Постанова

від 20.02.2019 по справі 431/1014/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 431/1014/18

Провадження № 22-ц/810/345/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2019 року, лютого місяця, 20-го дня, Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Дронської І.О., Карташова О.Ю., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 серпня 2018 року у цивільній справі (№ 431/1014/18 суддя І інстанції - Озеров В.О.) за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, ОСОБА_1 про оскарження та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, ОСОБА_1 про оскарження та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та скасування державної реєстрації права власності. Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 21.12.2016 року № 1156 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 05.10.2017 № 875-сг Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства ; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства зареєстровану за гр. ОСОБА_1.

Позов було прийнято до розгляду і рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 03 серпня 2018 року позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, ОСОБА_1 про оскарження та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та скасування державної реєстрації права власності - задоволено у повному обсязі. Суд визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 21.12.2016 року №1156-сг Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 . Визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 05.10.2017 №875-сг Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства . Скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення особистого селянського господарства зареєстровану за гр. ОСОБА_1.

Відповідачі по справі: ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Луганській області не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції та надали на нього апеляційні скарги, у яких посилаючись на припущені судом порушення норм матеріального та процесуального права - просили скасувати рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 серпня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представники скаржників у судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, судова колегія приходить до наступних висновків.

Статтею ст. 367 ЦПК України є передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 263, 264 ЦПК України є визначеним про те, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина 2 ст. 78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтями 12,81 ЦПК України є визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, відповідно до ч. 1ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що 19.02.2016 року ОСОБА_3 було подано заяву начальнику головного управління Держгеокадастру у Луганській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Лиманській сільській раді Старобільського району Луганської області для ведення особистого селянського господарства та передачу зазначеної ділянки йому у власність. 25.03.2016 року начальником головного управління Держгеокадастру у Луганській області було видано наказ №102-сг Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , яким визначено: - пункт 1: надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лиманській сільській раді Старобільського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя-рілля; - пункт 2: громадянину ОСОБА_3 звернутися до розробників документації із землеустрою з метою замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; подати до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на затвердження, погоджений відповідно до вимог чинного законодавства, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 28.03.2017 року ОСОБА_3 уклав договір № 7 з проектною землевпорядною організацією ТОВ ЗФ ЛАН про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лиманській сільській раді Старобільського району Луганської області, зі всіма необхідними документами та сплатив за виготовлення документації 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень. Проектною землевпорядною організацією було зроблено топографо-геодезичну зйомку та розроблено проект землеустрою щодо відведення на дану земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. 23.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-4402369502017) на зазначену земельну ділянку.

30.05.2017 року державним кадастровим реєстратором винесено рішення №РВ-4400035102017 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1 площа співпадає на 84,0132%. Таким чином при вході до кадастрової карти було виявлено, що земельна ділянка на яку позивач ОСОБА_3 отримав дозвіл на розробку документації, вже внесена до Державного земельного кадастру (кадастровий номер НОМЕР_1), хоча на момент звернення до проектної землевпорядної організації земельна ділянка не відображалась на карті та за його зверненням не реєструвалася в Державному земельному кадастрі. 15.05.2017 р. позивачем ОСОБА_3 було надіслано звернення до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому викладено ситуацію, що склалася та з проханням не проводити дій щодо затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 до врегулювання спірного питання. На вказане звернення Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області, позивачу надіслано відповіді про те, що Головне управління не має підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність гр. ОСОБА_1 /листи від 12.07.2017 року вих.№1540/0-1222/6-17 та від 01.08.2017 року вих.№1126/0-1495/6-17/.

Також судом встановлено, що дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лиманській сільській раді Старобільського району Луганської області надано наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 21.12.2016 року № 1156, тобто після того як дозвіл було надано позивачу ОСОБА_3

Суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що дії Головного управління Держгеокадастру у Луганській області при виданні наказу від 21.12.2016 року №1156 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та наказу від 05.10.2017 №875-сг Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства є неправомірними, протиправними та порушили право позивача ОСОБА_3 на першочергове відведення земельної ділянки, закріплене в пункті 14 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , оскільки як вбачається з копії посвідчення № 029662, виданого 04.04.2016 р. позивач ОСОБА_3 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України. У зв'язку з вищенаведеним суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, адже до них він дійшов поспішно, з певними порушеннями норм процесуального та матеріального права, без належного врахування усіх обставин справи що підлягали вивченню та оцінці. Так, зокрема з матеріалів справи дійсно вбачається що ОСОБА_3 є учасником бойових дій та має право на пільги встановленні законодавством України, проте ОСОБА_3 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, тоді як п. 14 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту першочергове відведення земельних ділянок передбачено лише у випадку їх надання для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва , а не для ведення особистого селянського господарства .

Так, згідно копії посвідчення № 029662, виданого 04.04.2016 року позивач ОСОБА_3 є учасником бойових дій та має право на пільги встановленні законодавством України - проте як вбачається з матеріалів справи він звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме для ведення особистого селянського господарства, тобто тут він не мав права на першочергове відведення йому земельної ділянки з огляду на мету її відведення - суд першої інстанції помилково зробив тут висновки, що суперечать фактичному змісту Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Враховуючи норми п. 14 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону ОСОБА_3 має пільгу на першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а не для отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, як це помилково зазначив суд першої інстанції. Висновки суду першої інстанції про незаконність дій Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за таких обставин є помилковими, з огляду на відсутність права на першочергове відведення земельної ділянки саме для ведення особистого селянського господарства. Як вже зазначалось у судовій практиці Верховного суду України (зокрема у постанові від 19 січня 2016 року № 21-3690а15) системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду) .

Як вбачається зі змісту ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи)повинен прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відсутні підстави для висновків про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту, за адресою Луганська область Старобільський район Луганська область не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів - законодавцем визначено вичерпний перелік підстав коли проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягає погодженню, проте на момент його подання та затвердження були відсутні підстави для його непогодження. Статтею 79-1 Земельного кодексу України є передбачені вимоги щодо формування земельних ділянок, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, з урахуванням пункту 107 Постанови Кабінет Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру . Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась до відповідача із виготовленим проектом раніше ніж позивач - і відповідач надав кадастровий номер земельній ділянці на яку вона претендувала. Та обставина що позивач претендував до того на певну частину цієї земельної ділянки - не має тут правового значення, адже його звернення до відповідача за присвоєнням такого кадастрового номеру було пізніше ніж звернення ОСОБА_1

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України -невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03.08.2018 року скасувати, а у задоволені вимог за позовом відмовити через їх необгрунтованість.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області задовольнити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 03 серпня 2018 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні вимог за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, ОСОБА_1 про оскарження та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та скасування державної реєстрації права власності.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді