Ухвала

від 25.02.2019 по справі 824/208/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

25 лютого 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/208/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" до Управління Держпраці у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" (далі - позивач), звернулось до Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ-1156/18/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/363 від 06 грудня 2018 року винесену Управлінням Держпраці у Чернівецькій області на суму 6589710,00 грн.

- стягнути судові витрати.

Одночасно із позовною заявою, заявником подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови № ЧВ-1156/18/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/363 від 06 грудня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" штрафу в сумі 6589710,00 гривень до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач вказує, що існує очевидна небезпека заподіянням шкоди правам, свободам та інтересам товариства, так як у разі несплати позивачем у добровільному порядку штрафу згідно оскаржуваних постанов, такий штраф буде стягнуто в примусовому порядку, що призведе до покладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді судового та виконавчого збору.

Окрім того наголошував, що примусове виконання оскаржуваних постанов призведе до зупинення діяльності товариства, виплати заробітної плати працівникам, зупинення розрахунків позивача із контрагентами, і як наслідок до банкрутства підприємства, а тому будуть завдані збитки господарській діяльності товариства.

На думку позивача, спірна постанова №ЧВ1156/18/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/363 є очевидно неправомірною, оскільки постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.12.2018 року у справі №718/3196/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 41 КУпАП закрито за відсутності події та складу правопорушення. Відтак, дію оскаржуваної постанови слід зупинити, інакше відкриття виконавчого провадження із можливим накладенням арештів на рахунки та майно позивача, застосуванням до нього інших примусових заходів значно ускладнить відновлення позивачем своїх порушених прав.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Враховуючи те, що в наданих до суду позивачем матеріалах наведено достатній обсяг пояснень та доказів, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без виклику учасників справи.

Суд при вирішенні клопотання про забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У частині 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що 06 грудня 2018 року відповідач виніс постанову №ЧВ1156/18/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/363 про накладення штрафу в сумі 6 589710,00 гривень на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне".

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що в разі несплати позивачем у добровільному порядку штрафу згідно оскаржуваної постанови, такий штраф може стягуватись в примусовому порядку, що призведе до покладення на позивача обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору, чим буде заподіяно шкоду правам, свободам та інтересам позивача.

Наведені обставини свідчать про те, що в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує співрозмірність вимог у заявленому клопотанні про забезпечення позову, заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналізуючи зазначені норми, в контексті викладених обставин, вивчивши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом здійснення зупинення дії оскаржуваної постанови № ЧВ-1156/18/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/363 від 06 грудня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" штрафу в сумі 6589710,00 гривень до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову повністю.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,          

У Х В А Л И В:

           Клопотання про забезпечення адміністративного позову задовольнити - повністю.

Зупинити дію постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області № ЧВ-1156/18/320/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС/363 від 06 грудня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ Мирне" штрафу в сумі 6589710,00 гривень до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Ухвала в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.           

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя           Боднарюк О.В.