Рішення

від 21.02.2019 по справі 522/18359/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18359/17

Провадження №2-а/522/169/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 29.09.2017 року надійшов позов Приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначив, 05.09.2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (надалі - Управління) було складено акт №000886 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (надалі - ОСОБА_1). На підставі вказаного акту Управлінням були складені протоколи б/н від 05.09.2017 року та відповідні постанови від 19.09.2017 року №090/17/432-вих, №091/17/433-вих та №№090/17/434-вих, якими на Приватне акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд (надалі позивач) було накладено штрафи у сумах, відповідно, 30 312 гривень, 151 560 гривень та 623 080 гривень. Заперечуючи проти законності вказаних постанов, позивач зазначив, що ним велася виконавча документація з дотриманням будівельних норм (щодо постанови №090/17/432-вих), об'єкт за адресою: м.Одеса, провулок Воронцовський, 6-А не належить до об'єктів будівництва з середніми (СС2) наслідками, а отже - виконання робіт на ньому не вимагає отримання відповідної ліцензії (щодо постанови №091/17/433-вих), на об'єкті за вказаною адресою виконуються роботи у відповідності до отриманих в установленому порядку дозволів та не вважаються самочинно виконуваними будівельними роботами (щодо постанови №092/17/434-вих). В якості правового обґрунтування наведені п.6 ч.3 ст.2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (щодо постанови №090/17/432-вих), п.9 ч.1 ст.7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності (щодо постанови №091/17/433-вих). Також наведені посилання на ст.58 Конституції України, п.1 ч.1 ст.247, ст..280, п.3 ч.1 ст.2 та ч.2 ст.284 КУпАП.

Згідно з автоматизованою системою документообігу суду при розподілі справ між суддями для розподілу вказана справа 29.09.2017 року була розподілена на суддю Домусчі Л.В..

Ухвалою суду від 02.10.2017 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до розгляду на 23.10.2017 року. 23.10.2017 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи був відкладений на 27.11.2019 року.

Відповідач з позовними вимогами не погодився, надали до суду заперечення проти адміністративного позову від 27.11.2017 року (а.с.67-74), у яких зазначили наступне. У ході перевірки, за результатами якої складено акт №000886 від 05.09.2017 року, керівником позивача було надано відкориговану проектну документацію (шифр 02-2007-АР) за якою і здійснюється будівництво на теперішній час, розроблену та підписану головним архітектором проекту ОСОБА_1, відповідно до якої передбачена зміна конструктивної схеми об'єкту будівництва та його техніко-економічних показників (висотної відмітки, кількості поверхів та загальної площі будівлі). При цьому, відповідно до даних реєстру атестованих осіб відсутня інформація про щодо видачі кваліфікаційного сертифікату архітектора або інженера-проектувальника на ім'я ОСОБА_1. Також Управління зазначило, що відповідно до абз.1 ч.7 ст.37 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності та п.33 Порядку здійснення підготовчих та будівельних робіт (Постанова КМУ №466 від 13.05.2011 року), продовження виконання будівельних робіт без повідомлення про внесення змін до проектної документації забороняється. Однак, станом на теперішній час повідомлення від замовника будівництва ОСОБА_2 до Управління не надходило. Відповідно до пред'явленого загального журналу робіт будівельні роботи на об'єкти тривають з 26.06.2017 року і по теперішній час. Отже, за твердженням Управління, за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 6-А, фактично виконуються будівельні роботи по новому проекту, який повинен бути затверджений у встановленому законом порядку. Як зазначає Управління, об'єкт будівництва за вказаною адресою, відповідно до ст.32 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , відноситься до об'єктів з середнім класом наслідків (відповідальності) - СС2, оскільки будівництво здійснюється в охоронній зоні пам'яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам'ятки). Також зроблено посилання на те. що у порушення вимог Постанови КМУ №560 від 11.05.2011 року комплексна експертиза відкоригованої проектної документації не пред'явлена та відсутня. Додатково вказано, що відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно видачі дозвільних документів за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 6-А. З огляду на викладене, Управління зазначає, що позивачем виконуються будівельні роботи за вказаною адресою без отримання відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту. Також, як зазначає Управління, відповідно до даних реєстру виданих ліцензій, встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області було видано позивачу ліцензію АВ №514761 від 21.05.2010 року з терміном дії до 11.05.2015 року. Станом на сьогоднішній день відповідно до даних цього реєстру відсутня інформація щодо видачі ліцензії для провадження такої господарської діяльності як будівництво об'єктів, що за класами наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (ССЗ). Отже, як зазначає Управління, позивач виконує роботи на об'єкті без обов'язкового отримання ліцензії, ним порушено вимоги п.9 ч.1 ст.7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності . Управління також вказує, що на момент перевірки керівником позивача було пред'явлено прошитий, пронумерований та скріплений печаткою загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт, які не відповідають вимогам додатку В ДБН А.3.1.-5.:2016 Організація будівельного виробництва. При цьому, згідно п.4.8. вказаних ДБН, загальний журнал робіт (додаток А) та акти на закриття прихованих робіт (додаток В) відносяться на виконавчої документації.. З огляду на вказані обставини, Управління просить у задоволенні позову відмовити.

27.11.2017 року розгляд справи за клопотанням сторін був відкладений на 31.01.2018 року.

Ухвалою суду від 31.01.2018 року у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання:

- до якого класу наслідків (відповідальності) відноситься об'єкт будівництва за адресою: місто Одеса, провулок Воронцовський, 6-А, власником якого є ОСОБА_2, станом на дату отримання дозволу №100 на виконання будівельних робіт з реконструкції домоволодіння по Воронцовському провулку №6-А у м. Одеса, виданого Інспекцією ДАБК в Одеській області від 01.03.2011 року;

- чи виконуються будівельні роботи на об'єкті будівництва за адресою: місто Одеса, провулок Воронцовський, 6-А, власником якого є ОСОБА_2, згідно з архітектурно - планувальним завданням (АПЗ) за №645 від 27.11.2006 року, затвердженим Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, а також висновком за №413/08 від 18.06.2008 року, виданим Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та проектною документацією розробленою СУФП у вигляді ТОВ "ДОМУС - ЦЕНТР ЛТД", чи згідно відкоригованої проектної документації (шифр 02-2007-АР) .

Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи до одержання її результатів.

Ухвалою суду від 20.12.2018 року у зв'язку з надходженням до суду 07.12.2018 справа разом із висновком експерта було поновлено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 14 лютого 2019 року на 09.55 год.

14.02.2019 року розгляд справи був відкладений на 21.02.2019 року у зв'язку з зайнятістю судді у розгляді іншої адміністративної справи.

У судовому засіданні 21.02.2019 року адвокат позивача - ОСОБА_3 (по ордеру серії ОД №297318 від 14.02.2019 року) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Просив скасувати постанову від 19.09.2017 року з тих підстав, що журнал робіт був заведений ще у 2011 році та не передбачено його закриття або ж припинення його ведення у разі зміни ДБН (у 2016 році); також не є можливим виймання окремих аркушів та не передбачено обов'язку його доклеювати за новою встановленою формою.

Згідно постанови Управління №092/14/433 вих. від 19.09.2017 року зазначив, що відповідно до експертного висновку від 02.11.2018 року встановлено, що об'єкт будівництва за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 6-а, станом на дату отримання дозволу №100 відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1, тому будівництво вказаного об'єкта не передбачає ліцензування. І норма щодо ліцензування виникла лише з 2017 року, а до цього ними було отримано дозвіл у відповідності до діючого на той час чинного законодавства.

Стосовно оскаржуваної постанови Управління №092/14/434 вих. від 19.09.2017 року, посилався на те, що не зрозуміло, про які саме документи для будівництва йде мова.

Дозвіл ними було отримано ще у 2011 році у відповідності до чинного на той час законодавства, будівництво велось за узгодженим на той проектом, а на підставі відкоригованої проектної документації будівельні роботи не виконувалися.

Представник Управління - ОСОБА_4 (по довіреності) проти задоволення позову заперечував та просив відмовити. Підтримав їх пояснення, надані у письмових запереченнях від 27.11.2017 року та за час перевірки було встановлено, що журнал не вели; будівництво відноситься до СС2 та потребує ліцензуванню; не було надано дозвільну документацію. Посилався на те, що оскаржувані постанови були прийняті у відповідності до законодавства та у межах повноважень.

Дослідивши позовну заяву та докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 05.09.2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (надалі - Управління) було складено акт №000886 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (надалі - ОСОБА_1). На підставі вказаного акту Управлінням були складені протоколи б/н від 05.09.2017 року та відповідні постанови від 19.09.2017 року.

Постановою №090/17/432-вих від 19.09.2017 року позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6.ч.3 ст.2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у розмірі 30 312 гривень (а.с.49-50).

Вказана постанова обґрунтована посиланням на п.4.8. ДБН А.3.1.-5:2016 Організація будівельного виробництва , згідно якого за результатами виконаних будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація. Перелік необхідної виконавчої документації визначений відповідно до вимог нормативних документів щодо виконання відповідного виду робіт на конкретному об'єкті будівництва, має бути наведений у ПВР. До виконавчої документації належать зокрема загальний журнал робіт (Додаток А), акти на закриття прихованих робіт (додаток В). При цьому Управління зазначає, що на момент перевірки керівником позивача було пред'явлено прошитий пронумерований та скріплений печаткою загальний журнал робіт та акти на закриття прихованих робіт, форма сторінок вказаного журналу не відповідає встановленим обов'язковим додатком А ДБН А.3.1.-5:2016 Організація будівельного виробництва формам сторінок такого журналу. Аналогічно, за твердженням Управління, акти на закриття прихованих робіт не відповідають формам таких актів, встановлених цими ДБН.

Доводи Управління на користь законності вказаної постанови викладені у запереченні проти адміністративного позову та за змістом відповідають доводам, викладеним у самій постанові. Додатково зазначено, що оскільки саме будівництво здійснювалось як в 2011 році, так і в 2017 роках, застосування форм, які діяли у 2011 році, в 2017 році є порушенням вимог вказаних ДБН.

Надаючи оцінки доводам сторін щодо вказаної постанови, суд зазначає наступне.

01.03.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області замовнику будівництва ОСОБА_2 та генеральному підряднику ПРАТ БМУ №26 Одесбуд (код ЄДРПОУ 31769002, м.Одеса, вул..Тираспольска, 5, ліцензія АВ514761 від 11.05.2010 року) видано дозвіл за №100 на виконання будівельних робіт з реконструкції домоволодіння по Воронцовському провулку №6-А у м.Одеса.

Листом від 19.09.2012 року №01/11-5979 на адресу ОСОБА_5 Інспекція ДАБК в Одеській області підтвердило чинність вказаного дозволу до завершення будівництва з огляду на приписи п.8 Розділу V Прикінцеві положення ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Чинне законодавство України не містить норми щодо зобов'язання особи, яка веде загальний журнал робіт, змінювати його формат (форму) та/або форму записів в ньому в разі зміни законодавства, яке регулює вказані формат та/або форми.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також суд враховує, що не заперечується учасниками справи, в ході проведення перевірки, позивачем було надано загальний журнал робіт прошитий пронумерований та скріплений печаткою , в журналі наявні записи за період з 2011 по 2017 року.

При цьому, технічної можливості приведення журналу, який було розпочато до вступу в дію ДБН А.3.1.-5:2016 Організація будівельного виробництва , у відповідність з вказаними вимогами не вбачається. Поряд з цим, як зазначалось вище, зобов'язання (обов'язку) розпочинати новий загальний журнал робіт після зміни ДБН законодавство України не містить.

У судовому засіданні представник Управління зазначив, що позивач мав закрити загальний журнал робіт після зміни ДБН, водночас не зазначив, якою нормою законодавства України передбачений такий обов'язок.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на викладені вище факти та правові норми, суд вважає, що в діях позивача щодо ведення загального журналу робіт не вбачається складу адміністративного правопорушення, а отже висновки та доводи оскаржуваної постанови управління від №090/17/432-вих від 19.09.2017 року не можна визнати обґрунтованими.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять актів на закриття прихованих робіт, щодо правильності оформлення яких позивачем в управління маються заперечення.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні . Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили . Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ненадання Управлінням актів на закриття прихованих робіт позбавляє суд можливості надати оцінку обґрунтованості доводів оскаржуваної постанови, а з огляду на приписи ст.77 КАС України Управлінням не виконаний обов'язок щодо доведення законності та обґрунтованості прийнятої постанови №090/17/432-вих від 19.09.2017 року.

Також, постановою №091/17/433-вих від 19.09.2017 року позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.1.ч.3 ст.2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у розмірі 151 560 гривень (а.с.53- 54).

Вказана постанова вмотивована п.9 ч.1 ст.7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності , яка передбачає, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як будівництво об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3). Як зазначає Управління, відповідно до даних реєстру виданих ліцензій, встановлено, що Інспекцією ДАБК в Одеській області позивачу видано ліцензію АВ №514761 від 11.05.2015 року (в запереченні проти адміністративного позову зазначено - 21.05.2010 року) з терміном дії до 11.05.2015 року. Станом на дату складання оскарженої постанови в реєстрі відсутня інформація щодо видачі ліцензії для провадження такої господарської діяльності як будівництво об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними наслідками (СС3). З огляду на викладене, Управління констатувало наявність порушення п.9 ч.1 ст.7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності та наявність складу правопорушення, передбаченого п.1.ч.3 ст.2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Доводи Управління щодо законності оскарженої постанови аналогічні тим, що наведені у тексті самої постанови. Додатково представник Управління зазначає, що посилання позивача на віднесення об'єкту будівництва до 1 категорії складності не відповідає дійсності, так як відповідна ліцензія ним отримувалась, але після сплину терміну дії наново не була отримана. Також зазначено, що позивач не спростовує факт отримання ліцензії АВ №514761 від 21.05.2010 року.

Надаючи оцінку позовній вимозі про скасування вказаної вище постанови, суд враховує, що висновком експерта №18-628 від 02.11.2018 року судової будівельно-технічної експертизи (а.с.107-141) встановлено, що за критеріями таблиці 1 Можлива небезпека для здоров'я і життя людей, які постійно перебувають на об'єкті , Можлива небезпека для здоров'я і життя людей, які періодично перебувають на об'єкті , Можлива небезпека для життєдіяльності людей, які знаходяться зовні об'єкта та обсяг можливого економічного збитку відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1.

Враховуючи це, посилання Управління на п.9 ч.1 ст.7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності не можна визнати обґрунтованим, оскільки дія вказаної норми, відповідно до її буквального тлумачення, не розповсюджується на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів класу наслідків (відповідальності) СС1.

Доводи представника Управління щодо отримання позивачем ліцензії АВ №514761 від 21.05.2010 року, строку її дії та його спливу - вказаних висновків не спростовують.

Також суд враховує, що наведений Управлінням в оскарженій постанові п.9 ч.1 ст.7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності в редакції, наведеній у цій постанові - набрав чинності 10 червня 2017 року - в день набрання чинності ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності від 17.01.2017 року.

Водночас, як зазначалось, 01.03.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області замовнику будівництва ОСОБА_2 та генеральному підряднику ПРАТ БМУ №26 Одесбуд (код ЄДРПОУ 31769002, м.Одеса, вул.Тираспольска, 5, ліцензія АВ514761 від 11.05.2010 року) видано дозвіл за №100 на виконання будівельних робіт із реконструкції домоволодіння по Воронцовському провулку №6-А у м.Одеса.

Листом від 19.09.2012 року №01/11-5979 на адресу ОСОБА_5 Інспекція ДАБК в Одеській області підтвердила чинність вказаного дозволу до завершення будівництва з огляду на приписи п.8 Розділу V Прикінцеві положення ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності . При цьому, відповідно до абз.2 ч.2 ст.37 вказаного Закону за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається .

При цьому, представником Управління в судовому засіданні зроблено посилання на абз.11 ч.5 ст.32 ЗУ Про містобудівну діяльність та зазначено, що об'єкт по Воронцовському провулку №6-А у м. Одеса не може відноситися до класу наслідків (відповідальності) СС1 як нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам'яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам'ятки). Водночас, відповідно до ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво поняття нове будівництво не є тотожнім поняттю реконструкція , водночас дозвіл від 01.03.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області був виданий саме на виконання будівельних робіт з реконструкції . Так, за змістом п.3.2. вказаних ДБН, нове будівництво та реконструкція є різновидами загального терміну будівництва , та мають окремі визначення, наведені у відповідних пунктах 3.11. та 3.21. вказаних ДБН.

При цьому суд не може сприйняти твердження представника Управління про те, що фактично позивач здійснював нове будівництво, а не реконструкцію, оскільки доказів на підтвердження такого твердження нема, відповідно до вказаного вище дозволу Інспекції ДБАК в Одеській області від 01.03.2011 року та листа вказаної установи від 19.09.12 року за вих. №01/11-5979 відсутні посилання на здійснення позивачем нового будівництва , відсутні докази цього й в інших матеріалах справи. Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для відхилення як доказу висновку експерта №18-628 судової будівельно-технічної експертизи по справі №522/18359/17, в якому зазначено, що об'єкт по Воронцовському провулку №6-А у м.Одеса відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку необґрунтованість постанови №091/17/433-вих від 19.09.2017 та наявність підстав для її скасування.

Також, постановою №092/17/434-вих від 19.09.2017 року позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.3 ст.2 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у розмірі 623 080 гривень (а.с.55-56).

Вказана постанова вмотивована посиланням на ч.1 ст.37 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , згідно якої право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому зазначено, що відповідно до даних єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих робіт та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно видачі дозвільних документів за адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 6-А. Отже, Управлінням зазначено, що позивачем самочинно виконуються будівельні роботи за вказаною адресою без отримання відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.

У запереченнях проти адміністративного позову Управлінням зазначено, що за зазначеною адресою ОСОБА_2 виконуються будівельні роботи по новому проекту, який не затверджений в установленому порядку. Також зазначено, що в ході перевірки позивачем була надана відкоригована проектна документація (шифр 02-2007-АР), за якою і здійснюється будівництво на теперішній час, розроблену та підписану головним архітектором проекту ОСОБА_1. Додатково зазначено про відсутність відповідно до даних реєстру атестованих осіб інформації щодо видачі кваліфікаційного сертифікату архітектора або інженера-проектувальника на ім'я ОСОБА_1

У судовому засіданні 21.02.2019 року представник Управління зазначив, що вказана постанова була прийнята у зв'язку з тим, що дозвіл від 01.03.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області був виданий з терміном дії до 31.12.2012 року, а отже - сплинув на час складання оскаржуваної постанови. Також було зроблено посилання на те, що згідно даних загального журналу робіт, наданого позивачем, міститься запис про зупинення будівельних робіт в вересні 2011 року та їх продовження з 26.06.2017 року. З огляду на це, представник Управління стверджував, що з 26.06.2017 року вказаний вище дозвіл вже не був чинний через зміни законодавства України.

Вказане твердження суд не сприймає, оскільки, як зазначалось, Листом від 19.09.2012 року №01/11-5979 на адресу ОСОБА_5 Інспекція ДАБК в Одеській області підтвердила чинність вказаного дозволу до завершення будівництва з огляду на приписи п.8 Розділу V Прикінцеві положення ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності . Управлінням не надано доказів та правового обґрунтування доводу про втрату чинності зазначеним вище дозволом станом на час складання оскаржуваної постанови.

Надаючи оцінку позовній вимозі про скасування вказаної вище постанови, суд враховує, що висновком експерта №18-628 судової будівельно-технічної експертизи по справі №522/18359/17 встановлено, що згідно проведеного дослідження, аналізуючи об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, встановлено, що будівельні роботи на об'єкті будівництва за адресою: місто Одеса, провулок Воронцовський, 6-А, власником якого є ОСОБА_2, виконуються згідно з архітектурно - планувальним завданням (АПЗ) за №645 від 27.11.2006 року, затвердженим Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, а також висновком за №413/08 від 18.06.2008 року, виданим Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради та проектною документацією розробленою СУФП у вигляді ТОВ "ДОМУС - ЦЕНТР ЛТД". Відкоригована проектна документація (шифр 02-2007-АР) на дослідження не надавалась.

Зважаючи на викладене, суд вважає твердження Управління про самочинність виконуваних позивачем будівельних робіт на об'єкті адресою: м. Одеса, пров. Воронцовський, 6-А. таким, що не відповідає дійсності, доказів зворотного Управління в ході розгляду справи не навело.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку необґрунтованість постанови №092/17/434-вих від 19.09.2017 та наявність підстав для її скасування.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У ч.1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статей 1, 3, 8, 9 Конституції - Україна є правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується..

За правилами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність настає лише в разі умисного вчинення дій, передбачених диспозицією ч.2 ст. 188-42 КУпАП .

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Принцип презумпції невинуватості є обов'язковим для будь-яких суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних, повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову відповідно положень п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України , оскільки у діях позивача не встановлено складу адміністративних правопорушень.

Відповідно до частини 1 статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладена суд приходить до висновку про задоволення позову Приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ст. 9, 23, 33, 245, 247, 256, 268, 276-278, 280, 287, 293, 295 КУпАП, ст.ст. 3, 5-14, 19-20, 72-77, 122-123, 241-246, 255, п.10 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд (код ЄДРПОУ 31769002, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Тираспольська, 5) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728, місцезнаходження: 65009, м.Одеса, вул.Черняховського, 6 ) про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити .

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №090/17/432-вих від 19.09.2017 року по справі про накладення на Приватне акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене пунктом 6 частини 3 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 30 312 (тридцять тисяч триста дванадцять) гривень і закрити провадження в справі.

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №091/17/433-вих від 19.09.2017 року по справі про накладення на Приватне акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене пунктом 1 частини 4 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 151 560 (сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень і закрити провадження в справі.

Скасувати постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №092/17/434-вих від 19.09.2017 року по справі про накладення на Приватне акціонерне товариство Будівельно-монтажне управління №26 Одесбуд штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене абзацем 2 пункту 4 частини 3 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 623 080 (шістсот двадцять три тисячі вісімдесят) гривень і закрити провадження в справі.

Рішення може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів в строк після отримання рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26.02.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі