Рішення

від 19.02.2019 по справі 909/1067/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1067/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна",

вул. Стрілецька, буд.11, м. Ходорів,

Жидачівський район, Львівська область,81750

до відповідача: Приватного акціонерного товариства

"Івано-Франківська харчосмакова фабрика"

вул. Крайківського, буд.1, м. Івано-Франківськ,76019

про стягнення заборгованості в сумі 63 167 грн 39 к.

за участю:

від позивача: Ковальчук І.О.- представник, (довіреність б/н від 15.01.2019)

від відповідача: Головенко Т.Я. - представник, (довіреність №1-03/01-2019 від 03.01.2019)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" про стягнення заборгованості за договором поставки від 28.12.2016 №281216/01 в сумі 59400,81 грн.

29.01.2019 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№1818/19 від 29.01.2019 року), відповідно до якої позивач просить суд збільшити розмір позовних вимог на 762, 90 грн і стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 45 294, 70 грн, пеню в розмірі 14 012, 26 грн, 3% річних в розмірі 1 760, 43 грн та штраф в сумі 2100 грн.

Враховуючи процесуальне право позивача на збільшення позовних вимог відповідно до ст. 46 ГПК України, суд приймає таку заяву і розглядає спір про стягнення 42 000 грн основного боргу, 3 294, 70 грн інфляційних втрат, 14 012, 26 грн пені, 1 760, 43 грн 3% річних, 2 100 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 03.01.2019 року. Ухвалою суду від 03.01.2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 17.01.2019 року.

В судовому засіданні 17.01.2019 року відкладено розгляд справи на 29.01.2019 року. В судовому засіданні 29.01.2019 року оголошено перерву у розгляді справи до 19.02.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Позиція позивача.

Позивач вказує на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №281216/02 від 28.12.2016 року, відповідач не виконав належним чином умов договору щодо оплати товару, поставка якого здійснена за видатковою накладною №1673 від 05.06.2018 року на суму 66 326, 40 грн, лише частково оплативши вартість поставленого товару, зокрема: 27.06.2018 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 1000 грн, 13.07.2018 року - 5000 грн, 10.08.2018 року - 5000 грн, 27.09.2018 року - 5326, 40 грн, 12.10.2018 року - 3000 грн, 18.10.2018 року - 1000 грн.

Станом на 03.12.2018 року сума основного боргу відповідач перед позивачем за товар, поставлений згідно з видатковою накладною №1673 від 05.06.2018 року складає 42 000 грн.

Відповідно до п.10.2 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 14012, 26 грн.

В силу ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі3 294, 70 грн та 3% річних в розмірі 1760, 43 грн. Відповідно до умов п.10.3 договору позивачем нараховано штраф в сумі 2 100 грн.

З посиланням на ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 549, 551, 625, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України позивач, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 42 000 грн основного боргу, 3294, 70 грн інфляційних втрат, 14012, 26 грн пені, 1760, 43 грн 3% річних, 2100 штрафу.

29.01.2019 року позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.№1526/19 від 29.01.2019), відповідно до якого, з посиланням на ст.549, 625 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вказує на обґрунтованість нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних.

В судовому засіданні позивач подав суду клопотання про відшкодування втрат на правову допомогу в розмірі 10 904 грн (вх.№2907/19 від 19.02.2019).

Заперечення відповідача.

15.01.2019 року та 14.02.2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№699/19 від 15.01.2019 та вх.№2686/19 від 14.02.2019 року), відповідно до якого вказує на те, що недоплачена сума за поставку в червні 2018 року гофроящика становить 16 000 грн. Відповідач вказав, що відповідно до платіжного доручення №9352 від 31.01.2019 року відповідачем здійснено оплату за поставку в розмірі 10 000 грн, а відповідно до платіжного доручення №9384 від 07.02.2019 року - у розмірі 16 000 грн.

Також відповідач вказав, що нарахування пені, індексу інфляції, 3 % річних та штрафу є безпідставними, оскільки договір припинив свою дію.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (постачальник за договором/позивач по справі) та приватним акціонерним товариством "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" було укладено договір поставки №281216/01 від 28.12.2016 року (а.с.16).

Відповідно до п.1.1. договору - цим договором постачальник бере на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції на умовах, визначених в цьому договорі.

Відповідно до п.2.1. договору - покупець надсилає постачальнику заявку-замовлення, яка містить: найменування, кількість, терміни, місце та умови поставки товару. Заявка-Замовлення є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору, зміненого додатковою угодою №1 до договору №1281216/01 від 28.12.2016 року передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії на протязі 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.2. договору датою отримання товару є дата підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної покупцем (уповноваженою особою покупця) або дата поставки товару силами постачальника покупцю в порядку, передбаченому п.8.1. цього договору.

Пунктом 4.3. передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом переказу грошових коштів у гривнях та поточний банківських рахунок постачальника, що зазначений у цьому договорі.

Відповідно до п.8.2. договору кожне постачання товару повинне супроводжуватися довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей з боку покупця. Така довіреність видається на термін, визначений покупцем, але не більше, ніж на рік. Така довіреність повинна містити інформацію про : особу, орган що її видав, особу на яку видано довіреність (паспортні дані та зразок підпису), повноваження такої особи на приймання товару та підписання видаткових накладних.

Відповідно до п.9.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання однією стороною своїх зобов'язань за цим договором (окрім претензій щодо товару), друга сторона має право надіслати письмову вимогу, що повинна бути розглянута стороною, яка порушила зобов'язання договору, протягом 7( семи) календарних днів з дати одержання такої вимоги.

Відповідно до п.10.2. договору за порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати товару.

Відповідно до п.10.3. договору у випадку порушення (невиконання або неповного виконання) покупцем зобов'язання щодо оплати товару на строк більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, покупець сплачує постачальнику окрім пені, передбаченої п.10.2 цього договору, штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від загальної вартості партії товару, оплата якої прострочена (не оплачена або оплачена не в повному обсязі).

Відповідно до видаткової накладної №1673 від 05.06.2018 року відповідач отримав товар: гофроящик без друку №14 в кількості 3 180 шт на суму 18 444 грн та гофроящик Ксенія в кількості 9 900 шт на суму 36 828 грн, що в загальній сумі становить 66 326, 40 грн. Видаткову накладну підписано обома сторонами та скріплено печатками (а.с.51).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №Р1673 від 05.06.2018 року вказаний товар доставлено відповідачу і видано за довіреністю вантажоодержувача. Вказана ТТН підписана сторонами та скріплена печатками (а.с.52).

Відповідно до довіреності №1-05/06-2018 від 05.06.2018 року, вказана довіреність видана для отримання від позивача поставленого товару (а.с.61).

Відповідно до бухгалтерської довідки 215 від 30.11.2018 року - дебіторська заборгованість за поставлену продукцію становить 42 000 грн (а.с.62).

27.07.2018 року, 03.09.2018 року та 09.10.2018 року відповідачу було направлено претензії про оплату заборгованості (а.с.63-75).

Відповідно до виписки по рахунку відповідачем частково оплачено за поставлений товар в сумі 24 326, 40 грн (а. с. 76-123).

В додаток до відзиву на позовну заяву додано платіжне доручення №9352 від 31.01.2019 року, відповідно до якого відповідач сплатив на рахунок позивача кошти за поставлений товар в сумі 10 000 грн, а відповідно до платіжного доручення №9384 від 07.02.2019 року - кошти в сумі 16 000 грн.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Щодо вимоги про стягнення 42 000 грн основного боргу слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В спірному випадку як вбачається в матеріалів справи на момент звернення позивача до суду сума основного боргу складала 42 000 грн.

Відповідач в додаток до відзиву подав до суду платіжне доручення №9352 від 31.01.2019 року на сплату на рахунок позивача 10 000 грн за гофроящик та платіжне доручення №9384 від 07.02.2019 року про сплату на рахунок позивача 16 000 грн за гофроящик. Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив сам представник позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, слід вказати, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що спір про стягнення основного боргу в частині 26 000 грн припинив своє існування, внаслідок сплати позивачем вказаної суми, а відтак провадження у в цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнає, що недоплаченою сумою за поставлений товар є сума в розмірі 16 000 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 16 000 грн, за наявності в матеріалах справи допустимих та достатніх доказів в підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 16 000 грн.

При цьому судом взято до уваги такі докази: підписаний між сторонами договір поставки №281216/01 від 28.12.2016 року, відповідно до якого між сторонами виникли певні права та обов'язки, і який відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами; видаткова накладна №1673 від 05.06.2018 року, відповідно до якого відповідач отримав товар, а саме: гофроящик без друку №14 в кількості 3180 шт. на суму 18 444 грн, горфоящик Ксенія в кількості 9 900 шт. на суму 36 828 грн, що підтверджується підписом повноважної особи відповідача та печаткою відповідача; товарно-транспортна накладна №Р1673 від 05.06.2018 року, відповідно до якої відвантажено вказаний товар; довіреність №1-05/06-2018 від 05.06.2018 року, видана ПрАТ "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" ОСОБА_3 (водій-експедитор) на отримання від ТОВ "Дунапак-Україна" цінності, а саме гофроящика без друку №14 в кількості 3180 шт. та горфоящика Ксенія в кількості 9 900 шт; виписки по рахунку про часткову оплату відповідачем поставленого товару.

На підставі вказаний доказів суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а відтак неоплачена сума в розмірі 16 000 грн підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 3 294, 70 грн та 3% річних в розмірі 1 760, 43 грн, слід вказати таке.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В підтвердження своїх вимог позивач подав суду розрахунок сум інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 3 294, 70 грн та 1760, 43 грн.

Враховуючи наявність факту невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати поставленого товару, за відсутності з боку відповідача доказів в спростування підстав нарахування і розміру суми 3% річних та інфляційних - вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 294, 70 грн та 3% річних в розмірі 1 760, 43 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про стягнення пені в розмірі 14 012, 26 грн та штрафу в сумі 2100 грн, необхідно сказати таке.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.2. укладеного між сторонами договору - за порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати товару.

Відповідно до п.10.3. договору у випадку порушення (невиконання або неповного виконання) покупцем зобов'язання щодо оплати товару на строк більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки товару, покупець сплачує постачальнику окрім пені, передбаченої п.10.2 цього договору, штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від загальної вартості партії товару, оплата якої прострочена (не оплачена або оплачена не в повному обсязі).

Матеріалами справи доведено прострочення виконання зобов'язань відповідачем щодо оплати поставленого товару, а тому вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 012, 26 грн та штрафу в сумі 2100 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Будь-яких заперечень щодо суми нарахованої пені відповідач не висловив.

Необхідно зазначити, що заперечення відповідача в частині необґрунтованості нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 3 294, 70 грн, 3% річних в розмірі 1 760, 43 грн, пені в розмірі 14 012, 26 грн та штрафу в сумі 2100 грн по причині завершення дії договору поставки - не можуть прийматися судом до уваги з огляду на те, що в силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати товару, нарахування інфляційних втрат в розмірі 3 294, 70 грн, 3% річних в розмірі 1 760, 43 грн, пені в розмірі 14 012, 26 грн та штрафу в сумі 2100 грн є таким, що відповідає вимогам ЦК України та умовам укладеного договору.

Штрафні санкції є видом відповідальності сторони за порушення договірного зобов'язання. Законодавством не передбачено можливість звільнення від відповідальності при доведеності факту порушення з підстав припинення дії договору, а тому доводи відповідача є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо вимоги позивача про стягнення 10 904 грн ,витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за правильне вказати таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог що витрат на правову допомогу позивач подав до суду такі докази: договір №А-01 про надання правової допомоги від 01.02.2018 року (а.с.130); додаток до договору від 23.11.2018 року (а.с.134) та платіжне доручення №6456 від 30.11.2018 року про перерахування на рахунок адвоката Онищенко А.І. 10 904 грн за правові послуги.

Відповідно до п.1.1. договору №А-01 про надання правової допомоги від 01.02.2018 року, укладеного між ТОВ "Дунапак-Україна" та адвокатом Онищенко Анною Ігорівною - адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі на та умовах, погоджених з клієнтом згідно з цим договором, а клієнт зобов'язаний прийняти та оплатити надані послуги у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до додатку до вказаного договору - цим додатком сторони погоджують, що адвокат приймає завдання клієнта щодо вивчення документів та справи, підготовки та подання позовної заяви, представництва клієнта в суді у справі про стягнення заборгованості за договором поставки від 28.12.2016 року №281216/01 з приватним акціонерним товариством "Івано-Франківська харчосмакова фабрика", вартість послуг адвоката (гонорар) у вищезазначеній справі становитиме 10 904 грн.

Відповідно до платіжного доручення №6456 від 30.11.2018 року адвокату перераховано суму в розмірі 10 904 грн, призначення платежу - оплата за правові послуги щодо захисту та представництва інтересів.

В спірному випадку справа розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження. Дана справа по своїй складності є малозначною. Адвокат Онищенко Анна Ігорівна участі в судових засіданнях не приймала. З документів підписаних адвокатом Онищенко Анною Ігорівною в матеріалах справи є: позовна заява (вх.№18905/18 від 06.12.2018), договір про надання правової допомоги №А-01 від 01.02.2018 року та заява про збільшення позовних вимог.

Враховуючи викладені обставини, а також вимоги процесуального законодавства щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи - суд вважає за правильне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 5 904 грн та відшкодувати позивачу 5000 грн на професійну правничу допомогу.

При цьому судом також враховано, що відповідно до ч.5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 126 ГПК України). Судом взято до уваги заперечення відповідача щодо витрат на правову допомогу, викладені ним у відзиві на позовну заяву (вх.№2686/19 від 14.02.2019) і відповідно до яких інтереси позивача в суді представляє за довіреністю Ковальчук І.О, а не адвокат Онищенко А.І., як це передбачено умовами договору про надання правової допомоги №А-01 від 01.02.2018 року.

Що стосується судового збору, слід вказати таке.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивач слід задовольнити частково, враховуючи при цьому, що в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 26 000 грн провадження підлягає закриттю внаслідок сплати відповідачем вказаних коштів.

Керуючись ст. 11, 509, 549, 530, 610, 612, 625, 655, 662, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 130, 191, 231 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" /81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11, код ЄДРПОУ 30028622/ до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1, код ЄДРПОУ 20550910/ про стягнення 42 000 грн основного боргу, 3 294, 70 грн інфляційних втрат, 14 012, 26 грн пені, 1 760, 43 грн 3% річних, 2 100 грн штрафу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1, код ЄДРПОУ 20550910/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" /81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11, код ЄДРПОУ 30028622/ 16 000 грн (шістнадцять тисяч гривень) основного боргу, 3 294, 70 грн (три тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 70 к.) інфляційних втрат, 14 012, 26 грн (чотирнадцять тисяч дванадцять гривень 26 к.) пені, 1 760, 43 грн (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 43 к.) 3% річних, 2100 грн (дві тисячі сто гривень ) штрафу, 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) судового збору та 5000 грн (пять тисяч гривень) на професійну правову допомогу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 904 грн.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 26 000 грн основного боргу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2019

Суддя Фрич М. М.