Постанова

від 03.06.2019 по справі 927/4/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. Справа № 927/4/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2019 р. (повне рішення складено 25.02.2019 р.)

у справі № 927/4/19 (суддя - Оленич Т.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп"

про стягнення заборгованості у розмірі 74158,08 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 2298/16-БО-39 від 15.12.2015 р. у загальному розмірі 74158,08 грн, з яких: 59166,05 грн - пеня, 4994,03 грн - 3% річних та 9998,01 грн - інфляційні втрати.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що на підставі договору постачання природного газу № 2298/16-БО-39 від 15.12.2015 р. Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня по квітень 2016 року передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 367925,58 грн. Дана обставина підтведжується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 р., від 29.02.2016 р., від 31.03.2016 р. та від 30.04.2016. Проте, відповідач оплату за переданий газ здійснив з порушенням строку, встановленого п. 6.1 договору, у зв`язку з чим позивачем нараховано 59166,05 грн пені за період з 16.02.2016 р. по 29.08.2016 р., 4994,03 грн 3% річних за період з 16.02.2016 р. по 29.08.2016 р. та 9998,01 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2016 р. по 31.08.2016 р.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2019 р. відкрито провадження у справі № 927/4/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2019 р. (повне рішення складено 25.02.2019 р.) у справі № 927/4/19 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Так, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для розгляду справи, та не взято до уваги поширення на спірні правовідносини дії Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Також скаржник обґрунтовує свою позицію постановою Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № 927/1152/16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" у справі № 927/4/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/4/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У встановлений судом строк позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1302/19 від 15.05.2019 р. у зв`язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/4/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" у справі № 927/4/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 р. справу № 927/4/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 15.12.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2298/16-БО-39, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору у редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 р. газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 1.3 договору постачання у редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 р. за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

За змістом п. 2.1 договору постачання у редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 р. постачальник передає споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 53 тис. куб. м., у тому числі по місяцях: січень - 22 тис. куб. м; лютий - 19 тис. куб. м.; березень - 12 тис. куб. м. Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом до 3 тис. куб. м., у томі числі по місяцях: квітень - 3 тис. куб. м; травень, червень, липень, серпень, вересень - 0 тис. куб. м.

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі + 5% від підтвердженого постачальником планового обсягу газу без узгодження сторін (підп. 2.1.3 п. 2.1 договору постачання).

Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 5.1 договору постачання ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов`язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

У пункті 5.2 договору постачання сторонами встановлено, що ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 6474,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; до сплати за 1000 куб. м природного газу - 6603,48 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924,18 грн.

Також, додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 р. сторонами внесені зміни до п. 5.2 договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 січня 2016 року становить 6398,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 17,20 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6415,20 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 7698,24 грн. .

Відповідно до п. 9 додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 р. дана додаткова угода набуває чинності з дати підписання сторонами і діє з 01 січня 2016 року.

Додатковою угодою № 2 від 29.01.2016 р. сторонами внесені зміни до п. 5.2 договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 лютого 2016 року становить 6239,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ "Чернігівгаз", - 17,20 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6256,20 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7507,44 грн. .

Згідно із п. 3 додаткової угоди № 2 від 29.01.2016 р. дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 лютого 2016 року.

Додатковою угодою № 3 від 22.02.2016 р. сторонами внесені зміни до п. 5.2 договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 березня 2016 року становить 6255,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ "Чернігівгаз", - 17,20 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6272,20 грн, крім того ПДВ - 20% всього з ПДВ - 7526,64 грн. .

Згідно із п. 3 додаткової угоди № 3 від 22.02.2016 р. дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 березня 2016 року.

Додатковою угодою № 4 від 28.03.2016 р. сторонами внесені зміни до п. 5.2 договору постачання шляхом викладення його у такій редакції: Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 квітня 2016 року становить 6255,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1251,00 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7506,00 грн. .

Відповідно до п. 13 додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 р. дана додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 квітня 2016 року.

Згідно з п. 12 договору постачання у редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 р. договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З наданих позивачем доказів убачається, що позивач взяті на себе зобов`язання стосовно постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 р., від 29.02.2016 р., від 31.05.2016 р. та від 30.04.2016 р. на загальну суму 367925,58 грн.

У пункті 6.1 договору постачання у редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 р. сторонами узгоджено, що оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.1 договору постачання у редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 р. оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідач був зобов`язаний оплатити отриманий ним природний газ:

- по акту приймання-передачі від 31.01.2016 р. - до 15.02.2016 р. включно;

- по акту приймання-передачі від 29.02.2016 р. - до 14.03.2016 р. включно;

- по акту приймання-передачі від 31.03.2016 р. - до 25.04.2016 р. включно;

- по акту приймання-передачі від 30.04.2016 р. - до 25.05.2016 р.

Однак, відповідач розрахувався за переданий у період з січня по квітень 2016 року природний газ лише 30.08.2016 р., що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи випискою по операціях по договору № 2298/16-БО-39 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" з 01.01.2016 р. по 31.07.2018 р. за підписом заступника головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Таким чином, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого природного газу позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" нараховану пеню у розмірі 59166,05 грн за період з 16.02.2016 р. по 29.08.2016 р., 4994,03 грн 3% річних, нарахованих за період з 16.02.2016 р. по 29.08.2016 р. та 9998,01 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2016 р. по 31.08.2016 р.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, згідно з наявними у матеріалах даної справи актами приймання-передачі природного газу позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 367925,58 грн.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У пункті 6.1 договору у редакції додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 р. сторонами погоджено, що оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Разом з цим, як було зазначено вище, відповідач оплатив прийнятий природний газ з порушенням зазначених строків.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку стосовно того, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов`язання в частині постачання природного газу відповідачу, проте, відповідач оплатив отримані обсяги природного газу з порушенням встановленого строку, за що передбачена відповідальність у вигляді сплати суми пені, передбаченої договором, а також передбачені законом суми 3% річних та інфляційних втрат.

Проте, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для розгляду справи, та не взято до уваги поширення на спірні правовідносини дії Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Суд зазначає, що 30.11.2016 р. набрав чинності Закон Україн Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 зазначеного закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 р. затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до п. 14 зазначеного порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 р.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом (тобто до 30.11.2016 р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Зазначена вище правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.02.2018 р. у справі № 927/1152/16, у постанові від 29.01.2019 р. у справі № 925/108/18 та у постанові від 16.05.2019 р. у справі № 922/2685/18.

Як убачається з матеріалів даної справи та було зазначено вище, заборгованість відповідача за поставлений позивачем газ у період з січня по квітень 2016 року у рамках виконання договору постачання природного газу № 2298/16-БО-39 від 15.12.2015 р. погашена Товариством з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" 30.08.2016 р. Отже, заборгованість погашена відповідачем до 30.11.2016 р., тобто до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 зазначеного закону не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності законом, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування відповідачу заявлених у позові сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у даній справі.

Наведені вище обставини залишилися поза увагою місцевого господарського суду, що призвело до прийняття оскаржуваного рішення за умов неправильного застосування норм матеріального права та неповного з`ясованння обставин, що мають значення для розгляду справи.

Враховуючи усе вищенаведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2019 р. у справі № 927/4/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" підлягає задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2019 р. у справі № 927/4/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

3. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна Групп" (14032, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Доценко, буд. 10, код ЄДРПОУ 38915769) 2643 (дві тисячі шістсот сорок три),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст складено 03.06.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай