не надано. Наявні розрахунково-калькуляційні документи не містять пояснень щодо методології розрахунку цін і переліку нормативних та інших документів, якими позивач користувався. Відсутній висновок ПЗ № 227 щодо договірної ціни по роботам ТОВ Завод Утильспецпром.

Разом з цим, третя особа також зазначила, що ПЗ № 227 повідомило, що роботи з утилізації боєприпасів, які виконувались співвиконавцем по Договору завершено 22.12.2017 року, листів, сповіщень або будь-якої іншої інформації від ТОВ Завод Утильспецпром до ПЗ № 227 не надходило, роботи проводились без залучення фахівців ПЗ № 227. Також, третя особа зазначила, що комплект РКМ надання в обсязі, що не дозволяє здійснити однозначну оцінку вартості проведення робіт з утилізації. Акт виконаних робіт щодо проведення вантажних робіт від в/ч А1358 відсутній. В акті від 21.12.2017 року № 26 вказаний наряд на передачу майна № 342/2/76-2293 від 14.02.2016 року. Наявні розрахунково-калькуляційні не містять пояснень щодо методології розрахунку цін. Відсутній висновок ПЗ № 227 щодо договірної ціни по роботам Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, листом № 610/248 від 08.02.2018 року третьою особою повідомлено, що відповідно до висновку третьої особи, військовим представництвом МО України не відмовлено в погодженні наданих документів, а не представляється можливим. Фактично, за інформацією підприємства, станом на 22.12.2017 року роботи вже були виконані. При цьому 1347 ВП МОУ до робіт не залучалось. Частина робіт виконувалась на Товаристві з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром у смт. Черкаське Дніпропетровської області. До контролю тих робіт відповідним дорученням було залучено 227 ВП МОУ України, яке по факту теж підприємством залучене не було. Таким чином, роботи здійснювалися без контролю з боку військових представництв, у зв`язку з чим, завізувати Акт виконаних робіт та інші звітні документи не представляється можливим.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Пунктом 5.3 договору узгоджено, що передача виконавцю боєприпасів на утилізацію здійснюється на підставі виданих замовником в особі центральної служби забезпечення нарядів на передачі боєприпасів (форма 200) (зразок додаток № 8 до договору), відповідно до специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації (додаток № 1 до договору), зі складанням Акту прийому (форма 4, зразок додаток № 7 до договору).

З наявних у матеріалах справи накладних (вимог) вбачається, що позивачем було отримано у військових частин боєприпаси для утилізації.

Пунктами 6.1.4 договору обумовлено, що замовник зобов`язаний забезпечити передачу боєприпасів для утилізації виконавцю та вантажні роботи у військових частинах, вказаних у договорі з 15.12.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між військовими частинами та позивачем укладались договори про надання послуг із завантаження боєприпасів, за результатами виконання яких, сторонами складались Акти прийому виконаних робі по навантаженню боєприпасів.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2017 року між позивачем та ДП Західдорвибухпром ВАТ ДАК Автомобільні дороги України були підписані акти виконаних робіт до договору на перевезення автомобільним транспортом спецвантажів.

Згідно з п. 5.2 договору утилізація боєприпасів здійснюється на власних або орендованих виробничих потужностях з утилізації боєприпасів (виробничих площах, обладнанні) виконавця, сертифікованих та атестованих відповідно до законодавства, з виконанням вимог розділу 2 договору.

Місце виконання робіт: с. Геренженівка, Уманський район, Черкаська область, смт. Черкаське, Дніпропетровська область.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, сторонами договору обумовлено два місця для виконання робіт за договором.

При цьому, додатком № 16 до договору сторонами узгоджено перелік робіт, що виконують сторонні організації, а саме погоджено, що надання послуг із знищення боєприпасів та їх елементів здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром було укладено договір на виконання робіт зі знищення засобів ініціювання, непридатних для подальшого використання і зберігання № 24 від 14.12.2017 року, за умовами якого, виконавець зобов`язується в термін, що визначений договором, на підставі Ліцензії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.08.2018 року серії АВ № 597899, виконати знищення засобів ініціювання, непридатних для подальшого використання і зберігання а номенклатурою та обсягами визначені у специфікації, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи зі знищення засобів ініціювання.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів прийому-передачі боєприпасів, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром прийняло від позивача на утилізацію боєприпаси.

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, за результатами виконаних робіт, між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Утильспецпром та позивачем було підписано Акт виконаних робіт (наявний в матеріалах справи).

Відповідно до п. 5.7 договору тара, в якій боєприпаси передані підприємству для виконання робіт з утилізації є військовим майном. Виконавець несе відповідальність за збереження та повернення тари.

Тара дерев`яна підлягає поверненню до відповідних військових частин, з яких боєприпаси передавалися виконавцеві робіт або до інших військових частин за рішенням центральної служби забезпечення за попередньою згодою виконавця. Відомості про повернення тари вказуються в Акті виконаних робіт.

З наявних у матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось повернення зворотної тари.

Також, 22.03.2018 року сторонами підписано Акт інвентаризації наявності продуктів боєприпасів, які належать Міністерству оборони України та знаходять на відповідальному зберіганні у позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що виконавець документальні матеріали щодо стану та ходу проведення робіт з утилізації та їх якості надав не в повному обсязі.

Разом з цим колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника на п. 4.3 договору, відповідно до якого виконавець повинен забезпечити проведення з боку посадових осіб 1347 ВП МОУ контроль утилізації боєприпасів з метою підтвердження якості виконаних робіт та отримання погодження відомості фактичного виходу та вартості продуктів утилізації (п. 4.3 договору), яка додається до акту виконаних робіт, який в свою чергу додається до рахунку наданого виконавцем (п.п. 4.1, 4.2 договору) і є підставою для оплати у разі його акцептування, тобто, п. 4.3 договору на думку скаржника зобов`язує позивача залучити 1347 ВП МОУ до проведення утилізації боєприпасів, з огляду на наступне.

Так, умови п. 4.3 договору не містять положень на які посилається скаржник, п. 4.3 договору визначає порядок здійснення оплати за виконану роботу, що здійснюється на підставі акту виконаних робіт, що додаються виконавцем до акту виконаних робі.

Згідно з п. 6.2.3 договору замовник має право перевірити у будь-який час дотримання виконавцем умов договору, здійснювати контроль виконання договору через 1347 Військове представництво Міністерства оборони України.

Пунктом 6.3.7 договору обумовлено, що виконавець зобов`язаний допускати уповноважених представників замовника для контролю за станом переданих на утилізацію боєприпасів, отриманих продуктів утилізації та проведення робіт з утилізації.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з означених умов договору не вбачається обов`язку позивача з повідомлення третьої особи для здійснення контролю за утилізацією боєприпасів, в свою чергу доказів не допуску позивачем представників третьої особи, матеріали справи не містять, а сторонами не надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника зазначені в апеляційній скарзі, що конкретної вимоги про обов`язок виконавця щодо залучення представників 1347 ВП МОУ не зазначається, проте на думку скаржника це є необхідною умовою, оскільки, виконавець, зокрема подає замовнику відомість фактичного виходу та вартості продуктів утилізації, що оформлена виконавцем та завізована 1347 ВП МОУ, яке здійснює контроль виконання договору.

При цьому, колегія суддів відзначає, що здійснення 1347 ВП МОУ контролю виконання договору не є тотожним з обов`язком виконавця щодо залучення представників 1347 ВП МОУ для контролю якості проведення робіт на, що посилається скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо посилання скаржника на те, що суд першої інстанції помилково не врахував заперечення відповідача щодо обов`язку виконавця (позивача) залучення ВП МОУ 227 до проведення утилізації боєприпасів, колегія суддів відзначає, що умовами договору будь-яких умов щодо як права для перевірки, так і обов`язку з повідомлення чи допуску 227 ВП МОУ до утилізації боєприпасів, взагалі не визначено.

Так, колегія суддів приймає як належне посилання позивача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що акт виконаних робіт був повернутий позивачу без жодного заперечення щодо фактичного виконання обсягу робіт та заперечень щодо розрахунку вартості виконаних робіт, підтверджених виконавцем первинними документами.

В свою чергу, з наданих третьою особою листів з відмовою у підписанні Акту виконаних робіт та відмові у погодженні протоколу договірної (фактичної) ціни на роботи не вбачається будь-яких обґрунтованих підстав для відмови від підписання означених документів. Як правильно встановлено судом першої інстанції, з наданого відповідачем висновку представництва замовника № 1347 щодо договірної ціни на виконання робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) за державні кошти вбачається, що надана арифметична складова розрахунково-калькуляційних матеріалів в обсязі наданому підприємством не підтверджена бухгалтерськими документами, при цьому, в означеному висновку не наведено перелік бухгалтерських документів, без яких неможливо опрацювати надані позивачем документи.

Водночас, з означеного висновку вбачається, що відмова у підписанні Акту виконаних робіт та інших документів, обумовлених договором, ґрунтується виключно на незалученні представництв відповідача до участі у самому процесі утилізації, що також підтверджено сторонами у судових засіданнях та вбачається з наданого відзиву, обов`язок виконавця із залучення яких, умовами договору не передбачено.

Разом з цим колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не був врахований висновок 227 ВП МОУ щодо визначення рівня договірної ціни надання послуг з утилізації засобів ініціювання, як безпідставне та таке, що спростовується висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

В свою чергу, матеріали справи не містять також будь-яких розрахунків здійснених відповідачем, з яких би вбачалась невідповідність розрахунків здійснених позивачем.

Також, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про те, які саме ціни неможливо підтвердити наданими позивачем документами та вартість яких саме робіт не підтверджена первинними документами.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б свідчили про порушення умов договору саме позивачем та відповідно відсутності підстав для прийняття виконаних позивачем робіт.

Таким чином, оскільки надані представництвами відповідача відмови у підписанні Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) є немотивовані, виконані позивачем за договором роботи вважаються прийнятими, наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті замовником.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки проводять шляхом оплати за фактично виконану роботу з утилізації боєприпасів відповідно до затвердженого сторонами Акту виконаних робіт протягом 10 банківських днів з дати акцептування рахунку, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.

З огляду на викладене та враховуючи, зокрема, що матеріалами справи підтверджується фактичне виконання позивачем робіт, позивач не спричиняв жодної перешкоди в здійсненні ВП МОУ контролю за виконанням робіт та якості проведення утилізації боєприпасів, продуктів утилізації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 року у справі №910/9313/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/9313/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.В. Сулім

СуддіМ.Г. Чорногуз

Л.Г. Смірнова

Дата складення повного тексу 25.02.2019 року.