Постанова

від 03.04.2019 по справі 1640/3280/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Є.Б.

03 квітня 2019 р.Справа № 1640/3280/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року по справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Паритет-Агроінвест про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

18.09.2018 року позивач приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 (подалі - ПВ ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом, яким просить зобов'язати відповідача Головне управління статистики у Полтавській області (подалі - ГУ статистики в Полтавській області) надати інформацію, що запитувана вимогою приватного виконавця від 16.08.2018 року № 1804, визнавши дії посадових осіб відповідача щодо ненадання інформації на вказаний запит неправомірними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність відмови ГУ статистики в Полтавській області у наданні запитуваної інформації, з огляду на позбавлення таким чином приватного виконавця повно та всебічно дослідити майнове становище боржника ТОВ СП ПАРИТЕТ-АГРОІНВЕСТ у виконавчому провадженні № 56648824 та належним чином виконати свої обов'язки за Законом України Про виконавче провадження .

Вказує, що такими діями посадових осіб відповідача проігноровано положення статей 18, 48, 53 Закону України Про виконавче провадження .

Заперечуючи проти позовних вимог ПВ ОСОБА_1, відповідач ГУ статистики в Полтавській області зазначає, що посилання позивача на норми статей 10, 18, 48, 53 Закону України Про виконавче провадження є необґрунтованими, оскільки ГУ статистики в Полтавській області не є учасником виконавчого провадження № 56648824 щодо стягнення з ТОВ СП ПАРИТЕТ-АГРОІНВЕСТ боргу в сумі 17.963,94 грн, а інформація, яку запитує приватний виконавець є конфіденційною, вільне поширення якої обмежено законом.

У відповіді на відзив позивач вказує, що всупереч позиції відповідача посадові особи ГУ статистики в Полтавській області своїми діями перешкоджають роботі приватного виконавця та намагаються приховати запитувану інформацію та документи, посилаючись на обмеженість доступу до інформації та її конфіденційність.

В запереченні на відповідь на відзив позивача ГУ статистики у Полтавській області посилається на доводи, аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року (повний текст рішення складено 05.11.2018 року) у задоволенні адміністративного позову ПВ ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність вимоги ПВ ОСОБА_1 від 16.08.2018 року №1804 критерію обґрунтованості, оскільки вимога позивача надати статистичну звітність ТОВ СП ПАРИТЕТ-АГРОІНВЕСТ за більше ніж три роки не є співмірною з обсягом вимоги про стягнення боргу на суму лише 17.963,94 грн за наказом Господарського суду Полтавської області від 21.05.2018 року № 927/14/18.

У свою чергу відповідач, відмовляючи у наданні інформації на вимогу приватного виконавця, діяв з метою захисту інтересів особи, інформація щодо якої запитується, з урахуванням критерію пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

За наведених обставин, суд визначився, що відповідач у даному випадку довів суду правомірність своїх дій.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ПВ ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що посадові особи ГУ статистики в Полтавській області своїми діями перешкоджають роботі приватного виконавця та намагаються приховати запитувану інформацію та документи, посилаючись на обмеженість доступу до інформації та її конфіденційність. Такими своїми діями вони порушують не лише норми національного законодавства, а підривають авторитет держави в очах міжнародної спільності перешкоджаючи ефективному виконанню судових рішень.

На його думку, посилання суду на необґрунтованість вимоги приватного виконавця є помилковим, оскільки жоден нормативно-правовий акт національного законодавства не обмежує виконавця у праві отримувати інформацію в залежності від виду або розміру стягнення за виконавчим документом.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ статистики в Полтавській області зазначає, що надання виконавцю копій документів звітності, поданої до органів державної статистики за період з 01.07.2015 року по 01.08.2018 року ТОВ СП ПАРИТЕТ-АГРОІНВЕСТ , призведе до порушення гарантії органів державної статистики, та може спричинити подання респондентом позову до суду. Збереження конфіденційності статистичної інформації - одна з основних загальноприйнятих умов здійснення державної статистичної діяльності, яка має забезпечувати довіру респондентів до органів державної статистики.

Розголошення інформації можливо лише за згодою особи, яка обмежила доступ до цієї інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

З урахуванням тієї обставини, що запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом і у відповідача відсутні правові підстави для надання цієї інформації на вимогу виконавця, просить залишити апеляційну скаргу ПВ ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПВ ОСОБА_1, скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України позивачем вважається особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Суб'єкт владних повноважень, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, зокрема, є Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження .

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням специфіки адміністративного судочинства законодавець жорстко обмежив право суб'єктів владних повноважень звертатися до суду з адміністративним позовом, перерахувавши такі випадки, та зробив винятки про можливість звернення саме з адміністративним позовом у разі прямої вказівки на це у спеціальному законі.

Широко тлумачити вказані винятки як можливість будь-якого суб'єкта владних повноважень звертатися до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи в разі, якщо спеціальним законом їм надано право на звернення до суду, не можна, оскільки це спотворює природу і завдання адміністративної юстиції.

Звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб'єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб'єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Вказана правова позиція також кореспондується із статтею 19 Конституції України, в якій закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України, відповідно до якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Отже, оскільки ані Законом № 1403-VIII, ані Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження не визначено право приватного виконавця на звернення до суду з адміністративним позовом до іншої юридичної особи за захистом своїх прав, як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення та закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Оскільки зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1, скасовує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року та закриває провадження у справі.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10.02.2010 року).

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 238, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Паритет-Агроінвест про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - закрити.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова у повному обсязі складена і підписана 15 квітня 2019 року