Ухвала

від 25.02.2019 по справі 1640/3280/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 лютого 2019 р.Справа № 1640/3280/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 до Головного управління статистики у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Паритет-Агроінвест про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року залишено без задоволення адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 до Головного управління статистики у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ Сільськогосподарське підприємство Паритет-Агроінвест про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

18.12.2018 року на означене судове рішення позивачем приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 повторно подано апеляційну скаргу. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на її принесення.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає, що ним 22.11.2018 року безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду направлено апеляційну скаргу. Однак, ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.12.2018 року апеляційну скаргу повернуто без розгляду, у зв'язку з невірним застосуванням положень КАС України. За наведених обставин, позивач просить поновити пропущений процесуальний строк на оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі № 1640/3280/18.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заявленого клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Згідно ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин < >.

Судом установлено, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 року апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 по справі № 1640/3280/18 на підставі п.п. 15.1 п. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ КАС України повернута скаржнику без розгляду. Таким чином, колегія суддів зазначає, що вперше апеляційна скарга на судове рішення принесена відповідачем в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 295 КАС України.

Означена ухвала суду апеляційної інстанції отримана скаржником 18.12.2018 року, що підтверджується витягом з пошукової системи ПАТ Укрпошта за поштовим ідентифікатором № 6106411526318.

За приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Скорик проти України Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішеннях по справі Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії від 13.01.2000 року та по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи клопотання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 295, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Клопотання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 - задовольнити.

Поновити приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі № 1640/3280/18.

Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)Мельнікова Л.В. Судді (підпис) (підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О.