Рішення

від 19.02.2019 по справі 752/25425/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/25425/18

Провадження № 2/752/3237/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

19.02.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Павлюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж", третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" Пустовий Дмитро Миколайович, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ТОВ "Укрмонолітмонтаж" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з 06.03.2013 р. він працює в ТОВ Укрмонолітмонтаж . 08.07.2015 року був призначений на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 14.01.2015 року № 15/2015. Приймав участь в бойових діях, про що має посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 06.03.2018 року був звільнений у запас. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2018 року № 499 з ним був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК -5) йому була нарахована заробітна плата за 2016 рік з січня по грудень у розмірі 111 395,07 грн., за 2017 річ з січня по грудень 107 831,77 грн., за 2018 рік з січня по листопад 95 840,09 грн., але зазначені кошти ТОВ Укрмонолітмонтаж позивачу виплачені не були.

Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066,93 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578,61 грн. та моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у даній справі.(а.с.19)

Відзив на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач ТОВ Укрмонолітмонтаж в судове засідання не забезпечив явку свого представника, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку.

Третя особа - директор ТОВ "Укрмонолітмонтаж" Пустовий Д.М. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому законом порядку.

Суд на підставі статті 280 ЦПК України ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що наказом ТОВ Укрмонолітмонтаж № 3 від 03.06.2013 ОСОБА_1 призначений на посаду головного інженера. (а.с. 5)

Відповідно до Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 14.01.2015 року № 15/2015, з 08.07.2015 року ОСОБА_1 був призначений на військову службу по мобілізації. (а.с. 13)

Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходив службу та брав участь в бойових діях безпосередньо в АТО на території Донецької та Луганських областей з 09.07.2015 р. по 06.03.2018 року. (а.с. 10)

09 березня 2016 року ОСОБА_1 отримав посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_2 (а.с. 7)

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2018 року між Міністерством оборони України ОСОБА_1 був укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, строком на 5 років. (а.с. 8)

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК -5) йому була нарахована заробітна плата за 2016 рік з січня по грудень у розмірі 111 395,07 грн., за 2017 річ з січня по грудень 107 831,77 грн., за 2018 рік з січня по листопад 95 840,09 грн.

Також убачається, що відповідачем жодні нарахування за період перебування позивача на строковій військовій службі не здійснювалися.

Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що на час перебування на строковій військовій службі підприємство зберегло за ним місце роботи та посаду, але припинило виплату заробітної плати, разом з тим, за працівниками, призваними на строкову військову службу на особливий період зберігається середній заробіток на підприємстві, тому просив стягнути з відповідача такий середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України Про оборону України , Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , Законом України Про військовий обов'язок та військову службу , Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

Відповідно статті 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ).

Тобто, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Рішень про закінчення такого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав.

Особливий період діє в Україні від 18 березня 2014 року, відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося. Президент України рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Статтею 119 КЗпП України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України Про військовий обов'язок і військову службу і ;Про альтернативну (невійськову) службу , ;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з частиною третьою вказаної статті, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (частина четверта статті 119 КЗпП України).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з вказаними нормами, є безумовними.

Зазначене свідчить про те, що призов позивача на військову службу відбувався під час дії особливого періоду, а відтак на нього поширювалися гарантії та пільги, визначені ст. 119 КЗпП України, в тому числі збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.

Аналіз частини 3 статті 119 КЗпП свідчить, що обов'язок з виплати працівникові середнього заробітку за час проходження ним військової служби покладається на підприємство, установу, організацію або іншого роботодавця, з яким працівник перебуває у трудових відносинах на час призову.

Таким чином, на позивача, призов якого на військову службу відбувався під час дії особливого періоду, поширюються гарантії, визначені частиною четвертою статті 119 КЗпП України, зокрема він має право на отримання середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі та саме ТОВ "Укрмонолітмонаж" має виплатити його позивачу.

Ураховуючи фактичні обставини, зокрема, призов позивача на строкову військову службу під час мобілізації, за наявності встановлених законом гарантій, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за період проходження позивачем військової служби.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі, суд виходить з положень постанови КМ України від 08 лютого 1995 року №100.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі.

Відповідно до статті 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передбачено Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Індекс споживчих цін за даними Держкомстату становить: за 2016 рік - 112,4%, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 (з січня - по жовтень) - 107,4 %.

Відповідно до розрахунку позивача компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати складає 176 578,61 грн., зокрема за 2016 рік - 111 395,07х12,4/100=13812,99 грн.; за 2017 р. - (111395,07+107831,77=219226,84) х 26,1/100 = 57218,20 грн.; за 2016, 2017, 2018 роки - (111395,07+107831,77+95840,09=315066,96) х 33,5/100=105547,42 грн. Всього 13812,99+57218,20+105547,42=176 578,61 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача також підлягає 176 578,61 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Також позивач просять стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 200 000, 00 грн., оскільки відповідач своєчасно не виплатив заробітну плату, чим заподіяв моральні страждання позивачу.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За умовами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а згідно п.5 даної Постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, обставини порушення прав позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ТОВ Укрмонолітмонтаж на користь позивача 2 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягає 1 762 грн. судового збору.

Керуючись статтями 115,116,117,237-1 КЗпП України, статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж", третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" Пустовий Дмитро Миколайович, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" (ЄДРПОУ 35078050) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066 гривень 93 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578 гривень 61 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонолітмонтаж" (ЄДРПОУ 35078050) на користь держави 1 762 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: