Рішення

від 18.02.2019 по справі 826/14102/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/14102/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради,

Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Рогової Олени Анатоліївни

Товариство з обмеженою відповідальністю Форт Вест

про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі по тексту - відповідач-1), державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Рогової Олени Анатоліївни (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить зобов'язати відповідачів - державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Рогову Олену Анатоліївну та Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ідентифікаційний код 41210422, припинити обробку та поширення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань персональних даних ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, - даних про адресу її місця проживання: АДРЕСА_1, у відомостях про адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест , ідентифікаційний код 39281393.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 як одноосібний власник квартири АДРЕСА_1, не надавала згоди на використання вказаної адреси як адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест , а також не укладала з останнім договорів оренди.

На думку представника позивача, у межах спірних правовідносин, відповідачами без згоди позивача зібрано та використовується, поширюється належні позивачу персональні дані - адресу місця проживання, що є порушенням вимог статті 32 Конституції України.

При цьому, представник позивача стверджує, що відповідач-1 добровільно відмовився усунути порушення прав позивача, що і зумовило необхідність звернення позивача до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Форт Вест .

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на адміністративний позов представник Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зазначив, що державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою О.А. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест (код ЄДРПОУ 39281393) на підставі комплекту документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі згідно статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань , а саме - проведено зміну місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест у відповідності до вимог статей 6 та 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань . Крім того, комплект документів було перевірено на наявність підстав для зупинення розгляду документів та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації, та таких підстав державним реєстратором не виявлено.

При цьому, під час проведення реєстраційних дій згідно Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань державний реєстратор не має прав та повноважень на проведення перевірки достовірності фактичного перебування за адресою, зазначеною у заяві про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, саме засновники (учасники) юридичної особи за внесення до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої станом на 23 травня 2018 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

При цьому, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 23 травня 2018 року, квартира АДРЕСА_1 значиться як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест .

05 червня 2018 року позивач звернулася до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради листом №6572 щодо з'ясування підстав внесення недостовірних відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та надання інформації про обставини внесення недостовірних відомостей щодо місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест .

За результатами розгляду вказаного звернення, Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради листом від 19 червня 2018 року №7019 повідомив, що державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою О.А. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест (код ЄДРПОУ 39281393) на підставі комплекту документів, що подаються заявником для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі згідно статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань , а саме - проведено зміну місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест у відповідності до вимог статей 6 та 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань . При цьому, комплект документів було перевірено на наявність підстав для зупинення розгляду документів та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації, та таких підстав державним реєстратором не виявлено.

Додатково повідомлено, що під час проведення реєстраційних дій згідно Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань державний реєстратор не має прав та повноважень на проведення перевірки достовірності фактичного перебування за адресою, зазначеною у заяві про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також зазначено, що відповідно до статей 4, 35 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань державна реєстрація має заявницький характер. Засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність установчих документів законодавству. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації щодо місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест за адресою, за якою за позивачем зареєстровано право власності на квартиру, зумовила звернення останньої до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд зазначає, що адміністративний позов заявлено з підстав порушення відповідачем вимог статті 32 Конституції України та Закону України Про захист персональних даних .

Частинами 1, 2 статті 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно частин 1, 2 статті 11 Закону України Про інформацію від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ) інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України Про інформацію та статті 12 Закону України Про прокуратуру (справа К.Г.Устименка) від 30 жовтня 1997 року № v005p710-97, частину четверту статті 23 Закону України Про інформацію (2657-12) треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року справа №1-9/2012, № 2-рп/2012 в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Аналіз наведених норм законодавства та рішень щодо їх тлумачення свідчить, що забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації саме про особу без її попередньої згоди.

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії реєстраційної справи №1_522_030227_47 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест змінено на підставі вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань від 15 березня 2003 року №755-IV (далі - Закон України від 15 березня 2003 року №755-IV, в редакції станом на момент внесення відомостей про місцезнаходження товариства) відповідно до поданої таким Товариством з обмеженою відповідальністю Форт Вест заяви від 28 грудня 2015 року, зокрема і щодо зміни місцезнаходження юридичної особи.

В матеріалах реєстраційної справи міститься протокол №6 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест від 25 грудня 2015 року, відповідно до пункту 4 якого вирішено визначити нове місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1.

Згідно частини 3 статті 8 Закону України від 15 березня 2003 року №755-IV відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

В даному випадку суд приходить до висновку, що необхідним є з'ясування правомірності підстави зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест на АДРЕСА_1.

Водночас, у суду відсутні докази оскарження вказаного протоколу №6 від 25 грудня 2015 року або ж скасування його в судовому порядку.

Також, в межах даного спору рішення державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Рогової Олени Анатоліївни від 28 грудня 2015 року не оскаржується, що унеможливлює надання судом правової оцінки такого рішення на предмет правомірності його прийняття.

При цьому, відповідно до вимог частини 1 статті 22 Закону України від 15 березня 2003 року №755-IV інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, зміну місцезнаходження юридичної особи , зміну найменування юридичної особи, прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ, прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи, про втрати оригіналів установчих документів, про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) та її голову або призначення ліквідатора, постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про зменшення статутного (складеного капіталу юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди, про прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця, опікуна, піклувальника чи управителя майна фізичної особи - підприємця, дату їх призначення, про постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи або фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі у формі відкритих даних відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України від 15 березня 2003 року №755-IV підставою для оприлюднення повідомлень є внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Тобто, позивач безпідставно стверджує, що наявність у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей стосовно того, що квартира АДРЕСА_1 значиться як місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест є порушенням порядку обробки та поширення персональних даних відносно неї, адже інформація про таке місцезнаходження у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікує виключно в даному випадку саме Товариство з обмеженою відповідальністю Форт Вест .

При цьому, як уже зазначалось вище, необхідним є з'ясування правомірності зміни місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест на АДРЕСА_1 відповідно до протоколу №6 загальних зборів від 25 грудня 2015 року.

На думку суду, позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, адже безпосередньо виключення з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Форт Вест на АДРЕСА_1 зумовить відновлення порушеного права ОСОБА_1.

Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене статею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, а відтак в позові слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко