Рішення
від 08.02.2019 по справі 907/498/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.2019 м. Ужгород Справа № 907/498/18

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Васьковського О.В.,

розглянувши матеріали справи №907/498/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Тиса-Захід", смт.Вилок, Виноградівський район

до відповідача Вилоцької селищної ради, смт.Вилок, Виноградівський район

за участю третіх осіб, які

не заявляють самостійних

вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача

ОСОБА_2, смт. Вилок Виноградівського район;

ОСОБА_3, смт. Вилок Виноградівського району;

ОСОБА_3, смт. Вилок Виноградівського району;

ОСОБА_4, смт. Вилок, Виноградівського району;

ОСОБА_5, смт. Вилок, Виноградівського району;

ОСОБА_6, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_7, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_8, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_9, смт. Вилок Виноградівського району ;

ОСОБА_10, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_11, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_12, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_13. смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_14, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_15, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_16, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_17, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_18, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_19, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_20, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_21, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_22, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_23, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_24, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_25, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_26, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_27, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_28, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_29, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_30, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_31, смт. Вилок Виноградівського район;

ОСОБА_32, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_33, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_34, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_35, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_36, смт. Вилок Виноградівського району;

ОСОБА_37, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_38, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_39, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_40, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_41, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_66, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_42, смт. Вилок Виноградівського району;

ОСОБА_43, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_44, смт. Вилок, Виноградівського району

ОСОБА_65, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_45, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_46, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_47, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_48, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_49, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_50, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_51, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_52, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_53, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_54, смт. Вилок Виноградівського району

ОСОБА_55, смт. Вилок Виноградівського району

про визнання за ТОВ Агропромисловий комплекс Тиса-Захід права

постійного користування земельною ділянкою площею 142,1 га для

ведення сільського господарства на підставі державного акту на право

постійного користування серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року та

визнання недійсним та скасування рішення 11-ої сесії 23-го скликання

Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року Про припинення права на

постійне користування землею Вилоцької селищої ради, переданої

радгоспу Тиса , у відповідності до ст.ст.16,104 Цивільного кодексу

України

За участю секретаря судового засідання Дергачової Ю.А.

Представники:

від позивача - Рішко П.М., адвокат.,Кустрьо М.М., адвокат, дов №19/08 від 31.08.2018

від відповідача - Геревич М.М., адвокат (ордер Серії ЗР №40126), Кобрин М.М. (дов. № 02-12/178 від 27.02.18р.)

від третіх осіб - не з'явились

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Тиса-Захід", смт.Вилок, Виноградівський район звернулося з позовною заявою до Господарського суду Закарпатського суду до відповідача - Вилоцької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про припинення права постійного користування землею та зобов'язання вчинити дії щодо розгляду клопотання та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, у відповідності до ст.ст.16,104 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.08.18 позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, виявлених судом. Після усунення недоліків, допущених при оформленні позовної заяви, ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду.

Разом з позовною заявою товариством подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою суду від 17.09.2018 була задоволена, а заявлений позивачем позов було забезпечено шляхом накладення відповідачу-Вилоцькій селищній раді- заборони приймати рішення про передачу іншим особам у власність чи у користування земельні ділянки загальною площею 96,4657 га, яка перебуває в користуванні позивача та розташована на території Вилоцької селищної ради у контрах 257, 260, 415, 421, 429, 431, а також відділу у Виноградівському районі Головного Управління Держгеокадастру та іншим землевпорядним організаціям, що мають відповідні ліцензії, заборонено виконувати роботи по розробленню і погодженню технічної документації та проектів землеустрою щодо відведення та передачі цих земельних ділянок у власність чи у користування та відповідним реєстраційним органам здійснювати реєстрацію права власності чи права землекористування.

В свою чергу, відповідачем подано заяву про зустрічне забезпечення позову в порядку ст. 141 ГПК України, в задоволенні якого судом відмовлено (ухвала суду від 28.11.2018).

В ході підготовчого провадження позивачем змінено предмет позову, внаслідок чого позивач просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 142,1 га для ведення сільського господарства на підставі державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, виданого Вилоцькою селищною радою народних депутатів Виноградівського району, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5, а також визнати недійсним та скасувати рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року Про припинення права на постійне користування землею Вилоцької селищої ради, переданої радгоспу Тиса , згідно з яким було припинено його право на постійне користування землею та переведено в землі запасу селища, розміром 90,8 га. Пояснив, що товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Тиса-Захід є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ Тиса і державного підприємства радгоспу Тиса , в т. ч. і щодо земельної ділянки площею 142,1 га, наданої для ведення сільського господарства, а тому право користування зберігається за ним і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право влансості чи оренду. Саме з огляду на наведене, вважає прийняте радою рішення таким, що суперечить чинному законодавству і порушує його право користування землями сільськогосподарського призначення як правонаступника радгоспу Тиса .

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про невідповідність змісту рішення 9 сесії 21-го скликання Вилоцької селищної ради від 24.01.1992 року даним запису в державному акті на право постійного користування НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, у якому зазначено, що землекористувачу- радгоспу Тиса надається у постійне користування 142,1 гектара в межах, згідно з планом землекористування. Зауважив, що у вказаному рішенні зазначено про закріплення 100 га землі за свинокомплексом для зрощування люцерни, клеверу, кормового (буряка, моркви, які необхідні для вирощування свиней) при цьому не зазначено жодної юридичної особи, зя якою закріплено земельні ділянки, до того ж вказана площа землі майже на 40 га відрізняється від площі, яка по рішенню була закріплена за свинокомплексом. Окрім того, зауважив, що після припинення права постійного користування земельними ділянками радгоспу Тиса та переведення їх в землі запасу селищної ради, частину з цих земель, на підставі рішення сесії Вилоцької селищної ради від 29.03.2000 р. та укладеного договору на право довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 30.03.2000 р., передано в користування ВАТ Виноградівська ПМК - 78 , а саме: земельні ділянки загальною площею 63,8 га, строком на 10 (десять) років. В подальшому, рішенням сесії Вилоцької селищної ради №491 від 13.11.2009 (із змінами, внесеними рішенням №631 від 15.10.2010) припинено право користування ВАТ ПМК - 78 вказаною земельною ділянкою, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та переведено їх з 01.01.2010 р. до земель запасу селищної ради. З огляду на вищевикладене, відповідач робить висновок, що жодного юридичного права ТОВ Агропромисловий комплекс Тиса-Захід , як правонаступник радгоспу Тиса , на вказану земельну ділянку взагалі не має, оскільки останній не являється ні її законним власником, ні користувачем. Також зазначає, що директор ТОВ АПК Тиса-Захід ОСОБА_60 клопотав про надання земельної ділянку орієнтовною площею 92, 0623 га в оренду строком на 49 років, керуючись тим, що дана земельна ділянка раніше була у постійному користуванні Радгоспу Тиса , правонаступником якого була ВАТ Тиса . Рішенням Вилоцької селищної ради № 10 від 10.11.2010 р. таке клопотання було розглянуто та надано дозвіл на виготовлення проектної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка раніше була в постійному користуванні радгоспу Тиса , з орієнтованою площею 92, 0623 га яка знаходиться на контурах 260, 257, 413, 414, 415, 431, 426 за адресою смт. Вилок, Виноградівського району, в оренду строком на 49 років для ведення підсобного господарства. Крім того, на підставі рішень Вилоцької селищної ради № 43 від 11.01.2011 р. та № 165 від 05.03.2012 р. з ТОВ АПК Тиса-Захід було укладено 2 тимчасові договори оренди від 21.01.2011 р. та 20.01.2012 р. на користування земельними ділянками 92,0623 га (в контурах 257, 260, 413. 414, 415, 426, 431) та 99,0663 га (в контурах 257, 260, 413, 414, 415, 429, 431) відповідно, строком на один рік. В подальшому, рішенням Вилоцької селищної ради №197 від 11.07.2012 р. було надано дозвіл ТОВ АПК Тиса-Захід на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою продажу прав оренди на земельних торгах земельних ділянок з контуром 260, 257, 413, 414, 415, 431, 426, 429 загальною площею 101,51га, яким останні знехтували та не скористались, технічну документацію не виготовили. Далі, рішенням Вилоцької селищної ради № 304 від 25.06.2013 р. повторно було надано дозвіл ТОВ АПК Тиса-Захід на виготовлення технічноїдокументації вказаних земельних ділянок. Таким правом TОВ АПК Тиса-Захід повторно не скористалось та жодного правовстановлюючого документу на вищевказані земельні ділянки не виготовило, тому відповідач вваажає, що починаючи з 2010 р. по теперішній час товариство безпідставно користується земельними ділянками, які знаходяться в комунальній власності Вилоцької селищної ради. Вищенаведені рішення та клопотання, на думку відповідача, свідчать про те, що ТзОВ Агропромисловий комплекс Тиса-Захід ще станом на 10.11.2010 р. було відомо про рішення Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 р. про припинення права на постійне користування землею згідно з державним актом на право постійного користування НОМЕР_1 від 04.10.1995 р., в результаті чого воно звернулося до селищної ради про надання дозволу на розробку технічної документації та взяття вищевказаної земельної ділянки в оренду строком на 49 років.

Налогосив, що оскільки оспорене рішення ради було прийнято 10.02.2000 р., то до вказаних позовних вимог має бути застосовано положення про позовну давність Цивільного Кодексу Української PCP (Аналогічну правову позипію висловлено Верховним Судом України у постанові від 23,12.2014 р, у справі №916/2414/13). Відтак, відповідно до ст.ст. 71, 74, 75, 76 та 80 Цивільного кодексу Української PCP та ст. 112 Земельного кодексу Української PCP 1990 року позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення ради від 10.02.2000, в зв'язку з чим просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Не визнає відповідач і позовну вимогу в частині визнання за ТОВ АПК Тиса-Захід права постійного користування земельною ділянкою згідно з державним актом серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 р. В доповнення до наведених доводів, зазначає, що правовідносини щодо постійного користування землею регулюються нормами земельного законодавства, якими не передбачено автоматичного переходу прав на земельну ділянку в порядку правонаступництва, а визнання за позивачем права постійного землекористування можливе лише за наявності у нього передбачених статтею 126 Земельного кодексу України документів, отже, позивач, будучи правонаступником всіх цивільних прав і обов'язків ВАТ Тиса та радгоспу Тиса не набув в установленому законодавством порядку станом на 01.01.2002 р. права постійного землекористування ділянкою загальною площею 142,1 га, яке було закріплене державним актом серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 р. за радгоспом Тиса , адже, не надав документів, з одержанням яких закон пов'язує виникнення права на землю, і доказів, які б свідчили про переоформлення на себе або на ВАТ Тиса такого права після припинення діяльності радгоспу і його перетворення у ВАТ, а отже, відсутні і підстави для визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 142,1 га.

Звертає увагу на той факт, що уклавши договір оренди на земельну ділянку загальною площею 11,9602 га, ТОВ АПК Тиса-Захід втратило право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою, та відповідно до ст. 92 ЗУ України на даний момент не може отримати на праві постійного користування земельну ділянку загальною площею 142,1 га, що знаходиться за адресою смт. Вилок, Виноградівського району, Закарпатської області.

В свою чергу товариство подало заперечення, якими вважає доводи відповідача такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому не можуть братися до уваги. Вважає, що поданими письмовими доказами, в т. ч. документами, наданими регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області, які стосуються приватизації радгоспу Тиса , в повній мірі доведений факт почергового перетворення державного підприємства радгосп Тиса у ВАТ Тиса , а ВАТ Тиса - у ТОВ АПК Тиса- Захід . Наголосив, що системний аналіз чинного закодавства дає підстави для висновку, що особи, які користуються землею на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, не зобов'язані вчиняти дії, пов'язані із переоформленням їх права постійного користування. З огляду на це, на його думку, не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про наявність рішень Вилоцької селищної ради №10 від 10.11.2010р., №197 від 11.07.2012р., №304 від 25.06.2013 і той факт, що позивач цими рішеннями не скористався, правовстановлюючих документів на земельні ділянки не виготовив, оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів щодо переоформлення права постійного користування землею, в тому числі отриманого в результаті правонаступництва, на інші правові титули, в тому числі право оренди чи право власності. Позивач наполягає на твердженні, що право постійного користування може бути переоформлене лише за добровільним волевиявленням особи користувача, а оскільки у даному випадку право на земельну ділянку, що перебувала у постійному користуванні радгоспу Тиса , та перейшло у порядку правонаступництва до ВАТ Тиса , а згодом до ТОВ АПК Тиса-Захід , не було переоформлено у добровільному порядку (позаяк не були вчинені всі необхідні дії щодо такого переоформлення у відповідності до законодавства), то за позивачем зберігається право земельну ділянку на умовах постійного користування. Факт укладення договору оренди, на думку позивача, не свідчить про припинення права постійного користування на цю ділянку та решту із загальної кількості земель, оскільки законодавство не передбачає такої підстави для припинення права постійного користування, як оформлення договору оренди на цю земельну ділянку. Стосовно ж доводів відповідача про пропуск строку позовної давності, то такий вважає не пропущеним. Так, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року обчислюється не з моменту прийняття такого рішення, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто після отримання рішення 17-ої сесії 7-го скликання Вилоцької селищної ради від 29.03.2018 року за №228 про відмову ТОВ АПК Тиса-Захід у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на умовах оренди - у квітні 2018 року. Право ж постійного користування земельною ділянкою, на захист якого шляхом його визнання, позивачем заявлено позов, є триваючим, і порушення такого права з боку відповідача зумовлено рішенням 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року, про наявність якого позивачу стало відомо у квітні 2018 року.

Також відповідачем подано додаткові пояснення, які по суті зводяться до раніше викладених у запереченнях його правових позицій стосовно предмета спору.

В свою чергу, позивач подав клопотання про долучення до справи додаткових доказів з огляду на необхідність спростування доводів відповідача про пропуск товариством строку позовної давності. Так, позивачем факт пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом заперечується з тих підстав, що про наявність оспорюваного у справі рішення ради від 10.02.2000 року йому стало відомо у травні 2018 року (після отримання рішення 17-ої сесії 7-го скликання Вилоцької селищної ради від 29.03.2018 року за №228 про відмову ТОВ АПК Тиса-Захід у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на умовах оренди). На направлений товариством запит архівним відділом Виноградівської РДА супровідним листом від 05.05.2018р. №01-14/138 йому було надано архівну копію рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року, а Вилоцькою селищною радою листом від 30.05.2018р. №01 - 05-509 повідомлено про відсутність архівних документів щодо вилучення земельних ділянок від землекористувачів радгоспу Тиса та ВАТ Тиса . Саме тому, момент початку перебігу строку позовної давності у відповідності з вимогами ст.261 ЦК України позивач пов'язує з моментом отримання у встановленому порядку архівної копії рішення Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року, що мало місце у травні 2018 року.

Ухвалою суду від 04.12.2018 до участі у справі залучено 55 фізичних осіб -громадян, яким надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок у контурах №257 та №260 у смт. Вилок, що перебувають у фактичному користуванні позивача - ТОВ АПК Тиса-Захід і входять до складу земельної ділянки загальною площею 142,1 га для ведення сільського господарства, про визнання права постійного користування на яку позивачем заявлено позовні вимоги у справі №907/498/17. Згодом, до участі у справі залучено ще одну громадянку - ОСОБА_55, з аналогічних підстав (ухвала суду від 11.01.2019).

В подальшому гр. ОСОБА_5, ОСОБА_50, ОСОБА_38, ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_39, ОСОБА_45,ОСОБА_53.ОСОБА_61,ОСОБА_62,ОСОБА_33, ОСОБА_55, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_63,ОСОБА_64, ОСОБА_44, ОСОБА_42, ОСОБА_43 подали клопотання, яким проти позову заперечили, в т. ч. з підстав пропуску товариством строку позовної давності, та просили розглянути спір за їх відсутності.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

У судовому засіданні 08.02.2019 року відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

У відповідності до державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, виданого Вилоцькою селищною радою народних депутатів Виноградівського району, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5 радгоспу Тиса було надано у постійне користування земельну ділянку площею 142,1 га, для ведення сільського господарства.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, ВАТ Тиса створено 30.04.1998р. у процесі приватизації єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства радгосп Тиса .

ВАТ Тиса є правонаступником майнових прав та обов'язків, матеріальних активів державного підприємства радгосп Тиса .

В свою чергу позивач - ТОВ Агропромисловий комплекс Тиса-Захід - є правонаступником майнових прав та обов'язків, матеріальних активів ВАТ Тиса .

Також судом встановлено, що рішенням 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року Про припинення права на постійне користування землею Вилоцької селищної ради, переданої радгоспу Тиса , у зв'язку з припиненням діяльності радгоспу Тиса та згідно зі ст.27 п. З Земельного кодексу України припинено право на постійне користування землею згідно з Державним актом на право постійного користування НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, та переведено ці землі в землі запасу селища, розміром 90,8 га.

Позивач, посилаючись на те, що при перетворенні він набув всіх прав та обов'язків ВАТ Тиса та державного підприємство радгоспу Тиса , в тому числі і право постійного користування земельною ділянкою, вважає прийняте радою рішення від 10.02.2000 року таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його право на користування землями сільськогосподарського призначення, як правонаступника радгоспу Тиса , звернувся з позовом до суду та просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 142,1 га, а рішення ради - скасувати.

Оцінюючи наведені обґрунтування та подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні під час розгляду в судовому засіданні як кожного окремо, так і в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Закарпатського регіонального відділення Фонду державного майна України від 29.04.1998р. №3/188 державне підприємство радгосп Тиса було перетворено у відкрите акціонерне товариство.

Згідно з планом приватизації радгоспу Тиса , затвердженим 24.04.1998р. регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області, передбачено у складі цілісного майнового комплексу підприємства земельну ділянку площею 142,1 га, передану у постійне користування радгоспу Тиса на підставі Державного акту від 04.10.1995р. (пункт 11 Плану приватизації). Приватизація ж державного підприємства радгосп Тиса здійснена шляхом перетворення в відкрите акціонерне товариство згідно зі ст.8 Закону України Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі .

Відповідно до ст.2,5 Закону України Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі , норми якого діяли на момент приватизації радгоспу Тиса , приватизація майна підприємств агропромислового комплексу здійснюється шляхом їх перетворення у акціонерні товариства. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом їх перетворення у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Частиною 1 ст. 28 Закону Про приватизацію державного майна визначено, що особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов'язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

У відповідності до пункту 6 Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. № 1099, норми якого були чинними станом на час приватизації радгоспу Тиса , з моменту державної реєстрації відкрите акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відкрите акціонерне товариство Тиса було створено 30.04.1998р.

Згідно з п. 1.1. статуту відкритого акціонерного товариства Тиса , воно засновано шляхом перетворення державного підприємство радгоспу Тиса .

Таким чином, ВАТ Тиса стало правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства радгоспу Тиса , в т. ч. щодо земельної ділянки площею 142,1 га, для ведення сільського господарства.

Надалі, 30.08.2010р. в результаті перетворення відкритого акціонерного товариства Тиса було створено товариство з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Тиса-Захід .

Згідно з абз. 1 Розділу 1 Загальні положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Тиса-Захід , Товариство засновано шляхом перетворення відкритого акціонерного товариства Тиса , та є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ Тиса .

Таким чином, суд вважає доведеним факт почергового перетворення державного підприємства радгосп Тиса у ВАТ Тиса та ВАТ Тиса у ТОВ АПК Тиса- Захід , відтак, позивач - ТОВ АПК Тиса є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ Тиса та державного підприємство радгоспу Тиса .

Поряд з цим, згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України „Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до статті 25 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями Закону „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 згаданого Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, виданий радгоспу Тиса , зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 р. № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 р. № 6-14цс11).

Поряд з цим, право постійного користування земельними ділянками є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. У відповідності до цієї статті підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому, стосовно права користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований ст.ст. 13, 14, 41, 55 Конституції України. Автоматична зміна титулів права на землю чи будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою, у зв'язку з не переоформленням правового титулу, виключається. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.07.2011 р. № 13/307-10.

Обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 р.

Аналіз правових норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації, передбачених, згідно зі ст.141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного суду України від 21.02.2011 р. у справі №21-3а11, яка підтримана і у постанові від 31.01.2019 року у справі №914/839/18.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Оскільки позивачем належним чином підтверджено наявність обставин, з якими пов'язується виникнення у нього права постійного користування спірними земельними ділянками в процесі приватизації, тобто доведено правомірність користування спірними земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5, який виданий на законних підставах та станом на момент розгляду даної справи є чинним, суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за ним і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Укладення договору оренди на земельну ділянку площею 11,9602 га, що входить до складу земельної ділянки площею 142,1 га згідно державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, суд не розцінює як добровільну відмову позивача від права постійного користування землею, натомість вважає, що право на земельну ділянку, що перебувала у постійному користуванні радгоспу Тиса , яке перейшло у порядку правонаступництва до ВАТ Тиса , а згодом до ТОВ АПК Тиса-Захід , не було переоформлено у добровільному порядку, позаяк не були вчинені всі необхідні дії щодо такого переоформлення у відповідності до законодавства і саме тому за позивачем зберігається право земельну ділянку на умовах постійного користування.

За приписами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Способи захисту прав на земельні ділянки встановлені приписами ст. 152 Земельного кодексу України.

Визнання прав на землю як спосіб захисту застосовується тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб'єктивного земельного права, суб'єктивне право оспорюється, заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права користування земельною ділянкою через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку. Невизначеність суб'єктивного права на землю призводить до неможливості його використання або перешкоджає такому використанню. У позивача немає іншого способу захисту свого права, яке заперечується відповідачем, ніж визнання його за рішенням суду.

З огляду на досліджені докази та зроблені висновки суду, вимоги позивача про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 142,1 га для ведення сільського господарства на підставі державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року, виданого Вилоцькою селищною радою народних депутатів Виноградівського району, зареєстрованого у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 5, є підставними, доведеними і такими, що підлягають до задоволення.

Беручи до уваги наведене, прийняте радою рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта, виданого радгоспу Тиса у зв'язку з припиненням його діяльності, є таким, що прийняте з порушенням прав позивача як правонаступника.

Відповідно до приписів ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів особи.

За таких обставин порушене з прийняттям оспорюваного рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької сільської ради від 10.02.2000 року, право позивача на постійне користування наданою земельною ділянкою підлягає захисту судом відповідно до приписів ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України шляхом визнання недійсним цього рішення.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року обчислюється не з моменту прийняття такого рішення, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як стверджує позивач та не спростовується матеріалами справи, про наявність рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року позивачу стало відомо після отримання рішення 17-ої сесії 7-го скликання Вилоцької селищної ради від 29.03.2018 року за №228 про відмову ТОВ АПК Тиса-Захід у наданні дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності на умовах оренди.

У відповідь на адвокатський запит до архівного відділу Виноградівської РДА про витребування архівної копії рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року позивач отримав архівну копію оскарженого рішення у травні 2018 року.

Тому, момент початку перебігу строку позовної давності у відповідності з вимогами ст.261 ЦК України слід вважати моментом отримання у встановленому порядку копії рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради під 10.02.2000 року.

Жодних доказів того, що Вилоцькою сільською радою було вручено чи надіслано у встановленому порядку копію рішення 11-ої сесії 23-го скликання від 10.02.2000 року діючому на той час відкритому акціонерному товариству Тиса - попереднику ТОВ АПК Тиса-Захід , відповідачем не надано, як і не спростовано твердження позивача про обізнаність позивача щодо наявності рішення Вилоцької сільської ради від 10.02.2000 року протягом восьми років поспіль.

Судом враховано також той факт, що позивач ТОВ АПК Тиса-Захід , як правонаступник відкритого акціонерного товариства Тиса та державного підприємства радгосп Тиса постійно і безперервно користується земельною ділянкою площею 142,1 га.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Суд погоджується з доводами позивача, що не можуть бути підставою для висновку про пропуск позивачем строку позовної давності посилання відповідача на норми підпункту 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства №4176-VI від 20.12.2011р., згідно з якими протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, оскільки норми цього Закону застосовувався до осіб, які набули права на такий позов до набрання чинності цим законом. В даному ж випадку, станом на момент набрання чинності цим Законом позивач не знав і не міг довідатися про порушення свого права, тобто про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Стосовно позовної вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою, то з огляду на фактичне користування позивачем спірними земельними ділянками відповідно до чинного Державного акту на право постійного користування землею, яке не припинялося, відповідачем спірна земельна ділянка з користування позивача не вилучалася, право постійного користування земельною ділянкою, на захист якого шляхом його визнання, позивачем заявлено позов, є триваючим. Порушення такого права з боку відповідача зумовлено рішенням 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року, про наявність якого позивачу стало відомо у квітні 2018 року.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог позивача, в той час як доводи відповідача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеними висновками суду.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження-вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Таким чином, на день винесення рішення відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом на підставі ухвали суду від 17 вересня 2018 року №907/498/18.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати на відшкодування сплати судового збору за звернення з позовом до суду в сумі 3524грн., а також за заяву про вжиття забезпечення позову в розмірі 881грн. належить віднести на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 145, 216, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Тиса-Захід (90351, Закарпатська обл., Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Небесної Сотні (Радгоспна), 1, код ЄДРПОУ 13591296) право на постійне користування земельною ділянкою площею 142,1 га для ведення сільського господарства на підставі Державного акту на право постійного користування серії НОМЕР_1 від 04.10.1995 року.

Визнати недійсним та скасувати рішення 11-ої сесії 23-го скликання Вилоцької селищної ради від 10.02.2000 року Про припинення права на постійне користування землею Вилоцької селищої ради, переданої радгоспу Тиса .

Стягнути з Вилоцької селищної ради (90351, Закарпатська обл.. Виноградівський район, смт. Вилок, вул. Гагаріна, 8, код ЄДРПО 04349277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропромисловий комплекс Тиса-Захід (90351, Закарпатська обл., Виноградівський район, смт. Вилок. Вул. Небесної Сотні (Радгоспна), 1, код ЄДРПОУ 13591296) суму 3524 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) на відшкодування витрат по сплаті судового збору за позовну заяву та суму 881грн. (Вісімсот вісімдесят одна гривня) на відшкодування витрат по сплаті судового збору за заяву про забезпечення позову.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2019

Суддя Васьковський О.В.

СудГосподарський суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення08.02.2019
Оприлюднено26.02.2019
Номер документу80051496
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —907/498/18

Ухвала від 02.12.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 10.09.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 23.03.2020

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 10.10.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 18.09.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 03.09.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 20.08.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Хабіб Марія Іванівна

Ухвала від 14.08.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

Ухвала від 26.06.2019

Господарське

Західний апеляційний господарський суд

Желік Максим Борисович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні