Рішення

від 19.02.2019 по справі 916/2895/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2895/18

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

секретар судового засідання Аганін В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2895/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайклауд" (вул. Велика Арнаутська, буд.44, код ЄДРПОУ 19040769)

до відповідача: Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" (вул. Комітетська, 10-А, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 35695935)

про стягнення заборгованості 34053,74 грн.;

Представники сторін:

Від позивача: Березнякова І.В. (за довіреністю),

Від відповідача: Топунова А.М. (за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайклауд", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№3116/18 від 21.12.2018) про стягнення з відповідача, комунального підприємства "Міське капітальне будівництво", 34053,74грн.

26.12.2018 було подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.12.2018 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23.01.2019.

09.01.2019 від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх.№355/19) зі вказівкою, що дана справа потребує детального розгляду по суті та з'ясування всіх обставин: встановлення, які саме послуги, в якому обсязі надавались за договором; встановлення наявності додатку 1, актів виконаних робіт та відповідних рахунків; встановлення дати припинення постачання послуг; обґрунтованість нарахованих позивачем сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

15.01.2019 (вх.№770/19) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 23.01.2019 оголошено перерву до 12.02.2019. 04.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2178/19). 08.02.2019 від відповідача надійшли заперечення (вх.№2655/19). 12.02.2019 представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди, якою визначається порядок оплати роботи адвоката, акт приймання-передачі виконаних робіт з детальним описом наданих послуг. 12.02.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.02.2019. 15.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про спростування витрат на правничу допомогу (вх.№3198/19).

У судовому засіданні 19.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 01.05.2017 договору № 20328, надання позивачем відповідачеві передбачених договором послуг, здійснення оплати наданих послуг лише частково, виникнення заборгованості. Вказує, що договір є діючим на теперішній час, відсутність досягнення між сторонами згоди на припинення дії договору у встановленому чинним законодавством порядку, припинення надання послуг позивачем з 01.07.2018 у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо їх оплати,

Просить стягнути 26760,00 грн. основного боргу, який виник за період з 01.03.2018 по 01.07.2018, 4609,31 грн. пені, 465,18 грн. 3% річних, 1219,25 грн. інфляційних втрат згідно наданих розрахунків.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.82-87), в якому проти позову заперечує у повному обсязі. Вказує на отримання від позивача проекту зазначеного договору без підпису керівника та печатки. Також вказує, що погодився з умовами договору, повідомив про це позивача, направив йому підписану копію та запропонував надати для ознайомлення додатки до договору № 1 та № 2 а також надіслати оригінальні підписані примірники договору та додатків № 1 та № 2. Оригінали отримані не були. Факт виникнення між сторонами договірних відносин відповідно до наданої позивачем редакції договору відповідач не заперечує, проте вказує на відсутність досягнення згоди щодо викладених додатках 1 та 2 до договору умов.

Також посилається на направлення позивачу 16.04.2018 листа № 147/15-04, з яким пов'язує розірвання вказаного договору. Зазначає, що всі послуги, надання яких підтверджено відповідними актами приймання-передачі, сплачені. Вказує, що направлена позивачем досудова претензія не відповідає вимогам чинного законодавства та не є належним доказом по справі.

Позивач надав відповідь на відзив (а.с.112-114), в якому з доводами відповідача не погодився, зазначив, що відповідач підтвердив факт укладання договору, що договір не припинив свою дію, сторонами не були вчинені дії, з якими чинне законодавство та умови договору пов'язують його розірвання у позасудовому порядку, відсутність виставлення рахунків та актів приймання-передачі виконаних робіт не свідчить про відсутність підстав для сплати заборгованості. Також вказує, що договір не передбачає прямого зв'язку між виставленням рахунків і наданням актів та здійсненням оплати наданих послуг.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив (а.с.121-124) відповідач зазначив про недоведеність існування оригінального примірника договору, відсутність доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг та підписаних актів приймання-передачі послуг, помилковість тверджень позивача щодо незалежності сплати коштів від виставлених рахунків тата актів приймання-передачі, необхідність доведення факту надання послуг..

Вказує на відсутність підстав для стягнення заборгованості внаслідок недоведеності належними та допустимими доказами факту надання послуг.

Вважає договір розірваним шляхом односторонньої відмови від нього відповідача.

Відповідач також просив зобов'язати позивача надати оригінали додатків № 1 та № 2 до договору. З приводу оригіналів позивач пояснив, що вони в нього відсутні, оскільки є втраченими. За таких обставин суд вважає за недоцільне вирішувати питання щодо витребування у позивача документів, стосовно яких позивач заявив про їх відсутність.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.74-76) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ст.250 ГПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. Разом з цим, суд не знайшов підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження та відхилив клопотання відповідача про такий розгляд.

Розглянувши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач посилається на укладання між сторонами договору № 20328 від 01.05.2017 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем.

В якості доказів такого укладання надає копію тексту договору з печатками та підписами представників. Також надає копію додатку № 2 до договору, на який посилається в частині обґрунтування умов оплати послуг відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частина 2 вказаної статті встановлює, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

При цьому, ч.6 даної статті встановлює, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідач висловив свої сумніви щодо наявності додатків № 1 та № 2 до договору. Позивач пояснив, що не може надати оригінали документів через їх втрату.

За таких обставин суд повинен застосувати наслідки, передбачені ч.6 ст.91 ГПК України та не брати до уваги в якості доказу копію Додатку № 2 до договору, надану позивачем разом з позовною заявою.

Щодо Додатку № 1 до договору, він не був наданий суду ні в оригіналі, ні в копії, позивач на нього як на доказ не посилається.

З приводу укладання між сторонами договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.2 вказаної статті визначає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Незважаючи на відсутність оригіналу договору № 20328 від 01.05.2017 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем, суд приймає до уваги відсутність заперечень відповідача щодо наданого позивачем тексту цього договору, посилання на фактичне схвалення відповідачем цього договору (без урахування будь-яких можливих додатків до нього), вчинення сторонами дій, які свідчать про його виконання, а також відсутність заперечень відповідача щодо надання цього доказу в копії. За таких обставин суд не вважає за необхідне застосовувати до договору як до доказу по справі наслідки, передбачені ч.6 ст.91 ГПК України.

Крім того, згідно з ч.1 ст.75 ГПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідач факт укладання договору визнає, як власне і позивач.

Договір № 20328 від 01.05.2017 виконувався, про що свідчать підписані обома сторонами акти надання послуг № 191 від 31.05.2017, №192 від 30.06.2017, №193 від 31.07.2017, №194 від 31.08.2017, №201 30.09.2017, №220 від 31.10.2017, №254 від 30.11.2017, №274 від 31.12.2017, №6 від 31.01.2018, №26 від 28.02.2018 (а.с. 91-100) з посиланнями на цей Договір, а також платіжні доручення відповідача: №414 від 07.09.2017 на суму 13380,00 грн., №418 від 08.09.2017 на суму 13380,00 грн., №610 від 07.12.2017 на суму 13380,00 грн., №622 від 12.12.2017 на суму 6690,00 грн., №733 від 05.02.2018 на суму 6690,00 грн., №782 від 26.02.2018 на суму 6690,00 грн., №1088 від 09.07.2018 на суму 6690,00 грн. (а.с. 23-29).

Відповідно до п.1.1.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язується надавати консультаційні, інжинірингові, інженерні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, надання програмного забезпечення на правах оренди, послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних мереж.

Згідно з п.1.1.2 Договору замовник (відповідач) в свою чергу зобов'язується приймати надані позивачем послуги та своєчасно і у повному обсязі оплачувати позивачу вартість наданих послуг у порядку, передбаченому цим договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, характерні для договорів надання послуг, які підпадають під правове регулювання насамперед глави 63 ЦК України Послуги. Загальні положення ).

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.2 вказаної статті встановлює, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Ч.1 ст.903 ЦК України щодо оплати за договором про надання послуг зазначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, статті 901 та 903 ЦК України формують загальне правило, відповідно до якого оплата здійснюється саме за фактично надані послуги.

Договір між сторонами також не передбачає здійснення оплати щомісячно незалежно від фактичного надання послуг.

Це вбачається також із пунктів 1.1.1, 1.1.2 Договору, положення яких зазначені вище.

Крім того, п. 2.2.2 Договору визначено, що розмір щомісячної плати за послуги визначається у відповідності до обсягу наданих послуг та тарифів на ці послуги, які діяли протягом звітного періоду. Згідно домовленості сторін звітний період згідно з цим Договором дорівнює 1 (одному) календарному місяцю. У випадку зміни переліку та/або обсягу послуг протягом звітного періоду відповідно до запитів замовника (відповідача), обсяг послуги, що підлягає оплаті, визначається пропорційно часу, протягом якого надавався певний обсяг послуги протягом звітного періоду.

П.2.3. Договору визначає, що щомісяця, до 3 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, виконавець надсилає замовнику рахунок на оплату послуг та підписані зі своєї сторони Акти приймання-передачі наданих послуг, які були надані Замовнику протягом звітного періоду. П.2.4. встановлює, що замовник щомісячно підписує та направляє виконавцю протягом 2 робочих днів з моменту отримання Акти приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг та підписання акту. У разі неотримання виконавцем підписаного акту або мотивованої відмови від приймання послуг та підписання Акту протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акту замовником, вважається, що у звітному періоду послуги надані виконавцем належним чином, у відповідності до умов цього договору та вимогами чинного законодавства України, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаних виконавцем в односторонньому порядку.

Отже, з Договору вбачається, що оплата здійснюється за фактично надані послуги. При цьому, сторони погодили, що надання послуг підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, передбачили порядок надання заперечень у вигляді мотивованої відмови до Актів, а також можливе за сукупності обставин одностороннє підписання акту, тобто фіксування обсягу фактично наданих послуг.

В матеріалах справи відсутні докази фактичного надання послуг за заявлений період (з 01.03.2018 по 01.07.2018), так саме як і докази складення принаймні в односторонньому порядку позивачем актів наданих послуг з подальшим направленням відповідачеві разом з рахунками для оплати. Представник позивача пояснив, що докази такого направлення в нього відсутні. Наведені обставини не дають підстав стверджувати про ухилення відповідача від підписання актів приймання наданих послуг, або від прийняття та оплати наданих послуг.

Суд відхиляє доводи позивача щодо фіксованого щомісячного платежу у розмірі 6690,00 грн., з огляду на те, що, як вже зазначено вище, договір надання послуг відповідно до вимог ЦК України передбачає надання однією стороною іншій послуги, яка споживається в процесі вчинення певних дій або здійснення діяльності, за плату, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до вже зазначених положень ч.1 ст. 903 ЦК України сторони погодили строки та порядок розрахунку, який відбувається на підставі погодженого сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Відсутність наданих за період з 01.03.2018 по 01.07.2018 Актів приймання-передачі наданих послуг або будь-яких інших доказів їх фактичного надання не дає можливість встановити обсяг та вартість наданих послуг за вказаний період та не дає підстави ствержувати про їх наявність.

Що стосується посилань позивача на Додаток № 2 до договору, суд вже зазначив про неможливість прийняття наданої копії в якості доказу по справі.

Щодо посилань відповідача на розірвання Договору з додатками за закінченням строку його дії суд вказує наступне.

До матеріалів справи надано докази направлення листа від 16.04.2018 за вих.№147/15-04, в якому відповідач просить позивача з моменту одержання листа зупинити надання послуг та в найкоротший термін надіслати додаткову угоду про розірвання Договору про надання послуг.

Позивачем було надано відповідь, в якій зазначено, що вказаний Договір може бути розірвано виключно за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою, у зв'язку з наявністю заборгованості позивач відмовився від розірвання договору до моменту здійснення повних взаєморозрахунків.

У відзиві відповідач посилається на те, що лист від 16.04.2018 свідчить про зупинення надання послуг, однак позивач всупереч умовам договору додаткову угоду про розірвання та акт звіряння взаєморозрахунків не надав, вважає, що Договір з Додатками було розірвано за закінченням терміну його дії.

Позивач зазначає, що договір не припинив свою дію, оскільки відповідно до його умов про припинення договірних відносин необхідно було заявити у строк не пізніше 02.04.2018. Вказує, що надсилання листа, датованого саме 16.04.2018, свідчить про визнання надання послуг принаймні до середини квітня 2018 року.

П. 7.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з 01 травня 2017 року і діє протягом 1 (одного) року. Договір вважається продовженим кожний наступний рік і на таких самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово (рекомендованим листом) про його розірвання за 30 днів до закінчення терміну його дії.

Відповідно до п.7.4. Договору він може бути розірваний тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

П. 7.5. Договору визначено, що сторони можуть ініціювати розірвання Договору або Додатку до нього за власним бажанням, попередивши про це другу сторону письмово (рекомендованим листом) за 30 днів до бажаної дати розірвання Договору або Додатку до нього. В такому випадку внесений замовником аванс не повертається, а допрацьовується ним. Договір або Додаток до нього вважається розірваним з дати повної виробітки замовником внесених авансових платежів.

Згідно з п.3.2.2. Договору, в разі виникнення заборгованості по оплаті виконавець має право призупинити надання послуг до повного її погашення.

З урахуванням зазначеного вище, суд вказує, що надсилання листа щодо призупинення надання послуг відповідачем саме 16.04.2018 не спростовує того факту, що надання позивачем послуг не є доведеним належними та допустимими доказами, а лише свідчить про наявність наміру розірвати Договір надання послуг.

Крім того, суд зазначає, що розірвання Договору не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ч.1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням відсутності доказів фактичного надання послуг за договором №20328 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем, укладеного сторонами 01.05.2017 за період з 01.03.2018 по 01.07.2018, суд приходить до висновку про відмову у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до с.ст.11, 15, 16, 202, 230, 525, 526, 901, 903 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайклауд" (вул. Велика Арнаутська, буд.44, код ЄДРПОУ 19040769) до Комунального підприємства "Міське капітальне будівництво" (вул. Комітетська, 10-А, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 35695935) про стягнення 34053,74 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 19.02.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 25 лютого 2019 р.

Суддя Р.В. Волков