Постанова

від 15.05.2019 по справі 500/2430/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/3649/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 500/2430/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зборівські Лани" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя в 1-й інстанції - Баб`юк П. М.,

час ухвалення рішення - 13.02.2019 року, 13:27 год.,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 25.02.2019 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ "Зборівські Лани" звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0009531401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 16825,06 грн., у т.ч. 13460,05 грн. за податковими зобов`язаннями та 3365,01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009541401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 6504,03 грн., у т.ч. 5203,22 грн. за податковими зобов`язаннями та 1300,81 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009551401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 1758,44 грн., у т.ч. 1406,75 грн. за податковими зобов`язаннями та 351,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009561401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 128917,31 грн., у т.ч. 103133,85 за податковими зобов`язаннями та 25783,46 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009571401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 57483,07 грн., у т.ч. 45986,46 грн. за податковими зобов`язаннями та 11496,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009581401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 81363,61 грн., в тому числі 65090,88 грн. за податковими зобов`язаннями та 16272,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009591401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 102083,56 грн., у т.ч. 81666,85 грн. за податковими зобов`язаннями та 20416,71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25 жовтня 2018 року №№0009531401, 0009541401, 0009551401, 0009561401, 0009571401, 0009581401, 0009591401. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь ТОВ "Зборівські Лани" сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 5924,03 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 16260,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ТОВ Зборівські Лани на порушення п.292 1.2 ст. 292 1 ПК України занижено єдиний податок четвертої групи за рахунок заниження бази оподаткування єдиним податком у зв`язку із зміною напрямку використання земельних ділянок під пасовищами на ріллю , що підтверджується проведеним аналізом орендованих ділянок, листами Млиновецької сільської ради №103 від 26 вересня 2018 року та Зборівської міської ради №8128/10/19-00-14-01-05/19499 від 26 вересня 2018 року. П.4 р.II Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення , затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №262 від 23 травня 2017 року передбачає, що у разі застосування ст.277 ПК України щодо визначення ставок земельного податку від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області приймається згідно з додатком 1. Згідно з п.5.3. ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Апелянт вважає, що оскільки поняття нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області наведено тільки в Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженому Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №262 від 23 травня 2017 року, то наведена в ньому нормативна оцінка застосовується і для цілей єдиного податку четвертої групи. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Крім того, апелянт звернув увагу на те, що при задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції не дослідив обсяг наданих послуг та той факт, чи встановлений розмір гонорару є виправданим, виходячи з конкретних обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що висновки податкового органу про заниження ТОВ Зборівські Лани єдиного податку четвертої групи за рахунок заниження бази оподаткування єдиним податком є помилковими, оскільки факт зміни напряму використання земельних ділянок під пасовищами на ріллю не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами, ТОВ Зборівські Лани в 2016- 2018 роках використовувало земельні ділянки за категорією "пасовища" за цільовим призначенням, суму єдиного податку четвертої групи декларувало виходячи із нормативно грошової оцінки "пасовища", що проведена, та відомості щодо якої отримано з Державного земельного кадастру, а тому обставини заниження єдиного податку четвертої групи відсутні. Також зазначив, що витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 16260,00 грн. є фактично понесеними (здійсненими) та підтверджуються належними доказами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) - Чорнописька В . В. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача - Науменко І. В. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Зборівські лани" зареєстроване як юридична особа 28 серпня 2001 року та перебуває на податковому обліку в Зборівському відділенні Бучацької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, є платником єдиного податку четвертої групи.

У період з 31 серпня по 20 вересня 2018 року ГУ ДФС у Тернопільській області провело документальну виїзну планову перевірку ТОВ "Зборівські Лани" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01 липня 2016 року по 30 липня 2018 року, валютного та іншого законодавства за період 01 липня 2016 по 30 червня 2018 року, якою встановлено порушення позивачем п.292-1.2 ст.292-1 ПК України, в результаті чого занижено єдиний податок четвертої групи на загальну суму 315948,06 грн., в тому числі в розрізі сільських рад та періодів: по Вовчківській сільській раді на загальну суму 81666,85 грн.; по Годівській сільській раді - 65090,88 грн.; по Кабаровецькій сільській раді - 45986,46 грн.; по Млиновецькій сільській раді - 103133,85 грн.; по Перепельницькій сільській раді - 1406,75 грн.; по Зборівській сільській раді - 5203,22 грн.; по Погрібецькій сільській раді - 13460,05 грн. Підставою заниження єдиного податку 4 групи є використання категорії землі - пасовища для вирощування с/г культур та не застосування при сплаті єдиного податку 4 групи нормативно-грошової оцінки як для одного гектара ріллі.

За результатами перевірки складено Акт №2184/19-00-14-01/34038236 від 27 вересня 2018 року.

11 жовтня 2018 року ТОВ "Зборівські Лани" подало заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду якого ГУ ДФС у Тернопільській області прийняло рішення про залишення висновку акту без змін, а заперечення без задоволення (лист №8967/10/1900-14-01/21872 від 24 жовтня 2018 року).

25 жовтня 2018 року на підставі вказаного акта ГУ ДФС у Тернопільській області прийняло податкові повідомлення-рішення: №0009531401, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 16825,06 грн., у т.ч. 13460,05 грн. за податковими зобов`язаннями та 3365,01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009541401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 6504,03 грн., у т.ч. 5203,22 грн. за податковими зобов`язаннями та 1300,81 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009551401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 1758,44 грн., у т.ч. 1406,75 грн. за податковими зобов`язаннями та 351,69 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009561401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 128917,31 грн., у т.ч. 103133,85 за податковими зобов`язаннями та 25783,46 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009571401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 57483,07 грн., у т.ч. 45986,46 грн. за податковими зобов`язаннями та 11496,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009581401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 81363,61 грн., в тому числі 65090,88 грн. за податковими зобов`язаннями та 16272,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0009591401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі єдиного податку з с/г товаровиробника на загальну суму 102083,56 грн., у т.ч. 81666,85 грн. за податковими зобов`язаннями та 20416,71 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Зборівські Лани у період, що підлягав перевірці, використовувало земельні ділянки за категорією пасовища за цільовим призначення та декларувало суму єдиного податку 4 групи виходячи із проведеної нормативно-грошової оцінки пасовища , відомості щодо якої отримано з Державного земельного кадастру, що спростовує висновки податкового органу про заниження єдиного податку 4 групи та свідчить про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень- рішень і є підставою для їх скасування.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

П.291.4 ст.291 ПК України передбачає, що поділ суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, на чотири групи платників єдиного податку, серед яких четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Згідно з п.292-1.1 ст.292-1 ПК України об`єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом (п.292-1.2 ст.292-1 ПК України).

Відповідно до п.14.1.125 ч.14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей р.XII, гл.1 р.XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

П.293.9 ст.293 ПК України передбачає, що розмір ставок податку для платників єдиного податку четвертої групи з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування і встановлюється у відсотках бази оподаткування.

Для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) такий розмір становив - 0,81 відсотків за III, IV кварталу 2016 року, 0,95 відсотків з 2017 року (пп.293.9.1 п.293.9 ст.293 ПК України).

Згідно з пп.295.9.1, 295.9.2 п.295.9 ст.295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу; сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків.

Пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України передбачає, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що ТОВ Зборівські Лани як платник єдиного податку четвертої групи, у період, що підлягав перевірці, подав контролюючому органу податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи за встановленою формою та задекларував у своєму користуванні на територіях Вовчківської, Годівської, Кабаровецької, Млиновецької, Перепельницької, Погрібецької сільських рад та Зборівської міської ради категорію земельних ділянок пасовища , а саме: у 2016 році - площею 796,16 га, у 2017 році - 811,96 га та у 2018 році -799,19 га.

Відповідно до п. а ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 ЗК України).

Згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) - додаток №4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року, сільськогосподарські угіддя - це земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Пасовища включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби; рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Зборівські лани" відповідно до п.295.9 ст.295, пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України подавало річні декларації з єдиного податку четвертої групи за 2016- 2018 роки виходячи з категорії земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки та ставки податку, а саме: орендованих земельних ділянок за напрямом використання пасовища .

Як вбачається з матеріалів справи, головний агроном ТОВ "Зборівські Лани" надав пояснення про те, що землі сільськогосподарського призначення за напрямком "пасовища", що знаходяться у користуванні позивача, з настанням весняно-польових робіт підлягали огляду, за результатами якого встановлено необхідність їх розбур`янення, підорювання та засівання кормовою травою; факт розорювання пасовища з метою його поліпшення, приведення у стан придатний для випасання худоби, сінокосіння відповідає напрямку використання земельних ділянок "пасовищ."

Разом з тим, контролюючий орган в акті перевірки покликається на те, що позивач використовує вказані земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, їх фактичне використання відповідає визначенню рілля , відповідно, нормативна оцінка цих земельних ділянок для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи повинна застосовуватись як до ріллі, разом з тим, позивач сплачує єдиний податок четвертої групи не як за "ріллю", а як за "пасовища".

Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджуються проведеним аналізом орендованих ділянок, листами Млиновецької сільської ради №103 від 26 вересня 2018 року та Зборівської міської ради №8128/10/19-00-14-01-05/19499 від 26 вересня 2018 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ні аналіз, зроблений відповідачем, ні відповіді органів місцевого самоврядування не є належними доказами того факту, що позивач використовує угіддя за напрямком "рілля", оскільки відповідно до приписів ст.188, 189 ЗК України, ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самоврядний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, що наділений орган місцевого самоврядування, не тотожний державному контролю та в будь-якому випадку не виключає необхідність фіксації саме органом виконавчої влади порушення використання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували той факт, що ТОВ "Зборівські Лани" використовувало орендовані земельні ділянки з встановленим цільовим призначенням пасовища у якості ріллі, на якій вирощувало сільськогосподарську продукцію.

Зокрема, відсутні документи центрального органу, що здійснюють контроль за використанням земель - Держгеокадастру про нецільове використання ТОВ "Зборівські Лани" орендованих земель.

Такі докази не були надані податковим органом ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду.

При цьому, згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 23 жовтня 2018 року №8-19-0.5-6067/2-18 звернень щодо зміни цільового призначення із пасовищ в ріллю на протязі 01 липня 2016 року по 30 червня 2018 року від ТОВ Зборівські Лани не надходило.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що податковим органом не доведено факт використання категорії угіддя "пасовища" як "ріллі", оскільки відсутні належні докази нецільового використання вказаних земель (розорювання, знаходження землі під посівом певної культури, площа розорення чи посіву, що повинні встановлюватися компетентним державним органом), що виключає висновок про використання таких земель для вирощування сільськогосподарських культур.

Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування відповідачем до спірних правовідносин ст.277 ПК України, п.4 розділу II Порядку нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №262 від 23 травня 2017 року, виходячи з наступного.

Ст.277 ПК України визначає ставку земельного податку за земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено.

Матеріалами справи, зокрема, довідками Відділу Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області від 09 лютого 2016 року підтверджується, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення на території Погрібецької, Перепельницької, Млиновецької, Кабарівецької, Годівської, Вовчківської сільських рад, Зборівської міської ради проведена відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.

Враховуючи наведене, з врахуванням нормативно-грошової оцінки, проведеної у 1995 році із врахування коефіцієнту, на застосування якого вказувала Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (набула чинності 01 січня 2012 року) ТОВ Зборівські Лани визначило базу оподаткування для справляння єдиного податку 4 групи як для угідь рілля , так і угідь пасовища .

Отже, нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, площа яких є об`єктом оподаткування для ТОВ Зборівські Лани для цілей справляння єдиного податку групи проведено.

Колегія суддів звертає увагу, що до моменту затвердження технічної документації за результатом проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 16 листопада 2018 року № 552, який набрав чинності з 01 січня 2019 року) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, проведена в 1995 році і з врахуванням коефіцієнтів, передбачених ПК України підлягає застосуванню при визначенні об`єкта оподаткування єдиним податком 4 групи.

При цьому, нова Методика нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 16 листопада 2016 року, положення якої застосовано ГУ ДФС у Тернопільській області, набрала чинності з 01 березня 2017 року; Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23 травня 2017 року набрав чинності 23 червня 2017 року.

З врахуванням закріпленого у ст.58 Конституції України принципу незворотності дії в часі законів та інших правових актів, на думку колегії суддів, можливість застосування податковим органом при перевірці правильності визначення позивачем бази оподаткування єдиним податком 4 групи за період 2016 рік - травень 2017 року Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, що затверджена Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 262 від 23 травня 2017 року є помилковою.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ Зборівські Лани у період, що підлягав перевірці, використовувало земельні ділянки за категорією пасовища за цільовим призначення та декларувало суму єдиного податку 4 групи виходячи із проведеної нормативно-грошової оцінки пасовища , відомості щодо якої отримано з Державного земельного кадастру, що спростовує висновки податкового органу про заниження єдиного податку 4 групи та свідчить про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень- рішень і є підставою для їх скасування.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для відшкодування витрат, пов`язані з розглядом справи в сумі 16260,00 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними доказами підтверджено фактично понесені витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: договором про надання правничої допомоги № 18/ПД/3 від 01 листопада 2018 року та додатком до нього, ордером серії ЛВ №142057, свідоцтвом права на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001127, випискою по рахунку АТ "Альфа-банк" у м.Києві за 23 листопада 2018 року, описом обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом Науменко І. В. ТОВ "Зборівські Лани" у справі №500/2430/18; додатковою угодою від 05 грудня 2018 року до договору про надання правничої допомоги від 01 листопада №18/ПД/3, посвідченням про відрядження, наказом №6-в від 11 лютого 2019 року, рахунком на оплату №1від 11 лютого 2019 року, поточною інформацією по рахунку АТ "Альфа-банк" за 12 лютого 2019 року.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані документи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а документи, що підтверджують витрати на відрядження, є розрахунковими документами відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ПК України.

При цьому, колегія суддів відхиляє як безпідставні покликання апелянта на те, що суд першої інстанції не дослідив обсяг наданих послуг та той факт, чи встановлений розмір гонорару є виправданим, виходячи з конкретних обставин справи, оскільки відповідно до вимог ст.73 ,76 КАС України та з врахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, вказані документи оцінені судом першої інстанції як належні та достатні докази на підтвердження факту понесених (здійснених) позивачем витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року, яка є частиною національного законодавства України згідно зі ст.9 Конституції України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 500/2430/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий - суддя О. І. Мікула судді О. Б. Заверуха А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 20 травня 2019 року.