Рішення

від 20.02.2019 по справі 500/2845/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2845/18

20 лютого 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді : Шульгача М.П.,

при секретарі: Музиці О. М.,

за участю:

представника відповідача: Ковалівської Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасуання вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, а саме просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 р. №Ф-2186-53.

В судове засідання позивач не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Свою правову позицію крім позовної заяви виклав у відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Зокрема вказано, що 12.12.2018 р. отримав від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 р. №Ф-2186-53, згідно якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 р. становить 15811,80 грн. В подальшому, позивачу стало відомо, що контролюючий орган нарахував йому ЄСВ, як фізичній особі - підприємцю на спрощеній системі оподаткування, щодо якої дані ІС Податковий блок свідчать про встановлення ознаки незалежної професійної діяльності (адвокат) з 18.03.2013 року . Однак, позивач вказує, що він не обирав індивідуальну адвокатську діяльність як організаційну форму адвокатської діяльності, а ним здійснюється адвокатська діяльність у формі адвокатського бюро. На переконання позивача, у фізичної особи - підприємця, який одночасно здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, відсутня база нарахування ЄСВ, оскільки дохід, який підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, відсутній. Також, відповідач порушив строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця у разі існування недоїмки зі сплати єдиного внеску, та відповідно порушив строк надіслання вимоги.

Вважає вказану вимогу протиправною та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову та пояснила, що дані ІС Податковий блок свідчать про встановлення у позивача ознаки незалежної професійної діяльності (адвокат) з 18.03.2013 р. Вказане встановлено на підставі Заяви позивача на отримання довідки за формою №4-ОПП від 18.03.2013 р. та Довідки про взяття на облік платника податків від 13.03.2013 р. Оскільки незалежна професійна діяльність - це діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто адвокатська діяльність в цілому, тобто позивач працює адвокатом, а тому є платником ЄСВ, і відповідно йому була нарахована сума єдиного внеску - 15811,80 грн.

Згідно п.4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи Державної виконавчої служби України. З метою забезпечення виконання органами ДФС покладених завдань з адміністрування єдиного внеску відповідачем було надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року. Відповідно до ч. 16 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску та фінансових санкцій є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про сплату недоїмки, без проведення додаткових перевірок.

Відтак, відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-2186-53 від 13.11.2018 є правомірною, а тому в задоволенні адміністративного позову позивачеві слід відмовити.

Суд заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, встановив наступні факти.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця №595181 (дата проведення державної реєстрації - 29.07.2009 р.), Довідкою про взяття на облік платника податків №115/09 (дата взяття на облік в органах ДПС - 29.07.2009 р.), Повідомленням про взяття на облік фізичної особи-підприємця (дата взяття на облік ПФУ як платника страхових внесків - 29.07.2009 р.), Витягом з єдиного державного реєстру адвокатів України №000764.

Згідно даних ІС Податковий блок у позивача встановлено ознаки незалежної професійної діяльності (адвокат) з 18.03.2013 року.

12.12.2018 року ОСОБА_3 отримав від відповідача вимогу №Ф-2186-53 від 13.11.2018 р., згідно якої станом 31.10.2018 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на суму 15811,80 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №5076-VІ).

Згідно частини 3 статті 4 Закону №5076-VІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону №5076-VІ визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За змістом частин 1, 2, 3, 5 статті 15 Закону №5076-VІ адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об'єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Аналіз коментованої норми закону свідчить, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність.

В даному випадку суд відзначає, що законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законодавець не конкретизував організаційно-правових форму здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у форм адвокатського бюро або адвокатського об'єднання (статті 13, 15 Закону №5076-VІ), а, як зазначено вище, застосував поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

З урахуванням вказаного посилання позивача на те, що він не здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, не змінює і не позбавляє його статусу платника єдиного внеску як особи, яка провадять незалежну професійну діяльність - адвокатську діяльність, хоч і у формі адвокатського об'єднання.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями абзаців 1 і 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 -1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Послідовний і системний аналіз коментованих норм закону вказує на те, що особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Як слідує з матеріалів справи, у позивача наявний борг в сум 15811,80 грн., у зв'язку з несплатою нарахування за 2017 та 2018 року, а саме:

за 2017 рік - 8448 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 році 3200 грн.*22%=704,00 грн.), термін сплати 02.05.2018 року;

за 2018 рік - 7371,54 грн. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 році 3723 грн.*22%=819,06 грн.) термін сплати: за І квартал 2018 року - сплата до 19.04.2018 р. у сумі 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року - сплата до 19.07.2018 р. у сумі 2457,18 грн., за ІІІ квартал 2018 року - сплата до 19.10.2018 р. у сумі 2457,18 грн.

На момент формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 р. №Ф-2186-53 у позивача не сплачено єдиний внесок у сумі 15811,80 грн. (із врахуванням переплати - 7,74 грн.) - недоїмки за 2017 та 2018 роки.

Згідно з п.1 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відтак, контролюючий орган на підставі даних інтегрованої картки сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 р. №Ф-2186-53.

Стосовно твердження позивача, про порушення строку обчислення боргу по сплаті ЄСВ, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця у разі існування недоїмки зі сплати ЄСВ, суд зазначає наступне.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (ст. 6 Закону №2464).

Відповідно до ч. 16 ст. 25 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Судом взято до уваги пояснення представника відповідача, що лише у листопаді 2018 року працівником контролюючого органу під час проведення документальної перевірки виявлено заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску, за допомогою інформаційної системи органів ДФС.

Стосовно твердження позивача про те що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована не на підставі акта документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналогічна правова позиція викладена у справі Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018 року.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2186-53 від 13.11.2018 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби Тернопільської області про визнання протиправними та скасувати вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Шульгач М.П.

копія вірна

Суддя Шульгач М.П.