Рішення

від 14.02.2019 по справі 910/13623/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.02.2019Справа № 910/13623/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"

про стягнення 1064701,41 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Козій Д.О.

від відповідача - Гейко В.А.

В судовому засіданні 14.02.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 1064701,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором № 180516 поворотної фінансової допомоги від 18.05.2016, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1064701,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче зсідання на 26.11.2018.

Ухвалою суду від 26.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 17.12.2018.

Ухвалою суду від 17.12.2018 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та закрито провадження у справі № 910/13623/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 1064701,41 грн., в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн., що заявлена в позовних вимогах в п.3. прохальної частини про стягнення заборгованості за Договором №180516 поворотної фінансової допомоги від 18 травня 2016 року, в зв'язку відмовою позивача від частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.12.2018 судове засідання відкладено на 24.01.2019.

Судове засідання 24.01.2019 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 29.01.2019 призначено судове засідання у справі на 14.02.2019.

В судовому засіданні 14.02.2019 представником відповідача оголошено клопотання про оголошення у справі перерви, в зв'язку з можливістю вирішення спору мирним шляхом.

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки, позивач не має наміру укладати мирову угоду.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, в зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки, повноважним представником позивача зазначено про небажання вирішувати спір мирним шляхом.

Представником відповідача заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засідання для надання можливості директором відповідача надати пояснення.

Представник позивача заперечувала проти задоволення клопотання відповідача.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перерву для дачі пояснень директором відповідача, в зв'язку з його необґрунтованістю.

В судовому засіданні 14.02.2019 представник позивача просив позов задовольнити на підставі обставин, зазначених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позов задовольнити

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачем у встановлені судом строки відзив на позовну заяву не надав, доказів у спростування обставин, викладених у позові також не надав, а тому справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 180516 від 18.05.2016.

Відповідно до п. 1.1.договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому п. 2.1. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

В п. 2.1. договору встановлено, що розмір фінансової допомоги за договором становить 1335000,00 грн.

За договором проценти або інші види компенсацій за надання фінансової допомоги не нараховуються та не сплачуються (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору строк повернення фінансової допомоги не пізніше 17.05.2017.

Позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги (або неповернену її частину в разі дострокового погашення фінансової допомоги) в останній день строку, встановлений в п. 4.1 договору. Сума фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця. Днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги на поточний рахунок позикодавця. Фінансова допомога може бути повернена позичальником частинами (п. 5.1-5.3, 5.5 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору при простроченні повернення фінансової допомоги позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 5% від неповерненої суми фінансової допомоги за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені.

Згідно п.7.1 договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми фінансової допомоги (її частини) позичальнику та діє до повного виконання зобов'язань позичальником своїх зобов'язань за договором.

В подальшому сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 20.05.2016, якою викладено п. 5.1 договору в наступній редакції: "Позичальник зобов'язаний повернути суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 1335000,00 (або повернути її частину, в разі дострокового погашення фінансової допомоги), у відповідності з графіком повернення фінансової допомоги додаток № 1 шляхом виплати рівних один одному платежів у розмірі 60681,82 грн щомісячно з 25 по 30 число кожного місяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів."

Сторонами підписаний та скріплений їх печатками був графік повернення фінансової допомоги до договору, який є додатком до договору № 1. Зазначений графік передбачає щомісячне погашення заборгованості частинами з лютого 2017 року по листопад 2018 року з 25 по 30 число кожного місяця рівними частинами у розмірі 60681,82 грн.

Позивач належним чином виконав свої грошові зобов'язання щодо перерахуванню поворотної фінансової допомоги відповідачу у розмірі 1335000,00 грн, що визнається позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем, та підтверджено актом звіряння взаємних розрахунків на 14.05.2018 між ТОВ "Юнітранс ЛС" та ТОВ "Лаян Віннер", який підписаний обома контрагентами та скріплений їх печатками. До матеріалів справи долучено лист ТОВ "Лаян Віннер" адресований ТОВ "Юнітранс Л.С." № 229 від 05.09.2016, в якому висловив подяку за надану поворотну фінансову допомогу та повідомляв про існування заборгованості, яку обіцяв погасити.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач частково повернув суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 346000,00 грн, 10000,00 грн з яких були сплачені в процесі розгляду справи, в зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог було закрито.

Позивачем заявлено як суму заборгованості 867636,00 грн, строк оплати по якій настав станом на день звернення з позовом, крім того, позивач просив стягнути з відповідача платіж за жовтень 2018 року у розмірі 60681,82 грн та платіж за листопад 2018 року у розмірі 60681,82 грн, в зв'язку з систематичним порушенням відповідачем своїх зобов'язань.

Суд зазначає, що станом на день прийняття рішення судом строк виконання зобов'язань за жовтень 2018 у розмірі 60681,82 грн та листопад 2018 у розмірі 60681,82 грн настав, а тому вказані кошти є заборгованістю відповідача перед позивачем.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем за договором, складає 989000,00 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Позивач здійснив заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача претензії № 202/2018 від 23.06.2018 про належне виконання зобов'язань за договором, з вимогою повернути суму боргу з урахуванням пені, інфляційних витрат за порушення грошових зобов'язань та три проценти річних за прострочену суму. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Предметом позову у дані справи є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 989000,00 грн. основної заборгованості, 1044,59 грн. пені, 45059,40 грн. інфляційних втрат та 19597,38 грн 3 % річних.

Договір укладений між сторонами є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 1046 - 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно графіку погашення коштів сторонами обумовлено повернення фінансової допомоги частинами у період з лютого 2017 року по листопад 2018 року. Отже кінцевий термін повернення фінансової допомоги визначений листопадом 2018 року.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем, в свою чергу, умови договору щодо повернення грошових коштів в повному обсязі виконані не були, позивач позику повернув частково на суму 346000,00 грн, частина позики в розмірі 989000,00 грн у строк до листопада 2018 року включно повернута не була, і станом на момент винесення рішення по справі позика в повному обсязі не повернута. Доказів іншого матеріали справи не містять.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів на підтвердження повернення грошової позики у розмірі 989000,00 грн та/або в будь-якому іншому розмірі відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 989000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики, у відповідності до графіку погашення коштів до договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 989000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п.6.1 договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 31.10.2017 по 03.10.2018 з урахуванням строку виникнення кожного зобов'язання та здійснених відповідачем оплат та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 1044,59 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17 , 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем за період з 01.05.2017 по 07.10.2018.

Суд вважає неправильним розрахунок позивача розмірів 3% річних. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при нарахуванні їх розмірів, за конкретні періоди прострочення, в деякі періоди прострочення враховані дати здійснення часткової оплати, що призвело до збільшення періодів на один день, відповідно до збільшення розмірів 3 % річних на суму вартості одного дня прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення 3% річних.

Згідно перерахунку суду 3% річних за прострочення грошових зобов'язань за період з 01.05.2017 по 07.10.2018 становить 19568,35 грн і підлягає стягненню з відповідача у визначеному судом розмірі.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції за період з 01.05.2017 по 07.10.2018 є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума втрат від інфляції підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 45059,40 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за договором, а також обов'язку сплатити пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за порушення строків виконання зобов'язань в розмірі визначеному судом, відтак позовні вимоги задовольняються судом частково.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 33700,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 33700,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 3-г/18 від 22.05.2018 та договору № 02/06-09/18 від 06.09.2018 з додатковими угодами, укладені між ТОВ "Юнітранс ЛС" та адвокатом Козій Дар'єю та адвокатським бюро Козій Дар'ї, на підставі яких адвокат Козій Дар'я надавала позивачу правову допомогу пов'язану з претензійною роботою, підготовкою та поданням позову. На підтвердження обставин щодо надання правової допомоги до матеріалів справи долучено акт приймання передачі до договору № 3-г/18 від 23.06.2018 на суму 19500,00 грн та акт від 08.10.2018 приймання-передачі до договору № 02/06-09/18 від 06.09.2018 на загальну суму 14200,00 грн (сума передбачена до сплати додатковою угодою № 1 до договору № 02/06-09/18 від 06.09.2018.

Обставини щодо понесення витрат на правову допомогу позивачем підтверджується платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи: № 846 від 11.09.2018 на суму 7100,00 грн, № 886 від 10.10.2018 на суму 7100,00 грн, № 753 від 17.07.2018 на суму 9500,00 грн, № 679 від 07.06.2018 на суму 10000,00 грн. Загальна сума, сплачена позивачем адвокату становить 33700,00 грн.

Відповідно до ч. 5 , 6 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено про не співмірність витрат на правову допомогу.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягають стягненню з відповідач в розмірі 33700,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно витрати по оплаті судового збору покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки позовні вимоги задоволені судом частково.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10, ідентифікаційний код 35007886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24, офіс 14, ідентифікаційний код 37866900) заборгованість у розмірі 989000 (дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 19568 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн 35 коп, втрати від інфляції у розмірі 45059 (сорок п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 40 коп, пеню у розмірі 1044 (одна тисяча сорок чотири) грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 15970 (п'ятнадцять дев'ятсот сімдесят) грн. 08 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 33700 (тридцять три тисячі сімсот) грн 00 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс ЛС" 3% річних у розмірі 29,03 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 25.09.2019

Суддя І.В.Усатенко