Рішення

від 20.02.2019 по справі 148/1294/18

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1294/18

Провадження №2/148/217/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

( Заочне )

20 лютого 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданого від їх імені та в їх інтересах представником ОСОБА_3 до Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення Крищинецької сільської ради №172 від 24.04.2018,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів звернувся до суду з позовом до Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення Крищинецької сільської ради №172 від 24.04.2018, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивачі орендують земельну ділянку водного фонду під ставком, розташованим в межах с.Крищинці, площею 7,3421 га на підставі договору оренди землі від 25.02.2008, зареєстрованого 24.07.2008. Строк діїї договору10 років. За три місяці до закінчення строку дії договору позивачі звернулися до відповідача із заявою про поновлення даного договору оренди, однак рішенням Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області №172 від 24.04.2018 їм було відмовлено в зв'язку із закінченням терміну дії договору. Вважає дане рішення відповідача незаконним, так як в момент його прийняття ще не закінчився строк дії вищевказаного договору оренди. Просить визнати незаконним та скасувати рішення Крищинецької сільської ради №172 від 24.04.2018.

В судовому засіданні представник позивача та позивачі позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просять позов задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечують. Також представник позивачів вказав, що ним надано всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог, витребовувати інші докази не має необхідності.

Відповідач - представник Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно наявного рекомендованого повідомлення, і не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.

За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності представника відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши позивачів та їх представника, долідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засідання встановлено, що згідно копії рішення Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області №172 від 24.04.2018 (а.с.6) вбачається, що позивачам було відмовлено в продовженні дії договору оренди землі водного фонду урочища "Центральний ставок" в зв'язку з закінченням терміну дії вищевказаного договору.

Представник позивачів, вважаючи вищевказане рішення незаконним, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що позивачі орендують земельну ділянку водного фонду під ставком, розташованим в межах с.Крищинці, площею 7,3421 га на підставі договору оренди землі від 25.02.2008, зареєстрованого 24.07.2008, строк дії договору 10 років, станом на момент винесення оскаржуваного рішення строк дії договору ще не закінчився.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов'язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які представник позивачів посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Однак, в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України, ні представником позивача, ні позивачами в судовому засіданні не доведено належними доказами, що оспорюваним рішенням порушено права позивачів, вказаного договору оренди землі від 25.02.2008, а також доказів його державної реєстрації, яка б підтверджувала той факт, що строк дії договору ще не закінчився суду не надано.

Оцінюючи надані представником позивача докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України вважає ці докази недостатніми, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Таким чином, ні представником позивача, ні позивачами не надано суду безперечних і достатніх доказів, які б доводили обгрунтування позовних вимог.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволення позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданого від їх імені та в їх інтересах представником ОСОБА_3 до Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення Крищинецької сільської ради №172 від 24.04.2018 відмовити.

Судові витрати залишити за позивачами.

Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повний текст рішення складено 25.02.2019.

Суддя: