Рішення

від 20.02.2019 по справі 927/4/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/4/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІАННА ГРУПП , вул. Доценко, 10, м. Чернігів, Чернігівська область,14032

про стягнення 74158грн.08коп. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов`язань

у присутності представників сторін :

від позивача: Вознюка Є.В. (довіреність №14-69 від 14.04.2017)

від відповідача: Новика М.С. - адвоката, ордер на надання правової допомоги серії ЧН №044860 від 04.02.2019.

В судовому засіданні 20.02.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 59166грн.05коп. пені, нарахованої за період з 16.02.2016 по 29.08.2016, 4994грн.03коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 16.02.2016 по 29.08.2016, 9998грн.01коп. інфляційних втрат, обчислених за період 01.04.2016 по 31.08.2016.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що на підставі договору №2298/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 позивачем в період з січня по квітень 2016 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 367925грн.58коп., про що складено акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016. За повідомленням позивача, відповідач оплату за переданий газ здійснив з порушенням строку, встановленого в п.6.1. договору, в зв'язку з чим позивач застосовує до нього передбачені договором та закон заходи відповідальності у вигляді стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань та просить стягнути їх з відповідача в судовому порядку.

У строк, встановлений судом, відзив відповідачем не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що відзив не наданий відповідачем без поважних причин, суд відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

07 лютого 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано до справи заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

В обгрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що строк, протягом якого позивач мав заявити вимоги в частині стягнення пені, що обчислена ним за період з 02.02.2016 по 30.08.2016, закінчився 31.08.2017, а відтак ці вимоги заявлені після спливу спеціальної позовної давності.

Крім того, до початку судового засідання по розгляду справи по суті відповідачем подано заяву-клопотання від 06.02.2019 про розстрочення виконання рішення, в якій відповідач стверджує, що знаходить в скрутному матеріальному становищі, викликаному, зокрема, необхідністю виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним з ПАТ Мегабанк , сума погашення кредиту за яким кожного місяця становить 114466грн.18коп. З посиланням на те, що відповідач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам, стверджуючи, що предметом спору є виключно нараховані штрафні санкції, а виконання рішення суду по даній справі одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану Товариства, відповідач просить розстрочити виконання судового рішення на 8 місяців.

Вказані клопотання судом залучені до матеріалів справи та прийняті до розгляду.

Позивачем у поданих через канцелярію суду запереченнях від 15.02.2019 №14/4-496 на клопотання про розстрочення виконання рішення суду та заяви про застування позовної давності, які залучені судом до матеріалів справи та прийняті до розгляду, викладено позицію щодо необгрунтованості та безпідставності поданих відповідачем заяв. При цьому позивач стверджує, що за змістом ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для розстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення, або роблять неможливим його виконання у строк або у встановлений господарським судом спосіб. Посилання відповідача на складне фінансове становище не є, на думку позивача, підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки обов'язковість виконання судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності позивач зазначив, що в п.10.3. договору сторонами погоджено п'ятирічний строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, зокрема, з вимогами про стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІАННА ГРУПП (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір №2298/16-БО-39 постачання природного газу (далі за текстом - договір постачання), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору постачання, в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015 газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Згідно із п.1.3. договору постачання, в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015, за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України).

За змістом п.2.1. договору постачання, в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 53тис.куб.м. (п'ятдесят три тисячі куб.м), у тому числі по місяцях: січень - 22тис.куб.м; лютий - 19тис.куб.м.; березень - 12тис.куб.м. Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом до 3тис.куб.м. (три тис.куб.м), у томі числі по місяцях: квітень - 3тис.куб.м; травень, червень, липень, серпень, вересень - 0тис.куб.м.

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі + 5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу газу без узгодження сторін (підп.2.1.3. п.2.1. договору постачання).

Відповідно до п.3.4. договору постачання приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.5.1. договору постачання ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п.5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

В пункті 5.2. договору постачання сторонами встановлено, що ціна за 1000куб.м газу на дату укладання договору становить 6474,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; до сплати за 1000куб.м природного газу - 6603,48грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924,18 (сім тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 18коп.) гривень.

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 сторонами внесені зміни до п.5.2. договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01 січня 2016 року становить 6398,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз - 17,20грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64грн. (двадцять грн.64коп.). До сплати за 1000куб.м природного газу - 6415,20грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 7698,24грн. (сім тисяч шістсот дев'яносто вісім грн. 24коп.) .

Відповідно до п.9 додаткової угоди №1 від 31.12.2015 дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання сторонами і діє з 01 січня 2016 року.

Додатковою угодою №2 від 29.01.2016 сторонами внесені зміни до п.5.2. договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01 лютого 2016 року становить 6239,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ Чернігівгаз , - 17,20грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64грн. До сплати за 1000куб.м природного газу - 6256,20грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7507,44грн. (сім тисяч п'ятсот сім грн. 44коп.) .

Згідно із п.3 додаткової угоди №2 від 29.01.2016 дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2016 року.

Додатковою угодою №3 від 22.02.2016 сторонами внесені зміни до п.5.2. договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01 березня 2016 року становить 6255,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ Чернігівгаз , 17,20грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64грн. до сплати за 1000куб.м природного газу - 6272,20грн., крім того ПДВ - 20% всього з ПДВ - 7526,64грн. (сім тисяч п'ятсот двадцять шість грн. 64коп.) .

В силу п.3 додаткової угоди №3 від 22.02.2016 дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 березня 2016 року.

Додатковою угодою №4 від 28.03.2016 сторонами внесені зміни до п.5.2. договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: ціна за 1000куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2016 року становить 6255,00 гривень, крім того податок на додану вартість (20%) - 1251,00грн. до сплати за 1000куб.м природного газу з ПДВ - 7506,00грн. (сім тисяч п'ятсот шість грн. 00коп.) .

Відповідно до п.13 додаткової угоди №4 від 28.03.2016 дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 квітня 2016 року.

Згідно зі ст.12 договору постачання, в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій примірників договору постачання та додаткових угод до нього №1-№4, вони підписанні сторонами та скріплені печатками, що свідчить про набрання ними чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсними вказаних правочинів в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір постачання є обов'язковими для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, які скалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Об'єктом спірних відносин є постачання природного газу. Природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів. Вказана правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір №2298/16-БО-39 від 15.12.2015 є договором постачання енергетичних ресурсів.

Згідно із ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналіз договору №2298/16-БО-39 від 15.12.2015 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, про договір поставки, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та поставки.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору постачання позивачем у період з січня по квітень 2016 року передано відповідачу природний газ загальною вартістю 367925грн.58коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, в них відсутні застереження споживача щодо обсягу та вартості поставленого природного газу, акти підписані сторонами.

Факт постачання позивачем газу у визначених в актах обсягах відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді не оспорювався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині постачання природного газу відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 6.1. договору постачання, в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2015, сторонами узгоджено, що оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п.6.1. договору постачання, в редакції додаткової угоди №4 від 28.03.2016, оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому в силу ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З огляду на вищенаведену умову договору поставки та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий ним природний газ:

- по акту приймання-передачі від 31.01.2016 - до 15 лютого 2016 року включно (оскільки останній день припадає на вихідний);

- по акту приймання-передачі від 29.02.2016 - до 14 березня 2016 року включно;

- по акту приймання-передачі від 31.03.2016 - до 25 квітня 2016 року включно;

- по акту приймання-передачі від 30.04.2016 - до 25 травня 2016 року.

За повідомленням позивача, відповідач розрахувався за переданий в період з січня по квітень 2016 року природний газ лише 30 серпня 2016 року, що підтверджується узагальненою карткою Операції по договору 2298/16-БО-39 , підприємство ВІАННА ГРУП , ТОВ , тобто з порушенням встановленого договором постачання терміну. При цьому суд приймає до уваги, що відповідачем не зазначено жодного заперечення щодо даної обставини моменту проведення платежу за природний газ, та не надано доказів, які спростовують вказану обставину.

Таким чином, суд доходить висновку про підтвердження матеріалами справи факту прострочення відповідачем зобов'язань по оплаті природного газу.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач розрахувався за отриманий в період з січня по квітень 2016 року природний газ з порушенням встановленого договором постачання терміну, суд доходить висновку про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором постачання зобов'язань.

Згідно із п.8.2. договору постачання у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок здійснений з урахуванням умов договору постачання та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідачем не надано до справи заперечень проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку пені шляхом подання до суду відповідного контррозрахунку.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 59166грн.05коп. пені є правомірними.

Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності до позову в частині стягнення пені, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність визначається як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом положень ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Водночас в силу ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальними правилами умова про збільшення позовної давності може бути викладена як в укладеному між сторонами договорі, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Як вбачається із змісту договору постачання, сторонами в п.10.3. визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 22.12.2018, про що свідчить квитанція Укрпошта Стандарт на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду, тобто лише через два роки після нарахування пені, а відтак суд доходить до висновку, що позивачем не пропущено позовну давність щодо стягнення пені.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності, в зв'язку з чим заява відповідача є безпідставною та необгрунтованою, а тому судом до уваги не приймається.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 59166грн.05коп. належить задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 4994грн.03коп. 3% річних, нарахованих за період з 16.02.2016 по 29.08.2016, та 9998грн.01коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з березня 2016 року по липень 2016 року.

Здійснивши перевірку правильності обчислення інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи заперечень проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції та трьох процентів річних шляхом подання до суду відповідного контррозрахунку.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті отриманого від позивача природного газу, тому суд доходить висновку про правомірність та обгрунтованість вимог позивача про стягнення заявлених сум трьох процентів річних та втрат від інфляції.

Відтак, з відповідача належить стягнути 4994грн.03коп. трьох процентів річних та 9998грн.01коп. інфляційних втрат.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги належить задовольнити повністю та з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 59166грн.05коп. пені, 4994грн.03коп. трьох процентів річних та 9998грн.01коп. втрат від інфляції.

Подана відповідачем заява клопотання про розстрочку виконання рішення суду на вісім місяців судом відхиляється з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачається право сторони звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про розстрочення виконання рішення, а суд може розстрочити виконання рішення.

За змістом ч.3 цієї ж статті Господарського процесуального кодексу України підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За правовою природою зміст розстрочки виконання рішення полягає у виконанні рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Тобто, стягувач при цьому не отримує присуджену до стягнення суму одночасно.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд, враховує конкретні обставини, при наявності яких суд можу прийти до висновку, що виконання рішення може бути ускладено або неможливе.

При цьому, саме на сторону, яка заявляє про розстрочення виконання рішення, покладений обов'язок доведення суду наявність виключних обставин, при яких суд може розстрочити виконання рішення.

Обгрунтовуючи мотиви подання заяви-клопотання про розстрочення виконання рішеня, відповідач зазначає, що ТОВ ВІАННА ГРУП знаходиться в скрутному фінансовому становищі в зв'язку з необхідністю виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним з ПАТ Мегабанк , на підставі якого відповідач має сплачувати щомісячні платежі у в сумі 114466грн.18коп.

Проте, приймаючи до уваги, що відповідно до п.1.1. кредитного договору №24-07/2017 від 29.05.2017, копію якого відповідачем надано до заяви про розстрочення виконання рішення, невідновлювальна кредитна лінія в сумі 2766263грн.64коп. відкривається на поповнення обігових коштів, погашення кредиторської заборгованості та інші поточні виробничі потребі, суд вважає, що укладення даного договору з боку відповідача направлений на здійснення відповідачем самостійної господарської діяльності, яка в силу ст.42 Господарського кодексу України, здійснюється на власний ризик суб'єкта підприємництва.

В свою чергу, наявність у відповідача заборгованості перед іншими особами не є виключною обставиною, за якою суд може прийти до висновку про необхідність надання розстрочки виконання судового рішення.

При цьому суд приймає до уваги, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій саме відповідача, який, як встановлено судом вище, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання по своєчасній оплаті прийнятого від позивача природного газу.

За таких обставин, суд зауважує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, наявності обставин неможливості виконання рішення без надання розстрочки його виконання, а відтак, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви-клопотання відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст.74, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІАННА ГРУПП (вул. Доценко, 10, м. Чернігів, Чернігівська область,14032, ідентифікаційний код 38915796) про стягнення 74158грн.08коп. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІАННА ГРУПП , вул. Доценко, 10, м. Чернігів, Чернігівська область,14032 (ідентифікаційний код 38915796) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 59166грн.05коп. пені, 4994грн.03коп. трьох процентів річних, 9998грн.01коп. інфляційних втрат та 1762грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВІАННА ГРУПП (вул. Доценко, 10, м. Чернігів, Чернігівська область,14032, ідентифікаційний код 38915796) в задоволенні заяви-клопотання від 06.02.2019 про розстрочення виконання рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич