Рішення

від 18.02.2019 по справі 826/13141/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/13141/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Ават

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Ават (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про перерахування переплати з екологічного податку на рахунок плати податку за землю в розмірі 21 026,40 грн. та перерахування переплати з земельного податку на рахунок орендної плати за землю в розмірі 47 869,57 грн.;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перерахувати переплату позивача з екологічного податку з р/р 33114364700003 на рахунок плати податку за землю р/р 33214811700003 в розмірі 21 026,40 грн. та перерахувати переплату з земельного податку на р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у Приватного підприємства Ават обліковується переплата з земельного податку у розмірі 47 869,57 грн. та з екологічного податку у розмірі 21 026,40 грн., що не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим позивач звернувся до податкового органу з заявами у порядку, визначеному Податковим кодексом України, про перерахування сум переплати в рахунок оплати податку на землю та орендної плати за землю. У відповідь на звернення позивача, контролюючий орган повідомив про необхідність проведення контрольно-перевірочних заходів. Однак, як вказує представник позивача, положення статті 43 Податкового кодексу України не передбачають жодних перевірок у випадку звернення із заявою про повернення надміру сплачених коштів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов стверджує, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано висновок №3015-07 від 05 грудня 2017 року на суму 21 026,40 грн. та передано до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, що підтверджується копією відповідного висновку та копією інтегрованої картки платника Приватного підприємства Ават по рахунку екологічний податок (код платежу 19010300) за 2017 рік.

Додатково представник контролюючого органу повідомив, що переплата по земельному податку з юридичних осіб у сумі 47 869,57 грн. виникла у зв'язку з тим, що платником - Приватним підприємством Ават в податковій декларації по земельному податку з юридичних осіб за 2017 рік задекларовано зменшення податкового зобов'язання на суму 27 820,17 грн. Відтак, сума, що арифметично обліковується в ІКП як переплата внаслідок подання уточнюючих декларацій на зменшення сум грошового зобов'язання, може набути статусу надміру сплачених грошових зобов'язань лише після здійснення контрольно-перевірочних заходів та відповідного підтвердження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Приватне підприємство Ават 25 жовтня 2017 року звернулося до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом №1 про перерахування наявної переплати з екологічного податку з р/р 33114364700003 на рахунок плати податку на землю р/р 33214811700003 в розмірі 21 026,40 грн. за земельну ділянку, розташовану в місті Києві, проспект Григоренка, 7.

В подальшому, Приватне підприємство Ават звернулося до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом №2 від 26 грудня 2017 року щодо перерахування переплати з земельного податку з р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн. за земельну ділянку, розташовану в місті Києві, проспект Григоренка, 7.

За результатами розгляду листа позивача від 26 грудня 2017 року №2 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 22 січня 2018 року №2576/10/26-15-17-09-18 повідомило Приватне підприємство Ават про те, що згідно інформаційних ресурсів Державної фіскальної служби України в інтегрованій картці платника податку Приватного підприємства Ават станом на 18 січня 2018 року обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 47 869,57 грн. Зазначена переплата виникла у зв'язку з тим, що платником в податковій декларації по земельному податку з юридичних осіб за 2017 рік задекларовано зменшення податкового зобов'язання в сумі 27 820,17 грн. Документальна перевірка щодо повноти декларування та своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб за період виникнення переплати відсутня. Отже, перерахування помилково та/або надміру сплаченої суми, що виникла внаслідок зменшення задекларованих зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб, можливе лише після проведення документальної перевірки.

Позивач, вважаючи бездіяльність податкового органу щодо не підготування висновку протиправною, звернувся до суду з даною позовною заявою, при вирішенні якої суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (стаття 1 Податкового кодексу України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Права платника податків визначені статтею 17 Податкового кодексу України.

У відповідності з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно пункту 43.4 цієї статті платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

В свою чергу, відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З огляду на лист податкового органу №2576/10/26-15-17-09-18 від 22 січня 2018 року останнім не заперечувалась наявність переплати у Приватного підприємства Ават на суму 47 869,57 грн. Більш того, не наведено жодних аргументів та доказів щодо наявності податкового боргу у Приватного підприємства Ават . Відповідно, з часу одержання заяви позивача від 26 грудня 2017 року у контролюючого органу виник обов'язок до вчинення дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України.

При цьому, у вищенаведеному листі №2576/10/26-15-17-09-18 від 22 січня 2018 року, так і у своєму відзиві на позов відповідач вказував на необхідність проведення контрольно-перевірочних заходів, перш ніж вчиняти дії щодо повернення надміру сплачених коштів за результатами розгляду листа №2 від 26 грудня 2017 року.

Суд зазначає, що види перевірок наведені у статті 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1 цієї статті контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу витягнутої руки .

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З наведеного вбачається, що перевірки з питань подання платниками податків заяв на повернення надміру сплачених коштів не передбачені у статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Рисовський проти України ... Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер'їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119)... .

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України Про судовий збір та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 розроблено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України №787 від 09 вересня 2013 року зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (далі по тексту - Порядок №787).

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (пункт 2 Порядку №787).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи) (пункт 3 Порядку №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 листопада 2017 року, на виконання вимог вказаного Порядку №1146, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві передано для погодження до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві лист Приватного підприємства Ават від 25 жовтня 2017 року №1.

В подальшому, 06 грудня 2017 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовано висновок №3015-07 на суму 21 026,40 грн. та передано до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Факт перерахування сплачених коштів з екологічного податку (код платежу 19010300) на рахунок плати за землю (код платежу 18010500) на загальну суму 21 026,40 грн. підтверджується відомостями облікової картки платника податку (13 грудня 2017 року в розмірі 7 615,00 грн., 14 грудня 2017 року в розмірі 7 500,00 грн, 15 грудня 2017 року в розмірі 5 911,40 грн.).

Аналіз наведеного свідчить, що заява позивача від 25 жовтня 2017 року №1 є виконаною шляхом перерахування переплати з екологічного податку на рахунок плати податку за землю в розмірі 21 026,40 грн., а відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині адміністративного позову відсутні.

Водночас, фактичні обставини справи підтверджують, що відповідач з часу звернення позивача з заявою від 26 грудня 2017 року про повернення надміру сплачених коштів проявив протиправну бездіяльність і не вчинив алгоритм дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком №787, у зв'язку з чим доводи позивача щодо наявної протиправної бездіяльності в частині невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про перерахування переплати з земельного податку на рахунок орендної плати за землю в розмірі 47 869,57 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимог щодо зобов'язання відповідача перерахувати переплату з земельного податку з р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до норм чинного законодавства визначена послідовність дій, в т.ч. і податкового органу щодо повернення платнику податків помилково сплачених коштів, а саме:

- подання платником заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми;

- підготовка контролюючим органом висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету;

- подання висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- повернення органом, що здійснює казначейське обслуговування помилково та/або надміру сплачених грошових коштів протягом п'яти робочих днів.

Тобто, перерахування грошових коштів виконує орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на підставі висновку контролюючого органу, складеного за результатами розгляду заяви платника податку.

Частиною 1 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведені вище фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині шляхом зобов'язання відповідача підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету на підставі заяви позивача від 26 грудня 2017 року №2 та подати висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Приватного підприємства Ават задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про перерахування переплати з земельного податку на рахунок орендної плати за землю в розмірі 47 869, 57 грн на підставі заяви Приватного підприємства Ават від 26 грудня 2017 року №2.

3.Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вчинити дій щодо підготовки висновку про перерахування переплати Приватного підприємства Ават з земельного податку з р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн та подання його до виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України.

4.В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5.Стягнути на користь Приватного підприємства Ават (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 6, офіс 7, код ЄДРПОУ 25197765) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

6. Повернути Приватному підприємства Ават (01001, місто Київ, вулиця Городецького, 6, офіс 7, код ЄДРПОУ 25197765) через відповідний орган Державної казначейської служби України надмірно сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні), який сплачений платіжним дорученням від 14 грудня 2018 року №126 на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів - УК у Печерському р-ні м.Києва; Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897; Рахунок отримувача - 34310206084021; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача - 899998; Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко