Постанова

від 25.07.2019 по справі 826/3627/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3627/18 Головуючий у І інстанції - Васильченко І.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецький І.О., Костюк Л.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 року № 0060981406 в частині зменшенні суми від`ємного значенні об`єкта оподаткування податку на прибуток на загальну суму 942 264,00 грн. у тому числі за 2016 рік у сумі 589 802,00 грн. та 1 півріччя 2017 рік - 352 462,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 року № 0061001406.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки від 27.10.2017 року № 1285/26-15-14-06-02/39534277 щодо порушення Позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що ТОВ Ресіліент для здійснення працівниками підприємства регулярних службових поїздок має ряд власних автомобілів Skoda Rapid Ambition та Mitsubishi Outlander,копії свідоцтв про державну реєстрацію яких було подано разом з позовом. Витрати ТОВ "Ресіліент" з придбання палива, яке використовувалось з метою службових поїздок працівниками підприємства на автомобілях, що є власністю Позивача, які були введені в експлуатацію як основні засоби для використання в господарській діяльності платника податків ТОВ Агрофірма Білоцерківська , ТОВ Агрофірма Матюші , ТОВ Городиловичі , СТОВ Привітівське , ТОВ Ресіліент Білоцерківське , ТОВ Ресіліент Городиловичі , ТОВ Ресіліент Матюші , ТОВ Ресіліент Олійникова Слобода , ТОВ Ресіліент Привитів , ТОВ Ресіліент Сидори , ТОВ Сатурн Агроком , ТОВ Ресіліент Стара Синява , ПП Транс-Агро , пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Ресіліент , тому були правомірно віднесені на адміністративні витрати.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, Відповідач звертає увагу, що згідно з реєстром ЕРПН постачальником палива ТОВ Ресіліент є ПП ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ ; номенклатура товару Дизильне паливо , однак, згідно з даними рахунку 92, витрати понесені на оплату дизельного палива становлять 9 226,18 грн., а бензину - 933 037,82 грн. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахункам 631, 203 та аналізу 92 рахунку ТОВ Ресіліент віднесено до складу адміністративних витрат - витрати на оплату палива на загальну суму 942 264,00 грн. У зв`язку із викладеним, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Позивачем витрат на суму 942 264,00 гри., що призвело до завищення податкового кредиту на 196 557,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ресіліент (код ЄДРПОУ 39534277) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 03.12.2014 року по 30.06.2017 року, валютного за період з 03.12.2014 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 03.12.2014 року по 30.06.2017 року.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем:

- п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 16 699 627,00 грн.;

- п.п. 44.1, 44.2, 44.3, 44.5 ст. 44,п. 198.1 ст. 198, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 196 557,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2017 року № 1285/26-15-14-06-02/39534277 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 24.11.2017 року № 0061001406, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 196 557,00 грн.;

- від 24.11.2017 року № 0060981406, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 16 699 627,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 05.02.2018 року № 3971/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.11.2017 року № 0061001406 та від 24.11.2017 року № 0060981406 в частині суми 942 264,00 грн., Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження правомірності віднесення ТОВ Ресіліент до складу адміністративних витрат, витрати з оплати палива на загальну суму 942 264,00 грн., останнім надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, які належать Позивачу, накази про використання паливо мастильних матеріалів, наказ про затвердження штатного розпису та штатний розпис, шляхові листи за червень 2017 року та наказ про встановлення роз`їзного характеру роботи та інші первинні документи. Разом з цим вказані документи не підтверджують зв`язку придбання паливно-мастильних матеріалів бензину з господарською діяльністю Позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК УКраїни), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК УКраїни об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 ПК України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження правомірності віднесення ТОВ Ресіліент до складу адміністративних витрат, витрати з оплати палива на загальну суму 942 264,00 грн., надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів на автомобілі, які належать Позивачу, накази про використання паливо мастильних матеріалів, наказ про затвердження штатного розпису та штатний розпис, шляхові листи за червень 2017 року та наказ про встановлення роз`їзного характеру роботи та інші первинні документи.

Основним видом економічної діяльності ТОВ Ресіліент є діяльність холдингових компаній.

Проте, вказані документи не підтверджують зв`язку придбання паливно-мастильних матеріалів бензину з господарською діяльністю Позивача.

Надаючи правову оцінку доводам Позивача стосовно належного документального підтвердження використання придбаного бензину в підприємницькій діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Подорожні листи не можуть слугувати документальним підтвердженням використання придбаного бензину в підприємницькій діяльності, оскільки вони не містять інформації щодо призначення поїздок та адрес маршрутів руху.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що подорожній лист, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання паливно-мастильних матеріалів. Позивачем не надано обґрунтування визначених норм використання бензину.

Будь-яких інших документів, які б підтверджували б правомірність віднесення витрат та податкового кредиту операції з придбання бензину Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано.

За приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При цьому, на підтвердження правомірності віднесення ТОВ Ресіліент до складу адміністративних витрат, витрати з оплати палива Позивачем до апеляційної скарги надано: план розвитку бізнесу до 2012 року, наказ від 26.01.2016 року про встановлення роз`їзного характеру роботи, накази від 26.01.2016 року, 04.02.2016 року, 30.06.2016 року, 28.03.2017 року про введення в експлуатацію основного засобу, копія договору купівлі-продажу № 20170626-2 від 26.06.2017 року, договір купівлі-продажу № 20170626-1 від 26.06.2017 року, видаткові накладні, платіжні доручення, договір поставки № СУР08994 від 24.01.2018 року, акти приймання-передавання зерна, договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток від 21.01.2016 року, витяг з реєстру платників ПДВ, накладні на відпуск товарів, акти на списання товарів, податкові декларації з ПДВ, податкові накладні.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані документи не спростовують правомірності висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, з огляду на таке.

Так, частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини 3 статті 73 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частино 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 4 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи положення наведених норм, колегія суддів вважає, що Позивачем не виконаний свій обов`язок щодо надання вказаних доказів ані під час перевірки, ані під час адміністративного оскарження, ані під час розгляду судом першої інстанції.

Також, вищезазначені документи не були предметом дослідження в суді першої інтанції, тому колегія суддів не приймає їх до уваги в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання.

Крім того, Позивачем не надано також доказів подання вказаних документів після завершення перевірки в рамках подання заперечень на акт перевірки, що передбачено положеннями п. 44.7. ПК України.

Також, слід зазначити, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6. ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового зобов`язання у відповідний податковий період.

Наведене спростовує доводи Позивача щодо правомірного віднесення витрат з оплати палива до складу адміністративних витрат.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо питання про розподілу судових витрат, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" витрат, які пов`язані з розглядом справи (судовий збір, правнича допомога), колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ту обставину, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" підлягає залишенню без змін, то судові витрати не підлягають стягненню.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресіліент" залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Л.О. Костюк

Повний текст складено 30.07.2019 року.