Постанова

від 18.02.2019 по справі 912/1916/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 року м.Дніпро Справа № 912/1916/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Майданюк С.І., ордер КР № 72676 від 18.02.2019 р., адвокат;

представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року, ухвалене суддею Вавренюк Л.С., повний текст якого складений 12.12.2018, у справі № 912/1916/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці", с.Іванківці Знам`янського району Кіровоградської області

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кропивницький

про визнання незаконною відмови, поновлення договору, визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Іванківці" (далі - ТОВ Агрофірма "Іванківці") до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про:

- визнання незаконною відмови у поновленні договору оренди землі, викладеної у листах-повідомленнях Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.05.2018 № Т-5415/0-3299/0/17-18, від 15.06.2018 № 32-11-0.63-4974/2-18 та від 21.06.2018 № Т-6353/0-4353/0/17-18;

- визнання поновленим договору оренди землі від 05.06.2008, укладеного між Знам`янською районною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма "Іванківці", зареєстрованого Знам'янським міськрайонним відділом КРФ ДП "ЦДЗК" від 05.06.2008 за №040837100003 щодо земельної ділянки загальною площею 130,78 га ріллі з кадастровим номером 3522281900:02:000:9011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, з урахуванням зміни істотних умов;

- визнання укладеною додаткову угоду від 03.05.2018 про поновлення договору оренди землі від 05.06.2008, укладеного між Знам'янською районною державною адміністрацією та ТОВ Агрофірма "Іванківці", зареєстрованого Знам'янським міськрайонним відділом КРФ ДП "ЦДЗК" від 05.06.2008 за № 040837100003 щодо земельної ділянки загальною площею 130,78 га ріллі з кадастровим номером 3522281900:02:000:9011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іванковецької сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області на умовах, зазначених позивачем в прохальній частині позову.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2018 року у справі №912/1916/18 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано поновленим договір оренди землі від 05.06.2008, укладений між Знам`янською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці", зареєстрований Знам`янським міськрайонним відділом КРФ ДП "ЦДЗК" від 05.06.2008 за № 040837100003 щодо земельної ділянки загальною площею 130,78 га ріллі з кадастровим номером 3522281900:02:000:9011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, з урахуванням зміни істотних умов.

Визнано укладеною додаткову угоду від 03.05.2018 про поновлення договору оренди землі від 05.06.2008, укладеного між Знам`янською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Іванківці", зареєстрованого Знам`янським міськрайонним відділом КРФ ДП "ЦДЗК" від 05.06.2008 за № 040837100003 щодо земельної ділянки загальною площею 130,78 га ріллі з кадастровим номером 3522281900:02:000:9011 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, в редакції, викладеній у позовній заяві.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в задоволеній частині, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати у задоволеній частині, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі заперечує факт порушення права позивача, оскільки, на його думку, переважне право орендаря, яке підлягає захисту, матиме місце при укладенні договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності відповідного порушення відповідачем переважного права позивача на отримання права оренди земельної ділянки, яка визначена предметом договору від 05.06.2008.

Враховуючи, що позивач до закінчення строку дії договору не надав проект додаткової угоди, відсутні підстави для укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, як і немає факту порушення прав позивача на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на підставі частини 1-5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Зазначає, що на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 14.06.2018 та з метою повідомлення Орендаря щодо прийнятого рішення про припинення права оренди за Договором, 15.06.2018, тобто в межах місячного строку після закінчення строку дії Договору, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області направлено позивачу лист-повідомлення, згідно якого, керуючись ст. 122 Земельного кодексу України, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", повідомляється про заперечення у поновленні Договору; наголошувалося на обов'язку орендаря, у разі припинення Договору, повернути земельну ділянку орендодавцеві та направляється для підписання два примірники акту приймання-передачі земельної ділянки.

Посилається на наявні в матеріалах справи копії опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку, відповідно до яких лист-повідомлення від 15.06.2018 листом направлений Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 18.06.2018 на адресу позивача.

За наявності в матеріалах справи належних, в розумінні вимог процесуального закону, доказів направлення Орендарю листа - повідомлення від 15.06.2018, вважає, що відповідачем засвідчено свою волю щодо заперечення у поновленні Договору.

Вказує на неналежне виконання позивачем обов'язку щодо сплати орендної плати та посилається на приписи ГПК України щодо обов'язку сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванківці" відзив на апеляційну скаргу не надало. Представник Позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення - без змін. Зазначає, що в даній справі мас місце спір про поновлення договору оренди землі на новий строк на інших умовах, визначених за згодою сторін у відповідності до ч. 4-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 641-646 Цивільного кодексу України, якими визначений порядок укладення договорів.

Зауважує на тому, що якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2018 у справі № 912/1916/18; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 18.02.2019.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, 18.02.2019 року представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду про відкриття провадження по справі вручено 25.01.2019).

Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

В судовому засіданні 18.02.2019 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

На підставі розпорядження заступника голови Знам`янської районної державної адміністрації від 22.03.2007 № 114-р, 05.06.2008 між Знам`янською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ Агрофірма "Іванківці" (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 11-15, 17-19), за умовами якого в оренду позивача передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 199,59 га ріллі, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 3522281900:02:000:9011 площею 130,78 га із земель резервного фонду, 68,81 га із земель запасу Іванковецької сільської ради.

Згідно п. 8 Договору, Договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

Договір підписано повноважними особами Орендодавця та Орендаря, зареєстровано в Знам`янському міськрайонному відділі КРФ ДП "ЦДЗК" 05.06.2008 за №040837100003.

03.12.2012, на підставі розпорядження голови Знам`янської РДА від 31.10.2012 №555-р, Знам`янською РДА та ТОВ Агрофірма "Іванківці" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на земельну ділянку із кадастровим номером 3522281900:02:000:9011 загальною площею 130,78 га ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Іванковецької сільської ради (а.с 20-22), згідно якої викладено в новій редакції п.п. 8, 9 Договору:

"8. Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку Договору оренди землі.

9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 107831 грн. 88 коп. (сто сім тисяч вісімсот тридцять одна грн. 88 коп.) у рік або у місяць 8985 грн. 99 коп. (вісімсот дев`яносто вісім грн. 99 коп.) на розрахунковий рахунок Іванковецької сільської ради."

Інші умови Договору сторонами залишено без змін.

Додаткова угода від 03.12.2012 № 1 зареєстрована у відділі Держкомзему у Знам`янському районі 29.12.2012 за № 352228194004302.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів, 03.05.2018 ТОВ Агрофірма "Іванківці" звернулось до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом - повідомленням за №67, згідно якого повідомило про свій намір скористатись своїм переважним правом на укладення Договору на новий строк, у зв`язку з чим просило поновити Договір строком на 10 років; орендну плату за даним Договором встановити в грошовій формі та в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. До зазначеного листа-повідомлення Орендарем надано, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення Договору (а.с. 26-27).

Лист-повідомлення Орендаря від 03.05.2018 № 67 з доданими до нього документами отримано ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 04.05.2018, про що свідчить відмітка останнього на листі.

У відповідь на лист-повідомлення позивача про поновлення Договору ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило на адресу ТОВ Агрофірма "Іванківці" лист від 10.05.2018 № Т-5415/0-3299/0/17-18, в якому зазначило, що при поданні клопотання від 04.05.2018 Орендарем не дотримано факту повідомлення Орендодавця у строк, встановлений Договором, про намір укладання Договору на новий строк. Враховуючи викладене та керуючись ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вказало, що заперечує проти поновлення Договору (а.с. 29).

Позивач листом від 18.05.2018 № 78 у відповідь на лист відповідача від 10.05.2018 №Т-5415/0-3299/0/17-18 щодо заперечення в поновленні договору оренди землі зазначив, що заперечення відповідача в поновленні договору оренди землі є необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам Договору оренди землі, до яких було внесено зміни за згодою орендодавця та просив повторно розглянути питання щодо поновлення ТОВ "Агрофірма "Іванківці" договору оренди землі зареєстрованого від 05.06.2008 року за № 040837100003 строком на 10 років та зі встановленням розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (а.с. 30).

Лист-повідомлення Орендаря від 18.05.2018 № 78 отримано ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 22.05.2018, про що свідчить відмітка останнього на листі.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області листом - повідомленням від 15.06.2018 № 32-11-0.63-4974/2-18 повідомило позивача про заперечення в поновленні договору оренди землі, зареєстрованого 05.06.2008, за № 040837100003 площею 130,78 га на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області та направило акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання (а.с. 31, 32).

Листом від 21.06.2018 № Т-6353/0-4353/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, розглянувши лист позивача від 18.05.2018 № 78 про поновлення договору оренди землі повідомив, що Головним управління було направлено заперечення у поновленні договору оренди землі, зареєстрованого від 05.06.2008, за № 040837100003, загальною площею 130,78 га на території Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області згідно листа від 15.06.2018 № 32-11-0.63-4974/2-18, договір вважає таким, який припинив дію (а.с. 33).

Посилаючись на зазначені обставини та вважаючи свої права порушеними внаслідок заперечень ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в поновленні Договору та не підписанням додаткової угоди, ТОВ АФ "Іванківці" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача були порушені у тій частині, що при реалізації позивачем переважного права на поновлення Договору на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", дійшли згоди щодо поновлення Договору на змінених умовах в частині орендної плати - з 4% до 12 % від нормативної грошової оцінки, відповідач ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Кіровоградської області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області.

Наказом від 25.01.2013 року № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою в тому числі й за Договором оренди земельної ділянки від 05.06.2008 відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011, передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

Так, за наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначає правові підстави поновлення договору оренди землі та фактично об'єднує два випадки поновлення такого договору, обов'язковим у яких є укладення додаткової угоди.

У справі, яка розглядається, матеріально-правовою підставою позову є частини 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

В силу наведених вище приписів частин 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в процедурі поновлення договору оренди землі на орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (поновлення договору), покладається обов'язок завчасно повідомити орендодавця листом-повідомленням, до якого додати проект відповідної додаткової угоди.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно імперативних приписів частини 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець, отримавши лист-повідомлення орендаря та проект додаткової угоди вчиняє ряд юридично значимих дій, а саме: перевіряє проект додаткової угоди на відповідність вимогам закону; узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору та укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. При поновленні договору в порядку реалізації переважного права орендаря сторони договору мають право змінювати умови відповідного договору оренди землі.

Лише у разі недосягнення домовленостей щодо істотних умов договору, переважне право орендаря припиняється, що передбачено частиною 4 ст. 33 Закону України.

Колегія суддів приймає до уваги, що палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22.06.2018 зупинялося провадження у справі № 920/739/17 до надходження від Науково-консультативної ради при Верховному Суді наукового висновку у цій справі.

Після надходження наукового висновку, підготовленого членом Науково- консультативної ради Верховного суду професором ОСОБА_4, Верховним Судом провадження у справі №920/739/18 було поновлено та 10.09.2018 р. прийнято постанову, в якій Верховний Суд виклав позицію щодо застосування норм ст. 33 Закону України Про оренду землі .

В науковому висновку щодо проблемних питань застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" професор ОСОБА_4 зазначив, що під "переважним правом на укладення договору оренди на новий строк (поновленням договору оренди)" у статті насправді маються на увазі кілька різних, хоча і пов'язаних між собою правових явищ:

1) "автоматичне" поновлення договору на наступний строк на тих самих умовах;

2) продовження договору на новий строк на інших умовах, визначених за згодою сторін;

3) власне переважне (перед іншими бажаючими) право орендаря на укладення договору на новий строк.

Ці явища с відмінними, і для правильного застосування статті необхідно визначити, що саме мається на увазі у конкретному її формулюванні.

Верховний Суд поставив Науково-консультативній раді запитання: "Чи пов'язано визначене у частині 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" поняття "переважного права" із появою третьої особи, яка претендує на відповідну земельну ділянку? Якщо так, то яким саме чином і чи у всіх випадках?"

На думку професора ОСОБА_4 системне тлумачення статті 33 в цілому (в сукупності також із загальними правилами про укладення та поновлення договорів) призводить до висновку, що згадане у частині першій "переважне право [орендаря] перед іншими особами на укладення договору оренди землі па новий строк" є окремим різновидом особливих прав орендаря, якими наділяє його стаття поряд з правом на "автоматичне" поновлення договору та правом на укладення його на новий строк на змінених умовах. Таким чином, реалізація останніх двох прав не пов'язана з існуванням "третьої особи" .

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про відсутність порушення переважного права позивача через відсутність "третіх осіб", оскільки норми чинного законодавства не встановлюють чіткого механізму реалізації саме "переважного права перед іншими особами". В даному випадку при реалізації позивачем свого переважного права на поновлення Договору допущено порушення права останнього на укладення договору на погоджених між сторонами умовах.

В даній справі має місце спір про поновлення договору оренди землі на новий строк на інших умовах, визначених за згодою сторін у відповідності до ч. 4-5 ст. 33 Закот України "Про оренду землі" та ст.ст. 641-646 Цивільного кодексу України, якими визначений порядок укладення договорів.

Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 зазначив, що законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Вищенаведене узгоджується з приписами частини 1 ст. 777 Цивільного кодексу України та з висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.01.2018 у справі №910/12017/17, в якій зазначено, що сторони попереднього договору оренди, і в першу чергу орендодавець, має право на перегляд умов попереднього договору при укладенні нового. Це право прямо передбачено ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України. Але ці нові умови мають бути доведені в чіткій та конкретній формі попередньому орендарю, щоб останній міг зробити такий же чіткий та конкретний вибір: прийняти ці умови і скористатися своїм переважним правом на укладення нового договору або відмовитися від таких умов і на цьому його переважне право припиняється.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ АФ "Іванківці" в установлений Договором строк, з урахуванням Додаткової угоди від 03.12.2012, повідомило ГУ Держгеокадастр у Кіровоградській області про свій намір скористатися переважним правом на поновлення Договору. До вказаного листа додано проект додаткової угоди про поновлення Договору строком на 10 років та встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки в рік. До листа також додано документи, що підтверджують факт належного виконання з боку Орендаря істотних умов Договору, а саме: лист Іванковецької сільської ради Знам`янського району № 77 від 03.05.2018.

Відповідач листом від 10.05.2018 № Т-5415/0-3299/0/17-18 заперечив щодо поновлення Договору, зазначивши, що позивачем не дотримано вимоги щодо повідомлення Орендодавця у строк встановлений Договором (90 днів) про намір укласти договір на новий строк.

Колегія суддів вважає слушними доводи позивача в тій частині, що відповідач безпідставно у листі від 10.05.2018 послався на пункт 9 Договору (строк дії договору), ігноруючи умови пункту 1 Додаткової угоди, згідно якого пункт 8 Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої орендар повинен за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі , тобто не пізніше 05.05.2018, що кореспондується зі змістом ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи безпідставну відмову відповідачем у поновленні Договору, позивач 18.05.2018 повторно звернувся до відповідача з пропозицією розглянути питання щодо поновлення Договору строком на 10 років та зі встановленням розміру орендної плати на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Враховуючи, що строк дії Договору сплив 05.06.2018, а повідомлення Орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк було вручено Орендодавцю 04.05.2018, колегія суддів вважає, що позивач у відповідності до вимог Закону України "Про оренду землі" та умов Договору в редакції Додаткової до нього угоди вчасно повідомив відповідача про свій намір продовжувати орендувати земельну ділянку.

Наведене вище свідчить про те, що сторони за обопільною згодою увійшли у процедуру поновлення договору на підставі правової конструкції, унормованої частинами 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та дійшли згоди щодо зміни істотних умов Договору.

Так, згідно із частиною 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 641, 642 Цивільного кодексу України визначено порядок подання пропозиції до укладення договору (оферта) та її прийняття (акцепт). Так, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. А відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як встановлено ч.ч. 3, 4 ст.33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Тобто, відповідно до Закону України "Про оренду землі" переважне право Орендаря втрачається лише у випадку, коли сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі.

Перелік істотних умов договору оренди землі визначено ст. 15 Закону України "Про оренду землі". В самому Договорі оренди сторони не визначили інші умови як істотні. Тому в даному випадку істотними умовами Договору є об'єкт оренди, строк дії та орендна плата.

Як вже було зазначено вище, Відповідач листом від 10.05.2018 №Т-5415/0-3299/0/17-18 заперечив щодо поновлення Договору, зазначивши, що позивачем не дотримано вимоги щодо повідомлення Орендодавця у строк встановлений Договором (90 днів) про намір укласти договір на новий строк.

Отже, у вищезазначеному листі відповідач повідомив орендаря про відсутність підстав для продовження терміну дії договору оренди без наведення обґрунтувань відмови по суті порушеного зверненням позивача питання; без будь-яких посилань на відповідне рішення відповідача; не повідомляв та не доводив про наявність будь-яких порушень зі сторони позивача.

Відповідачем жодних пропозицій щодо погодження чи зміни істотних умов договору оренди позивачу запропоновано не було, як і не зазначено про непогодження ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області умов, викладених орендарем у проекті додаткової угоди до договору оренди.

Відтак, лист ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10.05.2018 №Т-5415/0-3299/0/17-18, в якому відповідач на пропозицію позивача від 03.05.2018 не заперечував проти узгодження нових істотних умов Договору оренди землі (в частині збільшення орендної плати - з 4% до 12 % від нормативної грошової оцінки), а, як вже було встановлено судом, безпідставно заперечував щодо поновлення Договору лише з причини пропуску позивачем строку повідомлення Орендодавця про намір укласти договір на новий строк, є фактично погодженням нових істотних умов Договору.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суд, що між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо нових істотних умов договору (матеріали справи не містять жодного доказу, які б підтверджували зворотне).

Враховуючи наведене, відмова відповідача у поновленні Договору на запропонованих позивачем умовах є безпідставною.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що сторони до закінчення строку дії договору не досягли згоди щодо його істотних умов, в результаті чого переважне право позивача на поновлення договору оренди землі припинилося.

З підстав викладеного, господарський суд дійшов правильного висновку, що при реалізації ТОВ АФ "Іванківці" переважного права на поновлення Договору на підставі частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" сторони дійшли згоди щодо встановлення строку дії Договору на 10 років та розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак, додаткову угоду укладено не було.

Доводи заявника апеляційної скарги про ненадання орендарем проекту додаткової угоди спростовуються наявними в справі матеріалами, відповідно до яких ТОВ Агрофірма "Іванківці" до листа-повідомлення від 03.05.2018 надало, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення Договору (а.с. 26-27).

Доводи апеляційної скарги про неналежне виконання Позивачем обов'язку щодо сплати орендної плати, в тому числі на недопустимість довідки органу ДФС, як доказу належного виконання орендарем обов'язку зі своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за договором оренди, є безпідставними, оскільки позивачем жодних довідок органу ДФС до матеріалів справи не долучалось, а на підтвердження факту належного виконання орендарем істотних умов договору позивачем було надано лист Іванковецької сільської ради Знам`янського району, до бюджету якої зараховуються кошти по договору оренди (а.с. 67).

Безпідставним при цьому є й посилання відповідача на наказ від 14.06.2018 про припинення права оренди земельної ділянки, враховуючи наступне.

Так, наказ від 14.06.2018 № 11-3376/14-18-СГ прийнято з посиланням на статті 15-1, 122 Земельного кодексу України, ст. 31 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Положення про ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (а.с. 59).

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач не заперечив запропоновані позивачем нові істотні умови Договору, сторонами фактично досягнута домовленість щодо змінених істотних умов договору (орендна плата в бік збільшення) під час реалізації механізму поновлення договору в порядку частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", застосування частини 6 наведеної норми виключається.

Оскільки підставою позову є норми ч.5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тому прийняття відповідачем будь-яких рішень поза межами визначених цією нормою строків, а саме після закінчення строку дії договору (05.06.2018), в тому числі наказу від 14.06.2018 №11-3376/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" не припиняє право позивача на укладення додаткової угоди на інших умовах, які були погоджені сторонами у відповідності до ч.4 - ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 641-646 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже, і на укладення додаткової угоди до договору.

Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню практика Європейського суду з Прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з Прав людини" застосовується як джерело права.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Україною 17.07.1997 року, набув чинності 11.09.1997) встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Практикою Європейського суду з прав людини розроблено концепцію "легітимних (обґрунтованих) очікувань" у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 43 рішення у справі "Пономарьов проти України"). Доктринально характеристика очікувань, як легітимних, поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права; 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Концепція "правомірних очікувань" відображена також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії", та полягає у тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей. З урахуванням цієї концепції, суди, в контексті вирішення спорів щодо поновлення договорів оренди землі, вказують, що "по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення; по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку".

У іншій справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" (рішення від 24.06.2003 року № 44277/98) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що заявника (орендаря) слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу - таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором (пункт 35).

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини також дійшов висновку, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення; по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.".

Отже, з огляду на усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка застосовується як джерело права, позивач правомірно очікував на те, що договір оренди землі буде продовжений на запропонованих відповідачем умовах, які були прийняті позивачем.

Всупереч законним сподіванням позивача відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди на запропонованих ним же умовах, чим порушує права позивача на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Імперативна норма частини 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Згідно з частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Виходячи із наведених вище обставин справи та вимог викладених норм права, господарський суд дійшов правильного висновку, що права позивача були порушені у тій частині, що дійшовши згоди щодо поновлення Договору на змінених умовах в частині збільшення орендної плати - з 4% до 12 % від нормативної грошової оцінки, відповідач у подальшому ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки на нових погоджених умовах.

З підстав викладеного судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про визнання укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі в редакції позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2018 у справі № 912/1916/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2018 у справі № 912/1916/18 - залишити без змін.

Судові витрати Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м. Кропивницький за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна