Рішення

від 14.02.2019 по справі 902/403/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2019 р. Cправа № 902/403/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Велика Киріївка, Бершадський район, Вінницька область

до: Устянської сільської ради, с.Устя, Бершадський район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя", с.Устя, Бершадський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація "Громада рибалок села Устя", с.Устя, Бершадський район, Вінницька область

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсною угоди

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Нешик О.С.) знаходилася справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Устянської сільської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя" про визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області 37 сесії 6 скликання від 17.03.2015 "про розірвання договору оренди"; про визнання недійсною угоди, укладеної 18.03.2015 р. між Устянською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду", зареєстрованого 30.07.2012 у відділі Держкомзему у Бершадському районі № 052048544009808; про усунення перешкоди у здійсненні ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності шляхом зобов'язання Устянську сільську раду Бершадського району Вінницької області та ТОВ "Устя" не вчиняти перешкоди у вилові риби на водному об'єкті, що розташований на земельній ділянці водного фонду, яка використовується позивачем згідно договору суборенди від 30.07.2012, зареєстрованого відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області 18.12.2012 № 052048544011684, за допомогою рибальських сіток як протягом дії вказаного договору суборенди, так і протягом двох місяців після втрати договором суборенди чинності, з метою звільнення земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту, який на ній розташований, від належної ФОП ОСОБА_1 власності, не враховуючи період нересту.

18.07.2017 по справі № 902/403/17 прийнято рішення, відповідно до якого позов задоволено частково в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області 37 сесії 6 скликання від 17.03.2015 "Про розірвання договору оренди землі" відмовлено. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсною угоди "Про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду", укладеної 18.03.2015 між Устянською сільською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Устя", як орендарем. Надано дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснити вилов водних біоресурсів на водному об'єкті, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 26,5215 га, сітними знаряддями лову протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили в кількості, що не може перевищувати 600 кг з 1 га, про що скласти відповідний акт.

Супровідним листом № 902/403/17/1446/17 від 07.08.2017 матеріали справи № 902/403/17 надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду в зв'язку з надходженням апеляційної скарги № б/н від 31.07.2017 громадської організації "Громада рибалок села Устя" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2017р. залучено Громадську організацію "Громада рибалок села Устя" до участі у справі №902/403/17 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Устянської сільської ради, оскільки оскаржуване рішення господарського спору може вплинути на права або обов'язки організації.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 апеляційну скаргу Громадської організації "Громада рибалок села Устя" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 у справі № 902/403/17 задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 у справі № 902/403/17 скасовано в частині надання дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 здійснити вилов водних біоресурсів на водному об'єкті, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 26,5215 га, сітними знаряддями лову протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили в кількості, що не може перевищувати 600 кг з 1 га, про що скласти відповідний акт. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у здійсненні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності. В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 у справі № 902/403/17 залишено без змін.

22.11.2017 на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

30.11.2017 супровідним листом № 902/403/17/2179/17 згідно запиту матеріали справи № 902/403/17 надіслано до апеляційного інстанції для вирішення питання щодо направлення справи разом із касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 до Вищого господарського суду України.

10.04.2018 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 902/403/17 скасовано в частині припинення провадження щодо позовних вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012, укладеної Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя". Справу № 902/403/17 в цій частині позову направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у цій справі залишено без змін.

11.06.2018 матеріали справи № 902/403/17 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

За результатами автоматизованого розподілу справу в скасованій частині передано на розгляд судді Матвійчуку В.В.

Станом на 11.06.2018 суддя Матвійчук В.В. перебував на лікарняному.

Станом на 19.06.2018 суддя Матвійчук В.В. продовжував перебувати на лікарняному.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 19.06.2018 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/403/17 за результатами якого справу розподілено судді Банаську О.О.

Ухвалою від 25.06.2018 справу № 902/403/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 11.07.2018.

Ухвалою суду від 11.07.2018 відкладено розгляд справи № 902/430/17 до 01.08.2018.

Ухвалою суду від 01.08.2018 позов залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Супровідним листом № 902/403/17/1128/18 від 23.08.2018 матеріали справи № 902/403/17 надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду в зв'язку з надходженням апеляційної скарги б/н від 14.08.2018 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.08.2018.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.08.2018 у справі № 902/403/17 задоволено. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.08.2018 скасовано. Справу № 902/403/17 передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

18.12.2018 матеріали справи № 902/403/17 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2018 справу № 902/403/17 передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 19.12.2018 справу № 902/403/17 призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10.01.2019.

10.01.2019 на адресу суду від представника відповідача 1 (Устянської сільської ради) надійшов відзив на позовну заяву б/н від 09.01.2019, в якому останній зазначає, що не визнає заявлених позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 10.01.2019 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.02.2019.

14.02.2019 на адресу суду від представника третьої особи (Громадська організація "Громада рибалок села Устя") надійшла заява б/н від 14.02.2019, в якій останній просить суд проводити розгляд справи його відсутності.

В судове засідання 14.02.2019 представники сторін та третьої особи не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, обізнаність сторін про дату, час та місце судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями № 2445500024908 (позивач), № 2445300053849 (відповідач 1) та № 2445300053881 (відповідач 2), які наявні в матеріалах справи.

В свою чергу у поданій до суду заяві б/н від 14.02.2019 представник третьої особи (Громадська організація "Громада рибалок села Устя"), просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вказане при неявці відповідача судом враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/403/17 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у даній справі, в т.ч. ухвалою суду від 10.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як встановлено судом, сторони були обізнані про наявність спору в суді про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

У зв'язку з неявкою представників сторін та третьої особи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних вимог посилається на прийняття Устянською сільською радою рішення від 17.03.2015 з наступним укладенням між Устянською сільською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Устя", як орендарем угоди про припинення договору оренди від 18.03.2015, яка за твердженням останнього, суперечить чинному законодавству та договору суборенди від 30.07.2012, що має наслідком вчинення перешкод зі сторони відповідачів у проведенні ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності з розведення та вилову риби на земельній ділянці водного фонду, взятій в суборенду.

Зокрема, як стверджує позивач, останній як суборендар земельної ділянки не повідомлявся про розірвання договору оренди та Устянською сільською радою не вичинялось жодних дій щодо повернення та передачі земельної ділянки водного фонду суборендарем.

Крім того вказує, що умовами договору суборенди не передбачалось можливості орендарем - ТОВ "Устя" вчиняти дії по розірванню договору оренди без відома суборендаря.

Відповідач 1 (Устянська сільська рада) та відповідач 2 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя") у поданих до суду відзивах на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, надавши, окрім іншого, для долучення до матеріалів справи заяву ТОВ "Устя" вих. № 6/1 від 12.03.2015 р. про розірвання договору оренди від 23.07.2012 р., рішення Устянської сільської ради від 17.03.2015 р. про розірвання договору оренди від 23.07.2012 р., та угоду про розірвання договору оренди від 18.03.2015 р.

Також, відповідачем 1 (Устянська сільська рада), окрім іншого, вказано, що позивач по справі договір суборенди із Устянською сільською радою не укладав та реєстрація такого договору не проводилась; в договорі суборенди не вказано, що останній діє після розірвання договору оренди; у разі припинення договору оренди чинність суборенди припиняється; в позовній заяві не зазначено, що у водному об'єкті була риба до укладення договору оренди та суборенди, акт зариблення оформлено не комісійно.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.07.2012 між Устянською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" (орендар) укладено договір оренди земель водного фонду строком на 25 років (Договір) (а.с. 17-19, т. 1).

Згідно п.п. 1.1., 1.2. Договір орендодавець на підставі 15 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 11.07.2012 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Устянської сільської ради, загальною площею 26,5215 га, в т.ч. водне дзеркало - 25,6393 га; ГТС-0,8822 га.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди орендна плата вноситься в грошовому вигляді у розмірі 500,00 грн за 1 га, що становить 13260,75 грн за 1 рік використання. Сплачується в місцевий бюджет на розрахунковий рахунок Устянської сільської ради.

Земельна ділянка водного фонду передається в оренду з метою риборозведення (п. 4.1. Договору).

Згідно із п. 12.1. Договору зміна умов договору, здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується в судовому порядку.

За змістом п. 12.2. Договору, дія умов договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, чи придбанням орендарем земельної ділянки у власність. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін , рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом (п. 12.4. Договору).

30.07.2012 відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області було здійснено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки водного фонду за №052048544009808.

В свою чергу, 30.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки строком на 25 років до 30.07.2037 (а.с. 21-22, т. 1).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору суборенди, орендодавець на підставі 16 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 11.10.2012 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Устянської сільської ради, загальною площею 25,6393 га в тому числі: 25,6393 га - водне дзеркало та 0,8822 га - під гідротехнічними спорудами.

Передача даної земельної ділянки водного фонду в суборенду позивачу відповідачем 2 (орендарем - ТОВ "Устя") була погоджена з відповідачем 1 (орендодавцем - Устянською сільською радою), що підтверджується рішенням Устянської сільської ради 16 сесії 6 скликання від 11.10.2012 (а.с.27, т. 1).

18.12.2012 Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області за № 052048544011684.

12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя" звернулось до Устянської сільської ради із заявою вих. № 6/1 від 12.03.2015 р. про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 26,5215, який був укладений 23.07.2012 р. (а.с. 65, т. 1).

17.03.2015 Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області 37 сесії 6 скликання прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.07.2012 зареєстровано відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області 30.07.2012 за №052048544009808 та доручено голові сільської ради Фіщуку В.В. здійснити заходи щодо прийняття даної земельної ділянки у фонд сільської ради (а.с. 28, т. 1).

18.03.2015 між Устянською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" (орендар) укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду площею 26,5215 га, згідно якої договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області №052048544009808 від 30.07.2012, було розірвано (а.с. 29, т.1).

Державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки здійснена 31.05.2017 (а.с. 83, т. 1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, що містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 р. у даній справі, зазначає наступне.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес . При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Як вказувалось вище постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2017 р. у даній справі рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 скасовано в частині припинення провадження щодо позовних вимог про визнання недійсною угоди від 18.03.2015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012, укладеної Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя". Справу №902/403/17 в цій частині позову направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Здійснюючи оцінку порушеного права позивача, в контексті зазначених обставин та змісту правовідносин, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить , і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 3-669гс15 ).

В обґрунтування заявлено позову в цій частині позивач зазначає, що останній як суборендар земельної ділянки не повідомлявся про розірвання договору оренди та Устянською сільською радою не вичинялось жодних дій щодо повернення та передачі земельної ділянки водного фонду суборендарем.

Крім того вказує, що умовами договору суборенди не передбачалось можливості орендарем - ТОВ "Устя" вчиняти дії по розірванню договору оренди без відома суборендаря.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

У статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину , так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину .

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 № 6-605цс16.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Надавши оцінку наданим сторонам доказам на підтвердження своїх доводів та заперечень щодо позову, кожному окремо та в своїй сукупності, суд з урахуванням встановлених обставин справи та характеру спірних правовідносин приходить до переконливо висновку про те, що укладена між Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" угода від 18.03.2015 про розірвання договору оренди від 23.07.2012 не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, з матеріалів справи слідує, що 12.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Устя" звернулось до Устянської сільської ради із заявою вих. № 6/1 від 12.03.2015 про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 26,5215, який був укладений 23.07.2012 (а.с. 65, т. 1).

17.03.2015 Устянською сільською радою Бершадського району Вінницької області 37 сесії 6 скликання прийнято рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 23.07.2012 зареєстровано відділом Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області 30.07.2012 за №052048544009808, та доручено голові сільської ради Фіщуку В.В. здійснити заходи щодо прийняття даної земельної ділянки у фонд сільської ради (а.с. 28, т. 1).

18.03.2015 між Устянською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" (орендар) укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду площею 26,5215 га, згідно якої договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бершадському районі Вінницької області №052048544009808 від 30.07.2012, було розірвано (а.с. 29, т.1).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін.

Пунктом 12.4. Договору оренди сторонами узгоджено, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 31 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, сторони підписавши угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду від 18.03.2015 як учасники оренди правовідносин за Договором оренди землі від 30.07.2012 підтвердили наявність свого волевиявлення (згоди) на розірвання зазначеного договору, що відповідає приписам ч.1 ст. 651 ЦК України.

При цьому, така домовленість оформлена у відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України шляхом укладення та підписання спірної Угоди від 18.03.2015 про розірвання договору.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі" умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

В свою чергу ч. 4 вказаної статті ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється .

Аналогічне вказано у ч. 2 ст. 774 ЦК України, якою встановлено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Системний аналіз змісту наведених норм права свідчить, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність поряд з договором оренди. Якщо договір оренди, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, то дія останнього також припиняється.

При цьому, нормами чинного законодавства та умовами Договору оренди, та Договору суборенди не передбачено жодних застережень (умов) стосовно необхідності погодження розірвання договору оренди із суборендарем.

Тобто право орендодавця та орендаря на розірвання договору оренди по відношенню до суборендаря є абсолютним та безумовним і не потребує жодного волевиявлення зі сторони останнього на його вчинення за відсутності відповідних застережень у договорі оренди та суборенди тощо.

З огляду на вказане, судом не встановлено обставин, які можуть бути підставами для визнання спірної Угоди про розірвання договору оренди землі недійсною, позаяк остання відповідає положенням законодавства та не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, які випливають з Договору суборенди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 910/237/18 ).

Законодавчо визначені способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

При цьому, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства , визначеному цим Кодексом

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням наведеного у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди "Про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду", укладеної 18.03.2015 між Устянською сільською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Устя", як орендарем, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та законних у зв'язку з укладенням даної угоди, а також нормативного обґрунтування правомірності заявленого позову у цій частині.

При цьому доводи позивача фактично зводяться до непогодження останнього із укладенням угоди про розірвання договору оренди з підстав непогодження та з'ясування волевиявлення на вчинення зазначених дій зі сторони суборендаря, однак зазначене, як вказувалось вище не узгоджується із нормами чинного законодавства, зокрема ст. 8 ЗУ "Про оренду землі", ст. 774 ЦК України.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що причиною звернення позивача з даним позовом до суду стало його твердження про зариблення ним водного об'єкту розміщеного на земельній ділянці, яка ним використовується на підставі договору суборенди від 30.07.2012.

Разом з тим для захисту свого порушеного права, яке за твердженням позивача полягає у наявності права власності на вирощену рибу та неможливості її вилову останньому необхідно обрати спосіб захисту адекватний спірним правовідносинам та суті порушеного права з огляду на необхідність ефективного та дієвого поновлення порушеного або невизнаного права.

У свою чергу позивачем не доведено та не обґрунтовано того, що позов про визнання недійсною угоди укладеної 18.03.2015 між Устянською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Устя" про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду", зареєстрованого 30.07.2012 у відділі Держкомзему у Бершадському районі № 052048544009808 право на яке відповідає господарській правосуб'єктності орендодавця та орендаря та не ставиться у залежність від волевиявлення суборендаря і при цьому на момент розгляду справи було реалізовано шляхом державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки 31.05.2017 може привести до відновлення порушеного права позивача.

Згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання недійсною угоди "Про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду", укладеної 18.03.2015 між Устянською сільською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Устя", як орендарем з наведених у ньому підстав слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

14.02.2019 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Устянської сільської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Устя" у частині позовних вимог про визнання недійсною угоди "Про розірвання договору оренди земельної ділянки земель водного фонду", укладеної 18.03.2015 між Устянською сільською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Устя", як орендарем відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ФОП ОСОБА_1 - вул. Зарічна, 36, с. Велика Киріївка, Бершадський район, Вінницька область, 24455

3 - відповідачу 1 - Устянській сільській раді - вул. Центральна, 3, с. Устя, Бершадський район, Вінницька область, 24453.

4 - відповідачу 2 - ТОВ "Устя" - вул. Центральна, 3, с. Устя, Бершадський район, Вінницька область, 24453.

5 - третій особі - Громадська організація "Громада рибалок села Устя" - вул.8 Березня, 24, с.Устя, Бершадський район, Вінницька область, 24453.