Рішення

від 19.02.2019 по справі 125/1747/18

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1747/18

2/125/896/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2019 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.

при секретарі Хода Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВП Імпульс Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації Барської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ ВП Імпульс Плюс про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 серпня 2013 року вона уклала договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років із ТОВ ВП Імпульс Плюс . Навесні 2017 року вона звернулась до відповідача та повідомила про те, що після завершення строку дії зазначеного договору бажає припинити його дію. Восени 2017 року позивач повторно звернулась до представника ТОВ ВП Імпульс Плюс , однак її відмовили повернути земельну ділянку посилаючись на існування договору оренди з 02 серпня 2013 року строком на 20 років. Звернувшись до бухгалтерії ТОВ ВП Імпульс Плюс позивач отримала екземпляр договору від 02 серпня 2013 року та виявила, що вона його не укладала та не підписувала, довіреності третім особам від свого імені укладати дані правочини не давала, зміст договору побачила вперше. Тому, позивач змушена звертатися до суду для захисту порушених прав та просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 73 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВП Імпульс Плюс щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1,8192 га розташованої на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області та скасувати його державну реєстрацію.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.

У підготовчому судовому засіданні представники відповідача ТОВ ВП Імпульс Плюс Ємком В.О. та Шпак Ю.Б. позов не визнали, заперечували проти його задоволення, пояснили, що спірний договір було зареєстровано 29.01.2014 році, а отже позивач міг довідатися про існування даного договору. В такому випадку позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом.

У судове засідання 19.02.2019 представники відповідача ТОВ ВП Імпульс Плюс Ємком В.О. та Шпак Ю.Б., будучи належно повідомленими про день розгляду справи в суді, викликалися повісткою під розпис, але в судове засідання не з'явилися без поважної причини. Тому, суд вважає, що представники відповідача навмисно ухилилися від розгляду справи в суді та вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, в порядку ст. 280,281 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділу державної реєстрації Барської районної державної адміністрації, у судове не з'явився.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 1,8192 га що розташована на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2.

З договору оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014 року, вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ ВП Імпульс Плюс уклали договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 20 років.

Згідно акта приймання - передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_1 передала земельну ділянку в строкове платне користування.

Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину необхідно не тільки волю, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, то він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-99 цс13 від 18.09.2013 року.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Судом встановлено, що позивач дійсно уклала та підписала договір оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73 з ТОВ ВП Імпульс Плюс строком на 5 років.

Будучи переконаною в тому, що строк дії договору становить 5 років, ОСОБА_1 навесні 2017 року звернулась до ТОВ ВП Імпульс Плюс та повідомила про те, що після завершення строку дії зазначеного договору бажає припинити його дію. Восени 2017 року позивач повторно звернулась до представника ТОВ ВП Імпульс Плюс , однак її відмовили повернути земельну ділянку посилаючись на існування договору оренди з 02 серпня 2013 року строком на 20 років. Звернувшись до бухгалтерії ТОВ ВП Імпульс Плюс позивач отримала екземпляр договору від 02 серпня 2013 року та виявила, що вона його не укладала та не підписувала, довіреності третім особам від свого імені укладати дані правочини не давала, зміст договору побачила вперше.

З висновку експерта за результатами проведення технічного дослідження документів № 3214/18-21 від 09.07.2018 вбачається, що перший, другий та третій аркуші (сторінки) Договору оренди землі № 73 від 02 серпня 2013 року не є аркушами (сторінками) одного цілого документу, так як третій аркуш документу раніше являвся аркушем іншого документу.

Висновок експерта доводить наявність факту протиправної поведінки відповідача при укладенні договору оренди землі. Відповідач не спростував у судовому засіданні встановленого експертизою факту підробки договору оренди землі. А тому судом доведено, що позивач ОСОБА_1 не укладала договору оренди землі з ТОВ ВП Імпульс Плюс строком на 20 років, а відтак не приймала на себе передбачених умовами договору прав та обов'язків, не була з ними обізнана, не вчиняла жодних дій направлених на підтвердження виконання умов договору, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину. ТОВ ВП Імпульс Плюс .

Відповідно до абзацу другого часини 1 статті 15 Закону України Про оренду землі , строк дії договору оренди є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 31 Закону України Про оренду землі , у разі закінчення строку, на який його укладено, договір оренди землі припиняється.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на відсутність у висновку експерта відмітки про його обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки відповідно до вимог ЦПК України та чинного законодавства України про проведення судових експертиз, у випадку проведення експертизи на замовлення учасника справи та виготовлення висновку експерт вважається обізнаним про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок з початку її проведення.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, суд визнає оспорюванний Договір оренди землі недійсним та таким, що суперечать нормам цивільного законодавства України, а також інтересам позивача, держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних спав про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Відповідно до ч.2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тому, рішення суду про визнання договору оренди землі недійсним є підставою для звернення позивача до відповідного органу про скасування речового права, зареєстрованого на підставі договору оренди, що, відповідно до ч.2 ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права. Саме тому вимога позивача про скасування реєстрації речового права оренди є надлишковою і передчасною та задоволенню не підлягає.

Заява представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 лише в 2017 році стало відомо під час отримання в бухгалтерії ТОВ ВП Імпульс Плюс копії договору оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73, про те, що строк оренди земельної ділянки складає 20 років.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне договір оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВП Імпульс Плюс визнати недійсним.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати, пов'язані з проведенням експертизи.

Таким чином, понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору та сплаті витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи підлягають до стягнення з відповідача ТОВ ВП Імпульс Плюс на користь позивача.

Керуючись статтями ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст. 16, 31 Закону України Про оренду землі , ст. 12, 13, 133,141, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 73 укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче Підприємство Імпульс Плюс щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 1,8192 га розташованої на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.02.2014 року.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі № 73 від 02 серпня 2013 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВП Імпульс Плюс щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1, площею 1,8192 розташованої на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області.

Стягнути з ТОВ ВП Імпульс Плюс на користь ОСОБА_1 1409,60 грн. понесених судових витрат при сплаті судового збору та 1372,80 грн. витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, а загалом 2782,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: