Рішення

від 18.02.2019 по справі 826/185/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2019 року справа №826/185/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Святошинському районі) до 1. Товариства з обмеженою відповідальності "Баден Сервіс" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "Баден Сервіс") 2. Товариства з обмеженою відповідальності "ПБГ Євротранс" (далі по тексту - відповідач 1, ТОВ "ПБГ Євротранс") провизнання недійсним договору від 01 липня 2015 року №01/07/15, укладеного між відповідачами В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання недійсним договору від 01 липня 2015 року №01/07/15, укладеного між відповідачами, виходячи із того, що податкові накладні від 02 липня 2015 року №7, від 08 липня 2015 року №9, виписані ТОВ "Баден Сервіс" на адресу ТОВ "ПБГ Євротранс", на загальну суму 145 764,00 грн., в період коли директором ТОВ "Баден Сервіс" ОСОБА_1, який згідно з вироком Києво-Святошинського суду Київської області по кримінальній справі №369/7794/16-к не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, а, реєструючи ТОВ "Баден Сервіс", діяв з корисливих мотивів.

При цьому позивач посилається на загальні норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/185/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачі письмових заперечень проти адміністративного позову або письмових пояснень до суду не надали.

В судове засідання 13 листопада 2017 року представники сторін не прибули, у зв'язку із чим, на підставі частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як зазначає позивач, ТОВ "Баден Сервіс" виписало на адресу ТОВ "ПБГ Євротранс" податкову накладну від 02 липня 2015 року №7 на поставку послуг автобензонасосу на суму 81 444,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 13 574,00 грн., та податкову накладну від 08 липня 2015 року №9 на поставку послуг міксерів на суму 64 320,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 10 720,00 грн.

Як видно із наявних у справі роздрукованих податкових накладних, підставою для їх видання вказано договір про надання послуг від 01 липня 2015 року №01/07/15.

Однак, копії самого договору про надання послуг від 01 липня 2015 року №01/07/15, укладеного між ТОВ "Баден Сервіс" та ТОВ "ПБГ Євротранс", позивачем до суду не надано.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частин першої-третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивач не навів конкретної правової підстави для визнання недійсним договору про надання послуг від 01 липня 2015 року №01/07/15, укладеного між ТОВ "Баден Сервіс" та ТОВ "ПБГ Євротранс", та не вказав у позовній заяві про його невідповідність договору хоча б одній із ознак, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, обмежившись лише посиланнями на статті 203, 215 та 228 цього Кодексу.

Позивач також не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд враховує, що у справі міститься належним чином засвідчена копія вироку Києво-Святошинського суду Київської області від 14 вересня 2016 року у кримінальній справі №369/7794/16-к, який набув чинності, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 1 Кримінального кодексу України, яким серед іншого затверджено угоду від 19 серпня 2016 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим; визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 1 Кримінального кодексу України.

У вказаному вироку зокрема встановлено: "ОСОБА_2 достовірно усвідомлював, що фактично виконувати обов'язки директора ТОВ "Баден Сервіс" (код ЄДРПОУ 39653841) наміру не мав та у подальшому їх не виконуватиме, оскільки не має навиків, досвіду для їх виконання та бажання займатись підприємницькою діяльністю, статутний капітал вказаного товариства у розмірі 5 000 грн. не формуватиме, правами засновника та службової особи підприємства не користуватиметься, фінансово-господарською та поточною діяльністю товариства не займатиметься.

Під час підписання зазначених документів ОСОБА_1 достовірно розумів, що вносить завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ "Баден Сервіс" (код ЄДРПОУ 39653841) та діючи з корисливих мотивів, що полягали в отриманні грошової винагороди у розмірі 1 300 грн., вчинив такі дії.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував спільний з невстановленою особою злочинний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей шляхом їх підписання.

В подальшому, 23.02.2015, на підставі вищевказаних офіційних документів, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації новоствореної юридичної особи, засвідчених підписом ОСОБА_1 як засновника ТОВ "Баден Сервіс", невстановлені досудовим слідством особи, діючи на підставі довіреності виданої ОСОБА_1, подали їх до реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, де державним реєстратором 23.02.2015 здійснено державну реєстрацію ТОВ "Баден Сервіс", про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис №13391020000010841.

За вищевикладених обставин, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом підписання вніс завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ "Баден Сервіс"…".

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ в контексті спору, суд керується приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1

Крім того, у згаданому вироку не встановлено, що ТОВ "Баден Сервіс" не мало взаємовідносин з ТОВ "ПБГ Євротранс", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Баден Сервіс" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Таким чином, один лише вирок Києво-Святошинського суду Київської області від 14 вересня 2016 року у кримінальній справі №369/7794/16-к не є свідченням недійсності договору про надання послуг від 01 липня 2015 року №01/07/15, укладеного між ТОВ "Баден Сервіс" та ТОВ "ПБГ Євротранс".

Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у новій редакції) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд також зауважує, що з огляду на ненадання позивачем належним чином засвідченої копії спірного договору, факт його укладання та виконання між відповідачами ставиться під сумнів; позивач також не надав доказів фактичного виконання спірного договору, а саме первинних документів щодо надання послуг автобензонасосу та послуг міксерів, платіжних документів та доказів того, що вказані операції відображались сторонами договору у бухгалтерському та податковому обліку.

Надані позивачем роздруковані податкові накладні не вважаються належними та допустимими доказами, оскільки не засвідчені належним чином, а у справі відсутні докази, які б вказували, що ДПІ у Святошинському районі здобула їх у межах здійснення своїх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДПІ у Святошинському районі задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб'єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені адміністративного позову Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 9; ідентифікаційний код 39513550);

Товариство з обмеженою відповідальності "Баден Сервіс" (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 4; ідентифікаційний код 39653841);

Товариство з обмеженою відповідальності "ПБГ Євротранс" (03164, м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 30-А; ідентифікаційний код 39397679).

Суддя В.А. Кузьменко