Рішення

від 21.02.2019 по справі 910/15914/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 910/15914/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В ., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" (37100, Полтавська область, Чорнухинський район, селище міського типу Чорнухи, вулиця Сковороди, будинок 15; ідентифікаційний код 05385237)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Агросервіс" (01054, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Гоголівська, будинок 22/24, офіс 802; ідентифікаційний код 40114288)

про стягнення 561 755,21 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.02.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Агросервіс" про стягнення 561 755,21 грн, з яких 515 000,00 грн становить основний борг, 43 158,66 грн - пеня та 3 596,55 грн - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних обов'язків за договором поставки № 12 від 30.08.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 відкрито провадження у справі № 910/15914/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 19.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 сторін було повідомлено про те, що у зв'язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці, підготовче судове засідання по справі призначено на 31.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/15914/18 до судового розгляду по суті на 21.02.2019.

У судове засіданні 21.02.2019 з'явився представник позивача та надав для долучення до матеріалів справи копії документів на

Представник відповідача не з'явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, проте був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвали від 29.11.2018, 19.12.2018, 21.01.2019 та 31.01.2019 Господарського суду міста Києва була направлені судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Гоголівська, будинок 22/24, офіс 802.

Проте, поштові конверти було повернуто до суду з відмітками відділення поштового зв'язку від 03.12.2018, 22.12.2018 та 23.01.2019 "вибули".

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення відмітки відділення поштового зв'язку про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва справі № 910/15914/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діловий Агросервіс" (покупець) було укладено Договір поставки №12 від 30.08.2018 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва - горох врожаю 2018 року, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та в додатках до договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.4. договору, постачальник передає товар покупцю у власність на умовах цього договору в повному обсязі в строк з 06 серпня 2018 до 31 грудня 2018. Датою поставки товару вважається дата відмітки на терміналі в місці призначення на товарно-транспортних накладних постачальника.

Згідно з пунктом 3.1. договору загальна кількість товару становить 134 301 тон. Сторони можуть змінити кількість товару, що поставляється, шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Товар, що завозиться повинен відповідати Базисним показникам якості, що зазначені у пункті 4.3. договору.

Положеннями пунктів 5.1., 5.2., 5.3. договору, сторони погодили, що ціна товару згідно даного договору становить 5700,00 грн за тону. Ціна може змінюватись, про що укладається додаткова угода. Ціна товару розраховується виходячи із фактичної ваги, а у випадках передбачених пунктом 3.2. договору, залікової ваги за мінусом вартості послуг, наданих постачальнику за приймання та доробку зерна (очистка, сушка та інше). Покупець здійснює оплату 100% вартості товару на розрахунковий рахунок позичальника протягом 5-ти банківських днів з дня складання реєстру прийнятого зерна, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018, а в частині зобов'язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними сторонами (пункт 9.1. договору).

На виконання умов договору поставки № 12 від 30.08.2018, позивачем на підставі видаткової накладної №13 від 31.08.2018 та акту приймання-передачі №4 від 31.08.2018, було поставлено відповідачу товар суму 765 515,70 грн.

Зазначені видаткова накладна та акт приймання-передачі підписані з боку позивача та відповідача та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Крім того, позивачем на виконання умов укладеного правочину, було зареєстрована податкова накладна.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень №201123 від 12.09.2018 на суму 150 515,70 грн та №201156 від 08.10.2018 відповідачем було здійснено оплату товару лише частково в загальному розмірі 250 515,70 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями №49 від 10.09.2018, №68 від 13.11.2018, №71 від 19.11.2018, в якій позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за поставлений товар згідно Договору поставки № 12 від 30.08.2018.

Проте, відповідач вказану заборгованість не погасив, однак підписав акти звіряння взаємних розрахунків відповідно до яких розмір боргу відповідача перед позивачем станом на 13.09.2018 складав 615 000,00 грн та станом на 18.10.2018 становив 515 000,00 грн.

Оскільки вказана вимога позивача не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду.

Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 5.3. договору поставки № 12 від 30.08.2018 покупець здійснює оплату 100% вартості товару на розрахунковий рахунок позичальника протягом 5-ти банківських днів з дня складання реєстру прийнятого зерна, але не раніше реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар, поставлений позивачем відповідачу на підставі зазначеної вище видаткової накладної №13 від 31.08.2018, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за отриманий на підставі договору поставки № 12 від 30.08.2018 товар в розмірі 765 515,70 грн відповідачем сплачено лише частково на суму 250 515,70 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 515 000,00 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 515 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 43 158,66 грн - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, а також 3 596,55 грн - 3 % річних.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 6.4. Договору поставки № 12 від 30.08.2018 сторони погодили, що в разі, якщо оплата товару була здійснена пізніше строків, вказаних в пункті 5.3. договору, покупець оплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже вказувалось судом, з огляду на порушення відповідачем строків оплати за отриманий згідно Договору поставки № 12 від 30.08.2018 товар, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення пеню у розмірі 53 158,66 грн за період з 07.09.2018 по 22.11.2018.

Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних за період з 07.09.2018 по 22.11.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку про їх правомірність та арифметичну правильність, а, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" в частині відшкодування 43 158,66 грн - пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, та 3 596,55 грн - 3 % річних також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Агросервіс" про стягнення 561 755,21 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Агросервіс" (01054, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Гоголівська, будинок 22/24, офіс 802; ідентифікаційний код 40114288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорнухи-Птиця" (37100, Полтавська область, Чорнухинський район, селище міського типу Чорнухи, вулиця Сковороди, будинок 15; ідентифікаційний код 05385237) 515 000,00 грн (п'ятсот п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 43 158,66 грн (сорок три тисячі сто п'ятдесят вісім гривень 66 копійок) пені, 3 596,55 грн (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість гривень 55 копійок) 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 426,33 грн (вісім тисяч чотириста двадцять шість гривень 33 копійки).

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.02.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ