Рішення

від 20.02.2019 по справі 902/682/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2019 р. Cправа № 902/682/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Дочірнього підприємства Агрофонд-Зерно

до : Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Карамелія

про стягнення 6 457 651,97 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін не з'явилися:

У С Т А Н О В И В :

25.10.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №52 від 11.10.2018 Дочірнього підприємства Агрофонд-Зерно про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Карамелія заборгованості та пені в загальному розмірі 6 457 651,97 грн., з яких: 5 722 463,56 грн - сума основної заборгованості та 735 188,41 грн - сума пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Дистриб'юторським ОСОБА_1 №14-Д від 07.07.2016 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 26.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/682/18 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.11.2018.

Ухвалою суду від 22.11.2018 підготовче засідання відкладено на 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018, за клопотанням представника позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 24.01.2019.

Ухвалою суду від 24.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/682/18 для судового розгляду по суті на 20.02.2019.

На визначену судом дату представник позивача не з'явився. У клопотанні № 12 від 13.02.2019 позивач просить здійснювати розгляд справи 20.02.2019 за відсутності представника позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався, визначених ухвалами суду документів не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: за закінченням встановленого терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи вищезазначене, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням неявки учасників справи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 20.02.2019 прийнято прийнято судове рішення.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Карамелія (відповідач, за ОСОБА_1 Дистриб'ютор) та Дочірнім підприємством Агрофонд-Зерно (позивач, за ОСОБА_1 Постачальник було укладено Дистриб'юторський договір №14-Д. (надалі Договір)

Предметом цього ОСОБА_1 є визнання Постачальником ТОВ СП Карамелія своїм Дистриб'ютором у сфері продажу всіх та/або частини Товарів торгової марки Постачальника на визначеній території та визначення принципів взаємодії Сторін. (п. 1.1. ОСОБА_1)

Відповідно до п. 1.2. ОСОБА_1 Дистриб'ютор купує Товар за свій рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до Постачальника, так і по відношенню до третіх осіб.

Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим ОСОБА_1, та у відповідності до Замовлення Дистриб'ютора, поставити у власність Товар разом з товаросупроводжувальною документацією, а Дистриб'ютор зобов'язується в порядку та на умовах , визначених цим ОСОБА_1, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в ОСОБА_2.(п. 1.3. ОСОБА_1)

Право власності на Товар переходить до Дистриб'ютора з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної на складі Постачальника, яка засвідчує факт передачі Товару. (п. 1.4. ОСОБА_1)

Замовлення Дистриб'ютора на поставку Товару обов'язкове для Постачальника, зобов'язання Постачальника по поставці Товару виникають на підставі Замовлення Дистриб'ютора. Замовлення повинно бути складено за формою, що затверджена Сторонами за цим ОСОБА_1. (п. 3.1. ОСОБА_1)

Поставка Товару здійснюється партіями. Партією Товару є кількість Товару, що заявляється Дистриб'ютором у окремих Замовленнях та визначається на умовах, погоджених Сторонами у ОСОБА_2. (п. 4.1. ОСОБА_1)

Поставка Товарів здійснюється на умовах EXW (франко-склад), у відповідності до правил Інкотермс - 2010 Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати , Дистриб'ютор самостійно, власним транспортом і за свій рахунок вивозить Товар зі складу Постачальника, зазначеного у ОСОБА_2. (п. 4.2. ОСОБА_1)

Передача Товару Постачальником і його приймання Дистриб'ютором по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової накладної тільки відповідно до погодженого Сторонами Замовлення. Дистриб'ютор приймає Товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у погодженому Сторонами Замовленні та ОСОБА_2. (п. 4.8.1. ОСОБА_1)

Товар, що поставляється за цим ОСОБА_1 за своєю якістю повинен відповідати усім вимогам, які встановлюються нормативною документацією до даної групи товарів, а також не мати дефектів товарного виду. (п. 5.1.1. ОСОБА_1)

Ціна ОСОБА_1 складається з заявленої вартості Товару, поставленого за цим ОСОБА_1. (п. 6.1. ОСОБА_1)

Вартість Товару визначається на підставі погодженої Сторонами ОСОБА_2 та може бути змінена винятково по попередньому узгодженню Сторін не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до зміни. ОСОБА_2 набирає чинності з дня її підписання особа Сторонами, при цьому попередня втрачає силу виключно в частині, що суперечить новій ОСОБА_2. (п. 6.3. ОСОБА_1)

Вартість конкретної партії Товару визначається виходячи із ОСОБА_2, накладних на Товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Дистриб'ютором Товару, поставленого Постачальником згідно цього ОСОБА_1. (п. 6.3.1. ОСОБА_1)

Розрахунок між Сторонами за ОСОБА_1 здійснюється в безготівковій формі у гривні шляхом перерахування Дистриб'ютором Постачальнику вартості Товару, зазначеного у ОСОБА_2 протягом 7 календарних днів з моменту підписання такої ОСОБА_2 Сторонами цього ОСОБА_1. (п. 6.4. ОСОБА_1)

Цей Договір набуває чинності після його підписання обома Сторонами, діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання Сторонами. Дія цього ОСОБА_1 автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі Сторін не попередить письмово іншу Сторону про припинення дії ОСОБА_1 на протязі 30 календарних днів до закінчення терміну дії ОСОБА_1, вказаного в пункті 11.1. цього ОСОБА_1. Така пролонгація не обмежена будь-яким терміном і може здійснюватись щорічно. (п.п. 11.1., 11.1.1. ОСОБА_1)

Додатковою угодою № 1 від 03.01.2017 до ОСОБА_1 Сторонами внесено зміни до розділу 8 ОСОБА_1, доповнивши його пунктом 8.5. в наступній редакції: 8.5. У випадку несвоєчасної оплати за поставлений Товар Дистриб'ютор на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення платежу .

На виконання ОСОБА_1 в період з 30.12.2016 по 15.06.2019 (включно) Позивачем було поставлено Відповідачу визначений ОСОБА_2 товар на загальну суму 7 254 040,60, що встановлено на підставі складених Позивачем та підписаних Відповідачем видаткових накладних (а.с. 19-86).

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа на майно. Досліджені судом, зазначені вище видаткові накладні свідчать про передачу Позивачем у власність Відповідача вказаного у накладних поставленого товару, тобто виконання умов п. 1.3 Дистриб'юторського договору № 14-Д від 07.07.2016.

Судом також встановлено, що відповідачем на підставі п. 5.3.1. ОСОБА_1 було повернуто Позивачу нереалізований товар за період з 02.02.2017 по 22.06.2017 на загальну вартість, що становить 558 453,92 грн, що вбачається з досліджених судом підписаних сторонами накладних на повернення товару (а.с. 124-169).

Внаслідок чого, за період з 30.12.2016 по 15.06.2019 (включно) Відповідач отримав на виконання ОСОБА_1 у приватну власність поставлений Позивачем товар з вирахуванням повернутого товару всього на суму 6 695 586,68 грн.

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем на поточний рахунок позивача було сплачено 583 900,00 грн, що вбачається з наданих позивачем платіжного доручення та виписок ПАТ АК Укргазбанк (а.с. 170-174)

Окрім того, 28.07.2017 між сторонами укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог за якою ДП Агрофонл-Зерно є Сторона 2, а ТОВ СП Карамелія є Сторона 1.

Відповідно до умов Угоди Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами:

Дистриб'юторський договір № 14-Д від 07.07.2016, за яким Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання на суму 6 145 399,68 грн основної заборгованості, що являє собою не оплачену Стороною 1 вартість товару на дату укладення цієї Угоди. (п. 2.1. Угоди)

Договір купівлі-продажу товарів № 85-Д від 20.07.2017, за яким Сторона 2 є боржником, а Сторона 1 є кредитором при виконання грошового зобов'язання на суму 381 936,12, що являє собою не оплачену Стороною 2 вартість товару на дату укладення цієї Угоди. (п. 2.2. Угоди)

Відповідно до п.6 Угоди Сторони, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, досягли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п.п. 2.1. і 2.1. цієї Угоди, в сумі 381 936,12 грн. Зазначені вище зобов'язання за вищевказаними контрактами припиняються в сумі 381 936,12 грн.

Згідно п. 7 Угоди, з моменту підписання цієї Угоди вважати, що Сторони не мають зобов'язань одна до іншої на суму 381 936,12 грн по договорам, зазначеним у п. 2 цієї Угоди. Підписання цієї Угоди свідчить про відсутність будь-яких претензій Сторін одна до іншої на суму зобов'язань, яка становить 381 936,12 грн.

Неналежне виконання зобов'язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених ОСОБА_1.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Надаючи правову оцінку Дистриб'юторському договору №14-Д від 07.07.2016, суд доходить висновку, що у зв'язку з його укладенням між сторонами фактично виникли правовідносини щодо придбання та наступної реалізації Відповідачем продукції, отриманої від Позивача, на певній території та на певних умовах, тобто відносини дистрибуції. В чинному законодавстві відсутні спеціальні норми, які б регулювали даний вид господарських правовідносин. Оскільки за своїм правовим змістом відносини дистрибуції схожі з відносинами купівлі-продажу та поставки, спірні відносини за аналогією закону підпадають під регулювання норм, що визначають відносини купівлі-продажу та поставки. Так як обидві сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, продукція придбавалася дистриб'ютором для використання у підприємницькій діяльності, а тому суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми, що регулюють відносини поставки, а саме ст.712 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

ОСОБА_1 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідженими судом доказами встановлено, що Відповідач виконав свій обов'язок щодо оплати поставленої продукції частково, у сумі 965 836,12 грн, тоді як продукції у власність (з вирахуванням повернутої нереалізованої продукції) отримав на 6 695 586,68 грн В зв'язку з чим сума основного боргу становить 5 729 750,56 грн.

При цьому суд зважає, що Позивачем заявлено до стягнення 5 722 463,56 грн основного боргу, що є його правом, і суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення Позивача до суду з даним позовом терміни виконання Відповідачем зобов'язання спливли, суд приходить до висновку, що Відповідачем порушено умови ОСОБА_1 в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе за договором зобов'язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від Позивача на підставі ОСОБА_1оговору по видатковим накладним, покладеним в основу позову, на момент прийняття рішення, доказів погашення заборгованості за отриманий товар Відповідач суду не надав, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості є правомірною, та задовольняється в заявленій сумі в розмірі 5 722 463,56 грн.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення 735 188,41 грн пені.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно п. 8.5 ОСОБА_1 в редакції Додаткової угоди від 03.01.2017 у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар Дистриб'ютор на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення пені відповідає положенням наведених норм та ОСОБА_1.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені Позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 96 864,78 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Карамелія (вул. Максимовича, б.4, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39143703) на користь Дочірнього підприємства Агрофонд-Зерно (вул. Очаківська, пров. Очаківський, 5/6, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 39143703) 5 722 463 (п'ять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 56 коп. - основного боргу; 735 188 (сімсот тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 41 коп. - пені та 96 864 (дев'яносто шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 78 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 26 лютого 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Очаківська, пров. Очаківський, 5/6, м. Київ, 03151)

3 - відповідачу (вул. Максимовича, б. 4, м. Вінниця, 21036)