Постанова

від 18.02.2019 по справі 915/1105/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2019 року м.Дніпро Справа № 915/1105/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю сторін

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, ордер МК №100150 від 13.02.2019;

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, довіреність б/н від 28.01.2015;

від третьої особи: представник не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018р. (суддя Загинайко Т.В., повний текст рішення складено 29.11.2018 року) №915/1105/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція", м. Київ,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно-Прод" ,с. Проліски Київської області,

про стягнення 569 964 грн. 13 коп

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх. №14749/17 від 23.10.2017р.), в якій просить суд стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" 569 964 грн. 13 коп., що складає 406 500 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений згідно умов Договору від 08.08.2016р. №С/2016/08-19, 37 524 грн. 50 коп. - інфляційних нарахувань, 10 868 грн. 10 коп. - 3% річних, 82 246 грн. 53 коп. - пені та 32 825 грн. 00 коп. - 5% штрафу.

Ухвалою Господарського суду Микодаївської області від 15.11.2017р. матеріали справи №915/1105/17 надіслано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2017р. справу №915/1105/17 прийнято до провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні .

Позивачем до господарського суду 17.10.2018 була подана також заява про визнання судом при прийнятті рішення недійсним повністю правочину, пов'язаного з предметом спору як такого, що суперечить законодавству. Сторона просила: - визнати недійсним повністю договір №1_02 від 20.01.2017р. про відступлення права вимоги, що міститься в матеріалах справи, укладений між ТОВ "Зерно-Прод" та Сільськогосподарським ТОВ "Імені Мічуріна", а також підписаний від імені ТОВ "Секур Інтеграція" невстановленими третіми особами із проставленням печатки, аналогічної до печатки ТОВ "Секур Інтеграція";

- визнати недійсною додаткову угоду №1 до договору №С/2016/08-15 від 08.08.2016р., укладену між Сільськогосподарським ТОВ "Імені Мічуріна" та підписану від імені ТОВ "Секур Інтеграція" невстановленими третіми особами із проставленням печатки, аналогічної до печатки ТОВ "Секур Інтеграція" .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018 року у справі № 915/1105/17 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" 406 500,00 грн. заборгованості, 82 238 , 27 грн. пені, 37 524 , 50 грн. інфляційних нарахувань, 10 867 , 21 грн. річних, 32 825,00 грн. штрафу та 8 549 , 33 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення річних у сумі 0 грн. 89 коп. та пені у сумі 8 грн. 26 коп. з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" - відмовлено.

Судові витрати у сумі 0 грн. 13 коп. віднесено за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція".

Визнано недійсним договір від 20.02.2017р. №1_02 про відступлення права вимоги укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" .

Визнано недійсною додаткову угоду від 01.12.2016р. №1 до договору від 08.08.2016р. №С/2016/08-19, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" .

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Досліджуючи обставини та матеріали справи суд першої інстанції порушив процесуальні норми, передбачені ст. 86 та ст. 236 ГПК України, щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та ухвалення обґрунтованого рішення.

Судом першої інстанції не повно досліджено умови договору №С/2016/08-19 від 08.08.2016. Зокрема, пунктами 4.1., 3.2., 3.4. договору передбачено, що приймання-передача обладнання за кількістю та якістю здійснюється за актом приймання-передачі обладнання, що підписується уповноваженими представниками сторін в місці поставки. Датою/моментом поставки є дата підписання представниками Сторін акту приймання-передачі обладнання. Перелік оригіналів документів, які Постачальник зобов'язаний надати Покупцю разом із Обладнанням, який включає, в тому числі, акт приймання-передачі Обладнання.

Апелянт вказує на відсутність акту приймання-передачі обладнання, підписаного з двох сторін, у зв'язку з чим вважає, що зобов'язання ТОВ СЕКУР ІНТЕГРАЦІЯ по поставці обладнання належним чином не виконане.

Відповідач вважає, що судом при прийняті заяви про визнання правочину недійсним після закінчення підготовчого засідання у справі порушені норми ч. 3 ст.184, ч. 3 ст. 237 ГПК України. Всупереч наведених норм суд прийняв заяву після закінчення підготовчого засідання, поновив строк та прийняв її без розгляду. При цьому позивачем не було додано доказів сплати судового збору за подання такої заяви.

Крім того, апелянт вважає, що висновок експертизи не є належним доказом, оскільки на виконання п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень не містить всіх необхідних відомостей, а саме категорії експертизи, виду експертизи. У висновку не зазначено: спосіб доставки та вид упаковки досліджувальних об'єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість; запис про відповідність матеріалів та об'єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення скарги заперечує, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 року залишити без змін.

У відзиві зазначає, що аргументи, наведені в апеляційній скарзі були відхилені господарським судом і мотивовані у рішенні з посиланням на докази і матеріали справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 18.02.2018р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився. Ухвала Центрального апеляційного господарського суду про відкриття провадження і призначення розгляду справи була направлена всім учасникам справи 22.01.2019р., та в межах строку, визначеного ч..3 ст. 262 ГПК України, що підтверджується штемпелем суду на обороті ухвали (а.с. 197 т.2).

Відповідно до п.2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 лютого 2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року (зі змінами і доповненнями), яке залишається дійсним і на цей час.

Ухвали про відкриття апеляційного провадження в якій визначено дату і час проведення судового засідання, яка збігається з відповідними даними щодо дати і часу, визначеними в ухвалі про проведення судового засідання в режимі відеоконференції була направлена третій особі з дотриманням вищенаведених норм.

Згідно з витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень також вбачається направлення ухвали на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-Прод" (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4900069279444), яке з незалежних від суду обставин 13.02.2019р. було повернуто з відділення с.Проліски до сортувального центру м.Києва і в подальшому до поштового відділення м. Дніпро.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що в межах наданих суду повноважень, вжито достатніх заходів для повідомлення третьої особи про залучення до участі у справі та призначення судового засідання.

Сторони не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ Зерно-Прод .

У судовому засіданні 18.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція (Постачальник) і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" (Покупець) 08.08.2016 було укладено договір №С/2016/08-19, за яким Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) Покупцеві систему відеоспостереження та детекції номерних знаків (надалі - обладнання), а також виконати монтаж, налаштування та технологічний пуск обладнання (далі - роботи), а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та роботи та здійснити їх оплату в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

За п. 2.1. договору повне найменування, асортимент, комплектація (комплектність), вартість, кількісні, технічні та якісні характеристики обладнання вказуються в Специфікації (Додаток №1) до договору; в Специфікації до договору сторони мають право зазначити також іншу інформацію щодо обладнання.

Сторони, уклавши Специфікацію до договору від 08.08.2016р. погодили, що Постачальник на умовах, визначених договором, зобов'язаний поставити, здійснити монтаж, налаштування та технічний пуск, а покупець прийняти та оплатити визначене обладнання на загальну суму 656 500 грн. 00 коп. з ПДВ, що складає: 506 500 грн. 00 коп. - вартість обладнання та матеріалів, 150 000 грн. 00 коп. - вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Постачальник зобов'язався поставити Покупцю обладнання на умовах DDP - склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, з урахуванням положень договору; місце/пункт поставки обладнання - пункт технічного обслуговування покупця, що знаходиться за адресою: - Одеська обл., Березівський р-н, с. Розквіт, вул. Центральна; - Миколаївська обл., Братський р-н, с. Новокостянтинівка, вул. Миру, 47 (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що Постачальник зобов'язався поставити обладнання в строк не пізніше 60 календарних днів з дати підписання договору.

Відповідно до пунктів 6.1 .- 6.3. договору вартість обладнання, що поставляється за договором, складає 506 500 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ . Вартість робіт за договором складає 150 000 грн. 00 коп. з ПДВ, є фіксованою та не підлягає зміні в сторону збільшення під час всього строку дії договору. Загальна вартість договору складає суму вартості обладнання та робіт, та на день підписання цього договору складає 656500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що Покупець здійснює оплату загальної суми договору, визначеної в п. 6.3. договору, впродовж 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт на підставі отриманого від Постачальника рахунку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками . Термін дії договору закінчується 08.08.2017 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами . Стосовно гарантійних обов'язків постачальника договір діє до закінчення строку гарантії згідно розділу 7 цього договору (п . 13.1 договору).

Відповідно до видаткових накладних №№1710-11, 1710-12 від 17.10.2016 Постачальник поставив Покупцю товар на загальну суму 506500,00 грн. з ПДВ (а.с. 27,30 т.1).

16.12.2016 сторонами був підписаний акт надання послуг №1612-1, відповідно до якого Постачальником виконані монтажні та пусконалагоджувальні роботи на суму 150000,00 грн. з ПДВ (а.с. 33 т.1).

Покупцем було сплачено за договором 250000,00 грн.

28.07.2017 на адресу Покупця Постачальник направив лист-вимогу №88 від 25.07.2017,в якому пропонував до 01.08.2017 погасити заборгованість з оплати по договору у сумі 406500,00 грн. Направлення листа підтверджується копіями фіскального чеку і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411912914194 з описом вкладення у цінний лист (а.с.38-40 т.1).

В подальшому у зв'язку з невиконанням Покупцем зобов'язань щодо оплати обладнання і робіт Постачальником 28.08.2017 була направлена претензія, що підтверджується копіями фіскального чеку і рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411618511570 з описом вкладення (а.с.41-43 т.1). На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України і п.11.2. укладеного договору Постачальник вимагав перерахувати на його розрахунковий рахунок 406500,00 грн. основного боргу, 32825,00 грн. штрафу (5% від 656500,00 грн.) і 84747,33 грн. (34947,38 грн. за товар по першій накладній, 22810,37 грн. за товар по другій накладній, 26989,58 грн. за виконання робіт) пені.

З приписів п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач заперечує факт поставки товару, посилаючись на відсутність акту приймання-передачі обладнання, який повинен бути переданий Постачальником відповідно до п.3.4. договору.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами в п. 3.2. договору погоджено, що дата/момент поставки (та дата переходу права власності на обладнання від Постачальника до Покупця) - дата підписання представниками сторін акту приймання-передачі обладнання (видаткової накладної ) у місці поставки.

Тобто, з наведених умов вбачається, що перехід права власності на обладнання до Покупця може бути підтверджений не лише актом приймання-передачі обладнання, а і видатковою накладною. Відповідач не заперечує підписання його представником видаткових накладних, які підписані без зауважень і скріплені печатками підприємств.

Колегія суддів звертає увагу також на положення ст. 666 ЦК України, за якими якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач наданим йому правом на встановлення позивачеві строку для передачі необхідних документів не скористався, від договору не відмовився і товар не повернув .

У постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №903/679/14 (№3-77гс15) викладено висновок про те, що з огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому відсутність одних первинних документів (довіреність та т.д.) за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, якщо інше не визначено договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання починається з моменту прийняття товару або товаророзпорядчих документів на нього. При цьому, видаткова накладна, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, у разі коли вона відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в частині невиконання Позивачем умов договору щодо поставки товару, стягнення боргу за який становить предмет позовних вимог, відповідно ненастання строку оплату за поставлений товар є надуманими і такими, що спростовуються вище встановленими обставинами справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення 406500,00 грн. основного боргу є такими, що підлягають задоволенню.

За період прострочення з 26.12.2016 по 10.10.2017 позивач просив стягнути інфляційні втрати в сумі 37524,50 грн. і 10868,10 грн.-3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги в цій частині, сягнувши 37 524,50 грн. інфляційних втрат і 10 867,21 грн. -3 % річних .

Частиною 1 ст. 216 ГК визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати загальної вартості договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. При простроченні оплати більше ніж на 20 робочих днів, Покупець окрім сплати пені сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від загальної вартості договору.

Перевіривши нарахування пені за період з 26.12.2016 до 22.08.2017 та штрафу суд правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача 82 238,27 грн. пені і 32 825 ,00 грн. штрафу.

В суді першої інстанції відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилався на договір від 20.02.2017р. №1_02 про відступлення права вимоги та на договір від 20.02.2017р. №20/02-2017 про переведення боргу, який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур Інтеграція", Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно-Прод" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна".

За п. 1.1 договору №1_02 про відступлення права вимоги від 20.02.2017р ТОВ "Секур Інтеграція"(Первісний кредитор) передало ТОВ "Зерно-Прод" (Новий кредитор), а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належить Первісному кредиторові за договором від 08.08.2016р. №С/2016/08-19, надалі - основний договір, укладений між Первісним кредитором та Боржником, та видатковими накладними та актами приймання-передачі обладнання, і стає Кредитором за основним договором, в обсязі, визначеному в пункті 1.2. даного договору.

За даним договором новий кредитор одержує право, замість первісного кредитора, вимагати від боржника належного виконання зобов'язання з оплати залишку заборгованості з оплати обладнання та вартості робіт за основним договором у відповідності до умов основного договору в розмірі 406 500,00 грн., а також виконання інших зобов'язань боржника за основним договором (пункт 1.2 Договору від 20.02.2017р. №1_02 про відступлення права).

Додатковою угодою від 01.12.2016р. №1 до договору, сторони внесли зміни в пункт 6.1 Розділу 6 Договору, виклавши в наступній редакції: "6.4. Покупець здійснює оплату загальної суми договору, визначеної в пункті 6.3 договору, не пізніше 10 березня 2017 року на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та отриманого від постачальника рахунку".

Позивач дійсність вказаного договору і додаткової угоди до нього заперечив, вказав, що підпис у договорі з його сторони вчинена без його відома і дозволу, є підробленою, як є підробленою і печатка підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів

цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Водночас, за приписами ч.1 ст.215 ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1- 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч.1 ст.203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За положеннями ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 3.1. 1 договору №1_02 про відступлення права вимоги на Первісного кредитора покладено обов'язок передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за даним договором та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором.

В матеріалах відсутні докази такої передачі документів позивачем або інші докази, що підтверджують вчинення дій, направлених на виконання договору, що свідчить про відсутність схвалення спірного договору.

Таким чином, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

Відповідно до висновку від 04.09.2018р. №28/1.1/504 судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_3 за результатами судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 в графах: "Директор" договору №1_02 про відступлення права вимоги від 20.02.2017, додаткової угоди №1 від 01.12.2016 до договору №С/2016/08-19 від 08.08.2016, в графі "Директор ООО "Секур Інтеграція" листа б/д - виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відповідно до висновку від 03.09.2018р. №28/2.3/505 судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_5 за результатами проведення судової технічної експертизи документів встановлено, що: - відбиток круглої печатки з реквізитами ТОВ "Секур Інтеграція", що є в додатковій угоді №1 до договору №С/2016/08-19 від 08.08.2016, нанесений не круглою печаткою з реквізитами ТОВ "Секур Інтеграція", експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження; - відбиток круглої печатки з реквізитами ТОВ "Секур Інтеграція", що є в договорі №1_02 про відступлення права вимоги від 20.02.2017, нанесений не круглою печаткою з реквізитами ТОВ "Секур Інтеграція", експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження; - відбиток круглої печатки з реквізитами ТОВ "Секур Інтеграція", що є в листі ТОВ "Секур Інтеграція", нанесений не круглою печаткою з реквізитами ТОВ "Секур Інтеграція", експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження.

Врахувавши встановлений факт відсутності події підписання договору з боку позивача, відсутність його наміру укладати спірний договір, встановлення результатами експертизи підпису зі сторони позивача невідомою особою засвідчення неналежною товариству печаткою з огляду на неспростування таких тверджень відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного договору.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України .

Посилання апелянта щодо порушення норм процесуального права в частині неможливості прийняття до розгляду заяви про визнання правочину недійсним відхиляються з огляду на наступне:

З приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України вбачається можливість поновлення будь-якого пропущеного процесуального строку за виконання двох умов: причини пропуску такого строку судом визнані поважними; ГПК України не встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто, законодавством, чітко визначено випадки, в яких строк не може бути поновлений. При цьому,у всіх інших випадках це питання віднесено на розгляд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ГПК України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Як вбачається з матеріалів справи заява про визнання судом про прийнятті рішення недійсним повністю правочину, пов'язаного з предметом спору як такого, що суперечить законодавству була подана до закінчення підготовчого провадження 17.10.2018. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018 підготовче провадження було продовжено до 18.11.2018.

Посилання відповідача на те, що висновок експертизи не є належним доказом, оскільки не містить реквізитів, категорії експертизи і вид експертизи безпідставні і не відповідають дійсності. У вступній частині висновку зазначено номер і дату складання висновку та вказано, що ця експертиза є судовою почеркознавчою експертизою. Щодо категорії експертизи, то вона не є ні додатковою, ні повторною, ні комісійною, ні комплексною. До того ж відсутність зазначення категорії не є підставою для визнання її неналежним доказом.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі також не спростовують висновків суду і не містять підстав для зміни або скасування судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, - 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна", м. Дніпро залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2018р. у справі №915/1105/17 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" .

Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у відповідності до статті 233 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2019 року.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г.Антонік