Рішення

від 13.02.2019 по справі 500/2430/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2430/18

13 лютого 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача Науменко І.В.;

представника відповідача Чорнописької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани" (далі - позивач, ТОВ "Зборівські Лани") із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Тернопільській області від 25.10.2018 №0009531401, від 25.10.2018 №0009541401, від 25.10.2018 №0009551401, від 25.10.2018 №0009561401, від 25.10.2018 №0009571401, від 25.10.2018 №0009581401, від 25.10.2018 №0009591401;

- судові витрати у розмірі 5924,03 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ "Зборівські Лани", за результатами якої складено Акт від 27.09.2018 №2184/19-00-14-01/34038236. На підставі висновків в Акті перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення на загальну суму податкових зобов'язань 394935,08 грн.

Позивач вважає висновки відповідача про фактичне використання категорії земель - "пасовища" для вирощування сільськогосподарської продукції, про необхідність застосування до с/г угідь з цільовим призначенням "пасовище" нормативно-грошової оцінки угідь з призначенням "рілля" та про заниження єдиного податку четвертої групи такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам ст. 292-1, п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України. Стверджує, що винесені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставними, а тому, просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою суду від 16.11.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.12.2018.

На адресу суду 06.12.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позову не визнає та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (аркуші справи 81-83).

В обґрунтування представником відповідача зазначено, що проведеним аналізом орендованих позивачем земельних ділянок встановлено, що ТОВ "Зборівські Лани" здійснювало використання земельних ділянок з напрямом використання "пасовища" для вирощування с/г культур, та сплачувало єдиний податок четвертої групи не як за "ріллю", а як за "пасовища".

ТОВ "Зборівські Лани" в порушення п. 292 1.2 ст. 292 1 Податкового кодексу України занижено єдиний податок четвертої групи за рахунок заниження бази оподаткування єдиним податком у зв'язку із зміною напряму використання земельних ділянок під "пасовищами" на "ріллю" на загальну суму 315948,06 грн.

Ухвалою суду від 19.01.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та ухвалено перейти до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обґрунтування, зазначені у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Зборівські лани" зареєстроване Зборівським районним управлінням юстиції 28.08.2001 та перебуває на обліку в Зборівському відділенні Бучацької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області.

ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі наказу від 15.08.2018 №1582, проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ "Зборівські Лани" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2016 по 30.07.2018, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2016 по 30.06.2018.

Перевірка проводилась з 31.08.2018 по 20.09.2018. Термін проведення перевірки продовжувався з 14.09.2018 по 20.09.2018 на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області від 10.09.2018 № 1743.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 27.09.2018 складено Акт №2184/19-00-14-01/34038236 (далі - акт), який вручений посадовим особам ТОВ "Зборівські Лани" 05 жовтня 2018 року (аркуші справи 7-50).

Відповідачем під час перевірки встановлено, що ТОВ "Зборівські Лани" порушено п.292.1.2 ст. 292.1 Податкового кодексу України № 2755- IV від 02.12.2010, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи на загальну суму 315 948,06 грн., в тому числі в розрізі сільських рад та періодів:

1) по Вовчківській сільській раді на загальну суму 81666,85 грн.;

2) по Годівській сільській раді на загальну суму 65090,88 грн.;

3) по Кабаровецькій сільській раді на загальну суму 45986,46 грн.;

4) по Млиновецькій сільській раді на загальну суму 103133,85 грн.;

5) по Перепельницькій сільській раді на загальну суму 1406,75 грн.;

6) по Зборівській сільській раді на загальну суму 5203,22 грн.;

7) по Погрібецькій сільській раді на загальну суму 13460,05 грн.

Зокрема, в акті визначено, що підставою заниження єдиного податку 4 групи є використання категорії землі - пасовища для вирощування с/г культур та не застосування при сплаті єдиного податку 4 групи нормативно-грошової оцінки як для одного гектара ріллі.

Не погоджуючись із актом, ТОВ "Зборівські Лани" 11.10.2018 подало до ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення до акту №136 (аркуші справи 67-68).

Відповідно до листа від 24.10.2018 №8967/10/1900-14-01/21872 ГУ ДФС у Тернопільській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечення ТОВ "Зборівські Лани" прийнято рішення про залишення висновку акту без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту відповідачем 25.10.2018 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №0009531401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 16825,06 грн., в тому числі 13 460,05 за податковими зобов'язаннями та 3365,01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 53);

2) №0009541401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 6504,03 грн., в тому числі 5203,22 за податковими зобов'язаннями та 1300,81 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 54);

3) №0009551401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 1758,44 грн., в тому числі 1406,75 за податковими зобов'язаннями та 351,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 55);

4) №0009561401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 128917,31 грн., в тому числі 103133,85 за податковими зобов'язаннями та 25783,46 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 56);

5) №0009571401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 57483,07 грн., в тому числі 45986,46 грн. за податковими зобов'язаннями та 11496,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 57);

6) №0009581401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 81363,61 грн., в тому числі 65090,88 за податковими зобов'язаннями та 16272,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 58);

7) №0009591401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 102083,56 грн., в тому числі 81666,85 за податковими зобов'язаннями та 20416,71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуш справи 59).

Загальна сума податкових зобов'язань відповідно до зазначених податкових повідомлень-рішень склала 394935,08 грн., з якої 315 948,06 грн. - донарахований єдиний податок та 78987,02 грн. - штрафні санкції.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 30.10.2018.

Вважаючи вказані податкові повідомлення рішення, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (частина 291.3 статті 291 ПК України).

Частиною 291.4 статті 291 ПК України визначено поділ суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, на чотири групи платників єдиного податку, серед яких четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Згідно з частиною 292-1.1 статті 292-1 ПК України об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

У відповідності до частини 292-1.2. статті 292-1 ПК України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Частиною 293.9 статті 293 ПК України визначено, що розмір ставок податку для платників єдиного податку четвертої групи з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і встановлюється у відсотках бази оподаткування.

Зокрема, відповідно до пункту 293.9.1 частини 293.9 статті 293 ПК України для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) такий розмір становив - 0,81 відсотків за III, IV кварталу 2016 року, 0,95 відсотків з 2017 року.

Згідно з пунктом 14.1.125 частини 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до підпункту 293.9.1 пункту 293.9 статті 293 ПК України розмір ставок податку для платників єдиного податку четвертої групи з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і встановлюється у відсотках бази оподаткування.

Згідно із пунктами 295.9.1, 295.9.2 частини 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи

самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;

сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку) (пункт 298.8.1 частини 298.8 статті 298 ПК України).

Як встановлено судом, ТОВ "Зборівські Лани" як платник єдиного податку четвертої групи, за період, що перевірявся - 2016, 2017, 2018 рік, подав контролюючому органу податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за встановленою формою та задекларував у своєму користуванні на територіях Вовчківської, Годівської, Кабаровецької, Млиновецької, Перепельницької, Погрібецької сільських рад та Зборівської міської ради в тому числі категорію земельних ділянок пасовища в наступній кількості:

- в 2016 році площею 796,16 га (аркуші справи 110-143);

- в 2017 році площею 811,96 га (аркуші справи 102-106);

- в 2018 році площею 799,19 га (аркуші справи 107-109).

Право користування зазначеними земельними ділянками оформлено належним чином зареєстрованими договорами оренди землі, укладеними з фізичними особами (пайовиками) та органами місцевої влади та не заперечується відповідачем.

Перелік категорій земель за основним цільовим призначенням визначений частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до якого, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) ( пункт а частини 2 статті 22 ЗК України).

Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) - додаток №4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) сільськогосподарські угіддя - це земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Пасовища включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини 10 пункту 24 Порядку №1051, до Державного земельного кадастру вноситься інформація щодо земельної ділянки, в тому числі її цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) згідно із документацією із землеустрою.

На території Погрібецької, Вовчківської, Перепельницької, Млиновецької. Кабарівецької, Годівської сільких рад та Зборівської міської ради проведено нормативно- грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, що підтверджується повідомленнями Відділу Держгеокадастру у Зборівському районі від 09.02.2016 (аркуші справи 145-151).

Отже, саме дані, що зафіксовані в Державному земельному кадастрі України та відповідають умовам договору оренди землі, визначають об'єкт оренди, вказують на цільове призначення земельної ділянки і є визначальними для цілей справляння єдиного податку 4 групи.

Як встановлено судом, ТОВ Зборівські лани , застосовуючи положення частини 295.9 статті 295 ПК України та пункту 298.8.1 частини 298.8 статті 298 ПК України подавало річні декларації з єдиного податку четвертої групи за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, виходячи з категорії земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки та ставки податку.

Разом з тим, відповідачем в акті встановлено, що ТОВ Зборівські Лани здійснювало використання земельних ділянок з напрямом використання пасовища для вирощування сільськогосподарських культур та сплачувало єдиний податок четвертої групи не як за ріллю , а як за пасовища . Зокрема, зазначено, що, оскільки, пасовища оброблялись та засівались сільськогосподарськими культурами, то фактичне використання таких земель відповідає визначенню рілля і, відповідно нормативна оцінка даних земельних ділянок для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи повинна застосовуватись як до ріллі.

Вказані обставини були встановлені відповідачем на підставі листів Млиновецької сільської ради №103 від 26.09.2018 та Зборівської міської ради №8128/10/19-00-14-01-05/19499 від 26.09.2018 (аркуші справи 84-85).

Відповідно до статті 188 ЗК України Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Зазначена норма кореспондується із статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачений самоврядний контроль за використанням та охороною земель, який здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Самоврядний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, що наділений орган місцевого самоврядування, не тотожний державному контролю та в будь-якому випадку не виключає необхідність фіксації саме органом виконавчої влади порушення використання земельної ділянки.

Проте, як випливає зі змісту акта, відповідач встановив використання земельних ділянок за напрямком використання пасовища для вирощування сільськогосподарських культур проведеним аналізом земельних ділянок. В акті відсутні посилання на документи компетентних органів, які б містили інформацію, що ТОВ Зборівські Лани використовувало орендовані земельні ділянки з встановленим цільовим призначенням пасовища у якості ріллі, на якій вирощувало сільськогосподарську продукцію.

Суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, адже, ні аналіз, зроблений відповідачем, ні відповіді органів місцевого самоврядування, про які зазначає відповідач в акті перевірки не є належними доказами використання позивачем угідь за напрямком пасовища .

Власне, твердження про використання категорії угіддя пасовища як ріллі без встановлення фактичних обставин, таких як розорювання, знаходження землі під посівом певної культури, площа розорення чи посіву, що повинні встановлюватися компетентним державним органом, виключає можливість зробити висновок про неправомірне (нецільове) використання землі.

Крім того, у поданих відповідачем довідок сільських та міських рад відсутня інформація про використання земельних ділянок саме під вирощування продовольчих культур. Інші документи, якими фіксується нецільове використання землі у центральними органами, що здійснюють контроль за використанням земель у відповідності до законодавства України, не надані відповідачем.

Разом із тим, слід зазначити, що площі пасовищ, про використання яких начебто за напрямком рілля зазначає відповідач різняться з площею задекларованих пасовищ у податкових деклараціях платника єдиного податку 4 групи.

Отже, доводи викладені відповідачем в акті є не обґрунтованими. Встановлення даних, якими оперує відповідач, за допомогою документів бухгалтерського обліку, статистичної звітності та аналізу, на які посилається контролюючий орган є неможливим.

Крім того, як випливає з пояснювальної записки головного агронома ТОВ Зборівські Лани , землі сільськогосподарського призначення за напрямком пасовища , що знаходяться у користуванні позивача, з настанням весняно-польових робіт підлягали огляду, за результатами якого встановлено необхідність їх розбур'янення, підорювання та засівання кормовою травою. Факт розорювання пасовища з метою його поліпшення, приведення у стан придатний для випасання худоби, сінокосіння відповідає напрямку використання земельних ділянок "пасовищ" (аркуш справи 144).

Таким чином, суд приходить до висновку, що належні та достатні докази нецільового використання позивачем земельних ділянок "пасовищ" у матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, як вже зазначалось судом, визначальними для цілей справляння єдиного податку 4 групи є саме дані, зафіксовані в Державному земельному кадастрі України, що вказують на цільове призначення земельної ділянки.

Щодо застосування відповідачем статті 277 ПК України та пункту 4 розділу II Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23.05.2017 суд зазначає наступне.

В статті 277 ПК України визначено ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Зазначені норми є спеціальними для застосування при нарахуванні земельного податку та не можуть застосовуватися для цілей справляння єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Також, представником позивача під час розгляду справи 07.02.2019 та 13.02.2019 заявлено клопотання, в яких він просить стягнути на користь ТОВ Зборівські Лани витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в загальній сумі 16260,00 грн. (аркуші справи 161-162, 171-172).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи, представником позивача подано до матеріалів справи:

копію договору про надання правничої допомоги № 18/ПД/3 від 01.11.2018 (аркуші справи 70-71);

копію додатку від 01.11.2018 до договору про надання правничої допомоги (аркуш справи 72);

ордеру серії ЛВ №142057 (аркуш справи 73);

копії свідоцтва права на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001127 (аркуші справи 74-75);

копію виписки по рахунку АТ Альфа-банк у місті Києві за 23.11.2018 (аркуші справи 163-166);

опис обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом Науменко І.В. ТОВ Зборівські Лани у справі №500/2430/18 (аркуш справи 167);

копію додаткової угоди від 05.12.2018 до договору про надання правничої допомоги від 01.11.2018 №18/ПД/3 (аркуш справи 173),

посвідчення про відрядження (аркуші справи 174-177);

копію наказу №-в від 11.02.2019 (аркуш справи 178);

копію рахунку на оплату №1від 11.02.2019 (аркуш справи 179);

копію поточної інформації по рахунку АТ Альфа-банк за 12.02.2019 (аркуш справи 180).

Суд звертає увагу, що надані представником позивача документи на підтвердження суми судових витрат містять детальний опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суду також надані докази про сплату позивачем гонорару адвокатові, зокрема, виписки по рахунку.

Крім того, в додатковій угоді до договору про надання правничої допомоги від 01.11.2018 сторони погодили, що розмір добових становить 210,00 грн. Представник позивача просить стягнути добові витрати, пов'язані з проїздом адвоката з міста Львів до міста Тернопіль в розмір 1260, 00 грн, що підтверджує рахунком, випискою по рахунку, наказом та посвідченнями про відрядження.

Суд зазначає, що в зв'язку із тим, що зазначені відносини не врегульовані законом, суд за аналогією застосовує Порядок оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 № 465.

Відповідно до пункту 3 частини 3 даного Порядку за наявності підтвердних документів адвокатам відшкодовуються витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, зокрема, на відрядження за межі регіону (добові, витрати, пов'язані з найманням житлового приміщення) з метою побачення з клієнтом, ознайомлення з матеріалами справи, опитування осіб, участі у судовому засіданні.

Документами, що підтверджують витрати на відрядження, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

Як вбачається з наведених документів, розмір судових витрат позивача на оплату гонорару їх представникові за надання правової (правничої) допомоги, з врахуванням добових витрат, становить 16260,00 грн.

Додатково суд зазначає, що згідно договору про надання правничої допомоги сторони домовились про суму гонорару (15000,00 грн) та обсяг правничої допомоги.

Наведені документи судом оцінені як належні та достатні (в розумінні ст.ст. 73 та 76 КАС України), оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, на підтвердження наведених обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що понесені позивачем судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, суд прийшов до висновку, що такі витрати підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 5924,03 грн. Це підтверджується платіжним дорученням від 08.11.2018 року, що міститься в матеріалах справи (аркуш справи 3).

Отже, стягненню підлягає на користь ТОВ "Зборівські Лани" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Тернопільській області 5924,03 грн сплаченого при поданні позову судового збору та 16260,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани" (місцезнаходження: вул. Заводська, 14, с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область, 80714, код ЄДРПОУ: 34038236) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 39403535) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25.10.2018 №№0009531401, 0009541401, 0009551401, 0009561401, 0009571401, 0009581401, 0009591401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани":

- сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 5924,03грн (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири гривні 03 коп.);

- витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 16260,00 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.