Постанова

від 13.02.2019 по справі 814/628/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/628/18

Категорія:8.3.3 Головуючий І інстанції Біоносенко В.В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 07.06.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей Грін до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2018 року ТОВ Прометей Грін звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00041551407 від 23.11.2017 року, яким товариству зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в загальному розмірі 1289832 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки щодо нереальності господарських операцій, проведених в період з січня-березня 2017р. з контрагентом-постачальником ТОВ Зерноторгова компанія Прометей .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року адміністративний позов ТОВ Прометей Грін - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області №00041551407 від 23.11.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Миколаївській області 12.07.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони з невідомих причин жодного разу не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ Прометей Грін (код ЄДРПОУ 40457169 ) зареєстроване в якості юридичної особи 28.04.2016 року (юридична адреса: м.Миколаїв, вул.Пушкінська,8 ). Основним видом діяльності Товариства за КВЕД 46.21 - є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт та інше.

16.01.2017 року ТОВ Прометей Грін уклав договір купівлі-продажу з ТОВ Зерноторгова компанія Прометей №1601-17 предметом якого, є закупівля 412,216 тонн кукурудзи, за ціною 4381,2 грн. за 1 тонну, на загальну вартість товару з ПДВ 1806000 грн.

17.01.2017 року ТОВ Прометей Грін уклав договір купівлі-продажу з ТОВ Зерноторгова компанія Прометей №1701-17 предметом якого, є закупівля 214,951 тонн кукурудзи, за ціною 4382,4 грн. за 1 тонну, на загальну вартість товару з ПДВ 942000 грн.

19.01.2017 року ТОВ Прометей Грін уклав договір купівлі-продажу з ТОВ Зерноторгова компанія Прометей №1901-17 предметом якого, є закупівля 4055,06 тонн кукурудзи, за ціною 4380 грн. за 1 тонну, на загальну вартість товару з ПДВ 17761162,8 грн.

20.03.2017 року ТОВ Прометей Грін уклав договір купівлі-продажу з ТОВ Зерноторгова компанія Прометей №2003-17 предметом якого, є закупівля 87,621 тонн кукурудзи, за ціною 4382,4 грн. за 1 тонну, на загальну вартість товару з ПДВ 384003,42 грн.

Всього протягом січня, лютого та березня 2017 року ТОВ Зерноторгова компанія Прометей на підставі зазначених договорів поставило на адресу ТОВ Прометей Грін кукурудзи на загальну суму 7738088,28 грн., з яких ПДВ складає - 1289831,38 грн.

Зазначену суму податку на додану вартість в розмірі 1289831,38 грн. ТОВ Прометей Грін відобразило у власному податковому обліку в якості податкового кредиту.

В період з 26.10.2017 року по 01.11.2017 року спеціалістами ГУ ДФС у Миколаївській області, на підставі наказу №1876 від 24.10.2017р., здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Прометей Грін з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Зерноторгова компанія Прометей за січень, лютий, березень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 08.11.2017 року №1489/14-29-14-07/40457169, в якому було зафіксовані порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.2001.1, п.2004. ст.200 ПК України, в результаті чого останнім було завищено суму від'ємного значення з ПДВ за період - березень 2017 року на загальну суму ПДВ 1289832 грн.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що до перевірки підприємством позивача, на підтвердження реальності здійснених в перевіряємий період господарських операцій, не було надано карантині сертифікати, фіто-санітарні сертифікати, сертифікати про проходження зерна, інші документи, які свідчать про придбання та фактичне походження сільськогосподарської продукції.

Також перевіряючими не було встановлено джерело походження сільськогосподарської продукції, зазначеної у первинних документах, виписаних ТОВ Зерноторгова компанія Прометей на адресу ТОВ Прометей Грін у січні, лютому, березні 2017 року по ланцюгу постачання.

Крім того, до перевірки не надано й документи, які підтверджують транспортування кукурудзи від контрагента ТОВ Зерноторгова компанія Прометей на адресу ТОВ Прометей Грін , а саме товарно-транспортні накладні, а тому неможливо встановити місця навантаження та розвантаження сільгосппродукції, напрямок руху від вищезазначеного контрагента, тобто неможливо підтвердити факт руху сільгосппродукції.

23.11.2017 року уповноваженою особою ГУ ДФС у Миколаївській області, на підставі вказаного вище акту перевірки від 08.11.2017р. №1489/14-29-14-07/40457169, було прийнято податкове повідомлення-рішення №00041551407, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 1289832 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності висновків та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як слідує зі змісту положень п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як визначено п.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням ) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як слідує зі змісту приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Вимогами п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення ) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у т.ч. у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності ); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

А у відповідності до п.198.2 ст.198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПКУ ).

Так, як видно з положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Як вже зазначалося вище, згідно із п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що цей Закон поширюється зокрема на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, ч.ч.1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми ); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вищенаведені законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних ), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, контрагент-постачальник позивача - ТОВ Зерноторгова компанія Прометей , як на момент здійснення спірних господарських операцій, так і до цього часу зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності та має діюче свідоцтво платника ПДВ. Також, в свою чергу, зареєстровані в ЄДРЮО та ФОП і мають свідоцтва платників ПДВ і підприємства, яким товар (кукурудза) був в подальшому реалізований позивачем.

При цьому, одночасно, необхідно зазначити, що ніхто із засновників чи керівників зазначених підприємств не заперечує свою участь у веденні господарської діяльності від імені цих підприємств.

Також, в матеріалах справи відсутні і відомості щодо визнання кого-небудь з учасників цих спірних господарських операцій з купівлі-продажу кукурудзи фіктивним підприємством, або навіть розслідування кримінальних проваджень за підозрою у вчиненні цього злочину.

Таким чином, усі учасники спірних, на думку податкового органу, господарських операцій я на момент їх здійснення, так і до цього часу, мали та мають необхідну спеціальну податкову правосуб'єктність.

Що ж стосується посилань відповідача на наявність певних помилок у товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, то з цього приводу слід вказати, що ці недоліки не є суттєвими та не є достатніми доказами або підставами для заперечення самого факту проведення господарської операції.

До того ж, окремі дефекти форми первинного документу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його недійсності, як наслідок, заперечення факту проведення господарської операції.

Крім того, слід звернути увагу й на те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом лише під час підтвердження надання послуг з перевезення, а для підтвердження поставки товару, товарно-транспортна накладна є необов'язковим, а факультативним доказом.

Далі, щодо сертифікату якості, то стосовно останнього суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , він не розповсюджується на оцінку відповідності якості зерна та продуктів його переробки, насіння.

Як слідує зі змісту приписів ст.21 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Тобто, діюче у цій сфері законодавство додатково не вимагає будь-яких сертифікатів чи інших документів, що посвідчують відповідність зазначеної категорії товару, у разі її експорту за межи України.

А оскільки сторони мають право самостійно визначатися щодо якісних характеристик цього товару, то, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, контрагенти зазначених вище господарських операцій, у тому числі покупця кукурудзи ймовірно цілком влаштовує (влаштувала) загальна характеристика товару без наявності сертифікатів відповідності та визначення конкретного виробника.

Таким чином, оскільки вказані вище обставини щодо якості експортного зерна влаштовують сторони цих договорів та відповідають їх волевиявленню, то відповідно це не може і не повинно бути підставою для заперечень з боку податкового органу.

Як загально відомо, з 01.01.2012 року ПК України передбачена обов'язкова реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до п.198.6. ПК України, платник податків не має право на податковий кредит, не підтверджений зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

З вказаного вбачається, що оскільки всі податкові накладні ТОВ Зерноторгова компанія Прометей були зареєстровані в ЕРПН, то обсяг попередніх господарських операцій, розрахунків з бюджетом та інше, дозволяв цим продавцям сформувати власні податкові зобов'язання на ці суми.

Отже, враховуючи наявність зареєстрованих ТОВом Зерноторгова компанія Прометей в ЕРПН податкових накладних, у ТОВ Прометей Грін не було ніяких підстав для сумнівів щодо безпеки, податкових правопорушень з боку своїх безпосередніх постачальників кукурудзи.

Таким чином, оскільки судами обох інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у позивача фактично мається весь обсяг необхідних первинних документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ Зерноторгова компанія Прометей (т.б. договори, акти приймання, товарні та податкові накладні, платіжні документи, які оформлені належним чином та повністю відповідають всім вимогами ст.201 ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України ), які підтверджують право на податковий кредит і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит.

Отже, враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено, що підприємством позивача та його контрагентом, в даному випадку, було виконано всі зобов'язання та умови договорів постачання, які, в свою чергу, до цього часу недійсними або фіктивними в судовому порядку не визнані, а відтак, останні, в силу ст.204 ЦК України, є правомірними.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний або нереальний характер спірних операцій ґрунтується лише на припущеннях та на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Отже, оскільки висновки, зроблені в Акті перевірки, є поверховими та передчасними, а всі претензії до взаємовідносин контрагентів носять загальний, абстрактний та неконкретний характер, то колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, про наявність усіх підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00041551407 від 23.11.2017 року.

Окрім того, слід також зазначити, що, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що, на його думку, відбулася нібито фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то на думку суду, цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства. Проте, як вже зазначалося вище, відносно керівників підприємств позивача та його контрагента жодних кримінальних проваджень по вказаних в цьому рішенні фактах не зареєстровано.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України та Верховного суду (зокрема, в постановах від 01.06.2010 року (справа №21-573во10), від 31.01.2011 року (справа №21-47а10), від 31.01.2019 року (справа №802/548/15-а)) при вирішенні спорів цієї категорії, а також практикою Європейського Суду з прав людини (справа Булвес проти Болгарії від 22.01.2009 року).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20.02.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук