Ухвала
01 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 520/4699/18
провадження № 61-1714ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства Одесаобленерго на постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Одесаобленерго , публічного акціонерного товариства Дельта Банк , товариства з обмеженою відповідальністю Теком-Лізинг , об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус-21 , треті особи: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зняття арештів,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року позивач звернувся з позовом заявою, в якій просив припинити розшук, зняти арешт та заборону на реєстрацію і відчуження рухомого майна: транспортного засобу типу легковий універсал, марки MITSUBISHI модель GRANDIS 2007 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 та перебуває у заставі в АТ Ощадбанк , що накладений постановами Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси та Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси про розшук майна та накладення арешту на майно на користь ПАТ КБ Приватбанк , ПАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго , ПАТ Дельта Банк , ТОВ Теком-Лізинг та ОСББ Парус-21 , посилаючись на те, що зазначений автомобіль перебуває у заставі в ПАТ Державний ощадний банк України з 11 липня 2007 року та банк має пріоритетне право на звернення стягнення цього майна.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року позов ПАТ Державний ощадний банк України задоволено.
Припинено розшуки, знято арешти та заборони здійснювати відчуження рухомого майна: автомобілю марки MITSUBISHI , модель GRANDIS , 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та перебуває у заставі в ПАТ Державний ощадний банк України , що накладений постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 17 березня 2009 року про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його реєстрацію і відчуження; постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 24 жовтня 2012 року про розшук майна; постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 20 серпня 2013 року про розшук майна; постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 22 липня 2014 року про накладення арешту на майно; постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 22 липня 2014 року про розшук майна; постановою Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 05 вересня 2014 року про накладення арешту на майно; постановою першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 01 квітня 2015 року про накладення арешту на майно; постановою Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 30 грудня 2015 року про накладення арешту на майно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 2 349,33 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ ПриватБанк на користь ПАТ Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 2 349,33 грн.
Стягнуто з ПАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго на користь ПАТ Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 2 349,33 грн.
Стягнуто з ПАТ Дельта Банк на користь ПАТ Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 2 349,33 грн.
Стягнуто з ТОВ Теком-Лізинг на користь ПАТ Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 2 349,33 грн.
Стягнуто з ОСББ Парус-21 на користь ПАТ Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 2 349,33 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині розподілу судових витрат АТ Одесаобленерго оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ПАТ Енергопостачальна Компанія Одесаобленерго адвоката Оляша О.Ю. задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року в частині розміру стягнутого судового збору змінено, стягнуто з відповідачів на користь позивача в рівних частках судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
14 січня 2019 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) АТ Одесаобленерго направило касаційну скаргу, в якій просило зазначену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору в даній справі є припинення розшук, зняття арешту та заборони на реєстрацію і відчуження транспортного засобу, однак ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду оскаржено АТ Одесаобленерго лише в частині вирішення питання розподілу судових витрат.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ Одесаобленерго подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Одесаобленерго на постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк , публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Одесаобленерго , публічного акціонерного товариства Дельта Банк , товариства з обмеженою відповідальністю Теком-Лізинг , об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Парус-21 , треті особи: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Другий Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про зняття арештів .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Лесько
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2019 |
Оприлюднено | 27.02.2019 |
Номер документу | 80112126 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Лесько Алла Олексіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні