Постанова

від 07.02.2019 по справі 925/657/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 925/657/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 07.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авалон Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 (повний текст складено 23.10.2018)

у справі №925/657/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (позивач-1)

Державного підприємства "Канівське лісове господарство" (позивач-2)

до Приватного підприємства "Авалон Груп"

про розірвання договору

В судовому засіданні 07.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2018 заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство" звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Авалон Груп" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.04.2013.

Позов вмотивовано тим, що лісова ділянка, що була предметом спірного договору, не використовувалася за цільовим призначення для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/657/18 позов задоволено.

Розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісами, укладений 17.04.2013 між постійним лісокористувачем, державним підприємством "Канівське лісове господарство" та тимчасовим користувачем, Приватним підприємством "Авалон Груп", відповідно до якого у користування строком на 49 років надана лісова ділянка загальною площею 6,4 га (захисні смуги лісів уздовж річок, озер, водоймищ), яка розташована в адміністративних межах Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно - оздоровчих та рекреаційних цілях (договір зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 21.04.2013 за №48).

Стягнуто з Приватного підприємства "Авалон Груп" на користь Прокуратури Черкаської області 1762,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач 30.10.2018 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушення судом норм матеріального та процесуального права, ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.

Апелянт вважає, що:

- звертаючись з даним позовом до суду, прокурором не підтверджено наявності у нього підстав для представництва позивачів у даній справі;

- прокурор фактично позбавив Державне підприємство "Канівське лісове господарство" на звернення до суду з даним позовом протягом трьох років з моменту порушення прав орендодавця та скоротив цей строк, що в свою чергу позбавляє Державне підприємство в повній мірі використати право на судовий захист;

- прокурор подав позовну заяву, яка суперечить інтересам Державного підприємства Канівське лісове господарство і фактично позиціонує Державне підприємство як відповідача;

- позовна заява підписана заступником керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_2, а у судовому засіданні 16.08.2018 був присутній прокурор ОСОБА_8., відповідь на відзив підписував заступник керівника Золотоніської прокуратури ОСОБА_3, а копії засвідчені прокурором ОСОБА_10

Відповідно до ст. 5 Закону України Про прокуратуру функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Тому, на думку апелянта, подавши позов, заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури повинен був особисто бути присутнім на судових засіданнях, оскільки саме він отримав статус представника у справі, статус представника набуває не прокуратура, а саме конкретний прокурор.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає про порушення інтересів держави Приватним підприємством "Авалон Груп" та вказує про повноваження заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_2 на представлення в суді інтересів держави та їх захист при виконанні судових рішень.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 08.11.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авалон Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/657/18 залишено без руху у зв'язку з ненаданням документів, які підтверджують відправлення копії скарги позивачу -1.

20.11.2018 від Приватного підприємства "Авалон Груп" надійшла заява про долучення до матеріалів справи оригіналу опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги Черкаській обласній державній адміністрації.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 31.01.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №925/657/18 відкладено розгляд справи на 07.02.2019, приймаючи до уваги неявку представників позивачів 1 та 2.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.02.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 07.02.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивачів 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 07.02.2019 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивачів 1 та 2 в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації (далі по тексту Черкаська ОДА) від 19.03.2013 № 74 "Про виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки приватному підприємству "Авалон груп" виділено у платне довгострокове тимчасове користування (без вилучення земельної лісової ділянки) лісову ділянку площею 6,4 га (захисні смуги лісів уздовж річок, озер, водоймищ), що знаходиться в постійному користуванні державного підприємства "Канівське лісове господарство" в адміністративних межах Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном на 49 років.

17.04.2013 між постійним лісокористувачем Державним підприємством "Канівське лісове господарство" (далі ДП „Канівське лісове господарство") та тимчасовим лісокористувачем, Приватним підприємством "Авалон груп" (далі ПП „Авалон груп"), укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами (далі Договір), який зареєстровано у Черкаському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісами вчинено запис від 21.04.2013 за № 48.

Згідно з п. 2 Договору у користування строком на 49 років надана земельна ділянка загальною площею 6,4 га (захисні смуги лісів уздовж річок, озер, водоймищ), яка розташована в адміністративних межах Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для використання її в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях.

Лісова ділянка, яка передасться в користування, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання, відсутні (п. 3 Договору).

Передача лісової ділянки в користування здійснюється без вилучення земельної лісової ділянки у державного підприємства "Канівське лісове господарство" (п. 4 Договору).

Пунктами 21-22 Договору передбачені права та обов'язки ПП "Авалон груп". Зокрема, підприємство має право: здійснювати культурно-оздоровчу та рекреаційну діяльність на лісовій ділянці з дотриманням умов Договору та законодавства; згідно ст. 20 Лісового кодексу України за погодженням із державним підприємством "Канівське лісове господарство" в установленому порядку зводити тимчасові будівлі, споруди, паркани та інші споруди лінійного типу, необхідні для культурно-оздоровчих цілей; приступити до використання лісової ділянки у термін, визначений пунктом 7 Договору; отримувати від державного підприємства "Канівське лісове господарство" необхідну усну та письмову інформацію стосовно режиму та порядку використання лісової ділянки; вносити пропозиції щодо перегляду умов Договору або його розірвання у випадках, передбачених Договором та законом.

В обґрунтування позову прокурором зазначено, що вказана лісова ділянка тимчасовим користувачем, тобто ПП „Авалон груп", упродовж всього терміну використання в порушення умов Договору та чинного законодавства, не використовувалася за цільовим призначення для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, не вживались заходи для забезпечення масового та індивідуального відпочинку людей, та ніяким чином не задовольнялись потреби жителів міста Канева та Канівського району.

Згідно інформації, наданої Державним підприємством "Канівське лісове господарство", всупереч вимогам Договору (пункт 22) приватне підприємство "Авалон груп" не виконує належним чином покладені на нього обов'язки.

Так, протягом останніх п'яти років приватне підприємство "Авалон груп" взагалі не використовує лісову ділянку у передбачених договором цілях, а це у свою чергу унеможливлює її використання іншими користувачами за цільовим призначенням та надання населенню послуг з відпочинку та оздоровлення.

Прокурор зазначав, що факт відсутності використання лісової ділянки підтверджено листами ДП "Канівське лісове господарство" від 04.04.2018 без номеру, від 18.05.2018 за №244 та від 31.05.2018 за № 271, актами обстеження, що проводилися ДП "Канівське лісове господарство" від 04.05.2017, 03.07.2017, 02.10.2017, 23.04.2018, 01.06.2018, та листом Пекарівської сільської ради Канівського району (в адміністративних межах якої знаходиться лісова ділянка) від 04.06.2018 №111.

Згідно інформації ДП „Канівське лісове господарство" від 31.05.2018 №271 та Пекарівської сільської ради Канівського району від 04.06.2018 № 111, у 2017 році на виділеній ПП „Авалон груп" лісовій ділянці силами ДП „Канівське лісове господарство" був влаштований рекреаційний пункт для відпочинку громадян.

ПП „Авалон груп" не здійснює заходів щодо збереження об'єкта користування від пожеж та явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки та не виконує заходів щодо охорони, захисту лісових насаджень, посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом, погодженим з державним підприємством "Канівське лісове господарство". Крім того, ПП „Авалон груп" взагалі не розробляло зазначений бізнес-план та не зверталося з метою його погодження до ДП "Канівське лісове господарство". Зазначене підтверджується листами ДП "Канівське лісове господарство" від 04.04.2018 без номеру, від 18.05.2018 за № 244 та від 31.05.2018 за №271.

Згідно інформації ДП „Канівське лісове господарство" від 31.05.2018 №271, на лісовій ділянці, виділеній ПП „Авалон груп" в довгострокове тимчасове користування лісами, у 2017 році виявлено засмічення побутовими відходами, вчинене невідомими особами. Засмічення усунуте силами працівників державного підприємства "Канівське лісове господарство", що свідчить про невиконання ПП „Авалон груп" обов'язку, передбаченого Договором, щодо підтримання належного санітарного стану лісової ділянки.

Також приватним підприємством "Авалон груп", не виконано обов'язку, передбаченого Договором, щодо встановлення стендів з інформацією про тимчасового лісокористувача у місцях відпочинку, вказівників, плакатів, стендів з правилами поведінки в лісі. Для зручності перебування в лісі, правила поводження в лісі та попередження вчинення негативних наслідків для лісового фонду зазначені стенди, вказівники та плакати встановлені працівниками ДП „Канівське лісове господарство".

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач систематично не виконує істотні умови спірного договору, а саме упродовж тривалого часу не використовує земельну ділянку за призначенням, не вживає заходів щодо збереження та відтворення корисних властивостей лісів, а тому договір довгострокового тимчасового користування лісами повинен бути розірваний за рішенням суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

При поданні позову в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство" прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду спрямоване на реалізацію останнім своїх представницьких повноважень у сфері охорони земель лісогосподарського призначення, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

На думку прокурора, Черкаською обласною державною адміністрацією та Державним підприємством "Канівське лісове господарство", не вжито заходів щодо припинення дії договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Вважає, що оскільки лісова ділянка пустувала, не використовувалась за цільовим призначенням, не здійснювались заходи щодо збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, у прокурора виникла необхідність у зверненні з даним позовом до суду в інтересах Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство".

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 N1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).

У даній справі прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" у тому, що лісова ділянка, що знаходиться в адміністративних межах Пекарівської сільської ради Канівського району Черкаської області, Приватним підприємством "Авалон Груп" взагалі не використовується в культурно - оздоровчих та рекреаційних цілях, як це передбачено умовами договору, що на думку прокурора може призвести до занедбання, захаращення лісової ділянки, погіршення корисних властивостей лісів та, як наслідок, завдання значних збитків державі.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство" прокурор не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство" з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між Державним підприємством "Канівське лісове господарство" та тимчасовим користувачем, Приватним підприємством "Авалон Груп" договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Черкаська обласна державна адміністрація не є стороною договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.04.2013, укладеного між відповідачем та ДП "Канівське лісове господарство", про розірвання якого прокурором заявлено позов.

Отже прокурором не зазначено та не доведено, в чому полягає представництво прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, і яке нездійснення захисту, здійснення захисту неналежним чином, допустила Черкаська обласна державна адміністрація (не учасник договірних відносин).

Те, що договір було укладено на підставі розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації від 19.03.2013 №74, не свідчить про те, що остання має вирішувати питання про розірвання договору оренди, оскільки такі повноваження віднесені до компетенції ДП "Канівське лісове господарство" умовами укладеного спірного договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, листом б/н від 04.04.2018 ДП "Канівське лісове господарство" звернулось до заступника Керівника Золотоніської місцевої прокуратури і просило вивчити питання виконання обов'язків ПП "Авалон Груп" за укладеним договором оренди та вирішити питання розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Після отримання вказаного листа, прокурором розпочато заходи щодо збирання документів замість ДП "Канівське лісове господарство" для пред'явлення позову, а саме:

- витребування у Черкаської обласної державної адміністрації документів (а.с. 35), на підставі яких надано відповідачу в оренду лісову ділянку;

- витребування таких же документів у ДП "Канівське лісове господарство" (а.с. 56);

- відповідь від Черкаського обласного управляння лісового та мисливського господарства (а.с. 59) на запит прокурора від 05.05.2018 (а.с. 60-61);

- витребування у Черкаської обласної державної податкової інспекції інформації щодо сплати та подання декларації з орендної плати ПП "Авалон Груп" (а.с. 63);

- запит до Пекарівської сільської ради (а.с. 64), в якому зазначено, що прокуратурою вивчаються підстави для здійснення інтересів держави щодо законності використання ПП "Авалон Груп" лісової ділянки в адміністративних межах Пекарівської сільської ради;

- запит до ДП "Канівське лісове господарство" від 30.05.2018 щодо отримання пояснень у зв'язку з вивченням підстав для здійснення інтересів держави щодо законності використання ПП "Авалон Груп" лісової ділянки (а.с. 66);

- запит до Канівського РВ Управління ДСНС України у Черкаській області на обстеження лісової ділянки щодо дотримання на ній правил пожежної безпеки та здійснення заходів щодо збереження об'єкту оренди (а.с. 71);

- запит до Черкаської обласної державної адміністрації від 18.06.2018 (а.с. 73) щодо отримання інформації чи не подано Черкаською обласною державною адміністрацією іншого позову до ПП "Авалон Груп" з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Докази надсилання запиту в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданих прокурором до матеріалів справи актів б/н від 02.10.2017, 03.07.2017, 04.05.2017, складених в односторонньому порядку головним лісничим ОСОБА_5, провідним інженером лісових культур ОСОБА_6, лісничим ОСОБА_7, без запрошення представників ПП "Авалон Груп", колегія суддів зазначає наступне.

Вказані акти мають ідентичний зміст, лише відрізняються датою складання, зазначено, що проведено огляд лісової ділянки та виявлено, що вона не використовується у визначеному договором порядку.

Докази надіслання вказаних актів відповідачу в матеріалах справи відсутні, а тому колегія суддів критично ставиться до викладеного в них змісту.

Крім того, п. 28 укладеного між ПП "Авалон Груп" та ДП "Канівське лісове господарство" договором передбачено випадки припинення дії договору.

Відповідно до п. 19 договору лісове господарство має право ініціювати внесення змін до договору або його розірвання у разі погіршення стану лісової ділянки внаслідок невикористання або неналежного виконання умов договору та вимог закону відповідачем.

Обґрунтовуючи факт відсутності використання лісової ділянки, прокурор посилається на листи ДП "Канівське лісове господарство" від 04.04.2018 без номеру, від 18.05.2018 за №244 та від 31.05.2018 за № 271, та акти обстеження, що проводилися ДП "Канівське лісове господарство" від 04.05.2017, 03.07.2017, 02.10.2017, 23.04.2018, 01.06.2018, що складені без участі відповідача та йому не надсилались, та листи Пекарівської сільської ради Канівського району (в адміністративних межах якої знаходиться лісова ділянка) від 04.06.2018 №111.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів погіршення стану спірної лісової ділянки.

Виходячи з умов договору, факт не використання спірної лісової ділянки відповідачем не є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору.

Гіпотетичні посилання прокурора на можливі збитки державі внаслідок невикористання спірної лісової ділянки, що може призвести до занедбання лісової ділянки та погіршення корисних властивостей лісів, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що орендна плата відповідачем сплачується, що підтверджується листом виконавчого комітету Пекарівської сільської ради №111 від 04.06.2018 (а.с. 65), а занедбання лісової ділянки і погіршення корисних властивостей лісів не встановлено.

Отже, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Черкаська обласна державна адміністрація та Державне підприємство "Канівське лісове господарство" не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів держави та самостійно звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача.

В листі від 18.05.2018 №244 ДП "Канівське лісове господарство" зазначає, що питання про розірвання договору не ініціювалось, відповідний позов до суду не подавався.

Слід звернути увагу на те, що така відповідь оформлена на адресу прокурора в травні 2018, в той час як лише 04.04.2018 ДП "Канівське лісове господарство" просило вивчити питання оренди лісової ділянки відповідачем.

Отже, прокурором не доведено не здійснення ДП "Канівське лісове господарство" протягом тривалого часу дій, спрямованих на виконання умов договору оренди щодо можливості його розірвання, або здійснення захисту неналежним чином.

Зазначення в листі від 18.05.2018 №244 про відсутність за штатним розкладом Підприємства посади юрисконсульта, не свідчить про неможливість підготовки та подання відповідного позову найманим працівником юрисконсультом за договором.

Крім того, ДП "Канівське лісове господарство" гарантувало участь представника підприємства в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту запитів прокуратури, направлених для збору інформації на користь ДП "Канівське лісове господарство", прокуратурою досліджувалось питання законності використання ПП "Авалон Груп" лісової ділянки, а не підстави та порядок розірвання укладеного господарського договору між двома господарюючими суб'єктами ДП "Канівське лісове господарство" та ПП "Авалон Груп", про що заявлено позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Прокурором зазначено про повідомлення Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство" про звернення до суду з даним позовом.

На підтвердження вказаного прокурором додано копію листа №129-105вих.18 від 20.06.2018, в якому зазначено, що прокурором пред'явлено даний позов в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Будь - яких належних та допустимих доказів надсилання зазначеного листа Черкаській обласній державній адміністрації та Державному підприємству "Канівське лісове господарство" прокурором не надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення прокуратурою будь - якої перевірки, з якої вбачається встановлення прокурором обставин, викладених у позові та зазначених порушень, а лише наявний збір документів в інтересах ДП "Канівське лісове господарство".

Одночасно колегія суддів відхиляє помилкові доводи апелянта про те, що заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури повинен був особисто бути присутнім на судових засіданнях, оскільки саме він отримав статус представника у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Крім того, єдність системи прокуратури, крім іншого, забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури та єдиним статусом прокурорів.

Згідно зі ст. 2 вказаного закону на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

У систему органів прокуратури, відповідно до ст. 7 Закону України Про прокуратуру входять місцеві прокуратури, які очолюють керівник місцевої прокуратури, що має першого заступника та не більше двох заступників.

Наказом прокурора Черкаської області від 14.12.2015 № 767 ОСОБА_2 призначено на посаду заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури з 15.12.2015.

Відповідно до наказу керівника Золотоніської місцевої прокуратури про розподіл обов'язків між прокурорськими працівниками Золотоніської місцевої прокуратури від 07.02.2018, на заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_2 у межах території міста Канева та Канівського району (із дислокацією у Канівському відділі Золотоніської місцевої прокуратури) покладено відповідальність за організацію представництва в суді інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури мав право на подання позовної заяви та у розумінні ст. 53 ГПК України є прокурором, якому надано право звертатися до суду в інтересах держави.

Відповідно до п. 4 наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015 №6гн Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень (чинного на момент пред'явлення позовної заяви) представницька діяльність прокурора здійснюється як шляхом підготовки та пред'явлення позову, так і шляхом участі у розгляді справи.

Зі змісту п. 6.7 зазначеного наказу вбачається, що якщо позовна заява пред'явлена до суду не за місцем розташування прокуратури, участь у розгляді справи бере інший прокурор.

В даному випадку участь у розгляді справи за позовом заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах Черкаської ОДА та ДП „Канівське лісове господарство" до ПП „Авалон груп" брала прокурор прокуратури Черкаської області ОСОБА_8, яка здійснювала представництво на підставі службового посвідчення. Зазначене право було оголошене ОСОБА_8 під час судового розгляду справи.

Щодо підпису відповіді на відзив ПП „Авалон груп" заступником керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_3, то на момент подачі відповіді на відзив, заступник керівника Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_2 був у відпустці. Відповідно до наказу про розподіл обов'язків між працівниками Золотоніської місцевої прокуратури, на час відсутності ОСОБА_2 його обов'язки виконує заступник керівника ОСОБА_3 До відповіді на відзив прокуратурою були долучені відповідні підтверджуючі документи, а саме витяг з наказу про розподіл обов'язків, накази про призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, наказ про відпустку ОСОБА_2

З огляду на встановлені обставини справи, сама присутність прокурора на судовому процесі на стороні позивачів ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, та створює відчуття нерівності у сторони відповідача, на що він посилається в апеляційній скарзі.

Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про відсутність у прокурора законних підстав на звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Канівське лісове господарство".

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Авалон Груп" з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/657/18 прийняте з порушенням норм матеріального права, без належного з'ясування обставин справи, підлягає скасуванню.

Одночасно позов заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та ДП "Канівське лісове господарство" до ПП "Авалон Груп" про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 17.04.2013 підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України з вищевказаних підстав.

07.02.2019 від представника відповідача надійшла заява про приєднання витрат на правову допомогу, до якої додано договір про надання правової допомоги № 94 від 11.10.2018, детальний опис робіт б/н від 07.02.2019, акт прийому - передачі виконаних робіт б/н від 07.02.2019, ордер серія ЧК №100879 від 07.02.2019, копія витягу з реєстру адвокатів, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №427 від 20.06.2011, квитанція до прибуткового касового ордера серія 01АААС від 07.02.2019.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

11.10.2018 між відповідачем (Клієнт) та адвокатом Бовшик М.Ю. був укладений договір про надання правової допомоги № 94, за умовами якого клієнт доручив, а адвокат зобов'язався надати правову допомогу, здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених договором та за домовленістю сторін.

07.02.2019 відповідач сплатив на користь адвоката Бовшика М.Ю. грошові кошти в розмірі 10 490,00 грн. за договором № 94 від 11.10.2018, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серія 01АААС.

На підтвердження того, що Бовшик М.Ю. є адвокатом, надано копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №427 від 20.06.2011.

Факт наданих послуг також підтверджується участю адвоката в судових засіданнях апеляційної інстанції 31.01.2019, 07.02.2019.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Враховуючи викладене та часткове задоволення апеляційної скарги, залишення позову прокурора без розгляду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача та про стягнення 5 245,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з прокурора на користь відповідача внаслідок необґрунтованого подання позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача покладаються на прокурора пропорційно задоволеній частині вимог на підставі приписів ст. ст. 129, 130 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Авалон Груп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/657/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.10.2018 у справі №925/657/18 скасувати.

3. Позовну заяву заступника керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Канівське лісове господарство" до Приватного підприємства "Авалон Груп" про розірвання договору залишити без розгляду.

4. Стягнути з прокуратури Черкаської області (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286, код ЄДРПОУ 02911119) на користь Приватного підприємства "Авалон Груп" (19025, Черкаська область, Канівський район, с. Пекарі, вул. Шевченка, буд. 68, код ЄДРПОУ 35927373) 1321,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 5245,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Видати наказ. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

6. Матеріали справи №925/657/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 25.02.2019.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко