Постанова

від 26.02.2019 по справі 805/5130/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року справа №805/5130/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г.,

за участю секретаря судового засідання Святодух О.Б.,

представника позивача Андрєєва П.С.,

представника відповідача Єгорова О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №805/5130/18-а (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 березня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018 року:

№ 0001804710 форма Р про збільшення грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 172940 грн,

№000180470 форма В4 про зменшення розміру відємного значення податку на додану варість на загальну суму 17627 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту є необґрунтованим, оскільки позивачем сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та первинних документах бухгалтерського обліку.

Акт перевірки містить висновки про порушення вимог податкового законодавства виключно контрагентом позивача, тоді як недотримання вимог податкового законодавства саме позивачем, податковим органом не встановлено.

Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача можливості фактично реалізовувати укладену угоду, не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки платник податків не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів при відсутності власної вини. При цьому посилання на податкову інформацію стосовно контрагента також не доводить наявність порушень з боку позивача.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 30 березня 2018 року №0001804710 форма "Р" на збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 172 940,00 грн. та від 30 березня 2018 року №0001804710 форма "В4" на зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 17 627,00грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне зясування обставин справи, просить скасувати рішення, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. У контрагента позивача відсутні трудові та матеріальні ресурси для виконання умов Договору №250714 на проведення робіт з видобутку гіпсу від 25.07.2014 року. Також у контрагента відсутні належні докази укладення договірних відносин з ТОВ Будівельні Сили на оренду прохідницького комбайну.

2. Суд першої інстанції не врахував податкову інформацію на підтвердження порушень податкового законодавства контрагентом позивача. При цьому, податковим органом при проведенні перевірки та складання довідки від 02.12.2015 року, не була врахована податкова інформація щодо ТОВ ВКФ Горизонт .

3. Суд першої інстанції не врахував висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 року у справі №804/5444/16.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ТДВ Сініат зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (код ЄДРПОУ 00290601), місцезнаходження юридичної особи: 84500, Донецька обл., місто Бахмут, 2-й провулок Ломоносова, будинок 3, перебуває на обліку як платник податків у Запорізького управління Офісу ВПП ДФС.

Основним видом діяльності є виготовлення виробів з гіпсу для будівництва (код КВЕД 23.62), підприємство здійснює діяльність на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 28.11.2006 № 4126.

На підставі наказу Офісу ВПП ДФС від 20.02.2018 № 264 Запорізьким управлінням Офісу ВПП ДФС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТДВ Сініат з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Горизонт-2088 (код ЄДРПОУ 38035050) за період січень-березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2018 № 24/28-10-47-10/00290601 (а.с. 23-42 т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.1, п.198.2 п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 року у розмірі 17 627,00 грн.;

занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, у розмірі 138 352 грн., у т.ч. по періодах січень 2015 року - 47 480,00 грн., лютий 2015 року - 90 872,00 грн.

30.03.2018 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001804710 форма Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму172 940,00, у тому числі за основним платежем 138 352,00 грн. та 34 588,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. (а.с. 18 т.1);

№ 0000954609 форма В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 17 627,00 грн. (а.с. 20 т.1)

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишено без змін, а скарги без задоволення. (а.с. 43-61 т.1).

Зміст акту перевірки свідчить, що податковий орган прийшов до висновку про відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з контрагентом ТОВ ВКФ Горизонт-2088 , тому визначив завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Горизонт-2088 на суму 155 979,20 грн. за період січень-березень 2015 року, у тому числі січень 2015 року - 47 480,00 грн., лютий 2015 - 90 872,00 грн., березень 2015 року 17 627,00 грн. (а.с. 28 т.1).

Щодо взаємовідносин позивача та ТОВ ВКФ Горизонт-2088 встановлено наступне.

25 червня 2014 року між ТДВ Сініат (замовник) та ТОВ ВКФ Горизонт-2088 (код ЄДРПОУ 38035050) укладено договір про проведення робіт по видобутку гіпсу №250714 (а.с. 71-74 т.1).

Предметом вказаного договору є надання підрядником робіт з видобування гіпсу, згідно переліку, передбаченого у п. 1.2 договору.

Замовник приймає та оплачує виконані роботи щомісячно, на умовах, передбачених даним договором, згідно актів виконани робіт.

Приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісяця, шляхом підписання Актів виконаних робіт, разом із Актом підрядник надає податкову накладну (п. 3.1 Договору). Оплата за виконані роботи здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання Актів виконаних робіт. (п.3.2 Договору).

Загальна вартість визначається на підставі Актів виконаних робіт, але не більше 4 000 000,00 грн (п.3.5 Договору). Строк дії до 31.12.2014 (п.6.1 Договору). (а.с. 71-74 т.1)

До вказаного договору складено додаткові угоди № 1 від 25.12.2014, № 1 від 19.01.2015, № 3 від 25.02.2015 (а.с. 78-81 т. 1), якими продовжено строк дії основного договору до 31.03.2015 року.

На виконання умов договору виписані акти здачі та прийняття робіт та податкові накладні:

акт № ОУ-0000003 від 30.12.2014 на загальну суму 450 885,60 грн., утч пдв 75 147,60 грн.,

акт № ОУ-0000001 від 31.01.2015 на загальну суму 284 882,40 грн., утч пдв 47 480,40 грн.,

акт № ОУ-0000001 від 28.02.2014 на загальну суму 545 232,00 грн., утч пдв 90 872,00 грн.,

податкова накладна від 30.12.2014 на загальну суму 450 885,60 грн., утч пдв 75 147,60 грн.,

податкова накладна від 31.01.2015 на загальну суму 284 882,40 грн., утч пдв 47 480,40 грн.,

податкова накладна від 28.02.2015 на загальну суму 545 232,00 грн., утч пдв 90 872,00 грн., (а.с. 121 т. 2).

У березні 2015 року виконання договору підтверджено наступними податковими документами та первинними документами бухгалтерського обліку:

податковою накладною від 20.03.2015 № 1, за номенклатурою видобуток гіпсу, на загальну суму 105 760,80 грн. утч ПДВ 17 626,80 грн.

актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.03.2015 № ОУ-0000003 на загальну суму 88 134,00 грн. (без ПДВ);

сплатою грошових коштів відповідно платіжного доручення від 07.04.2015 № 4260 на суму 105 760,80 грн., на підставі рахунку фактури СФ-0000003 від 20.03.2015;

проектом організації робіт по видобутку гіпсу комбайном КСП-32;

дозволом Держгірпромнагляду України № 0134.13.14 (переоформлений №1431.12.14 від 27.06.2012) строк дії до 27.06.2017;

дозволом Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 0133.13.14 (переоформлений № 1936.12.14 від 17.08.2012) строк дії до 17.08.2017;

дозволом Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області № 0135.13.14 (переоформлений № 3024.12.14 від 14.12.2012) строк дії до 14.12.2017

договором від 31.05.2013 №31/05-2а, укладеним між ТОВ БУДІВЕЛЬНІ СИЛИ (орендодавець) та ТОВ ВКФ Горизонт-2088 (орендар ) про зобов'язання орендодавця передати орендарю у строкове платне користування обладнання зазначене в додатках до цього договору.

додатком № 1 від 31.05.2013 до договору від 31.05.2013 №31/05-2а, де в якості орендованого майна зокрема визначено Комбайн прохідницький КСП-32;

актом від 27.06.2013 передавання-приймання до договору № 31/05-2а від 31.05.2013, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування Комбайн прохідницький КСП-32;

актом комісії у складі працівників ТДВ Сініат ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника підрядної організації ТОВ ВКФ Горизонт 2088 про те, що протягом періоду з 01.03. по 31.03.2015 року видобуто 1 191т. гіпсового щебеню;

звітом про видобуток у гіпсовій шахті ТДВ Сініат за березень 2018 - видобуто гіпсового щебеню - 1 191т.

Судом першої інстанції в судомому засіданні оглянуто оригінали Журналу реєстрації вхідного інструктажу з питань охорони праці на робочому місці та Книгу обліку спуску та виїзду за період березень 2015 року та встановлено документування проведення вхідного інструктажу за березень 2015 року.

Крім цього, в матеріалах справи наявна довідка Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 02.12.2015 № 74/22/0029/0601 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ Сініат з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Горизонт - 2088 за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 28.02.2015. (107 - 128 т. 2).

Підставою для проведення вказаної перевірки зазначено ненадання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 днів з дня отримання запиту, податкової інформації по ТОВ ВКФ Горизонт-2088 (код ЄДРПОУ 38035050) від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 13.08.2015 № 312/22-04/38035050 з причин неможливості проведення перевірки за періоди декларування ПДВ жовтень-грудень 2014р., січень-лютий 2015 р., та у зв'язку із тим, що ТОВ ВКФ Горизонт-2088 перебуває на непідконтрольній уряду України території… . Про що зазначено в наказі Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 11.11.2015 № 160 Про проведення документальної позапланової перевірки ТДВ Сініат відповідно до пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 ПК України.

Як свідчить довідка Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 02.12.2015 перевіркою охоплені взаємовідносини, що склались між позивачем та ТОВ ВКФ Горизонт - 2088 на підставі договору на проведення робіт по видобутку гіпсу від 25.07.2014 № 250714.

У п. 3.1 довідки зазначено, що до перевірки надано відносно ТОВ ВКФ Горизонт-2088 дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме Дозвіл №0134.13.14 (переоформлений № 1431.12 від 27.06.2012) Державна служба гірного нагляду та промислової безпеки України. (а.с. 118, т. 2).

Таким чином, в довідці проаналізовано правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Горизонт-2088 за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 та з 01.01.2015 по 28.02.2015 на підставі договору на проведення робіт по видобутку гіпсу від 25.07.2014 № 250714. При проведенні перевірки взято до уваги інформацію від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 13.08.2015 №312/22-04/38035050, а також з'ясовано наявність дозволів у ТОВ ВКФ Горизонт-2088 на проведення робіт підвищеної небезпеки.

Висновок за результатами перевірки Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області свідчить про підтвердженість взаємовідносин ТДВ Сініат з ТОВ ВКФ Горизонт-2088 у січні 2015 на суму ПДВ - 47 480, 40 грн., та лютому 2015 на суму ПДВ 90 872,00 грн. (а.с. 127 т. 2).

При проведенні перевірки, за результатами якої складено акт від 28.02.2018 № 24/28-10-47-10/0029060, висновок податкового органу обґрунтований:

-інформацією отриманою від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області від 13.08.2015 № 12/22-04/38035050, відповідно до якого не підтверджено реальність здійснення операцій з постачання ТМЦ/надання послуг, які були реалізовані в адресу ТДВ Сініат ;

-інформацією наявною у вільному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Держгірпромнагляду України, про те, що ТОВ ВКФ Горизонт-2088 не отримувало будь-яких дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

-аналізом податкової інформації, яка міститься в податкових деклараціях, інших звітних документах, податкових накладних, а також інформацією, що періодично надається органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та державної статистики, яка наявна в АІС Податковий блок , АС Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладжних , Єдиного реєстру податкових накладних, картки платника податків, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідно до якої встановлено, що ТОВ ВКФ Горизонт-2088 не володіє достатніми матеріальними та трудовими ресурсами для здійснення робіт на користь ТДВ Сініат . В ході аналізу можливості придбання/реалізації вищезазначених послуг, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних у звітному періоді ТОВ ВКФ Горизонт-2088 придбавало послуги з видобутку гіпсу у ТОВ Рудак Ком , ТОВ Кіт-Саунд проте вказані підприємства не декларують надання таких послуг, тобто встановлено обрив ланцюга, по вказаним підприємствам відсутні відповідні дозволи на здійснення робіт підвищеної небезпеки.

Податковим органом встановлено за результатами перевірки відсутність інформації щодо залучення ТОВ ВКФ Горизонт-2088 субпідрядних організацій.

Податковим органом зазначено, що при детальному огляді наданих до перевірки копій актів виконаних робіт, візуально виявлено, що підписи директора ТОВ ВКФ Горизонт-2088 ОСОБА_6 відрізняються між собою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з врахуванням правової позиції Верховного Суду у відповідних справах, виходи з того, що у відповідача не було правових підстав для проведення перевірки позивача за січень-лютий 2015 року, оскільки ці питання вже були об'єктом перевірки , за наслідками якої Артемівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області складено довідку від 02.12.2015 року.

Також суд першої інстанції зазначив, що висновки про порушення податкового законодавства за період березень 2015 року не можуть ґрунтуватись на доказовій базі, яка є ідентичною тій, що покладена в основу довідки про відсутність порушень за аналогічними господарськими операціями за попередній період, за відсутності встановлення доказів, які б поза розумним сумнівом доводили обґрунтованість висновків податкового органу.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.78.2 ст.78 Податкового Кодексу України (далі ПК України) (в редакції, чінній на момент проведення відповідачем перевірки) контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Згідно п. 78.1.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

На підставі п.78.1.4 ст.78 ПК україни документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пункт 78.1.8 ст.78 ПК України передбачає, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як свідчать підстави проведення позапланових перевірок ТДФ Сініат Артемівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та Запорізьким управлінням офісу ВПП ДФС, вони проведені відповідно до пп. 78.1.1, п. 78.1.4 ст. 78 ПК України. (акт перевірки від 28.02.2018 року (а.с. 23 т. 1) та відповідно до 78.1.1 п. 78.1, п.78.4 ст.78 ПК України (довідка від 02.12.2015 року). Предмет перевірок є тотожнім за змістом.

Таким чином, період січень-лютий 2015 року з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Горизонт-2088 був двічі перевірений податковими органами за аналогічними підставами та питаннями, про що складено відповідно: довідка Артемівської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 02.12.2015 року № 74/22/00290601 та акт перевірки Офісу ВПП ДФС від 28.02.2018 року № 24/28-10-47-10/00290601.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема в постановах від 30.01.2018 у справі № 817/1921/15, від 13.06.2018 року у справі №803/266/16, відповідно до якої відповідач при винесенні прийнятті наказу про призначення документальної позапланової перевірки зобов'язаний дотримуватися приписів пункту 78.2 ст. 78 ПК України, згідно з якими контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Забезпечення чіткого визначення (обмеження кола) питань, що підлягають перевірці дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у ході конкретної перевірки не призводитиме до порушення принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків і зборів таким платником податків, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини в частині прогнозованості діяльності суб'єкта владних повноважень.

З огляду на матеріали справи, які свідчать, що позивач двічі перевірявся за січень-лютий 2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Горизонт-2088 , з врахуванням правової позиції Верховного Суду, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для проведення перевірки позивача за період січень-лютий 2015 року.

Тому податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 0001804710 форми Рє протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд не приймає доводи апелянта, що при проведенні перевірки позивача та складання довідки від 02.12.2015 року у податкового органу була на той час відсутня податкова інформація від 13.08.2015 року №12/22-0438035050 та інформація щодо наявності у ТОВ ВКФ Горизонт-2088 свідоцтв та ліцензій на здійснення господарської діяльності, - оскільки ці доводи спростовуються змістом довідки від 02.12.2015 року №74/22/00290601), складеної Артемівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (а.с.113 т.2), який свідчить, що при цій перевірці у податкового органу була наявна як вищезазначена податкова інформація від 13.08.2015 року, так і інформація щодо наявності у контрагента відповідних дозволів та ліцензій.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 №0001804710 форми В4 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за березень 2015 на суму 17 627,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарською діяльністю є господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підставі пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

На підставі п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що на момент складання спірних податкових накладних контрагент позивача - ТОВ ВКФ Горизонт-2088 , був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну господарську операцію по видобутку гіпсу; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, на те що ТОВ ВКФ Горизонт-2088 видобував гіпс для позивача з метою його подальшого використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на спростування вищезазначеного відповідачем до суду не надано.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентом підтверджується наданими позивачем первинними документами.

На підставі викладеного суд вважає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Також суд зазначає, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача, оскільки поняття добросовісний платник не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають за межами його впливу.

Отже, позивачем правомірно, на підставі господарських операцій з ТОВ "ВКФ Горизонт-2088 у січні-березні 2015 року сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість у спірних правовідносинах у періоді, що перевірявся.

Суд першої інстанції правильно не прийняв доводи податкового органу про візуальну недостовірність підпису директора ТОВ ВКФ Горизонт-2088 , оскільки недостовірність підпису встановлюється відповідними доказами, зокрема, висновком експерта, які відповідач суду не надав. А візуальне встановлення недостовірності є припущенням, тому не може бути належним доказом по справі.

Посилання відповідача, що висновок про нереальність здійснення господарських операцій підтверджений податковою інформацію, є неприйнятними, оскільки правильність нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

У випадку посилання на таку інформацію, відповідач має надати докази, зокрема у вигляді винесення відносно таких осіб податкових повідомлень-рішень чи судових рішень, що набрали законної сили, якими встановлено факт порушення податкового законодавства.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Є також неприйнятними доводи апелянта про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, держава, в особі податкового органу, зобов'язана діяти в послідовний спосіб, із дотриманням принципу юридичної визначеності, висновки про порушення податкового законодавства за період березень 2015 року не можуть ґрунтуватись на доказовій базі, яка є ідентичною тій, що покладена в основу довідки про відсутність порушень за аналогічними господарськими операціями за попередній період, за відсутності встановлення доказів, які б поза розумним сумнівом доводили обґрунтованість висновків податкового органу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання правомірним податкового повідомлення рішення від 30 березня 2018 року № 0001804710 форма В4 .

Також суд не приймає посилання апелянта на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 року у справі №804/5444/16, оскільки обставини, встановлені в зазначеній справі (відсутність належних первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських операцій) не є тотожніми обставинам по цій справі, в якій сукупність наданих позивачем документів підтверджує реальність господарських операцій з ТОВ ВФК Горизонт-2088 .

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №805/5130/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №805/5130/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 26 лютого 2019 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2019 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв