Постанова

від 20.02.2019 по справі 815/985/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/985/18

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В

Дата і місце ухвалення 10.09.2018р., м. Одеса

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс до Одеської митниці ДФС, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, про визнання протиправною відмови у відновленні режиму вільної торгівлі, визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання прийняти висновок,

В С Т А Н О В И В:

05.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про:

- визнання протиправною відмови Одеської митниці ДФС у відновленні режиму вільної торгівлі товариству з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс ;

- визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 копійок;

- зобов'язання Одеської митниці ДФС прийняти висновок про повернення товариству з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 копійок та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що відповідно до п. 1 ст. 13 Протоколу 1 преференційний режим, передбачений Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії ї їхніми державами-членами, застосовується лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту перевантаження товару сталевий брухт , який поставлявся позивачем, у Туреччині. Відповідач вважає, що позивачем не надані документи, які свідчать про транспортування товару безпосередньо з України до країни-учасниці Європейського Союзу, а також документів, які підтверджують постійне перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту.

Також апелянт посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, посилаючись на те, що позивачу стало відомо про порушення його прав ще 19.08.2017 року, тобто з дати отримання листа Одеської митниці ДФС № 3129/10/15-70-19-03 від 15.08.2017 року, згідно із Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.10.2016 року між ТОВ Техно-Агросервіс (продавець) та Sunrise Industries LTD, United Kingdom (покупець) укладено контракт № 01-30/16, згідно з яким продавець погоджується продати, а покупець погоджується придбати стальний брухт.

Відповідно до інвойсу № 004 від 20.01.2017 року вантаж сталевий брухт, згідно з контрактом № 01-30/16 від 30.10.2016 року, прямує до Італії, вантажоотримувач - Sidermetal Spa Unipersonale.

Згідно доручення № 54 від 09.02.2017 року вантаж прямує до Італії, порт VENEZIA через Туреччину, порт MARPORT. В дорученні вказано, що особливою умовою є знаходження вантажу під митним контролем.

15.02.2017 року між ТОВ Оптимус Брокередж та ТОВ Техно-Агросервіс укладено договір-доручення № 19/1, предметом якого є надання послуг на користь ТОВ Техно-Агросервіс з митно-брокерського обслуговування в зоні дії митниці України.

09.03.2017 року ТОВ Оптимус Брокередж , яке діяло в інтересах ТОВ Техно-Агросервіс надало до митного оформлення електронну митну декларацію № UA500030/2017/002467, згідно з якою позивач експортує до Італії вантаж сталевий брухт. До митної декларації, додано, у тому числі контракт № 01-30/16 від 30.10.2016 року, доручення № 54 від 09.02.2017 року.

13.03.2017 року позивач направив на адресу відповідача лист, в якому зазначив, що по причині технічної помилки (відсутності на момент митного оформлення сертифікату EUR.1) у митній декларації № UA500030/2017/002467 від 09.03.2017 року було невірно нараховано експортне мито, що призвело до заниження податкових зобов'язань за вказаною МД на 3673,13 грн. Позивач не заперечує проти списання зазначеної суми, а також, суми штрафних санкцій з особового рахунку.

17.03.2017 року Одеська митниця ДФС, після здійснення позивачем експорту вантажу, видала позивачу сертифікат EUR.1 А500004599 за митною декларацією № UA500030/2017/002467.

23.05.2017 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою № 01/05, в якій просив, у зв'язку із отриманням сертифіката EUR.1 А500004599, поновити режим вільної торгівлі за митною декларацією № UA500030/2017/002467 від 09.03.2017 року та повернути кошти надлишково сплаченого експортного мита у сумі 32673,13 грн. на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ Техно-Агросервіс (а.с. 85).

За результатами опрацювання вказаного листа позивача, Одеська митниця ДФС листом від 14.06.2018 року № 2196/10/15-70-19-03 надала відповідь, згідно якої повідомила, що для вирішення питання про повернення коштів платнику податків необхідно надати митниці інформацію та/або документи, які свідчать про виконання умов прямого транспортування товару з України в Італію у відповідності до ст. 13 Протоколу 1 до Угоди та інформацію щодо відсутності перепродажу товару за межами України, надану покупцем.

20.07.2017 року позивач на виконання листа відповідача № 2196/10/15-70-19-03 надав лист № 1/20, в якому повідомив Одеську митницю ДФС, що вантаж в контейнерах MRKU7131048 та MSKU2162074 було завантажено на борт судна в морському порту Одеса та вивантажено в порту Венеція (Італія) 14.04.2017 року, про що свідчать наступні документи: морський коносамент (BILL OF LADING) № SGL426819 від 13.03.2017 року, лист від контейнерної лінії б/н від 22.06.2017 року. Зазначене на думку позивача і підтверджує виконання умов прямого транспортування товару з України в Італію у відповідності до ст. 13 Протоколу 1 до Угоди. Крім того, позивач також зазначив, що незважаючи на відсутність у контракті Застереження про реекспорт , на виконання вимог законодавства надає лист від покупця б/н від 19.07.2017 року, що є підтвердженням відсутності перепродажу товару за межами території України (а.с. 76-82).

15.08.2017 року Одеська митниця ДФС надала відповідь ТОВ Техно-Агросервіс № 3129/10/15-70-19-03, з огляду на яку відповідач повідомив позивача, що у листі від 20.07.2017 року № 1/20 ТОВ Техно-Агросервіс повідомило митницю щодо відсутності у контракті від 30.10.2016 року № 01-30/16 розділу Застереження про реекспорт , а лист від покупця від 12.07.2017 року № б/н не містить інформацію про відсутність перепродажу товару. Крім того, відсутні документи, які свідчать про транспортування товару безпосередньо між Європейським Союзом та Україною, та які підтверджують постійне перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту, у разі транспортування товару через інші країни. Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок, про відсутність підстав для розгляду питання щодо повернення коштів платнику податків (а.с. 83-84).

Не погоджуючись з відмовою позивача у відновленні режиму вільної торгівлі, а також бездіяльністю відповідача щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів, позивач оскаржив їх до суду першої інстанції.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на те, що позивачу стало відомо про порушення його прав ще 19.08.2017 року, тобто з дати отримання листа Одеської митниці ДФС № 3129/10/15-70-19-03 від 15.08.2017 року, яку відповідач вирахував згідно із Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс без розгляду.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання необґрунтованим висновку суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні відповідного клопотання представника відповідача та наявності підстав для залишення поданого позову без розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звернення ТОВ Техно-Агросервіс до суду стала відмова митного органу у відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надмірно плачених коштів. Про відсутність підстав для відновлення режиму вільної торгівлі та поверненні надмірно плачених коштів Одеська митниця ДФС повідомила позивача листом від 15.08.2017 року.

Заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду, відповідач не надав належних доказів конкретної дати отримання позивачем вказаного листа, а посилався лише на ймовірну дату такого отримання, яку відповідач вирахував відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, що є безпідставним.

У судовому засіданні суду першої інстанції відповідач вказував також, що з огляду на відстеження поштового пересилання № 6507805776306, яким позивачу направлено лист від 15.08.2017 року № 3129/10/15-70-19-03, відправлення надійшло до відділення зв'язку позивача 28.08.2017 року, а, отже з цієї дати необхідно відраховувати шестимісячний строк звернення до суду із вказаним позовом.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами відповідача, з огляду на те, що надходження відправлення до відділення поштового зв'язку не свідчить про отримання його позивачем. Крім того, з вказаного відстеження поштового пересилання № 6507805776306, вбачається, що відправлення було повернуто 27.09.2017 року за зворотною адресою, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 28-30).

Позивачем не вказано конкретної дати отримання вказаного листа відповідача від 15.08.2017 року № 3129/10/15-70-19-03, а зазначено лише про його отримання декількома тижнями пізніше дати, визначеної у листі. З огляду на зазначене, та навіть відраховуючи дату з 27.09.2017 року - повернення відправлення за зворотною адресою, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, позивачем не було пропущено шестимісячного строку звернення до суду, встановленого КАС України, оскільки з позовом товариство звернулось 05.03.2018 року.

Що стосується суті позовних вимог, лід зазначити наступне:

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на протиправність відмови відповідача у відновленні позивачу режиму вільної торгівлі та факт виконання позивачем вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, що був чинний до 26.09.2017 року, станом на час звернення позивача із заявою до Одеської митниці ДФС, щодо надання до Одеської митниці ДФС заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів, що на думку суду першої інстанції, свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Техно-Агросервіс .

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне:

Згідно п. 25 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Ст. 82 Митного кодексу України визначено, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору. Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом (ст. 270 МК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 289 МК України, обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі вивезення товарів з митної території України при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту - з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації.

Законом України Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода).

Ст. 25 глави 1 Розділу IV Угоди Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (далі - ГАТТ-1994).

Згідно з ст. 26, 31 глави 1 Розділу IV Угоди, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв'язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов'язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

Згідно з графіком скасування вивізного (експортного) мита (додаток 1 С до Угоди) на 2017 рік при експорті до країн ЄС ставка вивізного мита на товар за кодом згідно з УКТ ЗЕД 7204499000 застосовується ставка вивізного мита - 9,5 євро за 1 тону.

Відповідно до ст. 2 Протоколу 1 до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з України:

(a) товари, цілком вироблені в Україні, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Україні з матеріалів, які не були вироблені цілком на її території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Україні відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно зі ст. 13 Протоколу 1 до Угоди, преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту:

(i) з повним описом транспортованих товарів;

(ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів;

(iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Стаття 16 Протоколу 1 до Угоди визначено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.

Статтею 17 Протоколу 1 до Угоди визначено процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1.

Так, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Незважаючи на сказане в статті 17(7) цього Протоколу сертифікат з перевезення товару EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після експортування товарів, яких він стосується, якщо:

(a) він не був виданий під час експортування через помилки чи ненавмисний недогляд або через особливі обставини; або

(b) було доведено перед митними органами, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 був виданий, але не прийнятий під час імпортування з технічних причин.

Згідно ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до ст. 46 МК України, у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2017 № 950 (далі Порядок), передбачено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат) - документ, який підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форма якого наведена у додатках до Угод.

Приписами п.п. 1, 2, 3 розділу ІІІ вказаного Порядку передбачено, що сертифікат видається у разі, якщо його потрібно пред'явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Угодами, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

Сертифікат видається посадовою особою митниці під час здійснення експорту товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення або після експорту товару(ів) у випадках, встановлених Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) або за місцем державної реєстрації експортера.

Пунктом 1 розділу VII Порядку передбачено, що митниця відмовляє у видачі сертифіката, якщо: форма поданого бланка сертифіката (за наявності) не відповідає формі, визначеній Угодами; сертифікат (за наявності) та/або заяву та/або їх електронні копії заповнено з порушенням вимог Угод та цього Порядку; товар(и), на який(і) подано заяву щодо видачі сертифіката, не відповідає(ють) вимогам преференційного походження.

З матеріалів справи вбачається, що Одеською митницею ДФС 17.03.2017 року було видано позивачу сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 А5000004599, який фактично є документом, який підтверджує статус преференційного походження товару з України.

В свою чергу, ще однією умовою застосування преференційного режиму, згідно зі ст. 13 Протоколу 1 до Угоди, є транспортування товарів безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

У підтвердження прямого транспортування товару з України до країни ЄС - Італії, позивач надав морський коносамент (Bill of Lading) № SGL426819 від 13.03.2017 року та лист від контейнерної лінії б/н від 22.06.2017 року.

Крім того, згідно з листом покупця від 12.07.2017 року, вантаж у двох контейнерах MRKU7131048 та MSKU2162074 було доставлено з України і розвантажено в Італії (порт Венеція) як було зазначено в коносаменті № SGL 426819.

Положеннями ст. 13 Протоколу 1 до Угоди передбачено можливість транспортування товарів у складі однієї партії через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Позивачем було надано митному органу доручення № 54 від 09.02.2017 року, в якому зазначено, що вантаж прямує з України (Одеса) в Італію (Венеція), транзит через Туреччину, а особливою умовою є знаходження вантажу під митним контролем.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з наданих позивачем документів вбачається що вантаж прямував з України до країни Європейського Союзу, а у країні транзиту вантаж знаходився під митним контролем.

Посилання відповідача на відсутність у контракті № 01-30/16 від 30.10.2016 року розділу Застереження про реекспорт та відсутність доказів щодо перепродажу товарів, як на підставу не розгляду питання щодо повернення коштів платнику, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Так, дійсно, в зовнішньоекономічному контракті № 01-30/16 від 30.10.2016 року відсутній розділ Застереження про реекспорт , який є обов'язковим у відповідності до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 12 від 15.01.2002 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2002 року за № 73/6361).

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт нездійснення в подальшому, а саме, після отримання товару, контрагентом позивача операцій з реекспорту, підтверджується листом від 19.07.2017 року (а.с. 19). Згідно вказаного листа Sunrise Industries LTD підтвердило, що отриманий товар був перероблений ними в Італії та під час доставки до вантажоотримувача не було проведено жодних реекспортних операцій.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем були дотримані вимоги Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони до застосування преференційного режиму, а тому вимога позивача про визнання протиправною відмови Одеської митниці ДФС у відновленні режиму вільної торгівлі Товариству з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс надмірно сплачених коштів у розмірі 32 673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) грн. 13 коп. та зобов'язання відповідача прийняти відповідний висновок, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно норм ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ст. 43 ПКУ, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до п. 1 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, що був чинний до 26.09.2017 року, станом на час звернення позивача із заявою до Одеської митниці ДФС, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються, зокрема, причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, та напрям перерахування коштів: а) для повернення платнику податків - на поточний рахунок платника податків в установі банку; б) для подальших розрахунків як передоплата або грошова застава: на депозитний рахунок 3734, на банківський рахунок 2603; г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на митні органи, незалежно від виду бюджету.

Відповідач, зазначаючи про відсутність підстав для розгляду питання щодо повернення надмірно плачених коштів позивачу, посилався на не підтвердження з боку позивача дотримання ним вимог Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Враховуючи встановлення як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції факту дотримання товариством вимог Протоколу 1 до Угоди в частині підтвердження походження товару з України, поставки товару безпосередньо до країни ЄС, підтвердження відсутності реекспорту товару, а також, виконання позивачем вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, що був чинний до 26.09.2017 року, станом на час звернення позивача із заявою до Одеської митниці ДФС, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс надмірно сплачених коштів та зобов'язання Одеської митниці ДФС прийняти висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Техно-Агросервіс надмірно сплачених коштів та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області.

Посилання відповідача на те, що позивачем самостійно визначено грошове зобов'язання, а тому, у відповідності до ст. 56 ПКУ, воно не підлягає оскарженню, є необґрунтованим та не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на те, що позивачем в даному випадку не оскаржується сума грошового зобов'язання, а реалізується право на повернення надмірно сплачених коштів в порядку ст. 43 ПКУ, ст. 301 МКУ.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що право позивача на повернення надмірно сплачених сум митних платежів виникло після митного оформлення вантажу, а саме, після отримання 17.03.2017 року сертифікату EUR.1 А5000004599.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.А. Шевчук