Постанова

від 21.05.2019 по справі 826/13141/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13141/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Ганечко О.М.,

Аліменка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Ават до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року позивач, Приватне підприємство Ават , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про перерахування переплати з екологічного податку на рахунок плати податку за землю в розмірі 21 026,40 грн. та перерахування переплати з земельного податку на рахунок орендної плати за землю в розмірі 47 869,57 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві перерахувати переплату позивача з екологічного податку з р/р 33114364700003 на рахунок плати податку за землю р/р 33214811700003 в розмірі 21 026,40 грн. та перерахувати переплату з земельного податку на р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо невиконання вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, а саме, не підготування висновку про перерахування переплати з земельного податку на рахунок орендної плати за землю в розмірі 47 869, 57 грн на підставі заяви Приватного підприємства Ават від 26 грудня 2017 року №2.

- зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві вчинити дії щодо підготовки висновку про перерахування переплати Приватного підприємства Ават з земельного податку з р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн та подання його до виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі представника апелянта.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Ават 25 жовтня 2017 року звернулося до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом №1 про перерахування наявної переплати з екологічного податку з р/р 33114364700003 на рахунок плати податку на землю р/р 33214811700003 в розмірі 21 026,40 грн. за земельну ділянку, розташовану в місті Києві, проспект Григоренка, 7 (а.с. 16).

В подальшому, Приватне підприємство Ават звернулося до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом №2 від 26 грудня 2017 року щодо перерахування переплати з земельного податку з р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн. за земельну ділянку, розташовану в місті Києві, проспект Григоренка, 7 (а.с. 17).

За результатами розгляду вищевказаного листа позивача від 26 грудня 2017 року №2 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві листом від 22 січня 2018 року №2576/10/26-15-17-09-18 повідомило Приватне підприємство Ават про те, що згідно інформаційних ресурсів Державної фіскальної служби України в інтегрованій картці платника податку Приватного підприємства Ават станом на 18 січня 2018 року обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 47 869,57 грн. Зазначена переплата виникла у зв`язку з тим, що платником в податковій декларації по земельному податку з юридичних осіб за 2017 рік задекларовано зменшення податкового зобов`язання в сумі 27 820,17 грн. Документальна перевірка щодо повноти декларування та своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб за період виникнення переплати відсутня. Отже, перерахування помилково та/або надміру сплаченої суми, що виникла внаслідок зменшення задекларованих зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, можливе лише після проведення документальної перевірки.

Позивач, вважаючи бездіяльність податкового органу щодо не підготування висновку протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що проведення перевірок з питань подання платниками податків заяв на повернення надміру сплачених коштів не передбачені у статті 75 Податкового кодексу України, відтак, податковим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності бездіяльності щодо не підготування відповідного висновку про повернення надміру сплачених коштів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

З наведеного правової норми випливає, що у разі дотримання платником податків умов повернення надміру сплачених сум податку, контролюючий орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 815/2058/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 810/2367/16.

З нормами статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються положення Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 09 вересня 2013 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 .

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство Ават звернулося до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з листом №2 від 26 грудня 2017 року щодо перерахування переплати з земельного податку з р/р 33214811700003 на рахунок орендної плати за землю р/р 33213812700003 в розмірі 47 869,57 грн. за земельну ділянку, розташовану в місті Києві, проспект Григоренка, 7 (а.с. 17).

За результатами розгляду вищевказаного листа позивача, 22 січня 2018 року листом №2576/10/26-15-17-09-18 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві повідомило Приватне підприємство Ават про те, що згідно інформаційних ресурсів Державної фіскальної служби України в інтегрованій картці платника податку Приватного підприємства Ават станом на 18 січня 2018 року обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 47 869,57 грн. Зазначена переплата виникла у зв`язку з тим, що платником в податковій декларації по земельному податку з юридичних осіб за 2017 рік задекларовано зменшення податкового зобов`язання в сумі 27 820,17 грн. Документальна перевірка щодо повноти декларування та своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб за період виникнення переплати відсутня. Отже, перерахування помилково та/або надміру сплаченої суми, що виникла внаслідок зменшення задекларованих зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб, можливе лише після проведення документальної перевірки.

Колегія суддів наголошує, що статтею 43 Податкового кодексу України, якою врегульовані умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, не передбачено проведення документальної перевірки, на необхідність якої посилається відповідач.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірки з питань подання платниками податків заяв на повернення надміру сплачених коштів також не передбачені статтею 75 Податкового кодексу України, нормами якої визначено види перевірок.

Отже, з огляду на лист податкового органу №2576/10/26-15-17-09-18 від 22 січня 2018 року, останнім не заперечувалась наявність переплати у Приватного підприємства Ават на суму 47 869,57 грн. Більш того, в матеріалах справи відсутні, а апелянтом не надано доказів щодо наявності податкового боргу у Приватного підприємства Ават .

Відповідно, з часу одержання заяви позивача від 26 грудня 2017 року у контролюючого органу виник обов`язок до вчинення дій, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу у вищенаведеному листі №2576/10/26-15-17-09-18 від 22 січня 2018 року та в апеляційній скарзі на необхідність проведення контрольно-перевірочних заходів, перш ніж вчиняти дії щодо повернення надміру сплачених коштів за результатами розгляду листа №2 від 26 грудня 2017 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як вже було зазначено вище, вчинення таких заходів не передбачено чинним законодавством.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм Податкового кодексу України, факту надмірної сплати позивачем податку, що підтверджується відповідачем, а також звернення позивача до податкового органу з відповідною заявою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач з часу звернення позивача з заявою від 26 грудня 2017 року про повернення надміру сплачених коштів вчинив протиправну бездіяльність і не реалізував алгоритм дій, передбачений статтею 43 Податкового кодексу України та Порядком №787.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.

За приписами частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Рисовський проти України підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також, Європейський Суд з прав людини у справі Лелас проти Хорватії зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства Ават до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Повний текст виготовлено 21.05.2019.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді О.М. Ганечко,

В.О. Аліменко