Рішення
від 26.02.2019 по справі 826/3627/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2019 року № 826/3627/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., при секретарі Ксендзові А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 р. №0060981406 та № 0061001406 За участю представників:

Від позивача: Зламан М.І.

Від відповідача: Диба Ю.Д.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ресіліент звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 р. №0060981406 в частині та № 0061001406.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.04.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.11.2018 р. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 27.10.2017 р. № 1285/26-15-14-06-02/39534277 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір відємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ресіліент (код ЄДРПОУ 39534277) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.12.2014 р. по 30.06.2017 р., валютного за період з 03.12.2014 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 03.12.2014 р. по 30.06.2017 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

-п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 16 699 627,00 грн.;

-п. п. 44.1, 44.2, 44.3, 44.5 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 196 557,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2017 р. № 1285/26-15-14-06-02/39534277 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 24.11.2017 р. № 0061001406, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 196 557,00 грн.;

від 24.11.2017 р. №0060981406, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 16 699 627,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 05.02.2018 р. № 3971/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.11.2017 р. № 0061001406 та від 24.11.2017 р. №0060981406 в частині суми 942 264,00, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З акта перевірки вбачається, що за перевіряємий період позивачем здійснювалось перерахування коштів за призначенням платежу Бензин А-95 на загальну суму 942 264,00 грн., у т.ч. за 2016 рік - 589 802,00 грн., за І квартал 2017 року - 89 990,00 грн., за ІІ квартал 2017 року - 352 462,00 грн.

Так, згідно з реєстром ЕРПН постачальником палива ТОВ Ресіліент є ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ ; номенклатура товару Дизильне паливо , однак, згідно з даними рахунку 92, витрати понесені на оплату дизельного палива становлять 9 226,18 грн., а бензину - 933 037,82 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахункам 631, 203 та аналізу 92 рахунку ТОВ Ресіліент віднесено до складу адміністративних витрат - витрати на оплату палива на загальну суму 942 264,00 грн.

У зв'язку із викладеним, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем витрат на суму 942 264,00 грн., що призвело до завищення податкового кредиту на 196 557,00 грн.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України/

Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України. об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності віднесення ТОВ Ресіліент до складу адміністративних витрат, витрати з оплати палива на загальну суму 942 264,00 грн., останнім надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, які належать позивачу, накази про використання паливо мастильних матеріалів, наказ про затвердження штатного розпису та штатний розпис, шляхові листи за червень 2017 року та наказ про встановлення роз'їзного характеру роботи та інші первинні документи.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності позивача є діяльність холдингових компаній.

Разом з цим вказані документи не підтверджують зв'язку придбання паливно-мастильних матеріалів бензину з господарською діяльністю позивача.

Необґрунтованими є посилання позивача на протиправне неврахування податковим органом шляхових листів, як факт підтвердження відповідності включення до складу адміністративних витрат, витрати з оплати палива, оскільки подорожні листи не можуть слугувати документальним підтвердженням використання придбаного бензину в господарськиій діяльності, оскільки вони не містять інформації щодо призначення поїздок.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували б правомірність віднесення до витрат та податкового кредиту операції з придбання бензину позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про правомірність висновків контролюючого органу про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а відтак підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про не обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, код ЄДРПОУ 39534277) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П.Васильченко

Повний текст рішення складений та підписаний 26.02.2019 року

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення26.02.2019
Оприлюднено28.02.2019
Номер документу80104738
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/3627/18

Постанова від 29.09.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 28.09.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 06.09.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Постанова від 25.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Постанова від 25.07.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 03.06.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мельничук Володимир Петрович

Ухвала від 04.04.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 04.04.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Рішення від 26.02.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Васильченко І.П.

Ухвала від 15.11.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Васильченко І.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні