Постанова

від 20.02.2019 по справі 2040/5474/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 р.Справа № 2040/5474/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Юнусова Тимура Альфредовича, Радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Шепарньова Андрія Володимировича, Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків) від 13.09.2018 року (повний текст рішення складений 24.09.18 року) по справі № 2040/5474/18

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ЛІЛІЯ"

до Радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Юнусова Тимура Альфредовича, Радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Шепарньова Андрія Володимировича, Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрСП "ЛІЛІЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізор-інспектора державної фіскальної служби у Харківській області - Шепарньова А. В., радника податкової та митної справи III рангу головного державного ревізор-інспектора державної фіскальної служби у Харківській області - Юнусова Т. А. при здійсненні наміру провести фактичну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Лілія"; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 4782 від 05.07.2018 р. "Про проведення фактичної перевірки" ПСП "Лілія".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року по справі № 2040/5474/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідачі не погодилися з рішенням суду першої інстанції та подали апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзиви на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписівст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне сільськогосподарське підприємство "ЛІЛІЯ" зареєстровано у встановленому законодавством порядку як суб'єкт господарювання.

Головним управлінням ДФС у Харківській області 05.07.2018 року на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, у зв'язку з наявністю інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати ПСП "Лілія" (податковий номер 37469196) доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, видано наказ №4781, відповідно до якого наказано провести фактичну перевірку ПСП "Лілія" (податковий номер 37469196) з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за адресою: вул. Шкільна буд. 9, с. Дмитрівка, Коломацький район, Харківська область за період з 01.01.2018 по теперішній час. Також вказано, що фактична перевірка має бути проведена з 06.07.2018 тривалістю 10 діб (а.с.29).

На виконання вказаного наказу відповідача було видано направлення на перевірку від 06.07.2017 року №№1625 та 1624.

Судовим розглядом справи встановлено, що 06.07.2018 р. радником податкової та митної справи ІІІ рангу головним державним ревізор-інспектором державної фіскальної служби у Харківській області Шепарньовим А.В. та радником податкової та митної справи ІІІ рангу головним державним ревізор-інспектором державної фіскальної служби Харківській області Юнусовим Т.А. на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 05.07.2018 р. №4781 та направлень на проведення перевірки від 06.07.2017 р. №№1625 та 1624 здійснено виїзд за адресою вул. Шкільна, буд.9, с. Дмитрівка, Коломацького району Харківської області з метою проведення фактичної перевірки підприємства позивача.

Представнику за дорученням (довіреністю) ПСП "ЛІЛІЯ" пред'явлено для ознайомлення копію наказу Головного управління ДФС у Харківській області, однак представником позивача не було допущено посадових осіб до проведення перевірки, про що складено акт недопуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки ПСП "ЛІЛІЯ" (податковий номер 37469196)" від 06.07.2018 р. №5143/20-40-13-14/37469196, в якому зафіксовано, що представником підприємства було відмовлено у наданні бухгалтерських документів та у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

При цьому, пояснення щодо недопуску до перевірки надано в письмовому вигляді та зазначено, що перевіряючими було пред'явлено для ознайомлення наказ № 4781 від 05.07.2018 р., однак копію наказу представнику не було вручено. Також представником позивача вказано, що при ознайомленні із пред'явленим наказом встановлено, що документи відповідача оформлені з порушенням вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, оскільки наказ є безпідставним та протиправним, з огляду на те, що з його змісту неможливо встановити фактичну підставу проведення перевірки, відсутнє зазначення фактів порушень позивача та конкретного складу правопорушення або ж обставин, які б свідчили про порушення податкового, валютного чи іншого законодавства. З огляду на зазначене, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення відповідної перевірки.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для видання спірного наказу слугувало складення заступником начальника управління - начальника відділу контролю перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області на ім'я заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області доповідної записки від 25.06.2018 р. №1072/20-40-13-14-07, зі змісту якої вбачається, що основний вид діяльності підприємства позивача це 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік площа земельних ділянок, які перебувають у користуванні у платника складає 501,7811 га, а відповідно до наданої звітності про суми нарахованого єдиного внеску за травень 2018 року ПСП "Лілія" (п.н. 37469196) використовує працю усього 7 найманих робітників, середня заробітна плата за травень 2018 складає 6100,00 грн. При цьому вказано, що на одного найманого працівника (без врахування керівника та головного бухгалтера) згідно розрахунку припадає для обробітку 100 га земельної ділянки, при розрахунковому навантаженні не більше 50 га на 1 найманого працівника. У зв'язку з вказаним у доповідній записці було викладено пропозицію розглянути питання щодо призначення фактичної перевірки ПСП "Лілія" (п.н. 37469196) з метою підтвердження або спростування факту використання праці неоформлених найманих осіб, виплати заробітної плати "в конвертах".

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на безпідставність тверджень позивача щодо відсутності в спірному наказі підстав для призначення фактичної перевірки, оскільки зі змісту наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки, з огляду на існування в його тексті посилань на пункти Податкового кодексу України. При цьому, апелянт зазначив, що нормами ПК України не передбачено такої вимоги до наказу на проведення фактичної перевірки, як перелічення та зазначення в його тексті наявної інформації чи джерел її походження, достатнім є лише зазначення в тексті наказу підстави, що визначена приписами ПК України.

Судовим розглядом встановлено, що в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено пп. 80.2.2 та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Зазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених пп. 80.2.2 та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, підставою для видання спірного наказу слугувало складення заступником начальника управління - начальника відділу контролю перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області на ім'я заступника начальника ГУ ДФС у Харківській області доповідної записки від 25.06.2018 р. № 1072/20-40-13-14-07.

Суд зазначає, що внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення. Належний ефект, що може бути досягнутий від проведення такої перевірки залежить від своєчасного та якісного опрацювання такої інформації.

У зв'язку з цим суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність Наказу, оскільки, як встановлено судовим розглядом, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу та відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

Крім того, суд зазначає, що доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію пп. 80.2.2 та 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Перевірки контролюючих органів регулюються главою 8 ПК України, а фактичні перевірки п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 та статтями 80-82 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України, де зазначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналізуючи положення п.п. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, щодо підстав для проведення контролюючими органами фактичних перевірок, суд робить висновок, що обов'язковою умовою для їх проведення є виявлення або отримання в установленому законодавством порядку інформації з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), які можливо були порушені платником податків. Тобто на момент складання наказу про проведення фактичної перевірки фахівцям фіскальної служби вже відомо про порушення, допущене платником податків, а отже є можливість вказати його у наказі на перевірку.

В оскаржуваному наказі підставою для проведення перевірки вказано виключноп.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Будь-яка інша інформація в чому конкретно полягає порушення, яке можливо було допущено підприємством позивача в наказі відсутня.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для її проведення та протиправності оскаржуваного наказу. Відповідачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області, не доведено правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не було допущено перевіряючих до проведення перевірки, чим реалізовано його право на захист, а тому спірний наказ Про проведення фактичної перевірки не підлягає скасуванню в зв'язку з тим, що він вичерпав термін своєї дії та жодним чином не порушує прав позивача, колегія суддів зазначає, що фактичний не допуск до перевірки не нівелює дію наказу, при цьому визначення правомірності чи не правомірності наказу на пряму впливає на права платника податків та права податкового органу, в тому числі щодо застосування дій за неправомірний не допуск до перевірки передбачений Податковим кодексом України, зокрема ст. 94 ПК України арешт майна платника податків.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізор-інспектора державної фіскальної служби у Харківській області - Шепарньова Андрія Володимировича, радника податкової та митної справи III рангу головного державного ревізор-інспектора державної фіскальної служби у Харківській області - Юнусова Тимура Альфредовича при здійсненні наміру провести фактичну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства "Лілія", колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з цією позовною вимогою, посилається на обставини не надання посадовими особами відповідача представнику позивача копії наказу на проведення перевірки. Також представником позивача вказано, що перевіряючими наголошено, що копію наказу буде надано тільки після проставлення підпису в направленнях на проведення перевірки.

В доводах апеляційної скарги відповідачі по справі послалися на те, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлялися вимоги щодо визнання протиправними дій перевіряючих при здійсненні наміру провести перевірку, а в резолютивній частині суд першої інстанції сомовільно перефразував позовну вимогу позивача та визнав протиправними дії перевіряючих щодо невручення представнику позивача копії наказу про проведення фактичної перевірки, що є порушенням пп. 1 п. 5 ст. 246 КАС України.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст. 9 КАС України).

Відповідно до пп. 80.1 та 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, що визначені цією нормою.

Судовим розглядом встановлено, що представнику позивача копію наказу вручено не було, що підтверджується актом недопуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки ПСП "ЛІЛІЯ" (податковий номер 37469196)" від 06.07.2018 р. № 5143/20-40-13-14/37469196.

Оскільки вказана обставина була встановлена в ході розгляду справи в суді першої інстанції, суд, з метою ефективного захисту прав позивача мав право вийти за межі позовних вимог, в частині, що стосується фактичного перефразування заявленої вимог до посадових осіб контролюючого. При цьому, таке перефразування фактично не змінює суті заявлених позовних вимог в цій частині.

На підставі наведених вище обставин, суд дійшов до висновку, що вказані апелянтом доводи з приводу правомірності винесеного наказу про проведення фактичної перевірки та правомірності дій посадових осіб щодо належного вручення копії наказу шляхом його пред'явлення уповноваженій особі підприємства позивача, є безпідставними.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року по справі № 2040/5474/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Юнусова Тимура Альфредовича, Радника податкової та митної справи ІІІ рангу головного державного ревізора-інспектора Державної фіскальної служби у Харківській області Шепарньова Андрія Володимировича, Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року по справі № 2040/5474/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров

Повний текст постанови складений 25.02.2019 року