Рішення

від 19.02.2019 по справі 826/8410/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/8410/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі судових засідань Ксендзов А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НК-Електро

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участі представників сторін:

від позивача: Ковригіна В.Є.,

від відповідача: Перепелюк О.В.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 лютого 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НК-Електро (далі-позивач/ТОВ НК-Електро ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 18.05.2018 року №2452615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 червня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2018 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києві від 11 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 27.04.2018 р. № 94/26-15-14-07-02-10/40172451 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток. Також зазначає про те, що відповідно до вироків Печерського районного суду м. Києва директорів контрагентів позивача визнано винними у вчинені злочинів передбачених ч.5 ст. 27 та ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НК-Електро з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Апекстрейд ЛТД (код 40139962) за період вересень 2016 року та ТОВ Дронт (код 40639920) за період грудень 2016 року.

Перевіркою було встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 86532,00 грн., а саме:

за вересень 2016 року на суму 48792,0 гривень;

за грудень 2016 року на суму 37740,0 гривень.

За результатами перевірки складено акт від 27.04.2018 р. № 97/26-15-14-07-02-10/40172451 та винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 18.05.2018 року №2452615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108 165 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 85 532, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21 633, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було подано до контролюючого органу заперечення на акт перевірки від 27.04.2018 р. № 97/26-15-14-07-02-10/40172451. За результатами розгляду вказаних заперечень результати перевірки та висновки акту було залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ НК-Електро (покупець) та ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД (продавець) було укладено договір №3108 від 31.08.2016 року, відповідно до якого предметом договору є поставка продавцем і передача у власність покупцеві матеріальних цінностей, визначених специфікаціями та /або рахунками-фактурами, які є невід'ємними частинами договору, на умовах відстрочки сплати коштів за продукцію.

12.03.2016 року між ТОВ НК-Електро (покупець) та ТОВ ДРОНТ (продавець) було укладено договір №1212, відповідно до якого предметом договору є поставка продавцем і передача у власність покупцеві матеріальних цінностей, визначених специфікаціями та /або рахунками-фактурами, які є невід'ємними частинами договору, на умовах відстрочки сплати коштів за продукцію.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД та ТОВ ДРОНТ .

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій в період за вересень 2016 року між позивачем та ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД , та в період за грудень 2016 року між позивачем та ТОВ ДРОНТ щодо придбання товару- відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Судом також встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД та ТОВ ДРОНТ не мали реального характеру з огляду на неможливість їх виконання контрагентами з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів.

Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 громадянина ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_5 у липні-серпні 2016 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва створення Товариства з обмеженою відповідальністю АПЕКСТРЕЙД ЛТД з метою прикриття незаконної діяльності.

Допитаний в якості свідка по кримінальному провадженні директор контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю АПЕКСТРЕЙД ЛТД ОСОБА_5 зазначив, що приблизно в кінці липня 2016 погодився на перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю АПЕКСТРЕЙД ЛТД на себе за грошову винагороду, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, підприємство в органах державної влади не реєстрував, фінансово-господарської діяльності не здійснював та не уповноважував на це третіх осіб.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2017 громадянку ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_6 у грудні 2016 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва створення Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОНТ з метою прикриття незаконної діяльності

Допитана в якості свідка по кримінальному провадженні директор контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОНТ ОСОБА_6 зазначила, що приблизно у грудні 2016 погодилася на перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОНТ на себе за грошову винагороду, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мала, підприємство в органах державної влади не реєструвала, фінансово-господарської діяльності не здійснювала та не уповноважувала на це третіх осіб.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Також, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 справа № 2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Суд також звертає увагу на той факт, що всі первинні документи надані позивачем на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій підписані від імені осіб, які вироком суду визнані винними у вчиненні злочину передбаченою частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Отже, суд доходить до висновку, що подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими державною податковою інспекцією фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю НК-Електро .

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2,3, 6, 73-77, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю НК-Електро (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 99, ЄДРПОУ 40172451) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текс рішення складено та підписано 21.02.2019 р.