Постанова

від 12.06.2019 по справі 125/1747/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1747/18

Провадження № 22-ц/801/1183/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 рокуСправа № 125/1747/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Рибчинського В.П., Денишенко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс на заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року, постановлене у складі судді Хитрука В. М. в місті Бар,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації Барської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс (далі - ТОВ ВП Імпульс Плюс ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації Барської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 серпня 2013 року вона уклала договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років із ТОВ ВП Імпульс Плюс . Навесні 2017 року позивач звернулась до відповідача та повідомила про те, що після завершення строку дії зазначеного договору бажає припинити його дію. Восени 2017 року позивач повторно звернулась до представника ТОВ ВП Імпульс Плюс , однак їй відмовили повернути земельну ділянку посилаючись на існування договору оренди від 02 серпня 2013 року строком на 20 років. Звернувшись до бухгалтерії ТОВ ВП Імпульс Плюс позивач отримала екземпляр договору від 02 серпня 2013 року та виявила, що вона його не укладала та не підписувала, довіреності третім особам від свого імені укладати дані правочини не давала, зміст договору побачила вперше.

Виходячи з наведеного, положень статей 203, 215 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 73 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВП Імпульс Плюс щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 площею 1,8192 га розташованої на території Гулівської сільської ради Барського району Вінницької області та скасувати його державну реєстрацію.

Заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 73 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВП Імпульс Плюс щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 1,8192 га розташованої на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 лютого 2014 року.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі № 73 від 02 серпня 2013 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ВП Імпульс Плюс щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 , площею 1,8192 розташованої на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області.

Стягнуто з ТОВ ВП Імпульс Плюс на користь ОСОБА_1 1409,60 грн. понесених судових витрат при сплаті судового збору та 1372,80 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, а загалом 2782,40 грн.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок експерта доводить наявність факту протиправної поведінки відповідача при укладенні договору оренди землі. Відповідач не спростував у судовому засіданні встановленого експертизою факту підробки договору оренди землі, а тому ОСОБА_1 не укладала договору оренди землі з ТОВ ВП Імпульс Плюс строком на 20 років, а відтак не приймала на себе передбачених умовами договору прав та обов`язків, не була з ними обізнана, не вчиняла жодних дій направлених на підтвердження виконання умов договору, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину ТОВ ВП Імпульс Плюс .

Суд також зазначив, що рішення суду про визнання договору оренди землі недійсним є підставою для звернення позивача до відповідного органу про скасування речового права, зареєстрованого на підставі договору оренди, що, відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права. Саме тому вимога позивача про скасування реєстрації речового права оренди є передчасною та задоволенню не підлягає.

Також місцевий суд зазначив, що заява представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 лише в 2017 році стало відомо під час отримання в бухгалтерії ТОВ ВП Імпульс Плюс копії договору оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73, про те, що строк оренди земельної ділянки складає 20 років.

27 березня 2019 року ТОВ ВП Імпульс Плюс подало заяву про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 02 квітня 2019 року заяву ТОВ ВП Імпульс Плюс про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ТОВ ВП Імпульс Плюс подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим судом ухвалено заочне рішення з порушення норм процесуального права, не враховано поважність причин неявки представника відповідача у судове засідання, тим самим позбавлено його можливості надати свої аргументи щодо обставин справи та заявити клопотання про застосування строків позовної давності. Докази подані позивачем незасвідчені належним чином, а тому вони подані з порушення норм процесуального права, а відтак суд не повинен був брати їх до уваги.

Висновок експерта є неналежним доказом, оскільки він не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Позивачем не додано до позовної заяви докази, які б підтверджували вартість проведеної експертизи, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення таких витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні Єсик В.О ., який діє в інтересах ТОВ ВП Імпульс Плюс , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , заперечив проти апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення без змін.

Представник відділу державної реєстрації Барської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер № НОМЕР_1 , площею 1,8192 га, що розташована на території Гулівської сільської ради Барського району, Вінницької області, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 .

Відповідно до договору оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73, який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2014 року, орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ ВП Імпульс Плюс уклали договір про те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 20 років.

Згідно акта приймання - передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору оренди землі, орендодавець ОСОБА_1 передала земельну ділянку в строкове платне користування.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 01 лютого 2014 року державний реєстратором Мазур Ю.С., реєстраційна служба Барського районного управління юстиції Вінницької області, зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: 73, виданий 02 серпня 2013 року /а.с. 37/.

В установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення технічного дослідження документів № 3214/18-21 від 09 липня 2018 року перший, другий та третій аркуші (сторінки) договору оренди землі № 73 від 02 серпня 2013 року не є аркушами (сторінками) одного цілого документу, так як третій аркуш документу раніше являвся аркушем іншого документу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок експерта доводить наявність факту протиправної поведінки відповідача при укладенні договору оренди землі. Відповідач не спростував у судовому засіданні встановленого експертизою факту підробки договору оренди землі, а тому ОСОБА_1 не укладала договору оренди землі з ТОВ ВП Імпульс Плюс строком на 20 років, а відтак не приймала на себе передбачених умовами договору прав та обов`язків, не була з ними обізнана, не вчиняла жодних дій направлених на підтвердження виконання умов договору, тобто не здійснювала вільно своє волевиявлення як учасник правочину ТОВ ВП Імпульс Плюс .

Суд також зазначив, що рішення суду про визнання договору оренди землі недійсним є підставою для звернення позивача до відповідного органу про скасування речового права, зареєстрованого на підставі договору оренди, що, відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації права. Саме тому вимога позивача про скасування реєстрації речового права оренди є передчасною та задоволенню не підлягає.

Також місцевий суд зазначив, що заява представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 лише в 2017 році стало відомо під час отримання в бухгалтерії ТОВ ВП Імпульс Плюс копії договору оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73, про те, що строк оренди земельної ділянки складає 20 років.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, зробленим за неповного з`ясування усіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що аркуші договору оренди землі від 02 серпня 2013 року № 73 замінені і без її згоди змінено строк дії договору оренди на 20 років, тоді як домовленість при підписанні договору щодо строку його дії була 5 років.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення технічного дослідження документів № 3214/18-21 від 09 липня 2018 року перший, другий та третій аркуші (сторінки) договору оренди землі № 73 від 02 серпня 2013 року не є аркушами (сторінками) одного цілого документу, так як третій аркуш документу раніше являвся аркушем іншого документу.

Визнаючи спірний договір оренди недійсним, місцевий суд вважав, що зазначене є достатньою підставою вважати, що відповідачем було подано на державну реєстрацію вже змінений договір оренди землі, з іншими умовами орендної плати.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою - другою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Разом з тим, місцевий суд не звернув уваги на те, що висновком експертизи жодним чином не встановлено, що істотні умови договору оренди земельної ділянки, зокрема, щодо строку дії договору оренди, на зміну яких вказував позивач, були замінені відповідачем під час державної реєстрації договору. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, справа № 195/1560/16-ц.

Дійшовши висновку про заміну умов договору оренди від 02 серпня 2013 року № 73під час його державної реєстрації, місцевий суд не встановив, які саме умови без згоди позивача були замінені. При цьому договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2013 року № 73 підписаний позивачем, відповідач добровільно виконував його умови.

Місцевий суд не вказав, які норми ЦК України, чи Закону України Про оренду землі дають підстави для висновку про те, що текст, який міститься на першій та другій сторінках (аркушах) наданого договору оренди землі і текст, який знаходиться на третій сторінці цього документу, виконані на різних знакосинтезуючих апаратах із лазерною технологією друку, а третій аркуш договору містить ще чотирнадцять отворів від попереднього скріплення металевою скобою, які не співпадають за характером та місцем розташування з жодним отвором першої та другої сторінки, що свідчать про недійсність договору. Суд не вказав, яке волевиявлення позивача змінено. Тобто судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що заборонено частиною шостою статтею 81 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, оскільки заміна відповідачем першого, другого аркуша договорів не може беззаперечно підтверджувати факт зміни умов цих правочинів, в тому числі, змісту пункту договору щодо строку його дії. Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року, справа № 397/659/17.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 4 ЦПК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, однак позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Оскільки вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі, яка позивачем не доведена, тому відсутні правові підстави для задоволення також зазначеної вимоги.

Судова колегія також звертає увагу на те, що мотивувальна частина рішення в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (обґрунтування суду на відмову в задоволенні цієї позовної вимоги) суперечить резолютивній частині рішення, в якій зазначено про задоволення даної вимоги.

Відповідно до правової позиції, викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року, справа № 372/1036/15-ц, виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Отже, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, відтак правових підстав для вирішення заяви про застосування строку позовної давності немає.

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, положення частини шостої, тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ ВП Імпульс Плюс судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 960,50 гривень /а. с. 92/ за подання апеляційної скарги в сумі 2113 гривень 50 копійок /а.с. 118/, всього 3074 гривні.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс задовольнити.

Заочне рішення Барського районного суду Вінницької області від 19 лютого 2019 рокуу даній справі скасувати та ухвали нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної реєстрації Барської районної державної адміністрації, про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 /Ідентифікаційний код НОМЕР_3 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВП Імпульс Плюс /код ЄДРПОУ 34150627/ судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3074 (три тисячі сімдесят чотири) гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис В. П. Рибчинський

Підпис Т. О. Денишенко

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота

Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року.