Постанова

від 20.02.2019 по справі 816/2211/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 р. Справа № 816/2211/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кротон-А" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2018, суддя Є.Б. Супрун, повний текст складено 16.10.18 по справі № 816/2211/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кротон-А"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кротон-А" (далі - позивач, ТОВ "Кротон-А") звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.06.2018 року №0007091405, №0007101405 та №0007111405.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року відмовлено у задоволенні позову.

ТОВ "Кротон-А", не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам у справі, не надав оцінку первинним документам, наданим позивачем в підтвердження реальності господарської операції з ТОВ "ТК Грін-Лайф" , що призвело до невірного вирішення справи. Також апелянт зазначив, що податкові повідомлення-рішення відповідача є безпідставними, оскільки господарська діяльність товариства підтверджується належними доказами.

Головне управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. В обґрунтування зазначило, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, є платником ПДВ, податку на прибуток приватних підприємств. Видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 будівництво доріг і автострад.

ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кротон-А" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.03.2016 р. по 31.12.2017 р. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.03.2016 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт №601/16-31-14-05-09/40371989 від 14.05.2018 р. (а.с.10-29).

Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 267 423,00 грн, в т.ч. за вересень 2017 року - 101 594,00 грн, за жовтень 2017 року - 165 829,00 грн;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 116 327 грн, у тому числі за вересень 2017 року на суму 42 156 грн, за жовтень 2017 року на суму 74 171 грн;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік в сумі 44 423 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області надало відповідь про залишення висновків акту перевірки без змін (а.с. 30-36).

01.06.2018 р. ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0007091405, яким позивачу за порушення п. 198.1 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 116327,00 грн за податковою декларацією від 21.12.2017 р. №9274016899 (а.с. 37);

- №0007101405, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 401 134,50 грн, з яких за основним платежем - 267 423,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 133 711,50 грн (а.с. 38);

- №0007111405, яким за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 55 528,75 грн, з яких за основним платежем - 44 423,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 105,75 грн (а.с. 39).

Підставою для збільшення податкових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення підприємству слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ТОВ "ТК Грін-Лайф".

Позивач, не погоджуючись з рішеннями відповідача, оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення податкового органу є законними та обґрунтованими, прийняті правомірно, оскільки не встановлено реальність господарської операції позивача з ТОВ "ТК Грін-Лайф".

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судовим розглядом встановлено, що у вересні - жовтні 2017 року позивачем (покупець) укладено договори поставки товару з ТОВ "ТК Грін-Лайф" (постачальник) від 14.09.2017 р. №14-0917 (а.с. 40), від 02.10.2017 р. №02-1017 (а.с. 52), від 16.10.2017 р. №16-1017 (а.с. 65), згідно яких покупець зобов'язується оплатити й прийняти - бітум нафтовий дорожній БНД 60/900 на умовах даних договорів. Загальна кількість товару, що передається за даними договорами та ціна визначається згідно з видатковими накладними.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату товарів (а.с. 41-51, 53-64, 66-72).

Придбаний у ТОВ "ТК Грін-Лайф" товар позивач передав на зберігання ТОВ Полтавабудсервіс плюс , що підтверджується договором зберігання № 1708 від 16.01.2017 р., додатковою угодою № 1 про зміну договору № 1708 від 16.01.2017 р. від 31.03.2017 р., актом надання послуг № 190 від 30.09.2017 р., актом надання послуг № 227 від 31.10.2017 р. (а.с. 148-151).

Наявність вказаного договору зберігання спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача обліків нафтопродуктів форми № 6-НП, № 7-НП, оскільки позивач не є власником виробничих потужностей, в яких зберігався придбаний у ТОВ "ТК Грін-Лайф" товар, а тому не мав обов'язку вести відповідні журнали обліку.

Щодо посилання суду першої інстанції на неможливість ідентифікувати, що асфальтобетонна суміш, виготовлена ТОВ "Кротон-А" саме з бітуму, придбаного у ТОВ "ТК "Грін-Лайф", колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем нафтопродукти від ТОВ "ТК "Грін-Лайф" поставлялися на зберігання ТОВ Полтавабудсервіс плюс , ТОВ "Полтавабудсервіс Плюс" виготовлено асфальтобетонну суміш, яку продано ТОВ "Євробуд Плюс", що підтверджується договором, актами надання послуг, актами приймання-передачі готової продукції, платіжними доручення, видатковими накладними (а.с. 148-153, 162-183).

При цьому, колегія суддів зазначає про неможливість ідентифікації придбаного позивачем БНД 60/90 в силу його природних властивостей.

Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05. 2008 р., перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять всі обов'язкові реквізити. Крім того, до них додані видаткові накладні, паспорт якості, сертифікат відповідності, що дозволяє їх ідентифікувати та визначити рух товару.

Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Доводи податкового органу про не знаходження контрагента позивача за місцем реєстрації є безпідставними, оскільки в акті перевірки, вбачається, що ним встановлено відсутність підприємства значно пізніше, ніж відбулися господарські операції, що не свідчить про безтоварність операцій.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 77 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.

Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Твердження контролюючого органу та суду першої інстанції про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Отже, господарські операції між позивачем та ТОВ "ТК Грін-Лайф" фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань .

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.06.2018 року №0007091405, №0007101405 та №0007111405 є неправомірними, підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову ТОВ "Кротон-А".

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 8594,86 грн. та апеляційної скарги - 12892,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 820 від 23.06.2018 року, № 1046 від 05.11.2018 року (а.с. 3, 220).

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 21487,16 грн. (8594,86 грн +12892,30 грн).

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кротон-А" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 по справі № 816/2211/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кротон-А" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.06.2018 року № 0007091405, № 0007101405 та № 0007111405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кротон-А" витрати по сплаті судового збору у розмірі 21487 (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 25.02.2019 року