Ухвала

від 18.02.2019 по справі 757/50982/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/643/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представників власника майна ОСОБА_6 , адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно, проведеного в період з 13 серпня 2018 року по 16 вересня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 27 серпня 2018 року слідчим слідчої групи старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_11 , у складському приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке фактично використовується ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна належному ОСОБА_6 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що у приміщенні, де проведено обшук, тимчасово зберігались пиво та слабоалкогольні напої ОСОБА_6 , придбані ним за власні кошти, які протягом відведеного Законом часу, не повернуто власникові майна. Стверджує про відсутність даних щодо існування будь-якого кримінального провадження відносно ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 та вчинення останніми кримінальних правопорушень. Додає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України.

Також апелянт зазначає про порушення слідчим суддею вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2018 у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту на майно, у рамках даного кримінального провадження, відмовлено, а 12.04.2018 ухвалою Апеляційного суду м. Києва скасовано арешт майна ТОВ «Еко Нова».

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна та про її наявність стало відомо 21.11.2018 під час допиту власника майна у якості свідка.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представники участі у судовому засіданні не приймали, про наявність оскаржуваної ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 21.11.2018, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000003441, відомості про яке 30.10.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор четвертого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києваз клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, проведеного в період з 13 серпня 2018 року по 16 вересня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, у складському приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке фактично використовується ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на відсутність даних про існування будь-якого кримінального провадження відносно ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 та вчинення останніми кримінальних правопорушень, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обґрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, у клопотанні не зазначено.

Крім того, твердження автора апеляційної скарги про те, що у приміщенні, де проведено обшук, тимчасово зберігались пиво та слабоалкогольні напої ОСОБА_6 , не є підставою для скасування ухвали, оскільки у відповідності до вимог пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що мало місце у даному випадку.

Твердження апелянта про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовими доказами від 16 жовтня 2018 року, відповідно до якої арештоване слідчим суддею майно визнано у рамках даного кримінального провадження речовим доказом, з посиланням не те, що зазначені у клопотання підакцизні товари можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є засобами для розкриття кримінального правопорушення і встановлення винних у вчиненні злочину (а.с. 96-101 т. 1).

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання апелянта на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2018 у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту на майно, відмовлено, а 12.04.2018 ухвалою Апеляційного суду м. Києва скасовано арешт майна ТОВ «Еко Нова», слід визнати необґрунтованими, оскільки ухвали, на які посилається апелянт, не є предметом апеляційного оскарження у даному судовому засіданні.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна відбувся без повідомлення власника майна заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Доводи апеляційної скарги в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно, проведеного в період з 13 серпня 2018 року по 16 вересня 2018 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, у складському приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке фактично використовується ФОП ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_13 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4