Рішення

від 25.02.2019 по справі 910/16046/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2019Справа № 910/16046/18

За позовом Інституту електрозварювання ім.. Є.О.Патона Національної академії наук України (м. Київ)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура Аспар Технології" (м. Київ)

Про стягнення 172.824,66 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут електрозварювання ім.. Є.О.Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура Аспар Технології" про стягнення 172.824,66 грн., з яких: 150.128,64 грн. основного боргу, 20.906,91 грн. пені та 1.789,11 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1604/А від 01.11.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.18. відкрито провадження у справі № 910/16046/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Крім того, означеною ухвалою суду визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

22.02.18. від позивача надійшла заява, в якій позивач вказує, що 18.01.19. відповідачем сплачено 20.000,00 грн. в рахунок наявної заборгованості за Договором, та надає виписку з казначейського рахунку, вказуючи, що залишок суми основного боргу становить 130.128,64 грн.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручено 24.12.18. у відповідності до рекомендованого повідомлення № 0103048933134.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/16046/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.17. між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди № 1604/А нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІЕЗ ім. С.О.Патона НАН України (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) відповідно до Закону України Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України , дозволу НАН України Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі позивача (далі - Майно), розміщене за адресою: вул. Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ, поверх 3, кімната № 301, загальною площею 40,7 кв.м, приведеною площею 63.90 кв.м; вул. Антоновича, 56 корпус ВК ЕВ, поверх 2, кімната № 318 загальною площею 206.5 кв.м, приведеною площею 251,93 кв.м.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 9.1, за умовами якого дія Договору поширюється на відносини, що виникли між сторонами 01.11.17. відповідно до ст. 631 ч. 3 ЦК України і діє до 31.12.18. включно, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач передав відповідачу Майно за Договором за актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.17.

Актом від 31.07.18. відповідач повернув позивачу частину Майна за Договором площею 40,7 кв.м.

Відповідно до п. 1.6 Договору Орендар здійснює відшкодування комунальних, інженерних, господарських послуг, податку на землю, оплачених, наданих Орендодавцем, відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що до сплати орендної плати за місяць Орендарем Орендодавцю належить 14.285,83 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергію та теплопостачання, водопостачання та водовідведення; відшкодування плати за землю; - відшкодування послуг за обслуговування ліфтів; вартість послуг з інженерного (обслуговування електро,-тепло,-водозабезпечення; вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.18. до Договору сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць червень 2018 року з 01.08.18. становить 10.403,84 грн. з ПДВ.

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України. Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п.3.1. здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці. Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п. 3.1, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків. Якщо Орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості. Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1 (пункти 3.2, 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.9 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п. 3.1 до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою та іншими платежами згідно п. 3.1 якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Орендодавцю.

Між сторонами було погоджено протоколи погодження договірної ціни з 01.11.17. та з 01.08.18. на надання послуг з інженерного обслуговування (електро,-тепло,-водозабезпечення; вентиляційного обслуговування, обслуговування телефонного зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень; розрахунки по відшкодуванню плати за землю; розрахунки відшкодування вартості обслуговування ліфтів, та спожитих енергоресурсів.

На підставі акту від 30.09.18. звільнення приміщень за Договором, відповідач повернув позивачу решту Майна площею 206,5 кв.м.

Позивач вказує на те, що у відповідача утворилась наступна заборгованість за Договором за такі періоди:

- заборгованість з оплати орендної плати на суму 69.258,12 грн. за квітень - вересень 2018 року;

- заборгованість з відшкодування плати за комунальні послуги на суму 58.477,34 грн. за період з листопада 2017 року по вересень 2018 року;

- заборгованість з відшкодування земельного податку на суму 8.643,31 грн. за березень-вересень 2018 року;

- відшкодування вартості наданих послуг з обслуговування ліфтів на суму 416,08 грн. за період з березня по вересень 2018 року;

- відшкодування послуг з інженерного та господарського забезпечення на суму 13.333,79 грн. за період з березня по вересень 2018 року,

на загальну суму 150.128,64 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому позивач звертався до відповідача з претензіями від 07.05.18., 05.06.18., 06.07.18., 16.10.18. з вимогами сплатити наявну заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за користування приміщенням (п. 4.2 Договору).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом за наявними в матеріалах справи доказами (розрахунками, погодженими цінами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), доказами часткових оплат, рахунками, доказами оплати позивачем земельного податку), встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 150.128,64 грн. за пред'явлені до стягнення періоди.

22.02.18. від позивача надійшла заява, в якій позивач вказує, що 18.01.19. відповідачем сплачено 20.000,00 грн. в рахунок наявної заборгованості за Договором, та надає виписку з казначейського рахунку, вказуючи, що залишок суми основного боргу становить 130.128,64 грн.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування в частині під час розгляду справи в зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в сумі 20.000,00 грн. (18.01.19.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив позивачу 20.000,00 грн. заборгованості після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20.000,00 грн. основного боргу.

Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Доказів оплати заборгованості в сумі 130.128,64 грн. відповідач до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене в сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 130.128,64 грн. заборгованості з оплати орендної плати, з відшкодування плати за комунальні послуги, з відшкодування земельного податку, з відшкодування вартості наданих послуг з обслуговування ліфтів, з відшкодування послуг з інженерного та господарського забезпечення.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 3.5 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 20.906,91 грн. пені.

Відповідно до п. 5.3 Договору орендна плата та інші платежі згідно з п. 3.1 Договору перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі стягуються на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 20.906,91 грн., а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім вказано, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.789,11 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1.789,11 грн. 3% річних, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, 3% річних.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/16046/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура Аспар Технології" на користь Інституту електрозварювання ім.. Є.О.Патона Національної академії наук України 20.000,00 грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мануфактура Аспар Технології" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, б. 2, кв. 53; ідентифікаційний код 34483349) на користь Інституту електрозварювання ім.. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казиміра Малевича, 11; ідентифікаційний код 05416923) 130.128 (сто тридцять тисяч сто двадцять вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 20.906 (двадцять тисяч дев'ятсот шість) грн. 91 коп. пені, 1.789 (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 11 коп. 3% річних, 2.592 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 37 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко