Постанова

від 24.04.2019 по справі 916/2895/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2895/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Бєляновського В.В., Поліщук Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд на рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року (суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.; час і місце оголошення рішення: 19.02.2019 о 12:20, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 15) у справі за позовом до відповідача про№ 916/2895/18 Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд Комунального підприємства Міське капітальне будівництво стягнення заборгованості 34 053,74 грн.; ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Скайклауд , звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 3116/18 від 21.12.2018) про стягнення з відповідача, комунального підприємства Міське капітальне будівництво , 34053,74грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд до Комунального підприємства Міське капітальне будівництво про стягнення 34053,74 грн. відмовлено.

Суд першої інстанції в рішенні зазначив, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 01.05.2017 договору № 20328, надання позивачем відповідачеві передбачених договором послуг та здійснення оплати наданих послуг лише частково.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази фактичного надання послуг за заявлений період (з 01.03.2018 по 01.07.2018), так саме як і докази складення принаймні в односторонньому порядку позивачем актів наданих послуг з подальшим направленням відповідачеві разом з рахунками для оплати. Відсутність наданих за період з 01.03.2018 по 01.07.2018 Актів приймання-передачі наданих послуг або будь-яких інших доказів їх фактичного надання не дає можливість встановити обсяг та вартість наданих послуг за вказаний період та не дає підстави ствержувати про їх наявність.

З урахуванням відсутності доказів фактичного надання послуг за період з 01.03.2018 по 01.07.2018 за договором № 20328 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем, укладеного сторонами 01.05.2017, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові.

22.03.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 по справі № 916/2895/18 - скасувати; прийняти у справі № 916/2895/18 нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі позовні вимоги.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у позові лише на тій підставі, що у справі нібито відсутні докази фактичного надання послуг за період з 01.03.2018 по 01.07.2018 за договором № 20328 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем, укладеного сторонами 01.05.2017.

Апелянт стверджує, що неотримання рахунку чи не підписання актів приймання-передачі наданих послуг не звільняє Замовника від оплати. Жодним положенням Договору не встановлено право Замовника не здійснювати оплату за Договором при не підписані актів приймання - передачі наданих послуг.

Як стверджує апелянт, Договором прямо встановлено зобов'язання Замовника звертатись за отриманням рахунків протягом дії Договору. А отже Виконавець не може нести відповідальність і негативні наслідки, що спричиненні порушенням зобов'язання з боку Замовника.

Також апелянт зазначає, що своїми фактичними діями Відповідач схвалив наявність Додатку 2 до Договору та те, що вартість послуг за Договором є фіксована сума загальна щомісячна вартість послуг по договору 6690грн. .

На думку апелянта, Відповідач жодним своїм актом до судового спору не заявив про ненадання послуг і взагалі нічого не відповів ані на претензію, ані на інші звернення ТОВ Скайклауд , що свідчить про відсутність заперечень та повне погодження заборгованості з боку Замовника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 916/2895/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 у справі № 916/2895/18 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 15.04.2019; роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 15.04.2019 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

05.04.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) учасників справи, в якому апелянт просив розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 у справі № 916/2895/18 з повідомленням (викликом) учасників справи та призначити судове засідання по справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд про розгляд справи № 916/2895/18 з повідомленням (викликом) учасників справи - відмовлено.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 27.03.2019 про відкриття апеляційного провадження позивач та відповідач отримали - 01.04.2019.

08.04.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Комунального підприємства Міське капітальне будівництво на апеляційну скаргу, в якій відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року у справі № 916/2895/18 - залишити без змін.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 282 ГПК України, зазначає наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин :

Позивач посилається на укладання між сторонами договору № 20328 від 01.05.2017 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем.

В якості доказів такого укладання надає копію тексту договору з печатками та підписами представників. Також надає копію додатку № 2 до договору, на який посилається в частині обґрунтування умов оплати послуг відповідачем.

Відповідач висловив свої сумніви щодо наявності додатків № 1 та № 2 до договору. Позивач пояснив, що не може надати оригінали документів через їх втрату.

Щодо Додатку № 1 до договору, він не був наданий суду ні в оригіналі, ні в копії, позивач на нього як на доказ не посилається.

З приводу укладання між сторонами договору суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.2 вказаної статті визначає, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною

Незважаючи на відсутність оригіналу договору № 20328 від 01.05.2017 про надання послуг з консультування та технічного обслуговування комп'ютерних систем, суд першої інстанції приймає до уваги відсутність заперечень відповідача щодо наданого позивачем тексту цього договору, посилання на фактичне схвалення відповідачем цього договору (без урахування будь-яких можливих додатків до нього), вчинення сторонами дій, які свідчать про його виконання, а також відсутність заперечень відповідача щодо надання цього доказу в копії. За таких обставин суд не вважає за необхідне застосовувати до договору як до доказу по справі наслідки, передбачені ч.6 ст.91 ГПК України.

Крім того, згідно з ч.1 ст.75 ГПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідач факт укладання договору визнає, як власне і позивач.

Договір № 20328 від 01.05.2017 виконувався, про що свідчать підписані обома сторонами акти надання послуг № 191 від 31.05.2017, №192 від 30.06.2017, №193 від 31.07.2017, №194 від 31.08.2017, №201 30.09.2017, №220 від 31.10.2017, №254 від 30.11.2017, №274 від 31.12.2017, №6 від 31.01.2018, №26 від 28.02.2018 (а.с. 91-100) з посиланнями на цей Договір, а також платіжні доручення відповідача: №414 від 07.09.2017 на суму 13380,00 грн., №418 від 08.09.2017 на суму 13380,00 грн., №610 від 07.12.2017 на суму 13380,00 грн., №622 від 12.12.2017 на суму 6690,00 грн., №733 від 05.02.2018 на суму 6690,00 грн., №782 від 26.02.2018 на суму 6690,00 грн., №1088 від 09.07.2018 на суму 6690,00 грн. (а.с. 23-29).

Відповідно до п.1.1.1 Договору виконавець (позивач) зобов'язується надавати консультаційні, інжинірингові, інженерні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, надання програмного забезпечення на правах оренди, послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних мереж.

Згідно з п.1.1.2 Договору замовник (відповідач) в свою чергу зобов'язується приймати надані позивачем послуги та своєчасно і у повному обсязі оплачувати позивачу вартість наданих послуг у порядку, передбаченому цим договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, характерні для договорів надання послуг, які підпадають під правове регулювання насамперед глави 63 ЦК України "Послуги. Загальні положення").

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.2 вказаної статті встановлює, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Ч.1 ст.903 ЦК України щодо оплати за договором про надання послуг зазначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, статті 901 та 903 ЦК України формують загальне правило, відповідно до якого оплата здійснюється саме за фактично надані послуги.

Договір між сторонами також не передбачає здійснення оплати щомісячно незалежно від фактичного надання послуг.

Це вбачається також із пунктів 1.1.1, 1.1.2 Договору, положення яких зазначені вище.

Крім того, п. 2.2.2 Договору визначено, що розмір щомісячної плати за послуги визначається у відповідності до обсягу наданих послуг та тарифів на ці послуги, які діяли протягом звітного періоду. Згідно домовленості сторін звітний період згідно з цим Договором дорівнює 1 (одному) календарному місяцю. У випадку зміни переліку та/або обсягу послуг протягом звітного періоду відповідно до запитів замовника (відповідача), обсяг послуги, що підлягає оплаті, визначається пропорційно часу, протягом якого надавався певний обсяг послуги протягом звітного періоду.

П.2.3. Договору визначає, що щомісяця, до 3 числа кожного місяця, наступного за звітним періодом, виконавець надсилає замовнику рахунок на оплату послуг та підписані зі своєї сторони Акти приймання-передачі наданих послуг, які були надані Замовнику протягом звітного періоду. П.2.4. встановлює, що замовник щомісячно підписує та направляє виконавцю протягом 2 робочих днів з моменту отримання Акти приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг та підписання акту. У разі неотримання виконавцем підписаного акту або мотивованої відмови від приймання послуг та підписання Акту протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання Акту замовником, вважається, що у звітному періоду послуги надані виконавцем належним чином, у відповідності до умов цього договору та вимогами чинного законодавства України, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаних виконавцем в односторонньому порядку .

Отже, з Договору вбачається, що оплата здійснюється за фактично надані послуги. При цьому, сторони погодили, що надання послуг підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг, передбачили порядок надання заперечень у вигляді мотивованої відмови до Актів, а також можливе за сукупності обставин одностороннє підписання акту, тобто фіксування обсягу фактично наданих послуг.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного надання послуг за заявлений період (з 01.03.2018 по 01.07.2018), так саме як і докази складення принаймні в односторонньому порядку позивачем актів наданих послуг з подальшим направленням відповідачеві разом з рахунками для оплати. Представник позивача пояснив, що докази такого направлення в нього відсутні. На думку господарського суду, наведені обставини не дають підстав стверджувати про ухилення відповідача від підписання актів приймання наданих послуг, або від прийняття та оплати наданих послуг.

Відповідно до вже зазначених положень ч.1 ст. 903 ЦК України сторони погодили строки та порядок розрахунку, який відбувається на підставі погодженого сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг. Відсутність наданих за період з 01.03.2018 по 01.07.2018 Актів приймання-передачі наданих послуг або будь-яких інших доказів їх фактичного надання не дає можливість встановити обсяг та вартість наданих послуг за вказаний період та не дає підстави ствержувати про їх наявність.

Що стосується посилань позивача на Додаток № 2 до договору, господарський суд у рішенні зазначив про неможливість прийняття наданої копії в якості доказу по справі.

Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду :

З таким висновком господарського суду, що стосується Додатку № 2 до договору, не погоджується колегія суддів та вважає можливим прийняти наявну копію до уваги як доказ по справі з огляду на наступне:

Вказаним Додатком до договору сторони визначили перелік обладнання замовника та вартість послуг, а саме під обладнанням значаться комп'ютери - 18 шт., сервери - 1 шт., використання тарифу Стандартний плюс за ціною на місяць 6690,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 0,00 грн.

Щодо використання саме цього обладнання під час надання послуг виконавцем, то таке не спростовується сторонами договору, а у наявних в матеріалах даної справи та підписаних сторонами Актах надання послуг за період з травня 2017 по лютий 2018 включно міститься ціна послуг щомісячно та сума до сплати у розмірі 6 690,00 грн., що свідчить про фактичне застосування передбаченого Додатком № 2 тарифу Стандартний плюс . Тобто фактичні дії сторін договору підтверджують укладення між ними домовленостей, які викладені у Додатку № 2 до договору.

З усіма іншими висновками господарського суду колегія суддів погоджується, оскільки вони засновані на ретельному дослідженні усіх матеріалів по справі та правильному застосуванні судом норм матеріального права.

На думку колегії суддів позивач не довів належними та допустимими доказами фактичні обставини надання ним послуг на умовах вищевказаного договору у спірному періоді, оскільки у матеріалах справи є засвідчені відповідачем Акти надання послуг № 191 від 31.05.2017; № 192 від 30.06.2017; № 193 від 31.07.2017; № 194 від 31.08.2017; № 201 від 30.09.2017; № 220 від 31.10.2017; № 254 від 30.11.2017; № 274 від 31.12.2017; № 6 від 31.01.2018; № 26 від 28.02.2018. Усі вказані Акти містять підписи представників обох сторін договору, засвідчені печатками, що підтверджує їх дійсність. За період з березня по червень 2018 року будь-які документи на підтвердження фактичних обставин надання послуг виконавцем замовнику, в тому числі передбачені умовами договору Акти надання послуг, у сторін по даній справі відсутні, що свідчить про те, що такі документи сторонами не складалися.

Твердження апелянта про те, що не отримання рахунку на оплату або не підписання відповідачем Актів надання послуг не звільняє замовника від обов'язку оплати, сприймається колегією суддів критично, оскільки суперечить умовам договору та положенням чинного законодавства щодо правовідносин надання послуг. Позивач не довів жодним чином фактів направлення замовнику підписаних ним в односторонньому порядку Актів надання послуг, не надав таких Актів до матеріалів справи. Тобто позивач не довів того, що відповідач після фактичного отримання послуг у спірному періоді безпідставно ухилявся від прийняття цих послуг та підписання передбачених договором Актів.

Із розрахунків самого позивача вбачається, що останньою оплатою в липні 2018 відповідач закрив свою заборгованість за лютий 2018, яка підтверджена Актом надання послуг. Тобто усі періоди надання послуг за договором, які підтверджені підписаними самими сторонами Актами, були оплачені відповідачем у повному обсязі.

Додаток № 2 до договору дійсно підтверджує домовленість між сторонами щодо вартості платежу щомісячно у сумі 6690,00 грн. згідно обраного тарифу. Але це не спростовує умов договору та положень цивільного законодавства про те, що зобов'язання оплати виникає у замовника за встановленою ціною, але виключно за фактично отримані послуги, при цьому останнє підлягає доведенню виконавцем у встановленому законом порядку.

За відсутності документів у підтвердження фактів надання послуг, в тому числі передбачених умовами договору Актів прийому-передачі наданих послуг, інші твердження позивача про фактичне виконання умов договору в частині надання послуг у вищевказаному періоді за відсутності підтвердження таких обставин з боку відповідача, не можуть прийматися до уваги господарським судом як докази, оскільки існує певний порядок доказування в господарському судочинстві.

Стаття 73 Господарського процесуального кодексу України визначає вимоги до доказів:

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 того ж Кодексу встановлює обов'язок доказування і подання доказів:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статті 76 - 79 ГПК України встановлюють належність, допустимість, достовірність та достатність доказів:

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Господарський суд при розгляді позову у даній справі правильно оцінив докази та прийняв обґрунтоване і законне рішення.

На підставі вищевикладеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду належить залишити без змін.

Витрати апелянта по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги колегія суддів покладає на самого апелянта у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Скайклауд на рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2019 року по справі № 916/2895/18 залишити без змін.

Відповідно до ст. 286 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 286 цього Кодексу.

Постанова складена та підписана колегією суддів 24.04.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

Л.В. Поліщук