Рішення

від 12.02.2019 по справі 910/6259/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2019Справа № 910/6259/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайтек"

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Груп-А"

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дексвуд Лімітед

про стягнення 82 402 989 грн 44 коп., -

Головуючий суддя Морозов С.М.,

судді Ярмак О.М., Блажівська О.Є.

За участю представників учасників справи:

від позивача: Ковалевський Р.В. (адвокат);

від відповідача-1: Сухоярська Л.М. (ліквідатор);

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились;

від відповідача-4: не з'явились;

від відповідача-5: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

від третьої особи-4: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.04.2013р. до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" (позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайтек" (відповідач-2), Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп" (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" (відповідач-4) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Груп-А" (відповідач-5) про стягнення в солідарному порядку 39 168 141 грн 74 коп. заборгованості з кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010, в тому числі: 36 700 809 грн 23 коп. строкової заборгованості за кредитом, 478 618 грн 77 коп. строкової заборгованості по процентам, в т.ч. за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, 1 696 754 грн 04 коп. простроченої заборгованості по процентам, 102 971 грн 60 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 188 988 грн. 11 коп пені за несвоєчасну сплату процентів та в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю (відповідачу-2), звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між відповідачем-1 та Дексвуд Лімітед, предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, предмет застави, що належить відповідачу-1 обладнання згідно наведеного у позовній заяві переліку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 як позичальником за кредитним договором взятих на себе зобов'язань перед позивачем та оскільки в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем між останнім та відповідачами 3-5 були укладені договори поруки, позивач просить суд стягнути суму боргу за кредитним договором з відповідачів 1, 3-5 в солідарному порядку. Крім того, оскільки в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір іпотеки та договір застави позивач просить суд також звернути стягнення на предмети іпотеки та застави, а також з огляду на укладення договорів застави між позивачем та відповідачами 1, 2 - звернути стягнення на предмети застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6259/13 та призначено справу до розгляду.

Склад суду неодноразово змінювався, розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2016 зупинено провадження у справі до проведення судової будівельно-технічної експертизи, що призначена ухвалою від 04.08.2014 і повернення справи до Господарського суду міста Києва.

14.09.2016 року до суду надійшов Висновок комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 3699/8356 від 22.08.2016 року.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем двічі подано заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно поданої 14.11.2016 року (вдруге) заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-4 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 402 989 грн 44 коп., стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-5 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 402 989 грн 44 коп., стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у межах суми 32 000 000 грн 00 коп. та в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю (відповідачу-2), з визначенням початкової ціни продажу предмету іпотеки для його реалізації та звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між відповідачем-1 та Дексвуд Лімітед, предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, предмет застави, що належить відповідачу-1 обладнання згідно наведеного у заяві переліку.

У судовому засіданні 15.11.2016 року суд прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, про що також постановлено відповідну ухвалу від 15.11.2016 року, отже має місце нова ціна позову, з якої і вирішується цей спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2017 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву, відповідач-1 заперечує проти задоволення вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів 3-5, посилаючись на те, що на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України зобов'язання останніх за кредитним договором (порука) припинились внаслідок зміни зобов'язання без їх згоди, у результаті яких збільшився обсяг їх відповідальності. Як на окрему підставу свої заперечень, відповідач також посилається на те, що в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України порука відповідачів 3, 4, 5 за кредитним договором є припиненою з 27.03.2012 року у зв'язку зі спливом 6-тимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Щодо позовних вимог до відповідача-2, відповідач-1 вказує на те, що оскільки банк звернувся з позовом до суду до закінчення строку дії кредитного договору вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1,2 в тому числі й шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають. Щодо вимог позивача у частині стягнення 41 215 485,38 грн заборгованості по процентам, відповідач-1 вказав на те, що оскільки кредитним договором передбачено, що відсотки нараховуються по день закінчення строку, на який надано кредит, тобто до 01.04.2014 року, нарахування відсотків понад вказаний строк є неправомірним та необґрунтованим. Щодо вимог позивача у частині стягнення пені у розмірі 4 486 694,83 грн, відповідач-1 вказав на те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано періоду нарахування та саме таких сум, з яких останнім розраховано штрафні санкції, зазначені періоди не відповідають ані умовам договору, ані нормам чинного законодавства. Окремо, позивачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені. Щодо вимог позивача у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 36 700 809,23 грн відповідач-1 вказує на те, що оскільки позивачем здійснено часткове погашення строкової заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, в силу положень ст. 36 закону України "Про іпотеку" вимоги позивача у цій частині є недійсними. За наведених підстав, відповідач-1 просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив відповідача-1 доводи викладені у відзиві вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, посилаючись на те, що про укладення додаткової угоди до кредитного договору з відповідачем-1 загальний розмір заборгованості зменшився , а відтак і відповідальність фінансових поручителів фактично зменшилась. Щодо припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України позивач вказує на те, що у п. 5.2. укладених з відповідачами 3-5 договорів поруки сторони передбачали трирічний строк на звернення до поручителів з відповідною вимогою, який позивачем не пропущено. Щодо відсутності у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки (у частині вимог до відповідача-2) позивач вказав на неправомірність таких доводів відповідача-1 як таких, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокрема, ст. 33 закону України "Про іпотеку". Позивач заперечує проти доводів відповідача-1 щодо нарахування відсотків понад строк кредитного договору, оскільки сторони у кредитному договорі погодили підстави, порядок та строк сплати відсотків за користування кредитним коштами. У частині стягнення пені, позивач вказує на обґрунтованість таких вимог, оскільки у кредитному договорі погоджено виконання зобов'язання частинами, нарахування процентів за умовами кредитного договору здійснюється раз на місяць, відтак у позичальника кожного місяця у випадку несплати відсотків виникає прострочене зобов'язання, що, на думку позивача, відповідає положенням законодавства України. Стосовно доводів відповідача-1 про те, що у зв'язку з частковим задоволенням своїх вимог за рахунок предмету застави, позивач вказав на те що, по-перше, положення закону України "Про іпотеку" не можуть бути застосовані, оскільки спірні правовідносини стосуються предмету застави, а по-друге, на помилковість доводів відповідача-1, оскільки звернення стягнення на один із предметів забезпечення основного зобов'язання не позбавляє права кредитора звернути стягнення за іншими договорами для задоволення своїх вимог.

У запереченнях щодо відповіді на відзив відповідач-1 повторно наголошує на припиненні поруки відповідачів 3-5 з підстав, визначених ст. 559 ЦК України, недійсності вимог у частині стягнення заборгованості у розмірі 36 700 809,23 грн, припинення іпотеки у зв'язку з припиненням, на думку відповдача-1, основного зобов'язання (щодо вимог до відповідача-2), необґрунтованості вимог позивача у частині стягнення пені та відсотків.

У відзиві на позовну заяву відповідач-5 заперечуючи проти задоволення вимог позивача, вказує на те, що оскільки останнім не надано разом з позовною заявою, як те передбачено процесуальним законом, доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписували кредитний договір, договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору, що на думку відповідача-5, свідчить про відсутність таких доказів. Крім того, відповідач-5 вказує на те, що позивачем всупереч положенням п. 3.1. Кредитного договору не надано заявок позичальника та доказів на підтвердження намірів банку про видачу кредитних коштів. Відповідач-5 заперечує проти задоволення вимог позивача у частині стягнення пені з підстав пропуску останнім строку позовної давності.

Окремо у своєму відзиві відповідач-5 наголошує на необхідності призначення у цій справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити питання визначення розміру заборгованості відповідача-1 як позичальника за кредитним договором та чи відповідає розрахунок заборгованості та метод нарахування банком процентів умовам кредитного договору та нормативно-правовим актам.

Позивач у відповіді на відзиві відповідача-2 вказує на безпідставність посилань останнього на відсутність доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписували кредитний договір, договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору, оскільки це не стосується предмету та підстав розглядуваного позову, щодо відсутності у матеріалах справи заявок позичальника та доказів на підтвердження намірів банку про видачу кредитних коштів, позивач вказав на те, що визначальним у цьому випадку є факт надання кредитних коштів позичальнику, що останнім не заперечується, а відповідні докази містяться у матеріалах справи. Позивач наголошує на правомірності та обґрунтованості вимог у частині стягнення пені та заперечує проти призначення у справі судової економічної експертизи.

Відповідач-3 у своєму відзиві, заперечуючи проти задоволення вимог щодо нього, вказує на те Договір поруки № 8 від 22.04.2011 року не укладався та не міг бути укладеним відповідачем-3 з позивачем. Заперечення відповідача-3 грунтуються на тому, що довіреність на підтвердження повноважень підписанта договору з боку відповідача-3 виготовлена на фірмового бланку останнього за вихідним номером від 26.04.2011 року та не могла бути підтвердженням повноважень підписанта такого договору станом на дату його укладення (22.04.2011 року), протокол № 15/03-11 від 15.03.2011 року відповідача-3 на видачу названої довіреності № 34, на думку останнього, є підробленим та не могло бути прийнятим внаслідок відсутності компетенції у наглядової ради товариства. Таким чином, оскільки, на думку відповідача-3, договір поруки є неукладеним, жодних обов'язків він не породжує, відтак вимоги позивача до відповідача-3 є безпідставними.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2018 року справу № 910/6259/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Морозов С.М., судді Маринченко Я.В., Ярмак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 року справу № 910/6259/13 прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено підготовче засідання на 31.07.2018 року.

Підготовче засідання 31.07.2018 року не відбулось у зв'язку з направленням судді Маринченка Я.В. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі на 11.09.2018 року.

Підготовче засідання 11.09.2018 року не відбулось у зв'язку з направленням судді Ярмак О.М. до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 року підготовче засідання у даній справі призначено на 09.10.2018 року.

В підготовчому засіданні 09.10.2018 року суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання до 13.11.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 року, у зв'язку із закінченням терміну повноважень у судді Маринченка Я.В., який приймав участь у колегіальному розгляді справи, справу № 910/6259/13 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 року справу № 910/6259/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Морозов С.М., судді Ярмак О.М., Блажівська О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 року справу №910/6259/13 прийнято до свого провадження колегією суддів, підготовче засідання у справі призначено на 11.12.2018 року.

Підготовче засідання 11.12.2018 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року підготовче засідання у справі призначено на 29.01.2019 року.

У підготовчому засіданні 29.01.2019 року суд розглянув наявні у матеріалах справи клопотання відповідача-3 про витребування доказів, клопотання відповідача-5 про витребування доказів та призначення у справі судової експертизи.

При відмові у задоволенні клопотань відповідачів 3, 5 про витребування доказів, суд виходив з того, що заявниками недостатньо обґрунтовані подані ними клопотання, в тому числі які саме заходи вчинялись заявниками для отримання названих доказів самостійно, не доведено суду обставин, які можуть підтвердити витребувані ними докази.

Щодо клопотання відповідача-5 про призначення судової експертизи, суд виходив з того, що судова економічна експертиза у цій справі вже призначалась, проте ухвала суду про призначення судової експертизи була залишена експертною установою без виконання у зв'язку з тим, що не була повністю оплачена.

Таким чином, суд створював учасникам справи умови для реалізації ними свої процесуальних прав.

Наразі, суд відзначає, що в силу положень чинного процесуального закону відповідач-5 не був позбавлений свого права надати суду висновок експерта на його замовлення, відтак суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2019 року.

Про призначені судом підготовчі та судове засідання 12.02.2019 року, учасники справи про час та місце її розгляду були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку, докази чого містяться у матеріалах справи, проте у судове засідання 12.02.2019 року представники відповідачів 2-5 та третіх осіб не з'явились.

Подане відповідачем-3 клопотання про відкладення розгляду справи судом відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідачем-3 є юридична особа, а не окремі її представники, натомість нормами чинного процесуального закону не передбачено жодного обмеження щодо кола представників особи.

В судовому засіданні 12.02.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 вимоги позивача у частині стягнення суми основного боргу визнала, в іншій частині, в тому числі й щодо вимог до відповідачів 2-5, заперечувала з підстав, викладених у поданих відповідачем-1 заявах по суті.

При цьому, враховуючи поведінку сторін, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, значення цього спору для заявника позову та інших учасників справи, розгляд спору відбувався поза межами строку розгляду, встановленого чинним процесуальним законом.

У цьому випадку суд керувався нормами міжнародного законодавства та прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини, а також виходив з необхідності виконання завдання господарського судочинства (ст. 2 ГПК України) та дотримання основоположних принципів господарського судочинства, визначених ст. ст. 11, 13-15 ГПК України.

Так, згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

В судовому засіданні 12 лютого 2019 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 18.02.2019 року по 22.02.2019 року у відпустці, а 23.02.2019 року - 24.02.2019 року є вихідними днями, суд підписує рішення у перший робочий день після виходу судді Морозова С.М. з відпустки - 25.02.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010 року між позивачем (банк) та відповідачем-1 (позичальник) укладено Кредитний договір № 1/2010 (надалі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику кредит у сумі 25 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 22 (двадцять два) % річних.

За умовами п. 1.3. Кредитного договору кредит надається з 02 березня 2010 року по 01 березня 2013 року (підп. 1.3.1. Кредитного договору), позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені в графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до цього Договору) (підп. 1.3.2. Кредитного договору).

За змістом п. п. 3.1., 3.2. Кредитного договору кредитні кошти надаються банком позичальнику шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № 26009120960.980 в АБ "Украгазбанк". Погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок № 3739201120960.980 в АБ "Украгазбанк" відповідно до графіку погашення кредиту, який наведено в Додатку № 1 до Договору. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

У відповідності до п. 3.3. Кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1. Договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти нараховуються банком щомісячно, не пізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. Договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.

Згідно п. 3.4. Кредитного договору проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3. Договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору на рахунок № 3739201120960.980 в АБ "Украгазбанк".

Як передбачено в п. 3.5. Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 32 % річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору.

У підп. 5.3.3. п. 5.3. Кредитного договору закріплено право банку відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції, у випадку, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.11. Кредитного договору).

У Додатку № 1 до Кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту.

У Додатковій угоді № 1 від 22.04.2011 року сторони дійшли згоди внести зміни та доповнення до Кредитного договору, зокрема, п. 1.1. викладено у наступній редакції: "банк надає позичальнику кредит у сумі 40 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 17 (сімнадцять) % річних. Кредитні кошти у розмірі 15 000 000,00 грн надаються позичальнику протягом 3-х банківських днів з дати підписання цієї додаткової угоди ", п. 1.3.1. Кредитного договору викладено у наступній редакції: "кредит надається з 02 березня 2010 року по 01 квітня 2014 року. Крім того, сторонами погоджено графік погашення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору) у новій редакції".

За умовами Додаткової угоди № 2 від 27.10.2011 року до Кредитного договору сторони домовились викласти п. 3.4. Кредитного договору у новій редакції, а саме: "проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.п. 1.3.1. Договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору на рахунок № 3739201120960.980 в АБ "Украгазбанк"".

Крім того, сторони у Додатковій угоді № 2 погодили строк сплати процентів за використання кредитних коштів, що нараховані за період з липня 2011 року по вересень 2011 року та не сплачені станом на 27.10.2011 року у розмірі 1 494 893,72 грн згідно наведеного в угоді графіку погашення.

Як вказує позивач та підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку відповідача-1 за період з 02.03.2010 року по 28.02.2013 року ним належним чином виконано свої зобов'язання за Кредитним договором та у відповідності до п. 3.1. Кредитного договору надано кредитні кошти відповідачу-1 на загальну суму 40 000 000,00 грн.

Відтак, за умовами укладеного між сторонами Кредитного договору, відповідач-1 повинен був виконувати свої зобов'язання перед банком та повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитними коштами у передбачені строки, чого, як зазначає позивача, відповідачем-1 у повному обсязі не здійснено, чим порушено взяті на себе зобов'язання за вказаним вище правочином.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, 02.03.2010 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-5 (поручитель) було укладено Договір поруки № 1 (надалі - Договір поруки № 1), відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 1/2010 від 02.03.2010 року (договір), що укладений між кредитором та позичальником, згідно з яким позичальник зобов'язаний не пізніше 01 березня 2013 року повернути кредит у розмірі 25 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 22 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті сторонами договору.

У п. п. 1.2., 1.3. Договору поруки № 1 сторони домовились, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за договором у тому ж обсязі, що і позичальник - за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісій, неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному обсязі.

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору поруки № 1 у випадку невиконання позичальником зобов'язань за договором кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по договору до позичальника та поручителя. Поручитель зобов'язаний не пізніше 2-х робочих днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за договором на рахунки, на яких рахується заборгованість позичальника в АБ "Украгазбанк"

У відповідності до п. п. 5.1., 5.2. Договору поруки № 1 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за договором. Порука також припиняється якщо кредитор протягом 3-х років з дати настання строку виконання зобов'язання позичальника за договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

На ідентичних умовах з Договором поруки № 1, 02.03.2010 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-4 (поручитель) було укладено Договір поруки № 2 (надалі - Договір поруки № 2).

22.04.2011 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-5 (поручитель) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поруки № 1, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. Договору поруки № 1 у наступній редакції: "поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 1/2010 від 02.03.2010 року (договір), що укладений між кредитором та позичальником, згідно з яким позичальник зобов'язаний не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32 % річних, а також комісії та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті сторонами договору.

На тих же умовах, що і в Додатковій угоді № 1 до Договору поруки № 1, 22.04.2011 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-4 (поручитель) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поруки № 2.

Крім того, 22.04.2011 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-3 (поручитель) було укладено Договір поруки № 8 (надалі - Договір поруки № 8), відповідно до п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором в сумі, що не перевищує 32 000 000,00 грн за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 1/2010 від 02.03.2010 року (кредитний договір), за умовами якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32 % річних, а також комісії та штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

Інші умови Договору поруки № 8 аналогічні змісту названим вище Договорам поруки № 1 та № 2.

22.04.2011 року між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем-2 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки без оформлення заставної (далі - Договір іпотеки), яким відповідно до п. 1.1. забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, а також договорів про внесення змін до нього (кредитний договір), укладеного між іпотекодержателем та позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32 % річних, а також комісії та штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Предмет іпотеки (нерухоме майно) сторонами визначено у п. 2.1. Договору іпотеки.

У розділі VІ Договору іпотеки сторони погодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, за змістом п. 6.1. Договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у випадку якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п. 6.2. Договору іпотеки у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) умов кредитного та/або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику ,якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п. 6.5. Договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним та цим договором - пеню, штраф, комісії), витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору та цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), іпотека, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань (п. 7.1. Договору іпотеки).

22.04.2011 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-2 (заставодавець) укладено Договір застави (обладнання) (далі - Договір застави-1), яким відповідно до п. 1.1. забезпечуються всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, а також договорів про внесення змін до нього (кредитний договір), укладеного між заставодержателем та позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32 % річних, а також комісії та штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Предметом застави є обладнання згідно переліку, наведеного в Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (копія додатку міститься у матеріалах справи). Місцезнаходження предмету застави: Харківська область, м. Первомайський, ПДП "Хімпром" (п. 2.1. Договору застави-1).

Згідно п. 6.1. Договору застави-1 заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; у разі порушення застводавцем (позичальником) обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або в позасудовому порядку.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), застава, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань (п. 7.1. Договору застави-1).

22.04.2011 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-1 (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав (далі - Договір застави-2), яким відповідно до п. 1.1. забезпечуються всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, а також договорів про внесення змін до нього (кредитний договір), укладеного між заставодержателем та позичальником, згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32 % річних, а також комісії та штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Як передбачено в п. 2.1. Договору застави-2 предметом застави є належні заставодавцю на момент укладення цього договору та ті, що виникнуть у майбутньому, майнові права вимоги грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між заставодавцем (відповідачем-1) та Дексвуд Лімітед (третя особа-4). Під майновими правами сторони розуміють право вимоги заставодавця про належне виконання умов контракту, звернене до боржника - Дексвуд Лімітед, а саме про здійснення оплати на суму 135 000 000,00 грн за поставлений товар.

Інші умови Договору застави-2 аналогічні змісту названому вище Договору застави-1.

02.03.2010 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-1 (заставодавець) укладено Договір про заставу майнових прав (далі - Договір застави-3), яким відповідно до п. 1.1. забезпечуються всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, за умовами якого позичальник зобов'язаний не пізніше 01 березня 2013 року повернути кредит у розмірі 25 000 000,00 грн, наданий для виконання зобов'язань по договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 22 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті.

Як передбачено в п. п. 2.1., 2.2. Договору застави-3 предметом застави є належне заставодавцю на момент укладення цього договору право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між заставодавцем та ТОВ "Зіон". Під правом вимоги сторони розуміють право вимоги заставодавця про належне виконання умов договору поставки, звернене до боржника - ТОВ "Зіон", а саме про здійснення останнім поставки товару на суму 25 000 500,00 грн.

Право вимоги заставодавця за умовами контракту є предметом застави до закінчення строку його дії згідно з умовами контракту (п. 2.6. Договору застави-3).

За умовами п. 3.4. Договору застави-3 за рахунок заставлених майнових прав заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним та цим договором - пеню), необхідні витрати на утримання предмета застави, витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, в тому числі видатки по внесенню відомостей до Державного реєстру застав рухомого майна та одержання витягів з нього, а також витрати по зверненню стягнення та реалізації предмета застави.

Згідно п. 5.1. Договору застави-3 звернення стягнення на предмет застави та його реалізація здійснюється за рішенням суду або за домовленістю сторін, в порядку, визначеному п.п. 5.2.1. цього договору.

Дійсний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє по день, в який сторони виконають в повному об'ємі свої зобов'язання за цим договором та кредитним договором, з врахуванням п. 2.6. цього договору (п. 6.1. Договору застави-3).

22.04.2011 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-1 (заставодавець) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору застави-3, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. Договору застави-3 у наступній редакції: "дійсний договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, наданий для завершення першого етапу проекту по введенню в експлуатацію виробництва для переробки розсолів бішофіту та створення запасів сировини, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним та цим договорами, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті".

22.04.2011 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-1 (заставодавець) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору застави-3, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п. п. 2.1. та 2.2. Договору застави-3 у наступній редакції: " предметом застави є належне заставодавцю на момент укладення цього договору право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між заставодавцем та ТОВ "Зайтек". Під правом вимоги сторони розуміють право вимоги заставодавця про належне виконання умов договору поставки, звернене до боржника - ТОВ "Зайтек", а саме про здійснення останнім поставки товару на суму 25 000 500,00 грн.

Як вказує позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, ним засобами поштового зв'язку (докази у справі) було надіслано на адреси відповідачів 1-5 претензії (вимоги про виконання порушеного зобов'язання) про повернення заборгованості по кредиту в сумі 1 236 596,29 грн. вих. № 501073/440 від 27.11.2012 року (відповідачам 1, 2), вих. № 501073/444 від 27.11.2012 року (відповідачеві-3), вих. № 501073/445 від 27.11.2012 року (відповідачеві-4), вих. № 501073/446 від 27.11.2012 року (відповідачеві-5), які відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень отримані відповідачами 2-5.

З підстав, викладених вище, з огляду на порушення відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, виконання яких було забезпечено на умовах названих вище договорів поруки, застави та іпотеки, позивач просить суд стягнути солідарно суму заборгованості за Кредитним договором та звернути стягнення на майно за договорами застави та іпотеки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2, 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд встановив факт належного виконання позивачем свого зобов'язання за Кредитним договором та видачу відповідачеві-1 (позичальнику) відповідно до умов договору (з урахуванням додаткової угоди) кредитних коштів на загальну суму 40 000 000,00 грн, що учасниками справи не заперечується.

Водночас суд вважає безпідставними посилання відповідача-5 на відсутність у матеріалах справи всупереч положенням п. 3.1. Кредитного договору заявок позичальника та доказів на підтвердження намірів банку про видачу кредитних коштів та відповідно погоджується з доводами позивача про те, що визначальним у цьому випадку є факт надання кредитних коштів позичальнику, що останнім не заперечується, а відповідні докази видачі кредитних коштів містяться у матеріалах справи.

Спір у цій справі виник внаслідок того, що відповідачем-1 допущено прострочення виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором та виникнення станом на 13.11.2012 року заборгованості за процентами - 1 039 856,26 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 102 896,60 грн, пені за несвоєчасне повернення процентів - 93 843,43 грн, у зв'язку з чим позивачем було надіслано на адреси відповідачів 1-5 претензії (вимоги про виконання порушеного зобов'язання) про повернення заборгованості по кредиту в сумі 1 236 596,29 грн вих. № 501073/440 від 27.11.2012 року (відповідачам 1, 2), вих. № 501073/444 від 27.11.2012 року (відповідачеві-3), вих. № 501073/445 від 27.11.2012 року (відповідачеві-4), вих. № 501073/446 від 27.11.2012 року (відповідачеві-5) та оскільки вимоги банку задоволені не були, останній на підставі підп. 5.3.3. п. 5.3. Кредитного договору набув право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції, у випадку, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Суд дослідив зміст наявних у матеріалах справи претензій (вимог про виконання порушеного зобов'язання) про повернення заборгованості по кредиту в сумі 1 236 596,29 грн, надісланих на адреси відповідачів 1-5 та встановив, що в розумінні ч. 2 ст. 1050 ЦК України вони не є вимогами про дострокове повернення частини позики, що залишилася несплаченою та сплати процентів належних позикодавцю, оскільки зі змісту названих претензій (вимог) не вбачається висунення позивачем вимог про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

При розгляді спору суд виходить з того, що в силу положень ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору та додаткових угод до нього з погодженням всіх їх умов, які обумовлюються.

Таким чином, позивачем не змінено строк виконання основного зобов'язання в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України та в силу положень Кредитного договору він є діючим до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 зазначив, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.02.2018 року у справі № 564/2199/15-ц, оскільки суд касаційної інстанції виходив з інших фактичних обставин справи, а саме направлення банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тоді як у розглядуваній справі такої вимоги банком не висувалось.

Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником договірних зобов'язань за Кредитним договором зі сплати процентів за користування кредитними коштами на час звернення позивача до суду з цим позовом.

Наразі, з урахуванням реалізації позивачем свого права на збільшення розміру позовних вимог та з огляду на закінчення строку (протягом перебування справи у провадженні суду), на який видавався відповідачеві-1 кредит, суд розглядає вимоги позивача про повернення залишку кредиту, який, за розрахунком позивача, становить 36 700 809,23 грн, заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитними коштами - 41 215 485,38 грн та пені - 4 486 694,83 грн.

Суд не розглядає та відповідно відхиляє будь-які посилання, зокрема, позивача у відповіді на відзив відповідача-1 на нарахування останнім пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2 113 196,24 грн, оскільки такі вимоги відповідно до прохальної частини заяви про збільшення розміру позовних вимог не заявлялись, а відповідного розрахунку такої пені позивачем суду не надано.

У судовому засіданні 12.02.2019 року представник відповідача-1 вимоги позивача у частині стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 36 700 809,23 грн визнала, у частині стягнення процентів за користуванням кредитом та пені заперечувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Оскільки відповідач-1 у поданих (неодноразово) до суду заявах по суті заперечує проти задоволення вимог позивача повністю, в тому числі й щодо стягнення суми основного боргу (36 700 809,23 грн), а матеріали справи окремої письмової заяви про визнання позову (у частині) не містять, суд вважає, що відповідачем-1 порушено порядок вчинення відповідної процесуальної дії та вирішує цей спір виходячи з поданих останнім заперечень, викладених у його заявах по суті.

Заперечення відповідача-1 у частині вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 36 700 809,23 грн зводяться до того, що, на думку відповідача-1, оскільки позивачем здійснено часткове погашення строкової заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, в силу положень ст. 36 закону України "Про іпотеку" вимоги позивача у цій частині є недійсними.

Суд встановив і позивачем не заперечується, що 19.06.2012 року (виписка по рахунку відповідача-1 за період з 02.03.2010 року по 28.02.2013 року у справі) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором позивачем було частково задоволено свої вимоги за рахунок предмета застави - грошових коштів, що знаходились на депозитному рахунку відповідача-1.

У ч. 5 ст. 590 ЦК України передбачено, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень закону України "Про іпотеку", оскільки вони стосуються правовідносин пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет застави в позасудовий спосіб (погоджений сторонами) та не входить до предмету доказування у цій справі.

Доказів погашення заборгованості за Кредитним договором відповідачем-1, які і іншими відповідачами в силу в'язких на себе зобов'язань останніми до матеріалів справи не надано, в тому числі й на час розгляду справи в суді.

Суд знаходить помилковими, на що звертав увагу суду позивач у відповіді на відзив відповідача-1, з огляду на положення ст. 590 ЦК України, доводи відповідача-1 про недійсність вимог позивача у частині стягнення суми боргу за кредитом, оскільки звернення стягнення на один із предметів забезпечення основного зобов'язання не позбавляє права кредитора звернути стягнення за іншими договорами для задоволення своїх вимог.

Щодо заперечень відповідача-1 у частині стягнення процентів за користування кредитним коштами у сумі 41 215 485,38 грн, суд відзначає наступне.

Так, відповідач-1 вказує на те, що оскільки кредитним договором передбачено, що відсотки нараховуються по день закінчення строку, на який надано кредит, тобто до 01.04.2014 року, нарахування відсотків понад вказаний строк є неправомірним та необґрунтованим.

Суд не може погодитись з такими доводами відповідача-1, оскільки, як вказувалось вище, у п. 3.5. Кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 32 % річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору.

У цьому випадку суд також керується положенням ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору.

Таким чином, оскільки суд встановив вище, що позивачем в односторонньому порядку не було змінено строку виконання зобов'язання за Кредитним договором в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення названого пункту договору, яким врегульовано порядок, розмір та строк сплати процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість).

Судом перевірено наданий до позовних матеріалів розрахунок нарахованих позивачем процентів за користування кредитом та визнано його обґрунтованим і арифметично вірним.

Контррозрахунку заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами суду не надано.

З урахуванням викладеного, судом визнано обґрунтованими вимоги позивача у частині стягнення 36 700 809,23 грн - заборгованості за кредитом та 41 215 485,38 грн - заборгованості зі сплати процентів за користуванням кредитними коштами.

Позивачем також заявлено до стягнення 4 486 694,83 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України ).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено в п. 6.3. Кредитного договору за порушення визначених в цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород , позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених у цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У частині вимог позивача про стягнення пені у розмірі 4 486 694,83 грн, відповідач-1 заперечує з підстав того, що позивачем жодним чином не обґрунтовано періоду нарахування та саме таких сум, з яких останнім розраховано штрафні санкції, зазначені періоди не відповідають ані умовам договору, ані нормам чинного законодавства.

Суд встановив, що сторонами у кредитному договорі погоджено максимальний період часу, за який може бути нараховано пеню в один рік та погоджується з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив відповідача-1 про те, що оскільки у кредитному договорі погоджено виконання зобов'язання частинами, нарахування процентів за умовами кредитного договору здійснюється раз на місяць, відтак у позичальника кожного місяця у випадку несплати відсотків виникає прострочене зобов'язання, на які позивачем відповідно до його розрахунку нараховані штрафні санкції.

Здійснивши перевірку розрахунку наведеного у матеріалах справи пені за несвоєчасну сплату процентів, суд визнав його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами Кредитного договору.

Відповідач-1 у окремо поданих до суду заявах та відповідач-5 у своїх заявах по суті просять суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача в частині стягнення пені та відмовити на цій підставі у задоволенні таких вимог.

Так, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Суд вище встановив наявність порушеного у позивача права на отримання, зокрема, у передбачений договором строк процентів за користування кредитним коштами.

За захистом свого права позивач звернувся до суду 02.04.2013 року (згідно відмітки відділу діловодства суду).

У поданій до суду 14.11.2016 року заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивачем, серед інших вимог заявлено вимоги стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-4 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 402 989 грн 44 коп., стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-5 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 402 989 грн 44 коп., стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у межах суми 32 000 000 грн 00 коп.

У розрахунку заборгованості, доданого позивачем до заяви, з огляду на триваюче порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором, розраховано, зокрема, пеню за період з 01.11.2015 року по 31.10.2016 року, що на думку суду, узгоджується як з положеннями п. 6.3. Кредитного договору, так і ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, позовні вимоги з урахуванням поданої позивачем 14.11.2016 року заяви про збільшення розміру позовних вимог заявлено в межах позовної давності, а тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1 та відповідача-4, з відповідача-1 та відповідача-5 вказаної вище заборгованості та з відповідача-1 та відповідача-3 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у межах суми 32 000 000 грн 00 коп., суд відзначає наступне.

Так, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Суд встановлено, а сторонами не заперечується, що 02.03.2010 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-5 (поручитель) укладено Договір поруки № 1 та на тих самих умовах 02.03.2010 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-4 (поручитель) укладено Договір поруки № 2.

За умовами, укладених 22.04.2011 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-5 (поручитель) Додаткової угоди № 1 до Договору поруки № 1 та 22.04.2011 року між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та відповідачем-4 (поручитель) Додаткової угоди № 1 до Договору поруки № 2 поручителі (відповідачі 4, 5) поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року, а саме не пізніше 01 квітня 2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17 % річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32 % річних, а також комісії та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, з врахуванням змін та доповнень до кредитного та цього договору, якщо такі будуть прийняті сторонами договору.

Суд вище встановив факт порушення відповідачем-1 як позичальника за Кредитним договором взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим відповідачі 3-5 в силу укладених з позивачем договорів поруки є солідарними боржниками за зобов'язаннями відповідача-1.

Відповідач-1 у своїх заявах по суті вказує на безпідставності вимог до відповідачів 2-5.

Поряд з цим, суд знаходить такими, що не ґрунтуються на нормах чинного цивільного та господарського процесуального законодавства доводи (заперечення) відповідача-1 у частині вимог позивача, що стосуються інших відповідачів.

Так, з приписами ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

У відповідності до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Доказів того, що інші відповідачі у цій справі уповноважували відповідача-1 надавати заперечення, в тому числі й усні (зокрема, у судовому засіданні 12.02.2019 року) щодо висунутих до них позивачем вимог суду не надано, відтак суд оцінює такі заперечення відповідача-1 критично.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Поряд з цим, суд вважає за необхідно відхилити посилання відповідача-1 на те, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України зобов'язання відповідачів 3-5 за кредитним договором (порука) припинились внаслідок зміни зобов'язання без їх згоди, у результаті яких збільшився обсяг їх відповідальності та в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України порука відповідачів 3, 4, 5 за кредитним договором є припиненою з 27.03.2012 року у зв'язку зі спливом 6-тимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У п. 2.5. Договорів поруки № № 1, 2 сторони погодили, що кредитор зобов'язаний повідомити в письмовій формі про внесення до договору будь-яких змін та доповнень стосовно суми кредитних коштів, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами на адресу поручителя не пізніше наступного робочого дня, після внесення відповідних змін.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, 22.04.2011 року у зв'язку з укладенням між банком та позичальником додаткової угоди до кредитного договору, з поручителями (відповідачами 4,5) були укладені відповідні додаткові угоди, в яких погоджено збільшення суму кредиту, проценти за користування кредитним коштами, штрафні санкції, тощо, в тому числі з врахуванням змін та доповнень до кредитного договору та договорів поруки.

Відповідач-1 як на підставу своїх заперечень посилається на те, що позичальник та банк у Додатковій угоді № 2 від 27.10.2011 року до Кредитного договору погодили строк сплати процентів за використання кредитних коштів, що нараховані за період з липня 2011 року по вересень 2011 року та не сплачені станом на 27.10.2011 року у розмірі 1 494 893,72 грн згідно наведеного в угоді графіку погашення, на що відповідачі 3-5 своєї згоди не надавали, а відповідні зміни з останніми банком не погоджувались.

Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 559 Цивільного кодексу України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя , які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів ; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами ; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком і тягне припинення поруки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.09.2013 у справі № 6-97цс13, від 10.09.2014 у справі № 6-70цс14, від 23.12.2014 у справі № 3-196цс14, від 21.10.2015 у справі № 6-1161цс15, від 05.02.2014р. у справі № 6-152цс13 та від 05.02.2014р. у справі № 6-160цс13.

Суд зазначає, що порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-70цс14.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

При цьому, суд зазначає, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Суд зазначає, що допустимо, щоб згода поручителя була висловлена у будь-якій письмовій формі (листі, заяві, телеграмі), головне, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13.

Суд не бере до уваги наведені у договорах поруки формулювання про те, що поручителі несуть перед кредитором відповідальність, в тому числі з врахуванням змін та доповнень до кредитного договору та договорів поруки, оскільки зміни, які можуть бути внесені у майбутньому, не звільняє сторін основного зобов'язання від необхідності узгодження цих змін із поручителем.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі № 910/1407/15-г та у постанові Верховного суду від 17.04.2018 року у справі № 910/1864/17.

Поряд з цим, суд встановив відсутність підстав в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України для припинення поруки відповідачів 4, 5 за Договорами поруки № № 1, 2.

Так, як вбачається з матеріалів справи у Додатковій угоді № 2 від 27.10.2011 року до Кредитного договору погодили строк сплати процентів за використання кредитних коштів, що нараховані за період з липня 2011 року по вересень 2011 року та не сплачені станом на 27.10.2011 року у розмірі 1 494 893,72 грн.

Тобто, внесені зміни до Кредитного договору стосувались виключно вже нарахованих відсотків, тобто зміни в бік збільшення будь-яких зобов'язань не відбулось.

У цьому випадку не відбулось зміни умов основного зобов'язання, здійсненого без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Суд в деякій мірі погоджується з доводами відповідача-1 про порушення банком положень п. 2.5. Договорів поруки, проте не вбачає підстав для припинення поруки за Договорами поруки № № 1, 2 на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Як і не заслуговують на увагу суду доводи відповідача-1 про припинення поруки відповідачів 3-5 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 та постанові Верховного Суд від 21.03.2018 року у справі № 2-1283/11.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, у цьому випадку положення ч. 4 ст. 559 ЦК України до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки у п. 5.2. Договорів поруки № № 1, 2, як про те вірно вказує позивач у відповіді на відзив відповдача-1, сторони погодили, що порука припиняється також якщо кредитор протягом 3-х років з дати настання строку виконання зобов'язання позичальника за договором не пред'явить вимоги до поручителя, відтак такий строк позивачем не пропущено.

Щодо заперечень відповідача-3 у частині висунутих до нього вимог, а саме стягнення в солідарному порядку з відповідача-1 та відповідача-3 заборгованості за кредитним договором у межах суми 32 000 000 грн 00 коп., суд відзначає наступне.

Заперечення відповідача-3 мотивовані тим, що, на його думку, Договір поруки № 8 від 22.04.2011 року не укладався та не міг бути укладеним відповідачем-3 з позивачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами договору є предмет, ціна та строк. Договір, в якому сторони не досягли згоди щодо таких умов не може вважатися укладеним.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Як встановлено судом вище, Договір поруки № 8 підписано представниками позивача, відповідача-1 та відповідача-3 та скріплений їхніми печатками, що свідчить про дійсне волевиявлення його сторін щодо викладених в ньому умов та змісту договору в цілому.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За висновками суду, повідомлені відповідачем-3 обставини, що на його думку, свідчать про факт не укладення спірного договору до предмету доказування у цій справі не входять.

Доказів визнання неукладеним, нечинним Договору поруки № 8 відповідачем-3 до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на підтвердження підроблення протоколу № 15/03-11 від 15.03.2011 року, відтак такі заперечення відповідача-3 судом відхиляються я к необґрунтовані.

Водночас, суд зауважує, що в цій частині вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача.

Таким чином, до стягнення в солідарному порядку з відповідачів 1, 3 підлягає сума заборгованості за Кредитним договором у розмірі 32 000 000,00 грн.

У цьому випадку суд виходить з того, що це не буде виходом за межі позовних вимог та забезпечить реальне відновлення прав позивача при виконанні судового рішення зі спору.

Підсумовуючи наведене, суд, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 1, 4 та з відповідачів 1, 5 задовольняє повністю, а в частині вимог до відповідачів 1, 3 - частково.

Щодо вимог позивача у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю (відповідачу-2), з визначенням початкової ціни продажу предмету іпотеки для його реалізації в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем суд відзначає про таке.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У постанові від 9 вересня 2014 року у справі № 3-71гс14 Верховний Суд України зазначив таке: "Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, зобов'язання відповідача-1 за кредитним договором не припинилися, право вимоги банку про повернення кредиту і сплату процентів залишається дійсним і підлягає судовому захисту.

За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Такої ж правової позиції Верховний Суд України дотримався, вирішуючи спір по справі № 6-1080цс15 у постанові від 3 лютого 2016 року.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 18.09.2018 року у справі № 921/107/15-г/16.

З цих підстав, суд відхиляє доводи відповідача-1 про наявність подвійного стягнення за кредитним договором (те саме стосується і стягнення суми заборгованості з інших поручителів відповідача-1 як позичальника за Кредитним договором (третіх осіб 1-3 у цій справі), відповідно до наявного у матеріалах справи заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2013 року у справі № 761/8796/13-ц), оскільки доказів виконання основного зобов'язання останнім (як і його поручителями) суду не надано.

Відповідач-1 у своїх заявах по суті вказує на те, що оскільки банк звернувся з позовом до суду до закінчення строку дії кредитного договору вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1,2 в тому числі й шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають.

За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

З огляду на викладені положення чинного законодавства, суд погоджується з позивачем про хибність таких доводів відповідача-1 та їх суперечності нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 33 закону України "Про іпотеку".

Суд встановив, що відповідач-2 (іпотекодавець) укладаючи з позивачем Договір іпотеки погодився забезпечувати всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, а також договорів про внесення змін до нього (кредитний договір).

В силу положень п. 6.5. Договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення.

У своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю (відповідачу-2), з визначенням початкової ціни продажу предмету іпотеки для його реалізації відповідно до проведеного у цій справі Висновку комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 3699/8356 від 22.08.2016 року.

У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15 міститься висновок про те, що виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону "Про іпотеку", розумінні норми статті 39 Закону "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії, саме лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення.

Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верхового Суду від 21.03.2018 року у справі № 235/3619/15-ц.

Таким чином, оскільки ринкова вартість предмету іпотеки була визначена у 2016 році, згідно Висновку комісійної судової оціночно-будівельної експертизи № 3699/8356 від 22.08.2016 року обстеження нерухомого майна здійснювалось 23.05.2016 року, суд не знаходить підстав для визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки для його реалізації за вказаними у названому висновку цінами, відтак вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню (без зазначення початкової ціни продажу предмету іпотеки).

Водночас, як було вказано вище позивач при відкритті виконавчого провадження не буде позбавлений свого права на визначення вартості такого майна (предмету іпотеки).

Щодо вимог позивача у частині звернення стягнення на предмети застави за Договорами застави 1-3, суд відзначає наступне.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. ч. 1, 4 ст. 20 закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором; якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя.

Таким чином, встановивши порушення відповідачем-1 основного зобов'язання, з огляду на укладення 22.04.2011 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-2 (заставодавець) Договору застави-1, 22.04.2011 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-1 (заставодавець) Договору застави-2, 02.03.2010 року між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-1 (заставодавець) Договору застави-3, до якого 22.04.2011 року внесено зміни, за умовами яких заставодавці забезпечували всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010 року, укладеного між заставодержателем та позичальником, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між відповідачем-1 та Дексвуд Лімітед, предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 та предмет застави, що належить відповідачу-1 обладнання згідно наведеного у заяві переліку (Додаток № 1 до Договору застави-1) підлягають задоволенню.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав'єра С.А." та інші проти Бельгії", "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак втручання суду у право відповідачів на володіння спірними коштами та майном необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Оцінюючи наслідки втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном, суд приходить до висновку, що у цьому випадку втручання суду є законним, так як здійснюється на підставі викладених вище положень законодавства, виправданим - фактично у зв'язку з вирішенням спору досягається мета кредитного договору та пропорційним, оскільки стягнувши з боржників суму заборгованості за кредитом буде досягнуто "справедливу рівновагу" (розумне співвідношення) між інтересами сторін, що забезпечить володіння своїм майном обома сторонами спірних правовідносин.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Інші доводи, міркування учасників справи, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачами та третіми особами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог належними засобами доказування не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з відповідачів сум суду не надано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення в солідарному порядку з відповідачів 1, 4 та з відповідачів 1, 5 підлягає 36 700 809,23 грн суми основного боргу, 41 215 485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, з відповідачів 1, 3 - 32 000 000,00 грн суми основного боргу та в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 за названим кредитним договором перед позивачем слід звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю та звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між відповідачем-1 та Дексвуд Лімітед, предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, предмет застави, що належить відповідачу-1 обладнання згідно наведеного у заяві переліку (Додаток № 1 до Договору застави-1).

Судові витрати позивача зі сплати судового збору, оскільки чинним процесуальним законом солідарне стягнення судового збору не допускається, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів 1-5 у рівних частинах та стягуються з кожного з відповідачів на користь позивача по 13 764,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" (ідентифікаційний код 34002828, місцезнаходження: 79013, Львівська обл., м. Львів, вул. Японська, буд. 14, офіс 46) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 36 700 809,23 грн (тридцять шість мільйонів сімсот тисяч вісімсот дев'ять гривень 23 коп.) суми основного боргу, 41 215 485,38 грн (сорок один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 38 коп.) простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн (чотири мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні 83 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Груп-А" (ідентифікаційний код 35429628, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 36 700 809,23 грн (тридцять шість мільйонів сімсот тисяч вісімсот дев'ять гривень 23 коп.) суми основного боргу, 41 215 485,38 грн (сорок один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 38 коп.) простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн (чотири мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто чотири гривні 83 коп.) пені за несвоєчасну сплату процентів.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп" (ідентифікаційний код 20783470, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. О.Мишуги, буд. 2, офіс 423) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 32 000 000,00 грн (тридцять два мільйони гривень 00 коп.) суми основного боргу.

5. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) у сумі 82 402 989 грн 44 коп., з яких 36 700 809,23 грн суми основного боргу, 41 215 485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Зайтек" (ідентифікаційний код 33948056, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Баумана, буд. 5, офіс 2), а саме:

- нежиле приміщення, загальною площею 2 347,5 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП "Хімпром", корп. 412, прим 4-1-4-14, що належить іпотекодавцю на підставі договору про поділ, посвідченого 22.12.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 1880, зареєстрованого Комунальним підприємством "Первомайське бюро технічної інвентаризації" 24.12.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 32476205, запис в книзі 6, номер запису 1262;

- нежитлову будівлю, корп. № 413, загальною площею 4 821,6 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП "Хімпром", що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 622, зареєстрованого Комунальним підприємством "Первомайське бюро технічної інвентаризації" 31.08.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12598318, запис в книзі 4, номер запису 581;

- нежитлову будівлю, корп. № 415, загальною площею 2 547,1 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП "Хімпром", що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 622, зареєстрованого Комунальним підприємством "Первомайське бюро технічної інвентаризації" 31.08.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12603600, запис в книзі 4, номер запису 582;

- нежитлову будівлю, корп. № 403А, повітряна компресорна, загальною площею 1 418,8 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м. Первомайський, ПДП "Хімпром", що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу з виробництва магнезіальних продуктів (ЦМК №4) за конкурсом, посвідченого 21.05.2010 року Приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Васильєвою С.І. за реєстровим № 622, зареєстрованого Комунальним підприємством "Первомайське бюро технічної інвентаризації" 31.08.2010 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 23883767, запис в книзі 5, номер запису 936.

6. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) у сумі 82 402 989 грн 44 коп., з яких 36 700 809,23 грн суми основного боргу, 41 215 485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернути стягнення на предмет застави - майнові права вимоги сплати грошових коштів згідно Контракту № 10/02/11 від 10.02.2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) та Дексвуд Лімітед (60 Market Square, Belize City, Central Amerika).

7. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) у сумі 82 402 989 грн 44 коп., з яких 36 700 809,23 грн суми основного боргу, 41 215 485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернути стягнення на предмет застави - право вимоги згідно договору поставки № 25/02/10 від 25.02.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зайтек" (ідентифікаційний код 33948056, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Баумана, буд. 5, офіс 2) шляхом переводу майнових прав до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1).

8. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010 року перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) у сумі 82 402 989 грн 44 коп., з яких 36 700 809,23 грн суми основного боргу, 41 215 485,38 грн простроченої заборгованості по процентах, 4 486 694,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів звернути стягнення на предмет застави, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Зайтек" (ідентифікаційний код 33948056, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Баумана, буд. 5, офіс 2) обладнання згідно переліку:

НайменуванняАдресаІнвентарний № НАСОС X 20/31 Т С ДВИГХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 3202 НАСОС X 20/31 Т С ДВИГ 4АМ 112 М2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 3222 ШКАФХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13315 ТРАНСФОРМАТОР 2КТП-1000/10Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13650 ТРАНСФОРМАТОР 2КТП-1000/10Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13651 ЩИТ 2ЩСУ 3/3 929775Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13658 ЩИТ 2ЩСУ 3/3 929775Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13659 ЩИТ 2ЩСУ 3/3 929775 Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13660 ЩИТ 1ЩСУ 3/3 92977-6Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13661 ЩИТ ЩСУ-3/3 46377-17Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13664 ЩИТ ЩСУ-3/3 46377-17Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13665 ЩИТ ЩСУ-3/3 46377-17Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13666 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13669 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13670 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13671 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13672 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13673 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13674 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13675 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13676 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13677 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13678 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13679 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13680 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13681 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13682

ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13684 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13685 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13686 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13687 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13688 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13689 ЩИТ 6ЩСУ 3/3 46377-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13690 ЩИТ И ЩСУ 3/3 46377-4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13691 ЩИТ И ЩСУ 3/3 46377-4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13692 ЩИТ И ЩСУ 3/3 46377-4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13693 ЩИТ И ЩСУ 3/3 46377-4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13694 ЩИТ И ЩСУ 3/3 46377-4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13695 ЩИТ И ЩСУ 3/3 46377-4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13696 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13699 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13700 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13701 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13702 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13703 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13704 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13705 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13706 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13707 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13709 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13710 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13711 ЩИТ ЩСУ 3/3 46377-2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13712 ТРАНСФОРМАТОР КД 2КТП 1000/10Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13714 ЩИТ ЗЩО 3/3 46377-9Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13751 ЩИТ ЗЩО 3/3 46377-9Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13752 ЩИТ ЗЩО 3/3 46377-9Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13753 КОНДЕНСАТОРНА УСТАНОВКА УК-038-220Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 13780 НАСОС ВАКУУМНЬІЙ ВВН-12 3 ДВИГУНОМХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14053 НАСОС КС-20/50 С ДВИГАТЕЛЕМХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14067 ЖИВИЛЬНИК ШЛЮЗОВИЙ Ш1-30-ЭНУ- 01Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14078 НАСОС ВВН-25 С ДВИГАТЕЛЕМ 55КВТХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14079 ЖИВИЛЬНИК ВІНТОВИЙ ПВ200 РУХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14110 КОНДЕНСАТОРНА УКК-038-220Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14870 КОНДЕНСАТОРНА УСТАНОВКАХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14873 ЗЛ ЩИТ 3/3 51885-2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14874 ЗЛ ЩИТ 3/3 51885-5Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14876 ЗЛ ЩИТ 51885-6Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14877 ЗЛ.ЩИТ 51885-7Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14878 ЗЛ.ЩИТ 3/3 41782-9Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14880 КОНДЕНСАТОРНА У-КА УКБА-038-200-501Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14881 РОЗПОДІЛЬНИЙ ПУНКТ ПР 4721-154Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14886 ЄМНІСТЬ V-20М3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14897 ЄМНІСТЬ V-20М3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14898 ЄМНІСТЬ V-6.3М3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14908 ЄМНІСТЬ V-6.3М3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14909 ШКАФНА УСТАНОВКАХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14934 ЛІФТ Г7П-500 кгХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14936 СБІРНИК V-6.3M3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 14953 КРАН ГРЕЙФЕРНИЙ МОСТОВИЙХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15015 ГРЕЙФЕР МОТОРНИЙХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15018 ЗГУЩУВАЧ V260МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15022 АПАРАТ ПОГРУЖНОГО ГОРІННЯХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15023 АПАРАТ ПОГРУЖНОГО ГОРІННЯХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15024

ТРУБОВОЗДУХОДУВКАХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15025 ТРУБОВОЗДУХОДУВКАХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15027 КРАН-БАЛКАХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15028 Сушарка розпорошувальнаХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15029 ТОПКА ГАЗОВАЯХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15030 ЄМНІСТЬ V-3.2МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15034 ЄМНІСТЬ V-3.2МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15035 ОСАДЖУВАЧ V-6.ЗМЗ П 151Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15050 ОСАДЖУВАЧ У6,ЗМЗП.151Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15051 ШКАФНА УСТАНОВКАХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15067 Млиновий ВЕНТИЛЯТОР ВМ 50/1000Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15122 Млиновий ВЕНТИЛЯТОР ВМ 50/1000Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15123 АПАРАТ РЕАКТОР СЭРН-6.З-2-12Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15127 ЄМНІСТЬ V6ЗМЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15128 ОСВІТЛЮВАЧ V-4МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15130 ЗГУЩУВАЧ ТИТАНОВИЙ V-260МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15131 ТУРБОВОЗДУХОДУВКА ТВ200Х1.2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15140 КОМПАНОВКА ИЗ 4-Х ЦИКЛОНОВХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15141 ВАКУУМ ФІЛЬТР БОР-203,14Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15170 ВАКУУМ-ФІЛЬТР БОР-20Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15173 ВАКУУМ-ФІЛЬТР БОР-20Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15174 Відстійник ХОМ 192.00 000Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15183 Відстійник ХОМ 192 00 000Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15184 АПАРАТ 3 МІШАЛКОЮ V-6.30МЗ поз. 226Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15208 ФІЛЬТР БОР-20-3.14Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15216 ТЕПЛООБМІННИК 1000Т КГ-11-6-6МТ20/25-2.5- 27Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15232 ТЕПЛООБМЕННИК 1400 ТКГ-11-6-6-ЛЕТ-20/25-5- 2АХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15234 КРАН МОСТОВОЙ Г/П 5ТНХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15236 АБСОРБЕР ВТ-1-0 О2500Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15238 АПАРАТ 204450100Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15249 ЕЛ ТЕЛЬФЕР Г/П 2Т А-12МХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 15258 ТУРБОВОЗДУХОДУВКА ТВВ-200-1,4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 23775 ШКАФ СПА СХ8Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 23809 Живильник ШГ-20РНУ-01Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 23821 СПЕКТРОФОТОМЕТР СФ-46Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 28831 Витяжна шафа Ш1 ИЖХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 28837 ЭЛ.ТАЛИ Г/П ЗТХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 33244 ТРАНСФОРМАТОР ТМЗ 1000/10Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 35926 БУНКЕР 4МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 36091 ПРИБОР КФК-3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 36788 ДИСТИЛЯТОР ДВЕ-60Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 36799 НАСОС ЗНВР-1ДХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 37287 НАСОС ЗНВР-1ДХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 37289 НАСОС Х65-50-160 Т С ДВ.4АМ 100Л2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 3749С НАСОС Х80-50-200К С ДВ.4АМ 100М2 18.5 КВТ.Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 37496 ВИПАРНИЙ АПАРАТХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 37712 ТРАНСПОРТЕР ВИНТОВОЙХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 38463 НАСОС Х65-50-160ТХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 38882 ЄМНІСТЬ V-8МЗХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 39198 ИОНОМЕР И-120Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 39693 ЦЕНТРОБіЖНиЙ НАСОС ПОЗ. 70/1 АХ 50-32-125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41510 РЕАКТОР ПОЗ. 117/1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41511 РЕАКТОР ПОЗ. 117/2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41512 ЄМНІСТЬ ПОЗ. 115Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41513 ЦЕНТРОБіЖНиИ НАСОС ПОЗ 118/1 АХ 50-32- 125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41514 ЦЕНТРОБіЖНиИ НАСОС ПОЗ 118/2 АХ 50-32- 125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41515 ЦЕНТРОБіЖНиИ НАСОС ПОЗ 116/1 АХ 50-32- 125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41516

ЦЕНТРОБіЖНиИ НАСОС ПОЗ 109/1 АХ 50-32- 125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41518 ЦЕНТРОБІЖНИИ НАСОС ПОЗ 109/2 АХ 50-32- 125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41519 ЄМНІСТЬ ПОЗ.305Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41520 ЄМНІСТЬ ПОЗ.226/3 20 м кубХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41524 РЕАКТОР ПОЗ.226/1 3.2 м куб.Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41525 РЕАКТОР ПОЗ 226/2 3.2 м КубХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41526 РЕПУЛЬПАТОР ПОЗ. 205/3Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41527 РЕПУЛЬПАТОР ПОЗ 205/4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41528 РЕПУЛЬПАТОР ПОЗ. 205/1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41529 РЕПУЛЬПАТОР ПОЗ. 205/2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41530 ЦЕНТРОБІЖНИЙ НАСОС ПОЗ 306 АХ 50-32-125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41531 ЦЕНТРОБІЖНИИ НАСОС ПОЗ 227/2 АХ 50-32- 125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41533 ЦЕНТРОБІЖНИЙ НАСОС ПОЗ 84/2 АХ 50-32-125Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41536 ВОДНИЙ НАСОС ПОЗ.2223Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41538 ВОДНИЙ НАСОС ПОЗ 222/4Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41539 ЄМНІСТЬ РЕССИВ. В-ХА КИП 20 м.куб.Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41542 ВЕНТИЛЯТОР ПОЗ.253Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41543 ВЕНТИЛЯТОР ПОЗ.254Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41544 ФІЛЬТР РУКАВН ФРНР 250 П03.301Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41545 ТРАНСФОРМАТОР КТП-1000Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41856 ЩИТ ЩОХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41933 ЩИТ ЩОХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41934 щит щоХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41935 БУНКЕР V-ЗмЗ ПОЗ 64/2Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41958 ТРАНСПОРТЕР ПОЗ 105Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41959 БУНКЕР ВІДХОДІВ ПОЗ 113Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41960 МЕЛЬНИЦА РЖМ-11 поз 106/1Харківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 41961 ЛАБОРАТОРІЯ ОРГХІМІЇ ЧССРХарківська обл. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 42118 ЕЛЕКТРОТЕЛЬФЕР Г/П 2тХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 42250 ЕЛЕКТРОТЕЛЬФЕР Г/П 2тХарківська обл.. м. Первомайський, ПДП „Хімпром" 42251

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (ідентифікаційний код 33346498, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, буд. 13) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 13 764,00 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайтек" (ідентифікаційний код 33948056, місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Баумана, буд. 5, офіс 2) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 13 764,00 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

11. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп" (ідентифікаційний код 20783470, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. О.Мишуги, буд. 2, офіс 423) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 13 764,00 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсес плюс" (ідентифікаційний код 34002828, місцезнаходження: 79013, Львівська обл., м. Львів, вул. Японська, буд. 14, офіс 46) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 13 764,00 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-Груп-А" (ідентифікаційний код 35429628, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (ідентифікаційний код 23697280, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1) 13 764,00 грн (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

14. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

15. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

16. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

17. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2019 року.

Головуючий суддя С.М. Морозов

Суддя О.М. Ярмак

Суддя О.Є. Блажівська