Постанова

від 05.06.2019 по справі 910/16938/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа№ 910/16938/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019

у справі № 910/16938/18 (суддя - Ващенко Т. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс"

про стягнення 244 265,33 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" про стягнення 244 265,33 грн., з яких: 192 617,75 грн. основного боргу, 24 786,64 грн. інфляційних втрат, 7 599,17 грн. 3% річних, 19 261,77 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 421/17/-МТР купівлі-продажу від 12.07.2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі № 910/16938/18 закрито провадження у справі № 910/16938/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 20 000,00 грн. попередньої оплати.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 157 617 грн. 75 коп. попередньої оплати за товар, 19 261 грн. 77 коп. штрафу, 2 953 грн. 19 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вказав, що відповідач сплатив позивачу 20.000,00 грн. попередньої оплати після звернення позивача з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого таке зобов`язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати за договором в розмірі 157 617,75 грн. (192 617,75 грн. - (15 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції вказав, що застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16938/18 від 25.02.2019 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 19 261 грн. 77 коп. штрафу, оскільки відповідно до розрахунку відповідача сума штрафу становить 15 761,77 грн. (192 617,75 грн. - (15 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн.) * 10 %. Також апелянт вказав, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи, не провів звірку повернутих сум попередньої оплати за договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/16938/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 відкрито апеляційне провадження по справі № 910/16938/18 та призначено до розгляду на 05.06.2019.

Позиції представників сторін

31.05.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання 05.06.2019 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 05.06.2019 за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.07.2017 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нікатранссервіс (продавець) було укладено договір № 421/17/-МТР купівлі-продажу (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1) продавець зобов`язується передати продукцію, якою згідно додатку до Договору є щебінь гранітний фр. 20-40 мм та відсів гранітний фр. 0-5 мм, (далі - Товар), у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціни Товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до договору. Оплата вартості Товару здійснюється на умовах, визначених Додатками після отримання Покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу Договору.

Продавець зобов`язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених Договором та відповідними Додатками до нього (п. 5.1 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 11.1 з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань.

Згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками Додатку № 1 який є невід`ємною частиною Договору, вбачається наступне: загальна вартість Товару що постачається згідно додатку становить 296.335,00 грн. з ПДВ. Умови оплати 65% попередня оплата, 35% по факту поставки протягом 15 банківських днів. Термін поставки: 10 робочих днів з моменту 65% попередньої оплати.

Позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу 192 617,75 грн. 65% попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 5132 від 27.07.2017 з відповідним призначенням платежу.

У встановлені строки товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" поставлений не був.

В той же час, листом № 109 від 06.11.2017. відповідач просив позивача підписати додатки до Договору зі зменшеними цінами на товар.

Однак, зменшення ціни позивачем відповідачу погоджено не було, додаткових угод до договору не підписано.

З підстав не поставки товару позивач листом № 11/01-09 від 05.01.2018 та листом № 01/01/11/06/02/01-02/1/3181 від 23.07.2018 вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 192 617,75 грн.

Оскільки в порушення умов договору відповідач не поставив позивачу оплачений покупцем товар та не повернув сплачені покупцем грошові кошти за товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу 192 617,75 грн. - 65 % попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 5132 від 27.07.2017.

В додатку № 1 до договору сторони узгодили наступний термін поставки: 10 робочих днів з моменту 65% попередньої оплати.

Таким чином, поставка товару за договором відповідачем мала була бути здійснена до 10.08.2017 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У встановлені строки Товар Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" поставлений не був.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з невиконанням умов договору поставки позивач листом № 11/01-09 від 05.01.2018 та листом № 01/01/11/06/02/01-02/1/3181 від 23.07.2018 вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплатив сумі 192 617,75 грн.

Таким чином, позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, шляхом вставлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати.

В той же час, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач повернув позивачу наступні суми попередньої оплати за Договором: 12.09.2018 15 000,00 грн. (платіжне доручення № 2466 від 12.09.2018), 18.12.2018 - 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 2562 від 18.12.2018), 10.01.2019 - 10 000,00 грн. (платіжне доручення № 2584 від 10.01.2019).

Як вбачається з календарного штемпеля на конверті, позов у даній справі був поданий 14.12.2018.

Отже, відповідач сплатив (повернув) позивачу 15 000,00 грн. попередньої оплати до звернення позивача з даним позовом до суду, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Спір щодо суми попередньої оплати у розмірі 20 000,00 грн. припинив своє існування під час розгляду справи судом першої інстанції (18.12.2018 та 10.01.2019 відповідно).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач сплатив позивачу 20 000,00 грн. попередньої оплати після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі правомірно закрито судом першої інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. попередньої оплати.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення попередньої оплати у сумі 157 617,75 грн. (192 617,75 грн. - (15 000,00 грн. + 10 000,00 грн. + 10 000,00 грн.).

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі 3-30гс13; від 16.09.2014 р. у справі 3-90гс 14.

Колегія суддів вважає за можливе відзначити, що обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

В своїй постанові від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічний висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором № 421/17/-МТР від 12.07.2017 розмір таких процентів не встановлено.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовними вимогами про повернення суми попередньої оплати, що не є грошовим зобов`язанням у розумінні Цивільного кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 24 786,64 грн. інфляційних втрат та 7 599,17 грн. 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.9 Договору за порушення строку постачання Товару Продавець сплачує Покупцю штраф в розмірі 10% від договірної ціни.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна товару встановлюється в національній валюті та вказується у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору ціна товару, що поставляється, складає 296 335,00 грн.

А тому, здійснений розрахунок відповідача, який розраховується з суми неповернутого авансу на момент винесення рішення у даній справі (157 617,75 грн.) є невірним.

В той же час, як вбачається з розрахунку суми штрафу, наданого позивачем, ним було нараховано штраф на суму попередньої оплати у сумі 192 617,75 грн., що є меншою, ніж сума договірної ціни.

Колегія суддів відзначає, що нарахування суми штрафу у меншому розмірі, ніж встановлено в договорі, не суперечить його умовам та нормам ЦК України, а тому судом першої інстанції було правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 19 261,77 грн. штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з повернення попередньої оплати у сумі 157.617,75 грн. (192.617,75 грн. - (15.000,00 грн. + 10.000,00 грн. + 10.000,00 грн.).

В той же час, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму попередньої оплати, та задоволено штраф відповідно до п. 6.9. договору у розмірі 19 261, 77 грн.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/16938/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікатранссервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/16938/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 року у справі № 910/16938/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі № 910/16938/18.

5. Матеріали справи № 910/16938/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.06.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко