Рішення

від 28.12.2018 по справі 826/8430/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2018 року №826/8430/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агора Груп до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора Груп" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №115926552208 від 19.08.2014 року та №115826552208 від 19.08.2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017 року справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

05.10.2017 року представником відповідача до суду подано заперечення на позовну заяву.

05.10.2017 року представником відповідача до суду подано додаткові докази у справі.

15.03.2018 року представником позивача подано до суду додаткові докази у справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятих податкових повідомлень-рішень.

При цьому, від представника позивача та представника відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, яке прийнято судом.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 КАС України, беручи до уваги, що позивачем та відповідачем подано клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агора Груп (код ЄДРПОУ 36347321) з 20.03.2009 року перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У період з 08.08.2014 року по 11.08.2014 року ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агора Груп (податковий номер 36347321) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Компанія Сельта (податковий номер 35534315) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2014 року №754/26-55-22-08/36347321.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Агора Груп :

1) ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 36621 грн., у тому числі по періодах:

- за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 8755 грн.;

- за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 36621 грн.

2) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 29728 грн., у тому числі по періодах:

- за липень 2011 року на суму 5497 грн.;

- за жовтень 2011 року на суму 8065 грн.;

- за грудень 2011 року на суму 16166 грн.

На підставі акту перевірки №754/269-55-22-08/36347321 від 12.08.2014 року складено податкові повідомлення-рішення №115926552208 від 19.08.2014 року та №115826552208 від 19.08.2014 року.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ Агора Груп 04.09.2014 року було подано до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення №11130/10/2015-10-06-15 від 28.10.2014 року про залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін, а скарги без задоволення.

Після цього, ТОВ Агора Груп податкові повідомлення-рішення №115926552208 від 19.08.2014 року та №115826552208 від 19.08.2014 року були оскаржені до Державної фіскальної служби України скаргою від 11.11.2014 року (вх. №23830/6).

Рішенням ДФС України №7713/6/9999-10-01-25 від 01.12.2014 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення Головного управління ДФС у м. Києві №11130/10/2015-10-06-15 від 28.10.2014 року залишено без змін, а скаргу ТОВ Агору Груп без задоволення.

В подальшому ТОВ Агора Груп звернулось з відповідною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Відповідно до ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Стаття 56 ПК України зазначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до вимог п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 77.8 статті 77 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктами 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, під час проведення документальної позапланової перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.8 ст. 138 ПК України передбачає, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом

товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання

електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником

особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності формування платником податків податкового кредиту належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій, факт використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності та наявність їх економічної доцільності.

06.07.2011 року між Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ Агора Груп укладено договір №95 на проведення ремонтних робіт від 06.07.2011 року, предметом якого є капітальний ремонт харчоблоку ЗНЗ №19 по вул. Межигірська, 16.

Вартість ремонтних робіт, які підлягають виконанню Підрядником складає 170000,00 з урахуванням ПДВ - 28333,33 грн.

Загальна вартість робіт, яка визнана в п.2.1 визначається на підставі кошторисів (ДБН 1.1.-1-2000) та діючими нормативними документами. Остаточна вартість робіт буде визначена після затвердження в КП Київекспертиза .

Строки виконання робіт: початок - з моменту підписання договору, закінчення не вказано.

Згідно Договірної ціни на будівництво Капітальний ремонт харчоблоку Гімназії №19 по вул. Межигірській, 16 в Подільському районі м. Києва, що здійснюється у 2011 році складає 157632,00 грн.

В подальшому 27.07.2011 року між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта укладено договір №27-07/11 БУД на проведення ремонтних робіт, предметом якого є капітальний ремонт харчоблоку ЗНЗ №19 по вул. Межигірська, 16.

Вартість робіт, згідно даного договору, які підлягають виконанню підрядником, складає 152902,00 грн., з урахуванням ПДВ - 25483,67 коп.

Строки виконання робіт: початок з моменту підписання договору, закінчення - 31.12.2011 року.

Відповідно до акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року, укладеного між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта 17.10.2011 року, загальна вартість робіт складає 48390,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що в даному акті відсутні прізвище особи - представника субпідрядника та його посада, та посада представника генпідрядника, які підписували даний акт, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні даної господарської операції, а також відсутні відомості про договір, відповідно до якого здійснювалися будівельні роботи.

20.07.2011 року між Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ Агора Груп укладено договір №111 на проведення ремонтних робіт, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі ЗНЗ №6 по вул. Гонгадзе, 20.

Вартість ремонтних робіт, які підлягають виконанню Підрядником складає 67000,00 з урахуванням ПДВ - 11166,66 грн.

Загальна вартість робіт, яка визнана в п.2.1 визначається на підставі кошторисів (ДБН 1.1.-1-2000) та діючими нормативними документами. Остаточна вартість робіт буде визначена після затвердження в КП Київекспертиза .

Строки виконання робіт: початок - з моменту підписання договору, закінчення - 31.08.2011 р.

Згідно Договірної ціни на будівництво Капітальний ремонт харчоблоку Гімназії №19 по вул. Гонгадзе, 20 в Подільському районі м. Києва, що здійснюється у 2011 році складає всього 62,9808 тис.грн.

В подальшому 28.07.2011 року між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта укладено договір №28-07/11 БУД на проведення ремонтних робіт, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі ЗНЗ №6 по вул. Гонгадзе, 20.

Вартість робіт, згідно даного договору, які підлягають виконанню підрядником, складає 10181,67 грн., з урахуванням ПДВ - 10181,67 коп.

Строки виконання робіт: початок з моменту підписання договору, закінчення - 31.12.2011 року.

Відповідно до акту №27071 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, укладеного між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта , загальна вартість робіт складає 12699,60 грн.

Суд звертає увагу на те, що в даному акті відсутні прізвище особи - представника субпідрядника та його посада, та посада представника генпідрядника, які підписували даний акт, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні даної господарської операції.

22.11.2011 року між Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ Агора Груп укладено договір №208 на проведення ремонтних робіт, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі ШДС Поділля по вул. Щекавицька,25.

Вартість ремонтних робіт, які підлягають виконанню Підрядником складає 49997,00 з урахуванням ПДВ - 8332,83 грн.

Строки виконання робіт: початок - з моменту підписання договору, закінчення - 30.12.2011 р.

Згідно Договірної ціни на капітальний ремонт покрівлі ШДС Поділля по вул. Щекавицькій, 43 в Подільському районі м. Києва складає всього 49,9968 тис.грн.

01.12.2011 року між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта укладено договір №2712/1 БУД на проведення ремонтних робіт, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі ШДС Поділля по вул. Щекавицька, 25.

Вартість робіт, згідно даного договору, які підлягають виконанню підрядником, складає 48496,90 грн., з урахуванням ПДВ - 8082,82 коп.

Строки виконання робіт: початок з моменту підписання договору, закінчення - 31.12.2011 року.

Згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, укладеного між генпідрядником ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта 30.12.2011 року, вартість виконаних робіт складає 48496,90 грн.

Суд звертає увагу на те, що в даному акті у супереч вимогам Положення №88 відсутні прізвище особи - представника субпідрядника та його посада, що не дає змоги ідентифікувати його особу.

22.11.2011 року між Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ Агора Груп укладено договір №209 на проведення ремонтних робіт, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі ШДС Плай по вул. Н.Ужвій, 7-А.

Вартість ремонтних робіт, які підлягають виконанню Підрядником складає 49998,00 з урахуванням ПДВ - 8333 грн.

Строки виконання робіт: початок - з моменту підписання договору, закінчення - 30.12.2011 р.

Згідно Договірної ціни на капітальний ремонт покрівлі ШДС Плай по вул. Н.Ужвій, 7-А в Подільському районі м. Києва складає всього 49,9998.грн.

01.12.2011 року між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта укладено договір №2712/2 БУД на проведення будівельних робіт, предметом якого є капітальний ремонт покрівлі ШДС Плай по вул. Н.Ужвій, 7-А.

Вартість робіт, згідно даного договору, які підлягають виконанню підрядником, складає 48498,06 грн., з урахуванням ПДВ - 8083,01 коп.

Строки виконання робіт: початок з моменту підписання договору, закінчення - 31.12.2011 року.

Згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, укладеного між генпідрядником ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта 30.12.2011 року, вартість виконаних робіт складає 48498,06 грн.

Суд звертає увагу на те, що в даному акті у супереч вимогам Положення №88 відсутні прізвище особи - представника субпідрядника та його посада, що не дає змоги ідентифікувати його особу.

Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати вартість будівельних робіт по будові складає 49,99680 тис.грн.

Відповідно до акту №_ приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, укладеного між Управлінням освіти Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та ТОВ Агора Груп 30.12.2011 року, складає 49998 грн.

Даний акт не містить відомості про договір, відповідно до якого і здійснені перелічені в акті будівельні роботи.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Суд звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Відповідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами перевірок, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Актах висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ Компанія Сельта був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на базу даних ІС "Податковий блок", як на доказ недійсності досліджених вище правочинів, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених між позивачем та ТОВ Компанія Сельта , недійсними.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманих послуг за вказаними договорами у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ Агора Груп є - Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

При цьому, з досліджених судом доказів вбачається, що договори, укладені між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта були укладені позивачем з метою виконання власних зобов'язань за договорами, укладеними з Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як замовником, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надати замовнику послуги в порядку та на умовах, передбачених договорами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги, при цьому опис послуг, що надаються виконавцем, містяться у Договірній ціні до кожного договору.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, суд зазначає, що отримання послуг від ТОВ Компанія Сельта відповідає меті та видам господарської діяльності позивача.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження своїх тверджень позивачем надано виписку з ПАТ Креді Агріколь , в якому міститься інформація про перерахування коштів Управлінням освіти Подільської районної в м. Києві державної адміністрації на рахунок ТОВ Агора Груп , після чого останнім здійснювалася оплата послуг субпідряднику - ТОВ Компанія Сельта . Суми коштів відповідають зазначеним в актах прийняття виконаних робіт та перерахунок коштів здійснювався у встановлені договорами строки.

В актах приймання виконаних будівельних робіт відсутні посада та прізвище особи яка його підписувала зі сторони субпідрядника, однак твердження відповідача про те, що первинні документи підписані особою, яка участі у їх підписанні не приймала, ґрунтується лише на припущеннях відповідача та ніякими належними доказами не доведено.

З аналізу вищевикладеного слідує, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій, оскільки ним надано докази на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, а також доведено зв'язок між фактом придбання у ТОВ Компанія Сельта послуг/товарів та господарською діяльністю позивача.

Твердження відповідача про відсутність мети у позивача при вчиненні відповідних господарських операцій є необґрунтованими, оскільки спростовується наданими позивачем доказами.

Відповідачем до суду надано лист Головного управління Держпраці у Київській області від 19.08.2017 року №11/2/8529, з якого вбачається, що великотоннажні та інші технологічні транспорті засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, в Головного управління Держпраці у Київській області за ТОВ Агро Груп , ТОВ Компанія Сельта не зареєстровано. Разом з тим, Головним управлінням Держпраці у Київській області ТОВ Компанія Сельта дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не видавалися. Підприємству ТОВ Агора Груп Головним управлінням видано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №2092.14.32 від 11.06.2014 року, термін дії до 10.06.2019 року.

Посилання відповідача на даний лист як на доказ у фіктивності господарських операцій між ТОВ Агора Груп та ТОВ Компанія Сельта є також безпідставними, оскільки відповідачем не доведено, що при здійсненні будівельних робіт, які передбачалися укладеними договорами, було необхідним застосування великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів.

Позивачем не надано до суду податкових накладних, однак слід зазначити, що податковий орган не посилається на відсутність реєстрації податкових накладних у встановленому порядку.

Суд звертає увагу, що надана суду первинна документація належним чином оформлена, використана податковим органом під час проведення перевірки, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту платником податку.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Суд критично ставить до тверджень відповідача, що позивачем не перевірено ділову репутацію контрагента, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальность та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 31 грудня 2011 року у справі № 21-47а10, від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, які, в свою чергу, узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, згідно якої у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права.

Також відповідач посилається на те, що до управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від СУ ФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов протокол допиту свідка засновника ТОВ Компанія Сельта - громадянина ОСОБА_2, від 09.12.2013 року, протокол допиту свідка засновника ТОВ Компанія Сельта - громадянки ОСОБА_3, від 24.12.2013 року, протокол допиту свідка, директора ТОВ Компанія Сельта громадянина ОСОБА_4, від 28.09.2013 року, протокол допиту свідка - громадянина ОСОБА_5, від 03.10.2013 року, витяг з кримінального провадження №32013100130000094.

Судом направлялися до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області ухвали від 22.03.2018 року та 20.07.2018 року щодо надання належним чином завірені копії протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 0912.2013 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 24.12.2013 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 28.09.2013 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 03.10.2013 року у кримінальному провадженні №32013100130000094; письмової інформації із доданням доказів на її підтвердження щодо стану досудового розслідування кримінального провадження №32013100130000094, однак відповіді суду надані не були.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво - це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Отже, факти встановлені в рамках кримінального провадження №32013100130000094 можуть належним чином засвідчувати наявність певних обставин, тільки після набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду відповідної кримінальної справи.

В той же час, підставами для висновку щодо допущення позивачем порушення вимог податкового законодавства стали не документи надані позивачем на підтвердження фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Сельта , а інформація, щодо наявності вищезазначеного кримінального провадження.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, а, відтак, у відповідача також відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю Агора Груп надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв'язок між господарськими операціями з ТОВ Компанія Сельта , а тому прийняті ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення №115926552208 та №115826552208 від 19.08.2014 року є протиправними, та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 04.07.2017 року №11CF78170C, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агора Груп (код ЄДРПОУ 36347321, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 11-б) до Державної податкової інспекції Печерського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867, 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №115926552208 від 19.08.2014 року та повідомлення-рішення №115826552208 від 19.08.2014 року

3. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Агора Груп документально підтверджені судові витрати у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції Печерського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко