Постанова

від 13.02.2019 по справі 300/353/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 300/353/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 лютого 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

судді-доповідача : Готри Т.Ю.,

суддів : Джуги С.Д., Куштана Б.П.,

з участю секретаря : Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 15 листопада 2018 року, постановлене суддею Софілканич О.А., повний текст рішення складено 20 листопада 2018 року, в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВУД КОМ про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ ВУД КОМ про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він був одним із акціонерів ВАТ Вича . 22 січня 2009 року відбулися загальні збори акціонерів ВАТ Вича , на яких було вирішено продати йому три металеві цистерни : дві футеровані з середини склом ємкістю по 16 м.кб. кожна та одну - ємкістю 7 м.кб.

Дві цистерни 23 січня 2009 року, згідно накладної №01 та квитанції до прибуткового касового ордера №08, були ним придбані за 4500грн. і залишилися на зберіганні у ВАТ Вича .

15 травня 2009 року ВАТ Вича припинило свою діяльність, а його правонаступником стало ТОВ Воловецький завод продтоварів . Зі згоди керівництва вказаного товариства придбані ним цистерни продовжували зберігатися на території заводу.

Однак, в кінці 2016 року належні йому цистерни були перевезені без його відома та згоди на територію колишнього лісокомбінату, якою на даний час володіє і там проводить господарську діяльність ТОВ ВУД КОМ .

В усній формі та з пред'явленням відповідних документів він неодноразово звертався до керівництва відповідача про повернення йому зазначених цистерн, але йому у цьому було відмовлено.

Посилаючись на те, що належні йому на праві власності цистерни вибули з його володіння поза його волею, які відповідач в добровільному порядку повертати йому відмовляється, просив суд витребувати від ТОВ ВУД КОМ на його користь належні йому три металеві цистерни : дві футеровані з середини склом ємкістю по 16 метрів кубічних кожна та одну - ємкістю 7 метрів кубічних.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Вказує на те, що представник відповідача у суді першої інстанції зазначав, що постійно на його території знаходилося і знаходиться 5 ємкостей по 10 м.куб., та 2 ємкості - 5 м.куб., а також, що у червні 2016 року з автоколони на їх територію завезено 4 ємкості, з яких 3 ємкості довжиною 5м. і висотою 2.10м., що становлять 10 м. куб., та 1 ємкість довжиною 4 м. і висотою 1.50м., що становить 6 м.куб. З свідоцтва від 03.06.2016 року та доданих до них документів не вбачається, що ТОВ ВУД КОМ придбав в складі цілісного майнового комплексу на прилюдних торгах 3 червня 2016 року цистерни ємкістю 16 м.куб. та 7 м.куб., які футеровані з середини склом. Саме такі цистерни (футеровані з середини склом) є його власністю, які можливо ідентифікувати від тих цистерн, які ТОВ ВУД КОМ придбав в складі цілісного майнового комплексу на прилюдних торгах 3 червня 2016 року, оскільки такі (за такими ознаками) в переліку згідно поданих відповідачем документів відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 відповідач ТОВ ВУД КОМ просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вимоги позивача є недоведеними.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача ТОВ ВУД КОМ Матола Т.В. апеляційну скаргу просила залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 був одним із акціонерів ВАТ Вича . 22 січня 2009 року відбулися загальні збори акціонерів ВАТ Вича , на яких було вирішено продати ОСОБА_2 три металеві цистерни : дві футеровані з середини склом ємкістю по 16 м.кб. кожна та одну - ємкістю 7 м.кб. (а.с.10-11).

Дві цистерни 23 січня 2009 року, згідно накладної №01 та квитанції до прибуткового касового ордера №08, були придбані ОСОБА_2 за 4500грн. і залишилися на зберіганні у ВАТ Вича (а.с.12-13).

15 травня 2009 року ВАТ Вича припинило свою діяльність, а його правонаступником стало ТОВ Воловецький завод продтоварів (а.с.7-9).

У своїх поясненнях позивач стверджував, що зі згоди керівництва ТОВ Воловецький завод продтоварів придбані ним цистерни продовжували зберігатися на території заводу. Однак, в кінці 2016 року належні йому цистерни були перевезені без його відома та згоди на територію колишнього лісокомбінату, якою на даний час володіє і там проводить господарську діяльність ТОВ ВУД КОМ . В усній формі та з пред'явленням відповідних документів він неодноразово звертався до керівництва відповідача про повернення йому зазначених цистерн, але йому у цьому було відмовлено.

Однак, з матеріалів справи слідує, що ТОВ ВУД КОМ є власником цілісного майнового комплексу, який придбано ним на прилюдних торгах 3 червня 2016 року, що стверджується свідоцтвом (а.с.27). Відповідно до цього свідоцтва у власності товариства перебуває в тому числі, АЗС, склад ПММ та ємності металеві (в свідоцтві під літ. Б - склад ПММ, інвентаризаційна справа №19). За цією інвентаризаційною справою за ТОВ ВУДКОМ рахуються 5 ємностей по 10 м.куб. та 2 - по 5 м.куб. У червні 2016 року, як ствердив представник відповідача Матола Т.В., ємності з території автоколони були перевезені на територію ТОВ ВУД КОМ , і на даний час на території товариства знаходяться 4 ємності, з яких 3 ємності по 10 м.куб. і 1 ємність - 5 м.куб. Вказані ємності знаходяться на балансі товариства і є його власністю.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.

Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Однак, позивач ОСОБА_2 у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України не довів та не подав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що належні йому на праві власності ємності знаходяться на території відповідача ТОВ ВУД КОМ , і що такі ним були передані відповідачу на зберігання в порядку, передбаченому статтями 936, 937 ЦК України.

А тому, за відсутності в матеріалах справи належних, допустимих і достовірних доказів про знаходження у відповідача належних позивачу ємностей, і доказів, що такі відповідачу були передані на зберігання, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову ОСОБА_2 у позові про витребування від відповідача на його користь майна на підставі статті 387 ЦК України, за його недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст.375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Воловецького районного суду від 15 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рушення.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Суддя-доповідач :

Судді :