Рішення

від 25.02.2019 по справі 910/16938/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.02.2019Справа №  910/16938/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (м. Полтава) До Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" (м. Київ) Про стягнення 244.265,33 грн.                                                                                                                     Суддя Ващенко Т.М.                                                                            Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" (далі - відповідач) про стягнення 244.265,33 грн., з яких: 192.617,75 грн. основного боргу, 24.786,64 грн. інфляційних втрат, 7.599,17 грн. 3% річних, 19.261,77 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 421/17/-МТР купівлі-продажу від 12.07.17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.18. відкрито провадження у справі № 910/16938/18 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). 28.12.18. до суду надійшов лист відповідача, адресований позивачу, копія якого направлена Господарському суду міста Києва. Згідно вказаного листа відповідач вказує, що від позивача на його адресу надійшла претензія № 01/01/11/06/02/01-02/1/3403 від 22.08.18. на суму 192.617,75 грн., вказана сума боргу відповідача перед позивачем повністю відповідає даним бухгалтерського обліку, щ огляду на що Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" було перераховано позивачу 15.000,00 грн. 12.09.18. та 10.000,00 грн. 18.12.18., а заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" станом на 27.12.18. становить 167.617,75 грн. 08.01.19. позивачем через відділ діловодства суду подано письмові пояснення, відповідно до яких Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" повідомляє суд про те, що станом на момент подання пояснень сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 421/17/-МТР купівлі-продажу від 12.07.17. становить 167.617,75 грн. 15.01.19. до суду надійшов лист відповідача, адресований позивачу, копія якого направлена Господарському суду міста Києва. Згідно вказаного листа відповідач вказує, що платіжним дорученням № 2584 від 10.01.19. ним оплачено ще 10.000,00 грн. в погашення наявної заборгованості за договором № 421/17/-МТР купівлі-продажу від 12.07.17., а залишок суми основного боргу станом на 10.01.19. становить 157.617,75 грн. Інших письмових пояснень сторонами до матеріалів справи подано не було. Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України). Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 12.07.17. між позивачем (Покупець) та відповідачем (Продавець) було укладено Договір № 421/17/-МТР  купівлі-продажу (далі – Договір), за умовами якого (п. 1.1)  на умовах Договору Продавець зобов'язується передати продукцію, якою згідно додатку до Договору є щебінь гранітний фр. 20-40 мм та відсів гранітний фр. 0-5 мм, (далі – Товар), у власність Покупця, а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 11.1 з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір  як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару. За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм  статті 712 Цивільного кодексу України    та    статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми    Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України). За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України). Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціни Товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних Додатках до Договору. оплата вартості Товару здійснюється на умовах, визначених Додатками після отримання Покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору. Продавець зобов'язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених Договором та відповідними Додатками до нього (п. 5.1 Договору). Згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками Додатку № 1 який є невід'ємною частиною Договору, вбачається наступне: загальна вартість Товару що постачається згідно додатку становить 296.335,00 грн. з ПДВ. Умови оплати 65% попередня оплата, 35% по факту поставки протягом 15 банківських днів. Термін поставки: 10 робочих днів з моменту 65% попередньої оплати. Позивачем на виконання умов Договору позивачем перераховану відповідачу 192.617,75 грн. 65% попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 5132 від 27.07.17. з відповідним призначенням платежу. Зважаючи на викладені вище обставини та   виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлене позивачем платіжне доручення є належним доказом сплати грошових коштів відповідачу в порядку 65% передплати, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати товару за Договором на суму 192.617,75 грн. здійснено належним чином. Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Як відзначалось судом. згідно Додатку № 1 до Договору термін поставки: 10 робочих днів з моменту 65% попередньої оплати. Таким чином, поставка Товару за договором відповідачем мала була бути здійснена до 10.08.17. включно. У встановлені строки Товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" поставлений не був. Натомість, листом № 109 від 06.11.17. відповідач просив позивача підписати додатки до Договору зі зменшеними цінами на Товар. Сторони стверджують, що зменшення ціни позивачем відповідачу погоджено не було. З підстав не поставки Товару позивач листом № 11/01-09 від 05.01.18. та листом № 01/01/11/06/02/01-02/1/3181 від 23.07.18. вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплатив  сумі 192.617,75 грн. Отже, оскільки в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу оплачений Покупцем товар та не повернув сплачені Покупцем грошові кошти за товар, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приписами ст. 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,     належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві. Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором Товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару згідно з умовами укладеного Договору, Додатку № 1 до нього, та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини. Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів. Разом з тим, судом встановлено наступне. Позивач звернувся з даним позовом до суду 14.12.18. у відповідності до календарного штемпеля на конверті, яким позовну заяву № 01/01/11/06/02/01-02/1/4625 від 12.12.18. направлено до Господарського суду міста Києва. У відповідності до наданих позивачем пояснень та наданих відповідачем до матеріалів справи платіжних доручень, відповідач повернув позивачу наступні суми попередньої оплати за Договором: 12.09.18. 15.000,00 грн. (платіжне доручення № 2466 від 12.09.18.), 18.12.18. 10.000,00 грн. (платіжне доручення № 2562 від 18.12.18.), 10.000,00 грн. 10.01.19. (платіжне доручення № 2584 від 10.01.19.). Отже, відповідач сплатив (повернув) позивачу 15.000,00 грн. попередньої оплати до звернення позивача з даним позовом до суду. За вказаних підстав суд відмовляє в позові в цій частині. Предмет спору – це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування в частині під час розгляду справи в зв'язку зі сплатою (поверненням) відповідачем позивачу 20.000,00 грн. попередньої оплати (18.12.18. та 10.01.19.). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив позивачу 20.000,00 грн. попередньої оплати після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20.000,00 грн. попередньої оплати. Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати за Товар за Договором в розмірі 157.617,75 грн. (192.617,75 грн. – (15.000,00 грн. + 10.000,00 грн. + 10.000,00 грн.). Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 24.786,64 грн. інфляційних втрат, 7.599,17 грн. 3% річних, суд відзначає наступне. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору. Застосування позивачем частини другої  статті 625 ЦК України  щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні  статті 625 ЦК України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7. В своїй постанові від 17.10.18. у справі № 923/1151/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив, що частиною 3  статті 693 Цивільного кодексу України  передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до  статті 536 Цивільного кодексу України  від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Аналогічний висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс1. За приписами  ст. 536 Цивільного кодексу України  за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договором № 421/17/-МТР   від 12.07.17. розмір таких процентів не встановлено. За наведених підстав суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 24.786,64 грн. інфляційних втрат, 7.599,17 грн. 3% річних. Також позивач просить суд на підставі пункту 6.9 Договору стягнути з відповідача 19.261,77 грн. штрафу. Відповідно до п. 6.9 Договору за порушення строку постачання Товару Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 10% від договірної ціни. Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Здійснивши перерахунок суд встановив, що розмір штрафу позивачем розраховано вірно, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 19.261,77 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Закрити провадження у справі № 910/16938/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 20.000,00 грн. попередньої оплати. 2. Позов задовольнити частково. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" (02660, м. Київ, вул. Віталія Шимановського, б. 2/1; ідентифікаційний код 38134077)  на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12; ідентифікаційний код 22525915) 157.617 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 75 коп. попередньої оплати за товар, 19.261 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 77 коп. штрафу, 2.953 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 19 коп. судового збору. 4. В іншій частині в позові відмовити. 5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Суддя                                                                                                                              Т.М. Ващенко